При виборі місця розташування розподільчих центрів ураховують такі фактори:

1) вартість транспортування;

2) вартість складської переробки вантажів;

3) складування вантажів;

4) оформлення замовлень і організація системи управління;

5) рівень обслуговування клієнтів.

Найкращою товаропровідною мережею з розподільчими центрами є та, що забезпечує найвищий рівень обслуговуван­ня споживачів за мінімальних загальних витрат.

Відповідно до обраної стратегії розташування товаропро­відна мережа може бути організована як:

— централізована структура (з єдиним великим розподільчим центром);

— децентралізована структура (з декількома дрібними розподільчими центрами).

У централізованій товаропровідній мережі розподіль­чий центр відправляє товари, виготовлені підприємством-виробником, кінцевим або проміжним споживачам у різні регіо­ни країни (оптовим посередникам або безпосередньо в роздріб­ну торгову мережу). Перевага цього варіанта полягає в тому, що можна знизити запаси зберігання на складі готової про­дукції підприємства-виробника, відправляючи відразу всю виготовлену продукцію в розподільчі центри. Недоліки цього варіанта — великі витрати на оформлення замовлень і транс­портні витрати та доставку товарів споживачам — замовни­кам товарів.

За децентралізованої розподільчої системи загальні ма­теріальні запаси і вартість декількох розподільчих центрів бу­дуть більшими, ніж у попередньому варіанті. Однак вартість доставки товарів споживачам буде меншою через те, що розпо­дільчі центри знаходяться на території товарних ринків, по­близу споживачів. Під час створення розгалуженої децентралізованої системи розподілу з окремими складами в різних регіонах роль центрального розподільчого складу, власне ка­жучи, відіграє склад готової продукції підприємства-вироб­ника. Переваги: 1) локальним розподільчим центрам легше вивчати свої регіональні ринки, і вони можуть гнучко реагува­ти на ситуацію на них; 2) нижчі витрати на оформлення замов­лень та їх доставку до кінцевого споживача; 3) більш оператив­не оформлення замовлень. Недоліки: 1) важко домогтися такої ж низької собівартості переробки вантажів, як у великому ав­томатизованому розподільчому центрі; 2) має місце зростання вартості утримання складів.

 

 

Під час визначення найбільш вигідної кількості розподільчих складських центрів виникає оптимізаційна задача: якщо збільшити кількість розподільчих складів у товаропровідній мережі, витрати на транспорт і оформлення замовлень знижуються, витрати на утри­мання складських запасів зростають, а загальні витрати досягають мінімуму за певної кількості розподільчих центрів.

Для цього можуть використовуватися різні методи.

Метод повного перебору. Задача вибору оптимального міс-1 ця розташування вирішується повним перебором і оціню­ванням усіх можливих варіантів розміщення розподільчих центрів. Вона виконується на ЕОМ методами математичного програмування. Однак на практиці в умовах розгалужених транспортних мереж метод може виявитися непридатним, І тому що число можливих варіантів у міру збільшення масштабів мережі, а з ними і трудомісткість вирішення, зростають за експонентою.

Евристичні методи. Ці методи ефективні для вирішення великих практичних задач, вони дають гарні, близькі до опти­мального результати за невисокої складності розрахунків, од­нак не забезпечують отримання оптимального рішення. В осно­ві цих методів лежать людський досвід та інтуїція. Власне кажучи, метод заснований на правилі Парето, тобто на попере­дній відмові від великої кількості очевидно неприйнятних ва­ріантів. Таким чином, проблема скорочується до керованих розмірів з погляду кількості альтернатив, які необхідно оціни­ти. Для цих варіантів ЕОМ виконує розрахунки.

Метод визначення центру ваги (використовується для ви­значення місця розташування одного розподільчого центру). Для цього використовується метод накладення мережі коорди­нат на карту потенційних місць розташування складів. Система мережі дає можливість оцінити вартість доставки від кож­ного постачальника до ймовірного складу і від складу до кінцевого споживача, а обирають варіант, який визначається як центр маси.

Координати центру ваги вантажних потоків (Х-склад, Y-склад), тобто точка, у якій може бути розташований розпо­дільчий склад, визначається:

Розв'язання задачі розташування щодо відстані дає коорди­нати географічної точки, від якої сума відстаней до всіх пунк­тів попиту мінімальна. Головним недоліком цього підходу є нехтування вагою і часом. Застосування описаного методу має ще одне обмеження. На моделі відстань від пункту споживан­ня матеріального потоку до розміщення розподільчого центру обчислюють за прямою. Через це модельований район повинен мати розвинуту мережу доріг.

Метод пробної точки. Дає змогу визначити оптимальне місце розташування розподільчого складу у випадку прямо­кутної конфігурації мережі автомобільних доріг на ділянці, яка обслуговується. Суть методу полягає у послідовній пере­вірці кожного відрізка ділянки, яка обслуговується.

Пробною точкою відрізка називається будь-яка точка, що розташована на цьому відрізку і не належить до його кінців.

Лівий вантажообіг пробної точки — вантажообіг спожива­чів, розташованих на всій ділянці обслуговування ліворуч від цієї точки.

Правий вантажообіг пробної точки — вантажообіг спожи­вачів, розташованих праворуч від неї.

Ділянку обслуговування перевіряють, починаючи з край­нього лівого її кінця. Спочатку аналізують перший відрізок ді­лянки: на цьому відрізку ставиться пробна точка і підрахову­ється сума вантажообігів споживачів, які знаходяться ліворуч і праворуч від поставленої точки. Якщо вантажообіг спожива­чів, які знаходяться праворуч, більший, то перевіряють наступний відрізок, якщо менший, то приймається рішення розміщення складу на початку аналізованого відрізка.

Для визначення методом пробної точки оптимального вузла транспортної мережі прямокутної конфігурації, з метою роз­міщення в ньому розподільчого складу, варто нанести на карту району координатні осі, зорієнтовані паралельно до доріг. Ви­значивши координати споживачів, необхідно на кожній осі знайти методом пробної точки оптимальне місце розташуван­ня координати X і координати У шуканого вузла.