Книговидавнича діяльність А. Мануція

У 1494 р. у Венеції виникла друкарня Альда Мануція (1447/49-1515), яка проіснувала близько 90 років і малавелике значення для розвитку видавничої справи. Найвищого розквіту вона досягла у першій половині XVI ст.

За освітою А. Мануцій був елліністом і спочатку мав наміри видавати тексти грецьких і римських письменників,, однак невдовзі він розпочав друк творів італійською мовою. А. Мануцій вперше надрукував такі фундаментальні твори грецьких письменників, як ідилії Феорита, повне зібрання творів Аристотеля в п’яти томах, комедії Аристофана. Падаючи велике значення точності тексту виданих творів, він згуртував навколо себе вчених-редакторів, які частково проживали у його будинку і за його кошти. Так, близько І 1500 р. виникла «Нова Академія» Альда (на зразок давньої Академії платоників в Афінах). Вона складалася приб­лизно із 30 членів, які в певні дні збиралися у А.Мануція для бесід. Оскільки більшість творів друкувалися вперше з рукописів, які мали численні помилки, то завдання редакторів полягало у порівнянні кількох рукописних списків і виборі найбільш правильного тексту для друку. Внаслідок такого ретельного редагування видання А. Мануція набули заслуженої слави як науково вивірені тексти класичних письменників. Книги, видані в друкарні А. Мануція, отримали назву альдини.

Два видатних нововведення у царині книжкової техніки роблять ім’я А. Мануція безсмертним: перше – створення нового типу шрифтів, друге – введення серійного стандартного формату книг. За дорученням А. Мануція, рисувальник Франческо да Болонья створив рисунок похилого шрифту – курсиву. За зразок для цього шрифту використано письмо папської канцелярії. Уперше курсивом надруковано поеми Вергілія у 1501 році. Видаючи поеми Вергілія, А. Мануцій застосував і друге нововведення – серійну стандартизацію формату. Твори античних і сучасних авторів видавалися в одному форматі – у восьму частину друкованого аркуша. Ці видання, надруковані курсивом і видані в невеликому серійному форматі, користувалися великим успіхом в Європі і були зразком для наслідування багатьма італійськими та французькими друкарнями. Щоб захистити себе від конкуренції і відрізнити свої видання від підробок, А. Мапуцій почав застосовувати друкарську марку, яка також стала знаменитою. На ній зображено якір, навкруг якого обвивається дельфін. Ця емблема символізує давній девіз «Поспішай повільно» (дельфін – швидкий у плаванні, а якір сповільнює або зупиняє рух). Завдяки курсивному шрифту, дрібному і щільному, вдавалося надрукувати великі тексти в книжках невеликого формату і цим значно здешевити книгу. А. Мануцій надзвичайно любив античну літературу і хотів розповсюдити її якомога ширше. Створюючи малий формат, А. Мануцій хотів, щоб кожен вчений чи учень міг взяти з собою у мандрівку будь-які книги, склавши їх у сумку свого сідла.

А. Мануцій рідко використовував книжкові прикраси та ілюстрації. У його ранніх виданнях трапляються гарні гравійовані заставки та ініціали легкого, прозорого рисунку; у пізніших виданнях на місці гравійованих ініціалів залишався білий квадрат, в якому художник вмальовував ініціал власноруч, як було прийнято у ранніх книгах XV ст. Ілюстрованих альдин небагато.

А. Мануцій зумів організувати книговидавничу справ на комерційній основі, налагодивши широку торгівлю своїми виданнями не тільки в Європі, але й у країнах Сходу. Відомо, що книги А. Мануція потрапили до Московської держави через Максима Грека, який особисто був знайомий із видавцем.

Книжкова справа А.Мануція, після його смерті, пере­йшла до сина Павла і внука Альда Пія. Павло Мануцій і Альд II були відомими вченими, проте як видавці вони значно поступалися засновникові фірми.

Книговидавнича діяльність X. Плантена

Христофор Плантен (1514-1589), француз за походженням, втік із Франції через релігійні переслідування до Антверпена, багатого міста на півдні Нідерландів. Не маючи засобів до існування, Х. Плантен займався палітурним ремеслом, але внаслідок нещасного випадку втратив руку і не зміг продовжувати працювати. У 1555 р. він заснував друкарню і розпочав видавати книги. X. Плантен докладав усіх зусиль для того, щоб його видання були щонайкращи­ми: шрифти замовляв найвідомішим словолитникам Парижа, запрошував видатних художників бути ілюстраторами та оздоблювачами. Як і А. Мануцій, підтримував постійні зв’язки з видатними вченими. Вчений і поет X. Плантен був водночас і прекрасним організатором, вміло використовував кредити і поставив справу на високий щабель. Йогo видання продавалися не тільки у Західній Європі, але й в Америці. У його друкарні працювали 160 осіб на понад 20 станках (у друкарнях XVI ст. зазвичай було від двох до шести станків).

Життя і діяльність X. Плантена були переповнені такими подіями, які могли би примусити менш енергійну людину відмовитися від видання книг. На початку видавничої діяльності Плантена звинуватили у тому, що в його друкарні було надруковано брошури гугенотів. Х. Плантен був змушений втікати і переховуватися упродовж року. Повернувшись в Антверпен, він дізнався, що його друкарня згоріла. Із властивою йому енергією Плантен відновив друкарню. Через кілька років іспанські солдати, які перебували в Антверпені, повстали і зруйнували місто. Друкарня X. Плантена була знищена, однак він втретє із настирливістю відновив її. На кінець життя Х. Плантен переїхав у велике голландське місто Лейден, де став друкарем Лейденського університету.

Плантен надрукував понад тисячу видань, серед яких с книги дуже великого обсягу. За змістом ці книги різно­манітні: твори класичних письменників, твори з філософії, історії, математики, географії, мореплавства, літургії, богослов’я. Найвизначнішою книгою X. Плантена вважається «Біблія», яка була надрукована у 1568-1572 рр. кількома мовами: єврейською, халдейською, грецькою і латинською. Складний набір і друкування здійснювати 40 працівників. Видання складається з восьми фоліантів. Коли «Біблія» була надрукована, розпочалися затяжні ускладнення з цензурою та інквізицією, які прагнули заборонити випуск у світ цього наукового видання, записавши його в папський «Покажчик заборонених книг». Тільки у 1580 р. вдалося, усунути всі складності і загрози, а Х. Плантен за цю працю отримав титул королівського друкаря іспанського короля виняткове право друкувати літургійні книги для всіх країн підвладних іспанській монархії.

В оформлення видань Х. Плантен вніс багато нового. У його друкарні використовувалася величезна кількість витончених шрифтів, зокрема курсивів різними мовами: латинською, грецькою, єврейською, сирійською. Оформ­лення шпальт, художнє оформлення (візерунки, рамками на титульних аркушах), які малювали кращі художники, свідчать про витончений смак видавця.

На видавничій марці Х. Плантена зображено руку яка тримає циркуль, і девіз: «Працею і сталістю». Марка використовувалася у понад сотні варіантів.

Після смерті Х. Плантена видавничу справу продов­жив його зять Морет. У першій половині XVII ст. друкарня досягнула нового розквіту, однак, згодом занепала Фактично друкарня проіснувала до 1865 року. Завдяки дбайливості її власників збереглося все обладнання друкарні, коректорської і словолитні XVI-XVII ст., а також усі ділові папери, листи і конторські книги за 300 років У 1875 р. місто Антверпен придбало будинок Х. Плантена і перетворило його на музей.