Призначення і види ілюстрацій, техніка виконання.

Призначення і види ілюстрацій, техніка виконання.

За характером відображення реальної дійсності ілюстрації можна розділити на науково-понятійний - графіки, схеми, і документальний - фотографії.

Відповідно цілям, які переслідує зображення, ілюстрації можна підрозділити на:

·науково-пізнавальні (карти, плани, схеми, креслення тощо);

·художньо-образні (тлумачення літературного твору засобами книжкової графіки).

·Ілюстрації можуть бути:

·пояснювальним зображенням до тексту, що доповнює текст;

·зображенням майже повністю самостійним, іноді навіть підкоряють собі текст.

У залежності від розмір ів і розташування у книзі бувають такі види ілюстрацій:

·фронтиспис;

·заставка;

·смугова ілюстрація (на всю сторінку);

·полуполосная;

·разворотная (на двох сторінках);

·оборонна (невеликий малюнок, оточений текстом);

·малюнки на полях.

Фронтиспис (фр. frontispice) - заголовна ілюстрація, вміщена на лівої половині першого розвороту книги, праву сторону якого займає титульний лист. Фронтиспис є ілюстрацією до всього літературного твору. Це, як правило, асоціативний або узагальнений образ. Іноді тут поміщають портрет письменника або головних героїв.

Ілюстрації - заставки поміщаються на початку частини або глави книги на спусковий смузі разом з текстом, означають початок однієї з частин оповідання, зазвичай знаходяться вгорі сторінки і відділяються від тексту білим полем. Вони допомагають читачеві зосередити увагу на новому матеріалі, емоційно налаштуватися на нього. Заставки можуть зображати сцену, описану на початку глави; говорити про головну тему частини або глави; показувати місце дії або пейзаж, який має викликати в читача відповідний настрій.Заставки можуть бути також предметно-декоративними або символічними. Заставка - як би маленька увертюра до тексту, яка готує читача до активного сприйняття літературного твору чи глави книги.

Ілюстрації смугові, полуполосние, на розвороті, оборонні та малюнки на полях розташовуються усередині тексту. Вибір формату ілюстрації визначається в залежності від важливості иллюстрируемого події, образи і т.д. Зміст таких ілюстрацій зазвичай має пряме відношення до попереднього або наступного за ними тексту. Для великих розворотів або смугових ілюстрацій вибирають важливі події твору, а менш значущі - зображують на маленьких оборочних ілюстраціях або малюють на полях.

Ілюстрації багато в чому визначають архітектоніку книги, тому необхідно звертати увагу на їх ритмічне чергування і рівномірну насиченість ними всього тексту.

Ілюстрації - кінцівки вміщують у кінці частин, глав або всієї книги. Вони так само, як і заставки, можуть бути сюжетно-тематичними, орнаментально-декоративними або символічними.

Ілюстративний смугова - займає всю смугу. Форматна - весь формат. Особливо важлива пізнавальна (або пояснювальна) ілюстрація у виданнях довідкових, науково-технічних і навчальних.Пізнавальні ілюстрації можуть бути двох видів: правдоподібне відтворення зовнішнього вигляду об'єкта або малюнок-схема.

Структурные правила

5) Логотип должен хорошо переносится на все типы поверхностей.
Сейчас мы наблюдаем большой рост на рекламном рынке, и большое разнообразие рекламных поверхностей, будь то веб-сайт, экран телефона, чашка или кепка.

6) Важно, чтобы логотип можно было перевести в чёрно — белый формат.
Чтобы напечатать статью,, например, в газете, или выпустить логотип на обложке ежедневника, важна возможность переноса в чёрно- белый формат.

Концептуальные правила

7) Лого должен подчиняться правилу “KISS” (Keep It Simple Stupid)
Логотип должен быть выделяющимся и запоминающимся, одновременно простым в композиции

8) Логотип должен быть запоминающимся

9. Художнього-графічне оформлення колонтитулів, рубрикації.

Рубрикація — система взаємопов'язаних і підпорядкованих один одному заголовків видання. Рубрики (заголовки), в залежності від розміщення їх у тексті, можна поділити на п'ять основних видів:

— рубрики шапкою — заголовки на спускових сторінках, які заверстуються зверху сторінки за рахунок спуску;

— заголовки, які виключені окремими рядками і розміщені відносно тексту в правий чи лівий край;

— заголовки, поміщені впідбір з текстом, які, фактично, є виділеннями всередині тексту;

— рубрики в «віконцях», тобто короткі заголовки, які врізаються в текст і набираються в цьому випадку з втяжкою;

— рубрики, набрані на полях, або так звані боковики чи маргіналії.

В свою чергу, рубрики у виданні поділяються на прості і складні.

Прості рубрики — це рубрики, які складаються з одного заголовка без наступних за ним інших заголовків.

Складні рубрики — з погляду верстання — це заголовки з наступними за ними підзаголовками. Відбивки рубрик в середині тексту повинні бути такими, щоб заголовок разом з відбивками по висоті був кратним основному кеглю шрифту. Рубрики на початку сторінки відбивки не мають, але при наявності колонтитула, крім своєї відбивки, дістають відбив-ку величиною в один рядок.

При верстанні складних рубрик треба слідкувати за привідністю верстки по висоті.

Якщо складна рубрика поміщена всередині текстової сторінки, то над нею повинно бути не менше чотирьох рядків тексту. Під складною рубрикою завжди повинно бути не менше трьох текстових рядків.

Правила оформлення рубрик:

— відбивка складної рубрики від тексту зверху повинна бути приблизно в два рази більшою, ніж відбивка її знизу;

— відбивка кожного підзаголовка зверху — приблизно в півтора рази більша, ніж його відбивка знизу;

При наборі і верстанні рубрик слід звертати особливу увагу на верстання рубрик «віконцем» і боковиком, «ліхтариком» або маргіналієм та компендіумом.

Текст заголовка «віконцем» розбивають на короткі рядки за змістом і без переносів, поміщають його строго «окремими рядками» згідно з форматом «віконця» і посередині його висоти.

«Віконце» повинне завжди бути закрите текстом з трьох сторін, і рубрики, вміщені в ньому, повинні бути закриті зверху і знизу не менше як трьома рядками тексту сторінки складання. В рядках з втяжкою і в рядку безпосередньо під «віконцем» абзацний відступ ліквідовують. «Віконце» не можна починати відразу за коротким кінцевим рядком. Як правило, рубрику у «віконці» набирають півжирним шриф-том. Текстову оборку «віконця» починають без абзацного відступу. Застосовують віконця у великих форматах, почи-наючи з 60 х 90/16.

Рубрики «ліхтариком» розміщають на полях видання. Заверстують такі рубрики завжди у зовнішнє поле. Формат таких рубрик залежить від ширини сторінки складання і загального задуму оформлення.

При певному оформленні «ліхтарики» розміщують і на внутрішніх полях. Між текстом боковика і основним тек-стом повинен бути пробіл не менше 6 п. Перші рядки тексту заголовка боковика повинні бути на одній лінії першого рядка тексту, до якого вони належать.

Компендіум — це перелік питань, які будуть розкриті в подальшому тексті. При верстанні заголовка компендіумом слід звернути увагу на те, що його набирають шрифтами меншого кегля, переважно курсивного накреслення, і виклю-чають окремими рядками. Верстають компендіум під назвою розділу чи глави.

Заголовок шапкою. Шапкою в книжкових виданнях називають рубрики частин, розділів, глав, які розміщені на спускових сторінках у верхній їх частині за рахунок спуску. Шапки заверстують на самому верху сторінки без відбивок. Колонтитул на таких сторінках не ставлять. Інколи заголовок шапкою заміняє в книзі шмуцтитул. У всьому виданні загальний розмір спуску, включаючи шапку, не повинен змінюватися.

Заголовок, який стоїть окремим рядком переважно врозріз тексту, повинен відрізнятися від основного тексту. Його набирають шрифтом більшого кегля — півжирним прямим чи курсивним. Виключка такого заголовка підпорядковується загальному принципові оформлення видання.

Виключка «окремими рядками», тобто симетрична виключ-ка рубрик відносно лівого і правого краю сторінки складання, сприймається читачем спокійно, а виключка в лівий чи правий край сторінки складання діє на читача більш активно, причому активніше діє виключка до лівого краю сторінки складання.

Німа рубрикація, тобто поділ тексту на частини без словесних чи цифрових позначок, вимагає застосовування між частинами тексту пробілів, лінійок, зірочок, ініціалів та інших графічних знаків.

Пробіли, які застосовують в ролі німої рубрикації, повинні бути кратними основному текстові. Коли в такому пробілі розміщують декоративні чи графічні елементи, то його поділяють на дві частини, — так, щоб над елементом відстань була меншою, а під ним — більшою.

Заголовки упідбір застосовують при поділі твору на ма-ленькі логічні частини. Між такими заголовками може бути своя підпорядкованість. Наприклад, старшу із рубрик на-бирають півжирним прямим шрифтом, підпорядковану їй — півжирним курсивним, а наступну в підпорядкуванні — світлим курсивним.

При оформленні таких рубрик необхідно враховувати відбивки їх від тексту і однієї від другої. При верстанні рубрик слід дотримуватися таких правил:

— розмір відбивки заголовків від тексту залежить від загального стилю і задуму оформлення видання;

— заголовок одного ступеня підпорядкованості повинен мати приблизно однакові відбивки впродовж усього видання;

— місце, яке займає заголовок з відбивками знизу і зверху, повинне бути кратним кеглю основного шрифту видання;

— якщо декілька заголовків різних ступенів стоять безпосередньо один під одним, відстань між ними повинна бути,
якщо це можливо, такою ж, як і відбивка заголовка даного ступеню від тексту;

— в багаторядкових заголовках, набраних прописним накресленням, збільшують міжрядкові пробіли;

— окремі частини заголовка, тобто його текстова чи нумераційна частина, повинні бути відбиті так, щоб не порушували цільність заголовка.

У багатоколонних виданнях усі рубрики поділяються на два види: рубрики, які належать до однієї колонки, і рубрики, які відносяться до декількох колонок або до всіх колонок.

Колонтитули (від французького colonne — стовпчики та латинського titulus — напис) — текстові рядки, поміщені над основним текстом кожної сторінки. Колонтитули служать для полегшення користування виданням, інколи —для покращення оформлення видання. В сучасних виданнях колонтитули, які мають чисто декоративне значення, так звані «мертві», майже не застосо-вують. Композиційне розміщення колонтитулів може бути різноманітним, хоча переважно їх набирають «окремим ряд-ком», майже завжди одним рядком, шрифтами, які значно відрізняються від основного (курсивом, півжирним курси-вом, капітельними літерами, прописними заниженого кегля). У багатьох випадках в одному рядку з колонтитулом може бути розміщена колонцифра. Дуже часто колонтитул закривають знизу тонкою лінійкою на повний формат сторінки складання. Зустрічаються колон-титули, відбиті лінійками зверху та знизу. Колонтитули з колонцифрами чи без них завжди входять у розмір сторінки складання, їх відбивають від тексту не менше ніж на кегль основного шрифту чи дещо більше, враховуючи, щоб загальний формат сторінки був кратним кеглю основного шрифту. Колонтитули не розміщують на всіх титульних сторінках видання, на пустих сторінках, на сторінках, зайнятих пов-ністю ілюстраціями (крім наукової та технічної літератури), а також не спускових (початкових) сторінках видання.

10. Шрифтове та нешрифтове акцентування.

Перша група — це шрифтові виділення, пов'язані із зміною накреслення гарнітури і кегля шрифту, а саме:

— використання капітелі, тобто використання для виділення шрифту рядкових літер, в якому окремі літери, що мають виносні елементи, замінено на такої ж висоти прописні;

— використання курсивного накреслення шрифту, який застосовується у всіх видах літератури для акцентування думок автора, інтонаційно-логічного підсилення в тексті, виділень термінів, власних імен, для імітації рукописного тексту при наборі посвят, підписів, дат листів, документів і т. п.;

— використання півжирного прямого рядкового шрифту для створення сильного кольорового контрасту на сторінці складання між основним шрифтом і тим, який виділяється в навчальній літературі; для виділення правил і визначень — у словниково-довідкових виданнях.

— використання півжирного курсивного н акреслення шрифту, який вживається головним чином для підсилення в світлому курсивному шрифті і для виділення особливо значних частин тексту чи рубрик;

При верстанні тексту з такими виділеннями слід пам'я-тати, що при великій кількості виділень на сторінці вони роблять її роздрібленою і порушують читабельність тексту;

— використання прописного накреслення шрифту, який своїм розміром дуже відрізняється від основного шрифту, що набраний рядковими літерами.

Застосовують такий варіант виділень при необхідності виділити слова на початку абзацу або в окремо зверстаних рядках для імітації текстів оголошень, гасел, в енциклопе-дичних та драматичних те кетах. При верстанні таким шриф-том слід пам'ятати, що велика кількість такого шрифту на сторінці утруднює читання і зорово збільшує сторінку;

— використання шрифту іншого кегля, наприклад, в наборі цитат. Використовується такий спосіб з метою підкреслення послідовно зростаючого інтонаційного підсилення;

— використання шрифту іншої гарнітури. Цей спосіб є одним з найсильніших засобів акцентування, незалежно від кегля чи накреслення шрифту. Застосовують цей засіб для виділення окремих текстів, рядків чи абзаців, коли півжирний шрифт своєї гарнітури для виділення є недостатнім.

Друга група — це нешрифтові виділення, до яких входять:

— використання розрядки, яка не змінює характеру основного шрифту, а лише висвітлює його і сповільнює ритм читання через збільшену відстань між літерами. Розрядку використовують тільки для виділення окремих слів і невеликої кількості рядків. Не використовують розрядку у виданнях дошкільного і молодшого шкільного віку.

Особливу увагу слід звернути на тексти, набрані на комп'ютері, в якому немає програми переносів. Верстаючи задану довжину рядка, така програма штучно, без підстав на те чи «команди», робить розрядку окремим словам або занадто зменшує пробіли як між словами, так і літерами;

— використання односторонніх чи двосторонніх відступів, які зменшують ширину складання. Застосування у виділенні додаткових пробілів і утворення при цьому нової вертикалі прочитання тексту є засобом виділення абзаців та окремих рядків у виводах, визначеннях, цитатах, передмовах;

— застосування підкреслень і відкреслень лінійками. Цей спосіб виділень застосовують в навчальній та методичній літературі з метою допомогти учневі при повторенні чи конспектуванні матеріалу;

— застосування рамок є одним з найбільш активних засобів нешрифтового виділення. Цей спосіб застосовується для виділення особливо важливих частин тексту - таких, як правила в підручниках, для імітації різних документів у поєднанні з іншими виділеннями, такими, як складання на зменшений формат, застосування шрифтів інших гарнітур чи накреслення;

— застосування складених елементів, які верстають поряд з текстом, який необхідно виділити чи зробити на ньому акцент. Найчастіше такі елементи заверстують на полях чи у першому рядку тексту, на який потрібно звернути увагу читачеві. При заверстуванні таких елементів слід уважно їх вибирати, не порушуючи їх зв'язку з існуючим шрифтом і загальну композицію оформлення текстових розворотів, стилеву особливість твору, структуру і характер тексту.

— Використання кольору (як текстового видалення, так і створення фону, на якому набирається текст);

Верстаючи видання, де є багато виділень, слід пам'ятати, що активність того чи іншого способу виділення знаходиться в прямій залежності від особливостей складання тексту.

Художнє оформлення реклами

Ілюстрації використовуються для збільшення психологічного ефекту рекламного звернення. Ілюстрування передбачає також рішення стосовно того, які "розпізнавальні знаки" включати в рекламне звернення, їх три: назва фірми (компанії, організації, установи), назва торгової марки і торгові знаки. Коли стратегія передбачає використання марки виробника виробу, значну роль відіграє назва фірми. В інших випадках назву фірми можна й не згадувати. Рішення щодо використання торгової марки необхідно прийняти до створення рекламного тексту, оскільки вибір назви торгової марки може забрати багато часу й зусиль. Треба розглянути також питання про включення до ілюстративного матеріалу сертифікатів якості, символів виробу або інших матеріалів. Від змісту ілюстративного матеріалу, кольорів, загального творчого стилю розпізнавальних знаків багато в чому залежить ефективність впливу друкованої реклами.

У художньому оформленні рекламного звернення застосовують:

• штрихові малюнки — скажімо, художник використовує тільки чорний колір на тлі білого; потім технічними засобами (наприклад, із використанням системи комп'ютерної анімації) цю ілюстрацію можна перетворити на протилежне зображення, тобто білі штрихи на чорному тлі;

• фотографії— підкреслюють реальність реклами або ситуації;

• малюнки в стилі ліногравюри — виготовляються художнім способом на основі фотовідбитку; вони мають чітке зображення і сприймаються як справжня ліногравюра (особливо при тонуванні зображення коричневим кольором);

• тонові малюнки — використовуються для створення відповідної атмосфери або декоративного ефекту;

• технічні або фотографічні ефекти підсилюють привабливість звернення (створюються сучасними комп'ютерними засобами, наприклад, програмою Photoshop};

• кольорові ілюстрації — можуть складатися з простих комбінацій

кольорів повного друку (друк чотирма кольорами — жовтим,

червоним, блакитним і чорним).

При розробці рекламних звернень враховуються основи психології кольорових асоціацій людини. Так, зелений колір, заспокоює нервову систему, зменшує біль, нормалізує кров'яний тиск; блакитний — знімає біль при невралгіях і запаленнях; помаранчевий — стимулює почуття й прискорює серцебиття, створює атмосферу благополуччя і веселого настрою; жовтий — допомагає зосередитися, загострює сприйняття і сприяє розв'язанню складних завдань і проблем; червоний колір — теплий, але дратівливий, стимулює мозок, поліпшує настрій; фіолетовий — діє на серце та кровоносні судини.

Зарубіжні спеціалісти рекомендують такі кольорові поєднання, які можна використовувати при виборі кольору елементів звернення з урахуванням поступового погіршення сприйняття (чим нижче в переліку — тим гірше):

• синій на білому, чорний на жовтому;

• зелений на білому;

• чорний на білому;

• зелений на червоному;

• червоний на білому;

• помаранчевий на чорному;

• помаранчевий на білому;

• червоний на зеленому.

Згідно з дослідженнями, червоний колір коробки сигарет свідчить про їх міцність; блакитна та біла коробка — легкі сигарети; зелений колір — це сигарети з ментолом. Позолота на коробці свідчить про високу якість сигарет і відповідно високу ціну.

14.Порівняльна характеристика оформлення наукового та науково-популярного видання.

научно -популярны е издани я. Анализ текста поможет художнику составить список ведущих тем, которые должны быть проиллюстрированы как главные; найти побочные темы, которые могут быть «развиты», дополнены наглядными иллюстративными средствами и т.д.; определиться в выборе сюжетов и в известной степени в выборе «методов» их трактовки. <…>

Общую логически-смысловую структуру произведения, как правило, передают оглавлением, реже - составлением к каждой главе краткого перечня тем. Художник-оформитель поддерживает эту функционально-тематическую линию автора уже простым введением иллюстрированных шмуцтитулов, тематических заставок

В структуре научно-популярных текстов следует выделять части, несущие, передающие научную информацию (так называемые информанты), и отличать их сопутствующих им частей-распространителей. Части-информанты реализуют функцию научного сообщения. Сопутствующие части выполняют функции эмоционального воздействия, привлечения, удержания внимания и дополняющего разъяснения и пр. <…>

Наглядный материал как система иллюстрирования. <…> Назначение научно-познавательных иллюстраций - давать определенные, конкретные сведения из области науки и техники, создавать необходимые условия для раскрытия научного содержания изданий, создавать условия, благоприятные для целенаправленной, организованной, познавательной деятельности читателя в процессе общения с книгой.

Конкретная задача иллюстрирования - показать нечто, о чем рассказывается. Показ может вестись с разной степенью активности. В одних случаях задача ограничивается простой, нейтральной фиксацией объекта; в других - предъявляемый изобразительный материал должен быть для читателя объектом довольно напряженного осмысления; в третьих - средством формирования эмоционального отношения к воспринимаемому. Поэтому конкретная задача иллюстрирования научно-популярных изданий не исчерпывается вопросом, что должно быть изображено. Необходимы уточнения функционального плана: для чего помещается иллюстрация, т.е. способ ее воздействия. <…>

Размер кегля должен устанавливаться в зависимости от: формата (общих габаритов) издания; формата (строки) набора и его выключки; структурных особенностей текста (литературного произведения); композиционно-конструктивных решений издания и пр. Он должен отвечать требованиям удобочитаемости.

Нежелательно делать мелким кегль набора и уменьшать поля при значительных массах сплошного текста, добиваясь таким образом экономичности за счет удобства пользования и чтения. Характеристики оформления, особенно такие, как доходчивость, привлекательность, проявляются для читателей научно-популярной литературы как фактор психологический - подсознательное желание читать либо не читать данную книгу. Приятность связана с комфортностью чтения.

Выбирая между двухколонником и одноколонником, т.е. сплошным заполнением текстом всего поля полосы набора, следует учитывать, что решение о числе колонок на странице должно диктоваться не только длиной строки, определяющей скорость чтения (быстрое или замедленное), но и структурными особенностями текста:

Одним из способов активного представления информации можно считать способ перекомпоновки текстов или замены их таблицами

Акцентированность текста. <…> Акцентировка словесного текста научно-технического издания отмечена противоречием. С одной стороны, строгий, научный характер изложения требует, чтобы графико-композиционная картина текста была максимально простой и «спокойной». С другой стороны, многим научно-техническим изданиям (в первую очередь научным изданиям) свойственно активное авторское начало, делающее текст самоценным. Авторские пожелания по поводу акцентов, служащих для лучшей передачи сложных и оригинальных мыслей, отражающих полемическую и критическую интонацию изложения, должны быть осмыслены и реализованы оформителем в соответствующей типографике. Кроме того, в научно-техническом издании часто встречаются имена собственные, термины, иностранные слова, предрасположенные к выделению. <…>

Совместное действие указанных противоречивых факторов диктует сдержанность и ограниченность в применении средств акцентировки. С учетом опыта читателей научно-технических изданий оптимальным шрифтовым средством для выделения небольших фрагментов текста (отдельных слов и фраз в одну-две строки) является курсив. Разрядка не рекомендуется не только для крупных фрагментов текста, но и для отдельных слов. Она неэкономична, деструктивна, визуально аморфна и нецелесообразна ввиду многообразия. Полужирный шрифт - слишком сильное средство, нарушающее ритм связного последовательного чтения и потому нежелательное для акцентировок. <…>

Из графических нешрифтовых и композиционных средств для небольших фрагментов рекомендуется подчеркивание (если позволяет интерлиньяж), для более крупных (в две строки и более) - отчеркивающая линейка слева (на поле или в пределах полосы набора), отбивка пробелами или горизонтальными линейками, втяжка. <…> В целом все графические нешрифтовые и композиционные средства акцентирования выгоднее шрифтовых по соображениям сохранения визуальной цельности авторского текста и равноценности всех его составляющих.

Иллюстрирование научно-технической литературы имеет ярко выраженную специфику по сравнению с иллюстрированием других видов литературы. Иллюстрации являются составной частью содержания научно-технических изданий и наравне с текстом участвуют в передаче определенной информации способ расположения надписей на корешке - поперечный. Но он достижим и оправдан лишь при достаточной толщине книги, поэтому чаще всего приходится использовать продольное (снизу вверх) расположение. Надписи на корешке должны быть ясными как по шрифтовому оформлению, так и композиции отдельных групп текста (имя автора, название книги, № тома и др.). По той же причине не рекомендуется отягощать композицию корешка декоративными элементами, не несущими прямой информационной нагрузки, хотя в отдельных случаях специальный знак, цветовой сигнал и тому подобное могут служить как вспомогательным, так и основным средством отыскания книги на полке.

Суперобложка для научно-технического издания может быть дана только в случаях необходимости рекламировать книгу или подчеркнуть исключительность факта ее выпуска в свет.

Особенностью оформления научно-технического издания является часто встречающееся совмещение в одной книге разных типов иллюстраций (фотографии, рисунка, условной графики), что вызывает на практике необходимость привлечь к оформлению нескольких художников разной специальности.

Оформлення зображень

Існує чотири основних види верстки ілюстрації:

1.    Відкрита верстка (а). Ілюстрації розміщують зверху чи знизу сторінки. Стикуються з текстом такі ілюстрації одним (при заверстці врозріз) чи двома (при заверстці воборку) боками.

2.    Закрита верстка (б). Ілюстрації розташовують всере- дині тексту. Стикуються з текстом такі ілюстрації двома (при заверстці врозріз) чи трьома (при заверстці воборку) боками.

3.    Глуха верстка. Ілюстрації в багатоколонному наборі заверстуються всередину тексту. Стикуються з текстом такі ілюстрації всіма чотирма боками.

4.    Верстка ілюстрацій на полях. Ілюстрації малого формату розміщують на полях видання. З текстом такі ілюстрації не стикуються.

Верстка з виходом на поля буває відкритою (г) або  закритою (д).

Для окремих видань такі ілюстрації верстають так, щоб при обрізуванні блока обрізалась частина ілюстрації. Таку верстку називають «під обрізку» (г, ж).

Ілюстрації, що займають усю сторінку видання, називають «сторінковими» (е), а верстку таких ілюстрацій прийнято називати сторінковою.

Якщо при верстанні ілюстрація повністю або частково займає сусідню сторінку, то таку верстку називають розворот-ною, а коли переходить на наступні сторінки — багаторозворотною

Не можна заверстувати ілюстрації в кінці розділу чи глави перед заголовком наступного розділу, також не бажано розміщувати ілюстрацію в кінці розділу. Не заверстують ілюстрації на кінцевих сторінках, за винятком ілюстрацій в технічних книгах, де на тих же сторінках є посилання до них. Ілюст-рації, які заверстують врозріз, при відкритому верстанні розміщують зверху або знизу сторінки складання.

При закритому верстанні ілюстрації врозріз її завжди розміщують, якщо немає інших вказівок видавництва, на оптичній середині сторінки складання, тобто так, щоб над ілюстрацією разом з підписом містилося приблизно три восьмих, а під нею — п'ять восьмих усіх текстових рядків. При верстанні ілюстрації врозріз над нею не можна залишати абзацний рядок, а текст під нею не може починатися кінцевим рядком. Якщо по всьому виданню ілюстрації верстають з виходом на поле чи «під обріз», тоді вихід дають повністю в зовнішнє поле.

Якщо на одній сторінці потрібно розмістити дві ілюстрації малого формату (одну зверху, а іншу знизу), тоді між ними повинно бути не менше трьох рядків тексту, якщо ілюстрації не об'єднані в групу.

Якщо дві ілюстрації, які суттєво різняться висотою, потрібно розмістити на сторінці врозріз, то їх слід рівняти по нижній лінії, над нижчою ілюстрацією роблять оборку, формат якої був би однаковим з форматом ілюстрації, а висота — не менше чотирьох рядків тексту.

Ілюстрації, які мають значно менший, ніж сторінка складання, формат і які заверстуються за вказівкою видав-ництва на окрему сторінку, розміщають точно на оптичній середині сторінки складання з виключкою посередині. Ко-лонцифри на таких сторінках не ставлять. На сторінках-вклейках набирають тільки норму, але в число колонцифр вони не входять.

У художніх виданнях часто зворотна сторона вклейки не задруковується, а залишається чистою. В такому випадку ілюстрацію верстають на непарній сторінці. Верстаючи на сторінці дрібні ілюстрації, зібрані в групу, обов'язково слід звернути увагу на розміщення таких ілюстрацій згідно з номерами, на збереження прямокутності сторінки (розта-шовуючи ілюстрації якомога ближче до країв), навідбивку між ілюстраціями (яка повинна бути рівномірною і не надто великою).

При розміщенні півтонових насичених ілюстрацій по-трібно враховувати зворотну сторінку, на якій можуть бути таблиці чи великого кегля рубрики, які через просвічу-ваність паперу порушуватимуть сприйняття ілюстрації.

Зміни в оформленні акцентувань і виділень можливі за згодою автора чи редактора видання.

19. Гарнітура– комплект однакових за стилем рисунку вічка, але різних за накресленням та кеглем шрифтів. Кегль шрифту – розмір шрифту в системі вимірювання Дідо, що визначається відстанню між верхньою і нижньою стінками великих літер. Формат видання – розмір готового видання, що визначається шириною і довжиною сторінки видання у міліметрах або шириною і довжиною аркуша паперу видання в сантиметрах із зазначенням частини, яку займає на ньому сторінка видання. Формат серійних, багатотомних та періодичних видань вибирається особливо ретельно, оскільки у межах цього формату будуть розташовуватися всі елементи кожного випуску на весь термін існування видання. Формати видань бувають стандартні, додаткові та нестандартні. Підручники і навчальні посібники для навчальних закладів повинні мати формати, що сприятимуть кращому засвоєнню матеріалу, а також враховуватимуть вікову категорію учнів. Формат підручників для учнів першого–третього класів може бути лише двох видів: 70х90/16 та 70х100/16, для учнів п'ятого–одинадцятого класів– 60х90/16, 60х84/16, 70х90/16, 70х100/16, 84х108/32. Формат 70х100/16 є найпоширенішим – ним друкуються журнали будь-якого виду. Шрифт - графічна форма знаків певної системи письма або комплект літер, який відтворює яку-небудь абетку, а також цифри і знаки. Щоб гарнітури і кеглі шрифтів гармонійно поєднувалися і відображали ієрархію видання, складають список заголовків усіх рівнів, що послідовно розкривають побудову твору й показують їх співвідношення. У газетно-журнальних виданнях для кожного матеріалу, що має врізи, лід, резюме, коментар, інші додаткові тексти, слід передбачити правильне співвідношення накреслень шрифтів. Бажано, щоб стиль шрифту був близький до стилю літературного твору і навіть якось асоціювався з ним. Проте не можна допускати, щоб стиль шрифту суперечив зі стилем літературного твору. Для довідкових виданьважлива компактність, що досягається зменшенням кегля шрифту. Гарнітури мають не лише відповідати виду видання і змісту матеріалу, а й гармонійно поєднуватися між собою. Так, для основного тексту дитячої книги найкраще обрати чіткий шрифт, що добре читається, а для заголовків – цікаву гарнітуру, яка приверне увагу дитини. Використання відповідної гарнітури шрифту, правильно підібраної до тексту, не лише допомагає якнайкраще подати інформацію, а й додає смислових відтінків через візуальне сприйняття. Використання різних гарнітур привертає увагу читача, а застосування різних кеглів дає можливість організувати інформацію за ступенем важливості. Художньо-технічне редагування друкованого видання потребує знання не лише кеглів і гарнітур шрифтів, а й їх співвіднесення. Значення естетичного боку оформлення різних видів друкованих видань неоднакове. В оформленні книги, наприклад, характер малюнка шрифту часто асоціюється зі змістом, крім того, враховується зв'язок малюнка шрифту з ілюстрацією й іншими елементами оформлення. У газеті при виборі текстового шрифту основна увага приділяється відповідності його малюнка технічним вимогам. Гарнітури текстових шрифтів періодичних видань закладаються у шаблон. Шрифт основного тексту повинен відповідати будь-якому змісту, асоціюватися лише з виданням загалом, а не з конкретними матеріалами. У зв'язку з цим на відміну від книги головні естетичні вимоги до оформлення газети, стосуються не стільки малюнка шрифту, скільки зручності його читання, єдності оформлення, що створює виданню визначений образ відповідно до призначення. У книзі ж гарнітура обирається з урахуванням зручності для тривалого читання, щоб не втомлювати око складністю малюнка. Текстові гарнітури застосовуються у книжкових виданнях у 9–10 кеглях. Кегель шрифту вибирається залежно від якості паперу і способу друку. Так, на газетному папері він має бути на 1 пункт більшим, ніж зазначено у стандарті. У журналах, що друкуються способом глибокого друку, не рекомендуються шрифти контрастних гарнітур.

20. Палітурка – основна частина зовнішнього оформлення видання, виготовлена з цілісного аркуша картону чи картонних боковин, обклеєних покривним палітурним матеріалом; яка з’єднується з блоком за допомогою форзаців. Палітурка міцніша за обкладинку, але тривкість різноманітних типів залежить від матеріалу й особливостей конструкції. Палітурки поділяються за конструкцією (цілісна чи складена, обрізна чи з кантом) і покривним матеріалом (картон, папір з покривним шаром, штучна або натуральна тканина, шкіра, пластмаса) на 5 типів. У складених палітурках із тканини виготовляють, лише корінець, а картонні боковини покриваються папером чи палітурним матеріалом на паперовій основі. Палітурка складається з двох боковин, корінця, зовнішнього матеріалу для оклеювання боковини (або всієї палітурки) і відстава або шпації – смужки щільного паперу чи тонкого картону, що наклеюється на корінець палітурки зі зворотного боку (відстав збільшує тривкість і пругкість корінця). Суцільна палітурка, що складається з однієї деталі, має обмежене застосування розрізняють два основних типи палітурки: м’який і твердий. Тверда обкладинка книги дозволяє значно продовжити термін служби видання, і додає їй найбільш презентабельний вигляд. М’яка ж палітурка дозволяє значно економити на вартості видання, проте не підходить для книг, які будуть часто використовуватися. Крім повністю покритого типу палітурки бувають і складовими: - Картонні сторонки обклеюються папером, корінець міцним палітурним матеріалом, таким як балакрон (застосовуєтьс