Книга – продукт книжкової справи та її визначення

Етимологічне значення слова «книга» давно втрачене. Імовірно воно означає сувій паперу. У древніх слов’ян слово «книга» означало уміння писати, грамотність, знання взагалі.

Згідно з сучасними уявленнями, книга – книжкове видання обсягом понад 48 сторінок, вигляді блоку, скріплених у корінці аркушів, друкованого матеріалу, будь-якого формату, в обкладинці або палітурці. Під аркушем друкованого матеріалу розуміється аркуш паперу (синтетичного замінника), картону, тканини, поверхня яких містить відбиток.

Книга є продуктом книжкової справи, тобто сукупності галузей культури і виробництва, пов’язаних із створенням і виготовленням книги, її поширенням, зберіганням, описом та вивченням. Вибір для друку і поширення творів науки, літератури, мистецтва, їх пропійна оцінка, підготування до друку і випуск – функції видавничої справи. Розповсюдження і популяризація книги є функціями книжкової торгівлі. Збирання, опрацювання, зберігання, забезпечення суспільного використання книг є функціями бібліотечної справи. Цілеспрямована популяризація та інформування читачів про книги та інші друковані видання є завданнями бібліографії. Книгу та книжкову справу в історичному, сучасному і прогностичному аспектах, вивчає комплексна наукова дисципліна – книгознавство.

Книга – важливе джерело інформації, канал соціальної комунікації, основний різновид документів у фондах бібліотек та інших документно-комунікаційних структур. Це найважливіша форма зберігання словесної і графічної інформації, призначеної для багаторазового використання і передавання в просторі і часі. Перераховані функції книги є її постійними властивостями. До змінних же відносяться матеріали, на яких відтворюється інформація, форма книги, різновид шрифтів і змісту, а також особливі функції різних типів книг.

 

ІСТОРІЯ КНИГИ

Історія книги поділяється на два періоди:

історія руко­писної

історія друкованої книги.

Розмежування між цими періодами визначається винайденням механічного тиражування книги, яке докорінно змінило технологію її виробництва і підвищило роль друкованого видання в соціальній комунікації.

Книга в античному світі

В античному світі і середні віки книги створювалися написання тексту, малювання ілюстрацій) рукописним способом, розмножувалися шляхом переписування.

Форми рукописної книги були різноманітними. У часи Давнього Сходу, з III до І тис. до н.е., книга мала вигляд і глиняної дощечки. В Єгипті, з III тис. до н.е., а пізніше і и Давній Греції і Римі, до IV-V ст., книга існувала у формі папірусного і пергаментного звитку. Звиток – прямокутний шматок папірусу або пергаменту, який згортається в трубку. Текст писали па ньому паралельно довгій стороні, зліва направо, окремими стовпцями.

Книга втрачала форму звитка із винайденням в І тис. до н.е. у Давній Греції нової форми – кодекса, тобто книги з натертих воском прямокутних дерев’яних дощечок або пластинок зі слонової кістки, з’єднаних між собою кільцями або ремінцями. Греки і римляни використовували кодекси до IV ст. н.е.

У ХІ-ІІ ст. до н.е. в Давньому Римі кодекси почали виготовляти з пергаменту – спеціально обробленої шкіри молодих тварин, яка легко згиналася. Кодекс перетворився в зошит з двох, чотирьох і восьми аркушів. У кодексі з’явився титульний аркуш, нумерація сторінок і зошитів, палітурка, яку спочатку виготовляли з кількох складених аркушів папірусу або пергаменту, а згодом – із дерев’яних дощечок, обтягнутих шкірою або тканиною. Кодекс перетворився у книжковий блок.

У ХІІІ-ХV ст. відбувся перехід від пергаменту до паперу, заміна урочистого шрифта уставу на півустав, тобто прискорене письмо. Папір було винайдено в Китаї уІ ст., до Європи був завезений в XII ст.

Першою друкованою книгою вважають текст, виготовлений ксилографічним способом (гравірування на дереві) в Кореї у VIII ст. Згодом ксилографічні книги з’явилися в Китаї та Японії. У Західній Європі ксилографія з’явилася близько 1400 року.