Світова організація торгівлі.

 

Як вже зазначалося, СОТ була створена 1 січня 1995 року і об’єднала ГАТТ та інші угоди.

У своїх діях СОТ керується Меморандумом про правила врегулювання спорів (Understanding on Rules and Procedures Covering the Settlement of Disputes) і Механізмом перегляду торгової політики (Trade Policy Review Mechanism). Центральним завданням СОТ є лібералізація світової торгівлі шляхом послідовного скорочення ставок імпортних мит і усунення різноманітних неторгових бар’єрів. У своїй діяльності вона виходить з того, що розширення міжнародного обміну дозволить найбільш оптимально використовувати світові ресурси, забезпечить стабільність економічного розвитку всіх країн та охорону навколишнього середовища.

На СОТ покладається вирішення наступних ключових питань:

- сприяння виконанню рішень Уругвайського та попередніх раундів переговорів в рамках ГАТТ;

- забезпечення організації та проведення багатосторонніх переговорів з торгових питань та контроль за виконанням прийнятих домовленостей;

- здійснення керівництва процедурами врегулювання спірних питань;

- проведення перевірки торгової політики у відповідності з Механізмом перегляду торгової політики;

- налагодження взаємодії з іншими провідними економічними і валютно-фінансовими організаціями (МВФ, МБРР тощо).

Головною відмінністю механізмів та інструментів СОТ у порівнянні з ГАТТ є створення сучасної, більш ефективної системи розв’язання міжнародних торгових спорів, що періодично спалахують між різними суб’єктами торгівельних відносин. Суть нових підходів полягає у тому, що на початковому етапі вирішення торгівельних спорів діють еластичні, м’які механізми двосторонніх переговорів. На заключному етапі, якщо сторони не дійшли взаємної згоди, діють жорсткі рішення апеляційних органів СОТ, які мають остаточний характер.

Вищим органом в рамках СОТ є Конференція Міністрів, яка, як правило, збирається двічі на рік. Між сесіями на офіційному рівні управляє справами Генеральна Рада СОТ, яка за необхідністю перетворюється в арбітражний орган, який вивчає торговельну політику країн-членів організації.

Членом СОТ може стати будь-яка держава чи митна територія, яка має повну незалежність у здійсненні своєї зовнішньоекономічної політики. Держава-претендент подає заявку на приєднання до СОТ та Меморандум про торговельний режим. За поданою заявкою Генеральна рада створює Робочу групу для поточного аналізу торговельної та суміжної політики держави-претендента. Паралельно держава-претендент проводить двосторонні переговори з іншими Договірними сторонами ГАТТ відносно тарифів на товари і шкал тарифних поступок на послуги.

Коли Робоча група повністю задоволена результатами проведеної роботи, вона готує і пропонує Генеральній раді доповідь. У той же час готується рішення і протокол про вступ до СОТ, який містить результати двосторонніх переговорів, а також спеціальні умови (винятки) відносно країни-претендента. Для прийняття країни-претендента до СОТ потрібна згода двох третин усіх країн-членів СОТ.

Протокол про приєднання набирає чинності через 30 днів після прийняття його заявником або шляхом підписання, або шляхом депонування ратифікаційної грамоти, якщо національне законодавство держави вимагає ратифікації.

Основний зміст правил СОТ стосується національного регулювання торгівлі товарами і послугами, захисту прав інтелектуальної власності, пов’язаних з торгівлею. Для товарів вони включають: тарифи та інші мита; антидемпінгове та компенсаційне мито; імпортні квоти та обмеження; нетарифні заходи; митні збори та процедури оцінки; правила країни походження; податки, збори та регулюючі заходи, що впливають на конкуренцію на внутрішньому ринку.

Для послуг вони включають правові та регулюючі заходи відносно послуг за межами національних кордонів внаслідок комерційної присутності постачальників іноземних послуг на національній території, регулювання закупівель, використання послуг, у тому числі доступ до громадських послуг.

Сутність правил СОТ стосується:

1) публікації та прозорості внутрішніх заходів і адміністративних торговельних обмежень;

2) недискримінаційного застосування заходів щодо іноземних товарів та послуг;

3) недискримінаційне застосування внутрішніх заходів ринкового регулювання (національний режим);

4) дозвіл на виключення з режиму найбільшого сприяння для регіональних інтеграційних угод;

5) дозвіл на обмеження застосування режиму найбільшого сприяння та національного сприяння при торгівлі послугами;

6) винятки з правил СОТ для законно визнаних національними або міжнародними угодами об’єктів національної політики (національна безпека, захист прав людини, охорона здоров’я, охорона довкілля), різкого та серйозного погіршення платіжного балансу, коливань імпорту;

7) незастосування внутрішніх регулюючих заходів, які підривають схеми досягнутих зобов’язань щодо виходу на ринок, або проведення консультацій з метою узгодження компенсацій;

8) схильність до багатосторонніх правил та процедур при вирішенні суперечок;

9) застосування заходів щодо експортних замінників готових виробів, імпортних квот на готові вироби та сільськогосподарську продукцію, а також імпортних заборон.