Загальні передумови реорганізації

 

У процесі реорганізації підприємства слід виконати низку необхідних передумов та вимог, а саме:

— провести Due Diligence або іншу аналітичну роботу щодо оцінювання доцільності реорганізації;

—  відповідно до законодавства оформити рішення щодо реор­ганізації;

— скласти реорганізаційну угоду та план реорганізації;

— узгодити план реорганізації з податковими органами;

— урахувати в плані реорганізації законодавчі вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства;

— урахувати вимоги Порядку реєстрації випуску акцій та ін­формації про їх емісію під час реорганізації товариств (у разі ре­організації АТ);

— урахувати законодавчі вимоги щодо державної реєстрації реорганізованих суб'єктів господарювання;

— узгодити план реорганізації з вимогами антимонопольного законодавства.

Аналітичне супроводження операцій з реорганізації підпри­ємств здійснюється на основі проведення Due Diligence.

Рішення щодо реорганізації приймаються загальними зборами власників підприємства після детального економіко-правового обґрунтування менеджментом доцільності такої опе­рації. Доведення до носіїв рішень переваг реорганізації здійсню­ється під час доповіді про реорганізацію. У доповіді акцентується увага на основних завданнях та мотивах реорганізації, у загальних рисах розкривається реорганізаційний процес та його фінан­сово-правові наслідки для власників.

Проводячи реорганізацію, спрямовану на укрупнення, необ­хідно визначитися з таргет-підприємством, обрати оптимальну форму реорганізації та перевірити ступінь відповідності заплано­ваної угоди вимогам антимонопольного законодавства. Антимонопольним Законом України передбачено, що в окремих випад­ках з метою запобігання монополізації ринків такі види реорга­нізації, як злиття, поглинання, приєднання, можуть бути здійсне­ні лише за умови одержання згоди на це Антимонопольного ко­мітету. У зв'язку з цим до складу робочих груп з питань реорга­нізації можуть входити також представники Антимонопольного комітету України. Зазначимо, що в Україні монопольним вважа­ється становище підприємця, частка якого на ринку певного то­вару перевищує 35 %.

Ключовими документами, які складаються під час реорганіза­ції підприємств, є:

· реорганізаційна угода (або угода на придбання підприємства) та

· передавальний (розподільний) баланс.

Переда­вальний баланс складається у разі злиття чи приєднання підпри­ємств, а Роздільний баланс — при поділі чи виділенні.

Угода про умови проведення реорганізації та план реорганізації визначає права і обов'язки сторін у процесі реорганізації і має забезпечувати опе­ративне її проведення та безперебійну роботу підприємств.

Угода з реорганізації має регламентувати такі питання:

• призначення персонального складу комісій для проведення реорганізації у складі представників підприємств, що реоргані­зуються;

• повний перелік та обсяг активів і пасивів підприємств, що реорганізуються, які підлягають прийманню-передаванню в об­мін на корпоративні права правонаступника, а також строки та порядок оформлення такого передавання;

• перелік документів фінансового та інших видів обліку, не закінчених діловодством справ, бланків суворої звітності, архівів чи описів архівів, що підлягають прийманню-передаванню, а та­кож строки передавання;

• пропорції (коефіцієнти) обміну корпоративних прав реорга­нізованих підприємств на корпоративні права підприємств, які є їх правонаступниками, а також суми можливих доплат (чи ком­пенсацій);

• строки обміну акцій (свідоцтв про внесок до статутного ка­піталу) акціонері» (учасників) підприємства, що реорганізується, на акції (свідоцтва про внесок до статутного капіталу) акціонерів (учасників) підприємства-правонаступника, порядок продажу ак­цій (часток) акціонерами (учасниками) та інші організаційні пи­тання, пов'язані з формуванням статутного капіталу;

• права, які надаватимуться підприємством-правонаступником власникам корпоративних прав, інших цінних паперів та спеціа­льних прав, емітованих підприємствами, що припиняють свою діяльність у результаті реорганізації;

• економіко-правові наслідки реорганізаційних заходів для працівників підприємств, що реорганізуються.

Приймаючи фінансові рішення в процесі реорганізації підпри­ємств, слід ураховувати податковий аспект, зокрема:

· порядок передавання податкових зобов'язань реорганізованого платника податків підприємствам-правонаступникам,

· можливість виник­нення об'єкта оподаткування в результаті засвідчення у звітності можливих прихованих резервів.

При здійсненні передання май­нових прав та обов'язків слід ураховувати те, що передання акти­вів від одного підприємства іншому не оподатковуються лише в тому разі, якщо це передання здійснюється як внесок одного під­приємства в статутний капітал іншого для формування цілісного майнового комплексу останнього в обмін на його корпоративні права.

Згідно з податковим законодавством, реорганізацією плат­ника податків вважається зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання:

а)зміну назви платника податків, а для господарських това­риств — зміну організаційно-правового статусу підприємства, що тягне за собою зміну їх ідентифікаційного та/або податкового номера;

б) злиття платника податків, а саме: передання його активів до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого від­бувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який зливається з іншими;

в) розподіл платника податків на кілька осіб, зокрема розподіл його активів між статутними фондами новостворених юридичних осіб та/або фізичними особами, внаслідок якого відбувається лік­відація юридичного статусу платника податків, що реорганізу­ється;

г) виділення з платника податків інших платників податків, а саме: передання частини активів платника податків, що реорганізовується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їхні корпоративні права, унаслідок якого не відбувається лік­відації платника податків, що реорганізовується.

Узгодження плану реорганізації з податковими органами. Якщо податковий орган установлює, що план реорганізації при­зводить або може в майбутньому призвести до неналежного по­гашення податкових зобов'язань або податкового боргу, він має право прийняти рішення про:

• розподіл суми податкових зобов'язань або податкового бор­гу між платниками податків, що виникають унаслідок реоргані­зації, виходячи з очікуваної прибутковості (ліквідності) кожного такого платника податків, без застосування принципу пропор­ційного розподілу;

• погашення податкових зобов'язань, забезпечених податко­вою заставою, до проведення такої реорганізації;

• установлення солідарної відповідальності за сплату подат­кових зобов'язань платника податку, що реорганізовується, сто­совно всіх осіб, створених у процесі реорганізації, що тягне за собою застосування режиму податкової застави щодо усіх акти­вів таких осіб;

• поширення права податкової застави на всі активи платника податків, який створюється через об'єднання інших платників податків, якщо один або більше з них мали податкові зобов'я­зання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.

Після прийняття загальними зборами власників підприємств рішення щодо реорганізації про це слід письмово повідомити ко­жного з кредиторів.

У разі злиття, приєднання, виділення, поділу чи перетворення слід дотримуватися законодавчих вимог щодо захисту інтересів кредиторів, зокрема вимог щодо переведення боргу па правонаступників. Ці вимоги зводяться до такого:

а) переведення боржником свого боргу на іншу особу допус­кається лише за згодою кредитора;

б) новий боржник вправі висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первіс­ним боржником;

в) порука і встановлена третьою особою застава припиняють­ся з переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не виявив згоди відповідати за нового боржника;

г) перевідступлення вимоги і переведення боргу, що ґрунту­ються на угоді, укладеній у письмовій формі, мають бути вчинені в простій письмовій формі.

Кредитори підприємства, що реорганізується можуть вимага­ти від нього припинення або дострокового виконання зобов'я­зання.

Реорганізація не може бути завершена до вирішення про­блематики заборгованості. При цьому кредитор може звернути­ся з письмовою вимогою про здійснення підприємством-боржником однієї з дій: забезпечення виконання зобов'язань через укладання договорів застави чи поруки; дострокового виконан­ня зобов'язань та відшкодування збитків, якщо інше не перед­бачено угодою між підприємством, що реорганізується, та борж­ником.

9.3. Due Diligence   у системі антикризового управління

 

Поняття Due Diligence набуло широкого використання серед фінансових менеджерів, аналітиків, юридичних консульта­нтів починаючи з другої половини 90-х років минулого сторіччя для характеристики комплексного аналітичного супроводження операцій з реорганізації, Mergers&Acquisition (М&А), антикризо­вого управління.

Термін походить від англійського Diligence, що означає ретельність, точність, старанність та Due — належний, акуратний, відповідний. Отже, поняття Due Diligence можна пе­рекласти як «з необхідною (належною) ретельністю».

В економічному розумінні термін Due Diligence означає гли­бокий і комплексний аналіз усіх аспектів фінансово-господар­ської діяльності підприємства: організаційних, правових, фінан­сових, маркетингових, податкових, політичних, ринкових, техно­логічних і т. п.

Необхідність проведення Due Diligence   виникає в таких випадках:

— у процесі прийняття рішення про допуск цінних паперів до котирування на біржі (ІРО);

— у разі залучення власного капіталу підприємствами, корпо­ративні права яких не мають обігу на ринку (Private Equity);

— у процесі реорганізації підприємств;

— у процесі здійснення операцій типу Mergers&Acquisition;

— у процесі санації підприємств.

Due Diligenceє необхідною передумовою прийняття рішення великими компаніями щодо придбання (чи поглинання) інших підприємств (операції типу Mergers&Acquisition).

Наприклад, перед купівлею українського банку «Аваль» австрійським Райффайзенбанком у 2005 р. Due Diligence(або передпродажний аудит) щодо «Авалю» був здійснений з боку представників поку­пця. Такий аудит був досить ретельним і тривав близько двох мі­сяців. Цікаво те, що керівництво «Авалю» дозволило здійснити Due Diligenceдіяльності банку й іншому претенденту на купівлю.

Головною метою Due Diligence є мінімізація ризиків інвесто­рів при здійсненні операцій М&А на основі аналізу шансів та ри­зиків, пов'язаних з відповідними інвестиціями. У разі виявлення істотних ризиків вартість об'єкта інвестування суттєво зменшу­ється. Якщо продавці не готові до адекватного зменшення ціни підприємства, за результатами Due Diligence   може бути прийняте рішення щодо припинення переговорів про придбання (чи реор­ганізацію).

У процесі Due Diligenceмають бути виявлені так звані Deal Breakers (підвищені небезпеки) — обставини, що характе­ризують високий рівень ризику вкладень у тарґет-підприємство, за неможливості усунення яких слід відмовитися від трансакції. До типових прикладів Deal Breakers можна віднести такі обставини:

— наведені в бізнес-плані великі клієнти підприємства до та­ких не належать;

— занижені значення потреби в капіталі для реалізації запла­нованих антикризових заходів;

— наявність незавершених судових процедур, у яких задіяне підприємство — об’єкт інвестування;

— невирішені конфлікти навколо прав власності;

— відсутність ліцензій {інших прав) на здійснення діяльності, передбаченої в бізнес-планах;

— невідповідність технологій вимогам природоохоронного законодавства.

Рис. 8.2. Місце Due Diligenceв процесі прийняття рішення про здійснення операції реорганізації (придбання, поглинання) підприємства

 

Одне із важливих завдань Due Diligence   полягає в об'єктив­ному визначенні реальної вартості підприємства, яке є об'єктом аналізу (ціни таргет-підприємства). На основі одержаної інфор­мації приймаються рішення щодо доцільності здійснення при­дбання чи реорганізації підприємства, розраховуються пропорції обміну корпоративних прав, розробляються заходи з ризик-менеджменту.

Якщо реорганізація (придбання, поглинання) здійс­нюється в рамках фінансової санації підприємства, то Due Diligence проводиться під час санаційного аудиту. Верифікація бізнес-планів (у тому числі планів санації) таргет-підприємства належить до важливих завдань Due Diligence.

Користувачем звіту (рапорту) за результатами Due Diligence   є потенційний покупець підприємства (чи інвестор, санатор). У звіті має міститися відповідь на такі питання:

—наскільки планові інвестиції в тарґет-підприємство відпові­дають стратегічним цілям інвестора?

—чи існують Deal Breakers і можливості їх усунення до чи пі­сля трансакції?

—якими мають бути оптимальні умови угоди (ціпа, терміни, форми та умови розрахунків тощо)?

Неякісний Due Diligenceможе мати катастрофічні наслідки як для таргет-підприємства, так і для інвестора. Повчальним при­кладом у цьому разі може стати невдала санація будівельного підприємства Meir&Jaggi (Швейцарія), спробу якої було здійсне­но інвестором — Brun Hoilding. Всього через три місяці після операції придбання Меіг&Jaggi було прийнято рішення щодо лік­відації цього підприємства, наслідком чого стало звільнення 650 працівників. За повідомленнями нових власників, фінансова криза на підприємстві була значно глибшою, ніж це випливало з попереднього аналізу та Інформації колишніх власників. Так, з документації та санаційних планів, наданих попередніми власни­ками, випливало, що витрати на фінансове оздоровлення склада­ють від 8 до 15 мли франків. Водночас у результаті вивчення реа­льної ситуації на підприємстві новим менеджментом з'ясувалося, що для реалізації антикризових заходів лише протягом першого року санації необхідно 30—40 мли франків, що було непосиль­ним тягарем для інвестора. У результаті того, що санатор не тіль­ки поніс витрати на придбання фінансове неспроможного під­приємства, а й інвестував значну суму коштів у антикризові заходи, він сам опинився під загрозою фінансової кризи. Інвестор спробував зробити юридичні заходи впливу щодо колишніх вла­сників фінансове неспроможного підприємства, однак такі захо­ди виявилися запізнілими. Основною причиною ситуації, що склалася, був неякісний Due Diligence.

Due Diligence с важливою складовою корпоративного управ­ління (Corporate Governance), оскільки забезпечує інформаційну транспарентність операцій реорганізації (М&А) та сприяє захи­сту інтересів власників корпоративних прав.

Укрупнення підприємств