Оформлення художньої літератури з ілюстраціями.

Ілюстрація до художнього літературного твору виконує такі завдання, як додаток сюжету автора різними побутовими або історичними деталями, допомога читачеві в орієнтуванні у відповідному творі, створення первинного враження про книгу і т.д. Деякі редактори вважають, що створити якісну і відповідну ілюстрацію до класичного художнього літературного твору може тільки художник, який живе в той же час, що й автор. З цієї причини часто нові видання класики передруковують зі старими ілюстраціями, але цього не варто робити. Адже практика художнього ілюстрування кожної епохи дає приклади більш підходящих ілюстрацій по ідейно-художнім якостям. Кожна епоха народжує нове трактування і розуміння форми, тому сучасний читач, який бере в руки старовинне класичне видання, вимагає від художника сучасної ілюстрації, яка є актуальною і співзвучною часу.

Ілюстрування художньої літератури в обов’язковому порядку повинно враховувати вік читача творів. Адже у кожної книги є свій адресат і завдання ілюстрації – заманити читача, привернути його увагу, дати йому початкові відомості про книгу. Ілюстрація повинна відповідати змісту твору і припускати правильне сприйняття її читачем. Адже бувають випадки, коли читач бере в руки книгу з абстрактною ілюстрацією в надії побачити серйозний текст, а твір виявляється звичайним жіночим романом. Для того, щоб уникнути такої невідповідності, ілюстратор повинен якоюсь мірою бути ще й психологом.

Залежно від типу, різні літературно-мистецькі твори ілюструються по-різному. Якість і тип ілюстрацій художньої літератури залежать від типу видання, кола читачів, тиражу і т.д. Так, масові видання оформляються просто і лаконічно, без надмірностей, що пояснюється їх низькою ціною і невибагливістю цільової аудиторії. Ювілейні видання припускають серйозне ставлення до ілюстрації як можливості виділити книгу з ряду інших, підкреслити всю важливість приводу.

Характерною рисою академічних видань є науково-дослідна спрямованість. Тому в даному випадку приділяється велика увага передмови, посиланням, аналітичним статтям, в той час як ілюстрування не має практично ніякого значення (крім сфер науки, пов’язаних з мистецтвом).

Особливий підхід майстра передбачається до ілюстрування подарункових видань, де ілюстрації грають практично найважливішу роль, підкреслюючи розкіш і високу ціну книги, її призначеного для вузького кола цінителів. Такі книги часто упаковують в текстиль і дарують у зв’язку з різними урочистими подіями. При оформленні такого видання ілюстрації повинні відповідати тексту, бути виконаними в одній техніці, не бути зайвими.

Рух організовується певним ритмом, членуванням тексту, паузами, заголовками, чергуванням тексту та ілюстрацій, за рахунок чого зона читацької уваги переміщається від рядків тексту до зображення і назад.
Ілюстрації можна розглядати як своєрідний візуальний шлях пізнання. Тут, отже, необхідно передати рух змісту і забезпечити динаміку розширення знання, отриманого читачем, деякими власне графічними акцентами.
Редактор повинен спиратися на закономірності організації розташування ілюстративного матеріалу в книзі, які визначаються динамікою читання. Так, ілюстрація може задати ритм отримання знань, ритм розповіді за рахунок чергування тексту та ілюстрацій. Якщо зображення насичено різноманітними деталями, яких немає в тексті, читач змушений розглядати ілюстрацію, знайомлячись з новою для себе інформацією. Це уповільнює ритм читання, дозволяє зосередити увагу читача на головному. Якщо необхідно звернути увагу читача на подію, яка представлено лише в загальному плані, але, на думку редактора, має важливе значення для розуміння змісту, то можна помістити ілюстрацію в горизонтальному положенні - тоді до самостійної замкнутості ілюстрації додається необхідність відірватися від тексту, перевернути книгу. Тим самим увагу читача загострюється на даній саме сцені, уповільнюючи ритм просування його вперед, і посилюється інтерес до ілюстрованому епізоду. Даний епізод запам'ятовується особливо чітко, в деталях. У свідомості читача ряд таких епізодів стає основною лінією візуального сприйняття змісту твору.

5. Художнє оформлення поезії. Віршований текст, на відміну від прозового, організовується в певній ритмічній послідовності, оскільки він складається з окремих віршованих рядків, побудованих на ритмічному чергуванні наголошених і нена-голошених складів.Переважно віршовані твори розміщують на сторінках видання по центру, через це для різних сторінок виключка рядків великого віршованого твору може бути різною, тому що центрують вірші по найдовшому рядку, який є на даній сторінці. Інколи вірші центрують візуально по масі складання на сторінці. Коли на сторінках вмістити окремі короткі вірші, тоді витримують для всього видання єдиний спуск. При великій кількості малих віршів, зокрема при двох малих віршах на розвороті, рубрики віршів чи зірочки можна розмістити за рахунок спуску, щоб вирівняти вірші на розвороті за першими рядами. Відбивка між строфами, як правило, 1—2 рядки кегля основного шрифту. Якщо строфи розділені різними відступами, то між ними відбивку можна не робити.

Цифри і зірочки, які розділяють строфи, виключають «окремим рядком» і відбивають зверху більше, ніж знизу. Переносять вірші із сторінки на сторінку, не розбиваючи строф. В межах одного-двох рядків цього можна досягти, зменшуючи чи збільшуючи міжстрофні пробіли, як правило, подаючи їх однаковими на кожному розвороті і для кожного вірша. В окремих випадках роблять переноси парами рядків, але в такому випадку заборонено переносити на наступну сто-рінку останні два рядки вірша (членування). У віршах вільної побудови (не розбитих на строфи), переноси взагалі непри-пустимі, тому що вони змінюють авторське акцентування окремих частин твору і утруднюють сприйняття. Існує три варіанти побудови вільного вірша:

1. Ступенева (драбинкою), де рядки починаються від однієї вертикалі, а кожна частина (такт) римованого рядка іде з нового наборного рядка і починається від кінця попереднього.

2. Прапорцева побудова, де всі рядки і частини рядків починаються від однієї вертикалі, незалежно від довжини.

3. Змішана побудова, де присутні дві попередні разом.

Щоб переноси при окремих довгих рядках з рядка в рядок на сторінці, коли вони необхідні, не порушували ритму читання у віршах, слід переносити не частину слова, як це можна робити в прозовому творі, а ціле слово чи групу слів. Перенесене слово виключають в правий край складання окремим рядком. Щоб уникнути зайвих переносів, для складання віршів слід для кожного видання індивідуально вибирати формат, сторінку складання і шрифти. В невеликих форматах краще використовувати місткі шрифти або набира-ти пониженим кеглем.

Верстають віршовані твори двома способами. При першо-му способі кожний вірш подається з нової сторінки, при другому — коли віршовані твори верстаються підряд. Для збереження композиційної єдності всіх розворотів для всіх віршів необхідно робити зорово однакові спуски. Між стро-фами відстані повинні бути завжди зорово однакові, перш за все це стосується віршів на розворотах.

Заголовки віршів повинні компонуватися як єдине ціле з віршем, і тому його виключка диктується побудовою твору на сторінці складання.

Від тексту заголовок повинен відбиватися більше, ніж відбивка між строфами вірша. Колонцифру при симетрично-му розміщенні віршів слід ставити посередині сторінки складання, при асиметричному розташуванні, коли централь-на вісь не проглядається, її краще ставити в край. На кінцевих сторінках у віршованих творах колонцифру ставлять всюди або ніде. Якщо на кінцевих сторінках є малі окремі вірші, назви яких входять у зміст, тоді колонцифри краще ставити на всіх кінцевих сторінках видання.

Посвяти і епіграфи, якщо вони є у віршах, набираються пониженим кеглем, курсивом і набираються рядковими літерами. Дата написання вірша розміщується під ним біля   лівої межі, світлим курсивом пониженого кегля. В прозових творах вірші набирають пониженим кеглем від основного і верстають відповідно до загальної композиції твору.