Зміст правил і принципи ГАТТ.

 

Комплекс правил багатостороннього регулювання включає 4 складники:

1) Генеральну угоду з тарифів і торгівлі;

2) суміжні угоди Токійського раунду щодо антидемпінгових правил, субсидій, інших нетарифних чи секторальних питань;

3) Багатосторонню домовленість про волокна як виняток з ГАТТ;

4) угоди і домовленості Уругвайського раунду.

В основу комплексу правил покладені наступні принципи.

1. Режим найбільшого сприяння (РНС) в торгівлі, який полягає в тому, що, якщо одна країна надає іншій більш сприятливий режим доступу на свій ринок, наприклад, шляхом зниження митних ставок на певний товар, то вона одночасно й безумовно надає такий же режим іншим країнам (Ст. І ГАТТ). Разом з цим, РНС застосовується не лише щодо імпортних мит, але поширюється й на інші збори, правила, закони тощо, які мають вплив на торгівлю товарами. Винятки з РНС дозволені лише в окремих випадках, серед яких преференції, передбачені регіональними інтеграційними угодами, прикордонні домовленості та Генеральна система преференцій (ГНС), відповідно до якої розвинуті країни закликаються надавати на невзаємній основі недискримінаційні тарифні преференції країнам, що розвиваються. Крім того, принцип РНС доповнюється “національним режимом”, згідно якого договірні сторони повинні надавати імпортованим товарам не менш сприятливий режим, ніж той, який надається аналогічним товарам національного походження. Головною метою торговельної політики, направленої на забезпечення національного режиму, є усунення протекціонізму в застосуванні національних податків та регулюючих заходів по відношенню до іноземних товарів на користь товарів вітчизняного виробництва (Ст. ІІІ ГАТТ).

2. Захист вітчизняних галузей промисловості повинен забезпечуватись шляхом введення тарифів, а не шляхом застосування кількісних обмежень та інших нетарифних заходів, що обмежують імпорт. Що стосується експорту, не дозволяється застосування інших обмежень, окрім стягнення митних зборів і податків (Ст. ХІ ГАТТ).

3. Передбачуваність і стабільність торгівлі, що забезпечується “зв’язаністю” тарифних рівнів. Тарифи, які підлягають зменшенню, зазначаються у Розкладах поступок кожної країни. Країни зобов’язуються не підвищувати тарифи понад фіксовані (“зв’язані”) ставки, які виконують роль верхніх граничних показників. Порушенні зобов’язань і підвищення тарифів понад “зв’язаний” рівень вимагає компенсації завданих збитків країнам-партнерам (Ст.ІІ ГАТТ).

4. Заборона кількісних обмежень імпорту та експорту у формі квот, імпортних або експортних ліцензій, крім випадків, коли обмеження застосовуються (Ст. ХІ ГАТТ):

· з метою послаблення критичного дефіциту харчових продуктів;

· у зв’язку із застосуванням стандартів або правил класифікації;

· при тимчасовому обмеженні урядом країни виробництва і продажу вітчизняних сільськогосподарських товарів чи продуктів рибальства.

Цілий ряд випадків виходить за рамки, визначені ст. ХІ ГАТТ, і передбачає можливість застосування нетарифних заходів:

· для обмеження імпорту у зв’язку з труднощами з платіжним балансом (Ст.ХІІ ГАТТ);

· країнами, що розвиваються, з метою захисту нових галузей промисловості та для забезпечення економічного розвитку (Ст.XVIII ГАТТ);

· з метою уникнення серйозної шкоди вітчизняним виробникам (Ст.XIX ГАТТ);

· з метою захисту суспільної моралі, життя або здоров'я людей та за інших виняткових обставин (Ст. ХХ ГАТТ);

· як обмеження, які країни застосовують із міркувань безпеки (Ст.ХХІ ГАТТ).

  Статтею XVIII ГАТТ для країн, що розвиваються, та найменш розвинених країн передбачені додаткові можливості застосування обмежень. З метою впровадження програм та політики економічного розвитку, спрямованих на підвищення загального рівня життя їх народу, дані країни можуть використовувати захисні чи інші заходи, які впливають на імпорт і, зокрема, застосовувати кількісні обмеження з метою збереження рівноваги платіжного балансу у спосіб, який повністю враховує тривалий високий рівень попиту на імпорт, що може бути викликаний їхніми програмами експортного розвитку.

5. Антидемпінгові заходи. Відповідно до правил ГАТТ (Ст.VI), товар вважається об’єктом демпінгу тоді, коли він вводиться в торговий обіг іншими країнами за ціною нижчою, ніж його нормальна вартість. Антидемпінгове мито може бути застосоване з метою нейтралізації цінової переваги, отриманої в результаті демпінгу, тільки якщо імпорт демпінгового товару заподіює серйозну шкоду існуючому національному виробництву аналогічного товару або суттєво гальмує створення та/або розширення відповідного національного виробництва. Водночас мають бути надані вірогідні докази щодо існування зазначених “елементів” та наявності причинно-наслідкового зв’язку між демпінгом та заподіяною шкодою.

6. Крім антидемпінгових дій ГАТТ передбачає також застосування країнами компенсаційних заходів проти іноземних виробників, діяльність яких субсидується державою, тобто якщо мають місце експортні субсидії. Це відображено у Статтях VI і XVI ГАТТ, а правила та процедури захисту від субсидованого імпорту визначаються спеціальною Угодою про субсидії та компенсаційні заходи. У ситуації, коли національній промисловості завдано шкоди субсидованим імпортом, країни можуть використовувати компенсаційні мита.

7. ГАТТ містить особливі правила стосовно “державних торговельних підприємств” та підприємств, які користуються особливими державними привілеями (Ст. ХVII). В основу цих правил покладено два основні принципи –– прозорість та відсутність дискримінації. Метою цих правил є забезпечення недискримінаційних умов здійснення експортно-імпортних торговельних операцій як державними, так і приватними торговельними підприємствами. Крім того, основні правила ГАТТ, які стосуються введення обмежень імпорту чи експорту, застосовуються також і щодо обмежень, які вводяться в результаті торговельних операцій, здійснених державними підприємствами (ГАТТ, Додаток І, примітка до Ст.ХІ, ХІІ, ХІІІ, ХІV, XVIII). Відповідно до принципу прозорості Договірні сторони ГАТТ повинні інформувати про товари, що імпортуються на їх територію або експортуються з їх території державними торговельними підприємствами або іншими підприємствами, які мають виняткові чи спеціальні привілеї, та надавати іншу інформацію стосовно їх діяльності.

8. Відповідно до Ст. ХХIV ГАТТ будь-яка країна-член СОТ може входити до регіональних угруповань: митного союзу або зони вільної торгівлі, –– гарантуючи при цьому більш сприятливі умови доступу на ринок для членів регіонального блоку. При цьому мита та інші захисні заходи щодо країн, які не є учасниками регіонального угруповання, не мають бути більш обмежувальними, ніж ті, які існували до створення угруповання.

Метою митного союзу чи зони вільної торгівлі повинно бути сприяння торгівлі, а не підвищення бар’єрів у торгівлі інших сторін з такими територіями.

9. ГАТТ передбачає цілий ряд випадків, за яких сторони можуть здійснювати заходи, що можуть привести до відхилення або часткового призупинення дії зобов'язань щодо ГАТТ (Ст.ХХ), а також заходи, несумісні з правилами ГАТТ, за умови, що ці заходи є необхідними для захисту національної безпеки (Ст.ХХІ). Однак, такі заходи не повинні:

— призводити до зростання експорту тих галузей вітчизняної промисловості, яких стосуються дані заходи;

— захищати таку галузь вітчизняної промисловості;

— застосовуватися на дискримінаційній основі.

10. Спеціальні положення про дії, що можуть застосовувати розвинуті країни з метою сприяння торгівлі та розвитку найменш розвинутих країн, визначені Частиною IV ГАТТ (1965 р.). Базовий принцип, покладений в основу розвитку співробітництва розвинутих країн з менш розвинутими, полягає в тому, що розвинуті країни не повинні очікувати “взаємності у зобов’язаннях, взятих на себе в ході торговельних переговорів, щодо зниження чи скасування тарифів та інших бар’єрів для торгівлі менш розвинутих країн” (Ст. ХХХVІ).

Відповідно до Ст. ХХХVII високорозвинуті країни взяли на себе наступні зобов’язання:

· утримуватись від введення нових тарифних чи нетарифних заходів на товари, які становлять експортні інтереси найменш розвинутих країн, та фіскальних заходів відносно первинних товарів у сировинній чи переробленій формах, що повністю чи в основному виробляються на території найменш розвинутих країн;

· надавати високий пріоритет зниженню і скасуванню тарифних і нетарифних бар’єрів для товарів, які підпадають під особливі експортні інтереси найменш розвинутих країн, та зниженню і скасуванню фіскальних заходів, що застосовуються щодо згаданих товарів;

· приділяти особливу увагу торговельним інтересам найменш розвинутих сторін при розгляді можливості застосування інших заходів, дозволених ГАТТ для вирішення певних проблем (наприклад, введення антидемпінгових або компенсаційних мит).

11. Виняток щодо текстилю і одягу. Угодою про різноманітні види волокон (MFA) від 1974 р. передбачено встановлення квот на імпорт текстилю й одягу з більш конкурентоспроможних країн, що розвиваються. Учасниками Угоди є 40 країн та країни ЄС. Захисні положення застосовуються при загрозі руйнування внутрішнього ринку внаслідок імпорту.