Художнє оформлення дитячої літератури.

Необходимость иллюстраций в книге для детей, их огромная важность ни у кого не вызывают сомнений. Именно стремление к синтезу всех возможностей слова и изображения определяет характерную черту современной детской книги. В детской книге особенно важно единство познавательного, нравственного и эстетического начал. При иллюстрировании детских книг основным художественным методом является образное раскрытие содержания, использование метафорических средств, так как образность лежит в природе детского мышления. Принципы оформления и иллюстрирования книг в первую очередь обусловлены возрастными особенностями детского восприятия. Для каждого из возрастных этапов, которые проходит в своем развитии ребенок, характерны определенные особенности усвоения информации, существенно влияющие на конструкцию книги, на качество иллюстраций, решение шрифтовых композиций и т.д. С возрастными особенностями детей связаны и особые соединения иллюстраций и текста в книге. Текст книг для дошкольников набирают, как правило, шрифтами крупных кеглей - 16, 14, 12, требующими длинной строки, которая не является неудобной для медленно читающего ребенка. Полоса набора, «загруженная» мелким кеглем, недопустима в детской книге - читать ее трудно, и она количеством текста психологически отпугивает ребенка от чтения. Обе особенности детских книг - крупный шрифт и большое количество иллюстраций - приводят к необходимости пользоваться большими форматами: 60×90/8, 84×108/16, 70×90/16, 70×108/16 и др. Для этих форматов характерны просторные с широкими пропорциями страницы, удобные для размещения рисунков в тексте и для компоновки разворотных иллюстраций. Величина форматов хорошо гармонирует с крупными кеглями шрифта и с длинной (7-10 кв.) строкой. Возможность выбора формата позволяет разнообразно оформлять детские книжки, подходить к выбору формата индивидуально, в зависимости от характера и количества иллюстраций и т. д. Пользуются успехом у малышей и книжки-малютки (формат 60×90/32), но и в этих изданиях остается обилие иллюстраций и крупный кегль шрифта. Особая роль в формировании художественного образа в книге для дошкольников отводится цвету. Живописность, яркость красок усиливают эмоциональное воздействие иллюстраций на ребенка, пробуждают у него воображение и фантазию. Однако дети - чуткие наблюдатели, просто яркость и пестрота изображения для них недостаточна, и в цветовой композиции должна сохраняться ясность и конкретность отношений. В книгах для дошкольников изображения занимают главенствующее положение по отношению к тексту. Однако это не исключает теснейшей взаимосвязи картинок и текста в смысловой структуре книги даже в книгах, построенных почти полностью на изобразительном материале. Необходимость органичного соединения текста и иллюстраций приводит к созданию так называемых авторских книг, где художник выступает и в роли писателя. Роль цвета в оформлении и иллюстрировании книг для младших школьников несколько меняется. По мере взросления дети все меньше любят и ценят яркие, открытые цвета, которые «приукрашивают» натуру. Реализм изображения становится все более важным для юных читателей. То же самое можно сказать и о форме изображаемых предметов.

7. Фотоілюстрація на сторінках газет.

Проаналізувавши рекомендації теоретиків, усі їхні поради щодо використання фотоілюстрацій на газетних шпальтах можна згрупувати за певними критеріями.

Публікувати тільки якісні фотографії. Попри певну банальність такого твердження, слід визнати, що чимало українських газет з низки причин друкують не дуже якісні фотографії. Найбільш поширена причина полягає в тому, що або нема інших фото, які б проілюстрували публікацію, або заздалегідь планувалося використати знімок з певною публікацією, але подана фотографія не найвищої якості. Іноді трапляються ситуації, коли погана фотографія — це краще, ніж її відсутність, але такі моменти повинні траплятися нечасто. У будь-якому випадку, читач повинен розуміти, що ж відбувається в кадрі.

Публікувати фотографію, яка відображає дію. Фотографія такого ґатунку майже завжди виглядає переконливіше. Фото, на якому зображено футболіста із м’ячем, завжди програватиме тому кадрові, де відзнято динаміку боротьби на футбольному полі.

Якісна фотографія повинна бути домінантним елементом на сторінці. Варто враховувати місце знаходження фотографії чи фотографій при макетуванні шпальти. Сторінка монтується навколо фотографій. Є сенс готувати макет шпальт таким чином, аби перше, що побачать на сторінках газети читачі, були фотографії.

Якісну фотографію слід подавати в максимальному розмірі. Це приверне читачів, їхню увагу до сторінки і безпосередньо до публікації. Ефектний знімок буде головним моментом в оформленні статті.

Уміле кадрування фотографії. Вдало скадрувавши знімок, іноді навіть посередню фотографію можна перетворити на хорошу. Необхідно відшукати найважливішу частину знімка, виділити саме дію на ньому, усунути все непотрібне, особливо невиправдані „порожні” простори;

При використанні декількох зв’язаних між собою фотоілюстрацій у фотонарисі виділяти одну з них як головну. Цю фотографію необхідно зробити вдвічі більшою у порівнянні з рештою фотографій. Усі фотографії необхідно розташувати так, щоб вони торкалися одна одної. Сила впливу фотографії збільшується тоді, коли вони згруповані подібним чином, і ця сила зменшується, якщо фотографії розкидані по всій сторінці та розбиті текстом.

Визначити „напрям” фотографії. У більшості випадків обличчя фотографій спрямовані праворуч чи ліворуч. Якщо це фотографія, що показує дію, то вона має визначений напрям, якщо це портрет чи „знімок голови”, тоді очі чи плечі визначатимуть напрям знімка. З’ясувавши цей напрям, необхідно створювати макет сторінки так, щоб фотографії „дивились” на сторінку, а не з неї. Вони також повинні бути направлені на статтю, яку супроводжують, а не з неї.

Фотографії не повинні розбивати „плинність” тексту. Тобто, вони не мали б розбивати колонки і бути розміщені посередині сторінки. Теоретики газетного дизайну стверджують, що ідеальне місце для фотографії — вгорі, над заголовком або під ним. Такі знімки привертають максимум уваги.

Під кожною фотографією має бути підпис. Саме під фотографією, а не на вивороті чи чорним текстом на сірому фоні кадру. Це пояснюється тим, що фотографія не декоративний, а змістовий елемент. Тому, ставити підпис на фотографії — це те саме, що ставити один текст на інший. Деякі газети взагалі дозволяють собі не підписувати фотографій. Якщо пояснювального тексту нема, то читач не знає, що ж відбувається на фото, ким є зображена особа. У такому разі він не стане вишукувати у тексті місце, де це пояснюється і може взагалі не читати такого тексту.

Це, так би мовити, технічні аспекти використання фотоілюстрації у газеті.

8. Традиційне і сучасне оформлення логотипу газет і журналів.

Загальні правила ств. логотипів:

1) Меньше цвета и шрифтов

Статистика показывает: в самых известных логотипах обычно не более 3х цветов и шрифтов. Все эти делали сложны ждя восприятия.

2) Используйте Regular

Статистика говорит, что известных логотипы крупных компаний выполнены обычными шрифтами, типа Arial, Times New Romans, и Helvetica.

3) Используте простые формы!
Очень рекомендуется рисовать простые формы в создании логотипов.

4) Избегайте бликов, градиентов и теней
Это правило связано со следующим, но это — о композиции логотипа. Все эти эффекты отвлекают внимание и усложняют воспроизведение

Структурные правила

5) Логотип должен хорошо переносится на все типы поверхностей.
Сейчас мы наблюдаем большой рост на рекламном рынке, и большое разнообразие рекламных поверхностей, будь то веб-сайт, экран телефона, чашка или кепка.

6) Важно, чтобы логотип можно было перевести в чёрно — белый формат.
Чтобы напечатать статью,, например, в газете, или выпустить логотип на обложке ежедневника, важна возможность переноса в чёрно- белый формат.

Концептуальные правила

7) Лого должен подчиняться правилу “KISS” (Keep It Simple Stupid)
Логотип должен быть выделяющимся и запоминающимся, одновременно простым в композиции

8) Логотип должен быть запоминающимся

9. Художнього-графічне оформлення колонтитулів, рубрикації.

Рубрикація — система взаємопов'язаних і підпорядкованих один одному заголовків видання. Рубрики (заголовки), в залежності від розміщення їх у тексті, можна поділити на п'ять основних видів:

— рубрики шапкою — заголовки на спускових сторінках, які заверстуються зверху сторінки за рахунок спуску;

— заголовки, які виключені окремими рядками і розміщені відносно тексту в правий чи лівий край;

— заголовки, поміщені впідбір з текстом, які, фактично, є виділеннями всередині тексту;

— рубрики в «віконцях», тобто короткі заголовки, які врізаються в текст і набираються в цьому випадку з втяжкою;

— рубрики, набрані на полях, або так звані боковики чи маргіналії.

В свою чергу, рубрики у виданні поділяються на прості і складні.

Прості рубрики — це рубрики, які складаються з одного заголовка без наступних за ним інших заголовків.

Складні рубрики — з погляду верстання — це заголовки з наступними за ними підзаголовками. Відбивки рубрик в середині тексту повинні бути такими, щоб заголовок разом з відбивками по висоті був кратним основному кеглю шрифту. Рубрики на початку сторінки відбивки не мають, але при наявності колонтитула, крім своєї відбивки, дістають відбив-ку величиною в один рядок.

При верстанні складних рубрик треба слідкувати за привідністю верстки по висоті.

Якщо складна рубрика поміщена всередині текстової сторінки, то над нею повинно бути не менше чотирьох рядків тексту. Під складною рубрикою завжди повинно бути не менше трьох текстових рядків.

Правила оформлення рубрик:

— відбивка складної рубрики від тексту зверху повинна бути приблизно в два рази більшою, ніж відбивка її знизу;

— відбивка кожного підзаголовка зверху — приблизно в півтора рази більша, ніж його відбивка знизу;

При наборі і верстанні рубрик слід звертати особливу увагу на верстання рубрик «віконцем» і боковиком, «ліхтариком» або маргіналієм та компендіумом.

Текст заголовка «віконцем» розбивають на короткі рядки за змістом і без переносів, поміщають його строго «окремими рядками» згідно з форматом «віконця» і посередині його висоти.

«Віконце» повинне завжди бути закрите текстом з трьох сторін, і рубрики, вміщені в ньому, повинні бути закриті зверху і знизу не менше як трьома рядками тексту сторінки складання. В рядках з втяжкою і в рядку безпосередньо під «віконцем» абзацний відступ ліквідовують. «Віконце» не можна починати відразу за коротким кінцевим рядком. Як правило, рубрику у «віконці» набирають півжирним шриф-том. Текстову оборку «віконця» починають без абзацного відступу. Застосовують віконця у великих форматах, почи-наючи з 60 х 90/16.

Рубрики «ліхтариком» розміщають на полях видання. Заверстують такі рубрики завжди у зовнішнє поле. Формат таких рубрик залежить від ширини сторінки складання і загального задуму оформлення.

При певному оформленні «ліхтарики» розміщують і на внутрішніх полях. Між текстом боковика і основним тек-стом повинен бути пробіл не менше 6 п. Перші рядки тексту заголовка боковика повинні бути на одній лінії першого рядка тексту, до якого вони належать.

Компендіум — це перелік питань, які будуть розкриті в подальшому тексті. При верстанні заголовка компендіумом слід звернути увагу на те, що його набирають шрифтами меншого кегля, переважно курсивного накреслення, і виклю-чають окремими рядками. Верстають компендіум під назвою розділу чи глави.

Заголовок шапкою. Шапкою в книжкових виданнях називають рубрики частин, розділів, глав, які розміщені на спускових сторінках у верхній їх частині за рахунок спуску. Шапки заверстують на самому верху сторінки без відбивок. Колонтитул на таких сторінках не ставлять. Інколи заголовок шапкою заміняє в книзі шмуцтитул. У всьому виданні загальний розмір спуску, включаючи шапку, не повинен змінюватися.

Заголовок, який стоїть окремим рядком переважно врозріз тексту, повинен відрізнятися від основного тексту. Його набирають шрифтом більшого кегля — півжирним прямим чи курсивним. Виключка такого заголовка підпорядковується загальному принципові оформлення видання.

Виключка «окремими рядками», тобто симетрична виключ-ка рубрик відносно лівого і правого краю сторінки складання, сприймається читачем спокійно, а виключка в лівий чи правий край сторінки складання діє на читача більш активно, причому активніше діє виключка до лівого краю сторінки складання.

Німа рубрикація, тобто поділ тексту на частини без словесних чи цифрових позначок, вимагає застосовування між частинами тексту пробілів, лінійок, зірочок, ініціалів та інших графічних знаків.

Пробіли, які застосовують в ролі німої рубрикації, повинні бути кратними основному текстові. Коли в такому пробілі розміщують декоративні чи графічні елементи, то його поділяють на дві частини, — так, щоб над елементом відстань була меншою, а під ним — більшою.

Заголовки упідбір застосовують при поділі твору на ма-ленькі логічні частини. Між такими заголовками може бути своя підпорядкованість. Наприклад, старшу із рубрик на-бирають півжирним прямим шрифтом, підпорядковану їй — півжирним курсивним, а наступну в підпорядкуванні — світлим курсивним.

При оформленні таких рубрик необхідно враховувати відбивки їх від тексту і однієї від другої. При верстанні рубрик слід дотримуватися таких правил:

— розмір відбивки заголовків від тексту залежить від загального стилю і задуму оформлення видання;

— заголовок одного ступеня підпорядкованості повинен мати приблизно однакові відбивки впродовж усього видання;

— місце, яке займає заголовок з відбивками знизу і зверху, повинне бути кратним кеглю основного шрифту видання;

— якщо декілька заголовків різних ступенів стоять безпосередньо один під одним, відстань між ними повинна бути,
якщо це можливо, такою ж, як і відбивка заголовка даного ступеню від тексту;

— в багаторядкових заголовках, набраних прописним накресленням, збільшують міжрядкові пробіли;

— окремі частини заголовка, тобто його текстова чи нумераційна частина, повинні бути відбиті так, щоб не порушували цільність заголовка.

У багатоколонних виданнях усі рубрики поділяються на два види: рубрики, які належать до однієї колонки, і рубрики, які відносяться до декількох колонок або до всіх колонок.

Колонтитули (від французького colonne — стовпчики та латинського titulus — напис) — текстові рядки, поміщені над основним текстом кожної сторінки. Колонтитули служать для полегшення користування виданням, інколи —для покращення оформлення видання. В сучасних виданнях колонтитули, які мають чисто декоративне значення, так звані «мертві», майже не застосо-вують. Композиційне розміщення колонтитулів може бути різноманітним, хоча переважно їх набирають «окремим ряд-ком», майже завжди одним рядком, шрифтами, які значно відрізняються від основного (курсивом, півжирним курси-вом, капітельними літерами, прописними заниженого кегля). У багатьох випадках в одному рядку з колонтитулом може бути розміщена колонцифра. Дуже часто колонтитул закривають знизу тонкою лінійкою на повний формат сторінки складання. Зустрічаються колон-титули, відбиті лінійками зверху та знизу. Колонтитули з колонцифрами чи без них завжди входять у розмір сторінки складання, їх відбивають від тексту не менше ніж на кегль основного шрифту чи дещо більше, враховуючи, щоб загальний формат сторінки був кратним кеглю основного шрифту. Колонтитули не розміщують на всіх титульних сторінках видання, на пустих сторінках, на сторінках, зайнятих пов-ністю ілюстраціями (крім наукової та технічної літератури), а також не спускових (початкових) сторінках видання.

10. Шрифтове та нешрифтове акцентування.

Перша група — це шрифтові виділення, пов'язані із зміною накреслення гарнітури і кегля шрифту, а саме:

— використання капітелі, тобто використання для виділення шрифту рядкових літер, в якому окремі літери, що мають виносні елементи, замінено на такої ж висоти прописні;

— використання курсивного накреслення шрифту, який застосовується у всіх видах літератури для акцентування думок автора, інтонаційно-логічного підсилення в тексті, виділень термінів, власних імен, для імітації рукописного тексту при наборі посвят, підписів, дат листів, документів і т. п.;

— використання півжирного прямого рядкового шрифту для створення сильного кольорового контрасту на сторінці складання між основним шрифтом і тим, який виділяється в навчальній літературі; для виділення правил і визначень — у словниково-довідкових виданнях.

— використання півжирного курсивного н акреслення шрифту, який вживається головним чином для підсилення в світлому курсивному шрифті і для виділення особливо значних частин тексту чи рубрик;

При верстанні тексту з такими виділеннями слід пам'я-тати, що при великій кількості виділень на сторінці вони роблять її роздрібленою і порушують читабельність тексту;

— використання прописного накреслення шрифту, який своїм розміром дуже відрізняється від основного шрифту, що набраний рядковими літерами.

Застосовують такий варіант виділень при необхідності виділити слова на початку абзацу або в окремо зверстаних рядках для імітації текстів оголошень, гасел, в енциклопе-дичних та драматичних те кетах. При верстанні таким шриф-том слід пам'ятати, що велика кількість такого шрифту на сторінці утруднює читання і зорово збільшує сторінку;

— використання шрифту іншого кегля, наприклад, в наборі цитат. Використовується такий спосіб з метою підкреслення послідовно зростаючого інтонаційного підсилення;

— використання шрифту іншої гарнітури. Цей спосіб є одним з найсильніших засобів акцентування, незалежно від кегля чи накреслення шрифту. Застосовують цей засіб для виділення окремих текстів, рядків чи абзаців, коли півжирний шрифт своєї гарнітури для виділення є недостатнім.

Друга група — це нешрифтові виділення, до яких входять:

— використання розрядки, яка не змінює характеру основного шрифту, а лише висвітлює його і сповільнює ритм читання через збільшену відстань між літерами. Розрядку використовують тільки для виділення окремих слів і невеликої кількості рядків. Не використовують розрядку у виданнях дошкільного і молодшого шкільного віку.

Особливу увагу слід звернути на тексти, набрані на комп'ютері, в якому немає програми переносів. Верстаючи задану довжину рядка, така програма штучно, без підстав на те чи «команди», робить розрядку окремим словам або занадто зменшує пробіли як між словами, так і літерами;

— використання односторонніх чи двосторонніх відступів, які зменшують ширину складання. Застосування у виділенні додаткових пробілів і утворення при цьому нової вертикалі прочитання тексту є засобом виділення абзаців та окремих рядків у виводах, визначеннях, цитатах, передмовах;

— застосування підкреслень і відкреслень лінійками. Цей спосіб виділень застосовують в навчальній та методичній літературі з метою допомогти учневі при повторенні чи конспектуванні матеріалу;

— застосування рамок є одним з найбільш активних засобів нешрифтового виділення. Цей спосіб застосовується для виділення особливо важливих частин тексту - таких, як правила в підручниках, для імітації різних документів у поєднанні з іншими виділеннями, такими, як складання на зменшений формат, застосування шрифтів інших гарнітур чи накреслення;

— застосування складених елементів, які верстають поряд з текстом, який необхідно виділити чи зробити на ньому акцент. Найчастіше такі елементи заверстують на полях чи у першому рядку тексту, на який потрібно звернути увагу читачеві. При заверстуванні таких елементів слід уважно їх вибирати, не порушуючи їх зв'язку з існуючим шрифтом і загальну композицію оформлення текстових розворотів, стилеву особливість твору, структуру і характер тексту.

— Використання кольору (як текстового видалення, так і створення фону, на якому набирається текст);

Верстаючи видання, де є багато виділень, слід пам'ятати, що активність того чи іншого способу виділення знаходиться в прямій залежності від особливостей складання тексту.