Методи підрахунку валового продукту

 

Із допомогою показників валового продукту робиться спроба виміряти обсяг річного (квартального, місячного) випуску товарів і послуг в економіці. Ця загальна, зведена величина валового продукту нас цікавить (має значення):

1) із точки зору того, з чого вона складається;

2) на що вона витрачається.

Наприклад, якщо в Україні у певному році ВВП гіпотетично склав 500 млрд. грн., то нас цікавить із чого складається ця сума і на що вона витрачена.

Як виміряти ринкову вартість всього обсягу виробництва? Існують два основних підходи до виміру ВВП. Перший може бути визначений шляхом сумування витрат на купівлю всього обсягу виробленої у даному році продукції. Це визначення валового продукту за витратами. Другий підхід передбачає сумування всіх доходів, отриманих від виробництва всього обсягу продукції даного року. Це визначення валового продукту за доходами. Якщо представити це у формі простого рівняння, то можна сказати, що:

 

 

Обсяг витрат на купівлю Грошовий дохід,

товарів, вироблених у = отриманий від виробництва

даному році продукції даного року

 

За своєю сутністю, це не просто рівняння, це – тотожність. Купівля, тобто витрачання грошей, і продаж, тобто отримання грошей, являють собою, дві сторони однієї і тієї ж угоди. Те, що витрачено на виробництво продукта, є доходом для тих, хто вклав свої людські і матеріальні ресурси у виробнитцво даного продукту і його реалізацію на ринку (згадайте модель кругообороту ресурсів, продуктів і доходів).

Розрахунок ВВП за витратами передбачає сумування всіх видів витрат на створення кінцевого продукта або послуги. Він включає наступні статті:

І Особисті споживчі витрати (С). Це товари повсякденного попиту, предмети споживання довгострокового користування, витрати на послуги й інше. Мова йде про набір товарів і послуг, призначених для фізичних осіб.

ІІ Валові приватні внутрішні інвестиції (І). Поняття «інвестиційні витрати» включає в основному три компоненти:

1) всі кінцеві покупки машин, обладнання і верстатів підприємцями;

2) все будівництво;

3) зміну запасів.

Будівництво нової фабрики, складу або елеватора – це форма інвестицій. Але чому житлове будівництво включається в категорію інвестицій, а не споживчих витрат? Річ у тім, що багато економістів визначають капітал (інвестиційні ресурси) як цінність, яка приносить потік доходів. Із цієї точки зору житлове будівництво є активом, який може приносити дохід (пропонування житла в найм). Більшість людей у високорозвинутих країнах не мають власного житла, а орендують його.

ВВП є мірою обсягу продукції, яка виготовлена у даному році. Тому при його визначенні потрібно враховувати споживання продукції (запасів), виробленої у попередні роки. Якщо у підприємств накопичилось більше товарів на полицях і складах у кінці року у порівнянні з тим, що було на початку року, то у економіці протягом даного періоду вироблено більше, ніж спожито. Цей приріст запасів повинен бути доданий до ВВП у якості показника поточного виробництва. Скорочення запасів повинно бути вирахуване із показника ВВП.

Чому існує поняття валові приватні внутрішні інвестиції, а не просто інвестиції? Річ в тому, що крім валових існують чисті інвестиції, крім приватних – державні, є не тільки внутрішні, а і зовнішні інвестиції. Потрібно звернути увагу на те, що купівля акцій і облігацій виключається з економічного визначення інвестицій, тому що такі угоди означають передачу права власності на уже наявні активи.

Відмінність між валовими і чистими інвестиціями полягає у наступному. Валові інвестиції включають як суму заміщення спожитих інвестиційних товарів, так і суму приросту інвестицій. Термін «чисті» приватні внутрішні інвестиції призначений тільки для характеристики додаткових інвестицій, які мали місце протягом поточного року. Наприклад, у 2006 році економіка певної країни виробила інвестиційних товарів (засобів виробництва) на 400 млрд. гривень. Однак, у процесі виробництва ВВП 2006 року економіка спожила машин і обладнання на суму 330 млрд. гривень. У результаті економіка додала 70 млрд. грн. (400-330) до вартості нагромадженого у 2006 році капіталу. Валові інвестиції становлять 400 млрд. гривень, чисті – 70 млрд. Це означає, що в кінці 2006 року в економіці було на 70 млрд. гривень більше інвестиційних товарів, ніж на початку року. Економіка у такому разі зростаюча. Якщо валові інвестиції і амортизація (інвестиції, які заміщують використані основні фонди) рівні, то економіка перебуває у застійному, статичному положенні. Коли валові інвестиції менші, ніж амортизація, тобто коли в економіці за рік споживається більше капіталу, ніж виробляється, економіка перебуває у кризі.

ІІІ Державні закупки товарів і послуг (G). Це кінцеві витрати органів державного управління на купівлю продукції підприємств і купівлю ресурсів для потреб держави. Виражається це в сумі витрат держави на виплату заробітної плати державним службовцям, на закупку товарів і послуг. Ця група витрат виключає всі державні трансфертні платежі (про це мова йшла вище).

IV Чистий експорт (Xn). Досі йшлося про всі види витрат зі створення кінцевого продукта чи послуги всередині країни. Але яким чином враховуються зовнішньоторгові угоди? Витрати іноземців на українські товари такою мірою пов'язані з українським виробництвом, як і витрати самих українців. Тобто ми повинні враховувати вартість українського експорту. Обсяг імпорту потрібно виключити. Чистий експорт являє собою величину, на яку закордонні витрати на вітчизняні товари і послуги перевищують вітчизняні витрати на іноземні товари і послуги (тобто перевищення експорту над імпортом). Наприклад, за повідомленнями Держкомстату у 2005 році негативне сальдо зовнішньої торгівлі України становило 1,8 млрд. доларів США. Це означає, що імпорт в Україну перевищував український експорт на цю суму.

Чотири категорії витрат, які ми розглянули, включають усі можливі типи витрат. Із їх допомогою вимірюється ринкова вартість виробництва ВВП за певний період часу. Це означає, що ВВП = С+І+G+Xn.

Розрахунок ВВП за доходами

Ми зазначали, що обсяг витрат на купівлю товарів, вироблених у даному році дорівнює грошовому доходу, отриманому від виробництва продукції даного року. Було б дуже зручно сказати, що загальні витрати на річний випуск продукції в економіці поступають у домашні господарства у вигляді заробітної плати, рентних платежів, відсотка і прибутку. Однак, картина розподілу ВВП ускладнюється наявністю засобів, які не пов'язані з виплатою доходів.

До них відносяться:

1) відрахування на споживання капіталу (амортизація);

2) непрямі податки на бізнес.

Щорічні відрахування, які показують обсяг капіталу, споживаного у ході виробництва за окремі роки, називаються амортизацією. На відміну від інших видів витрат виробництва, амортизація не є доданням до чиїх–небудь доходів. Фактично це розподіл частини ВВП, який не пов'язаний прямо з виплатою доходів. Це відрахування на «споживання капіталу», тобто на створення грошового фонду, що заміщує знос основних засобів, які беруть участь у створенні ВВП.

У практиці ринкового господарства в склад ВВП підрахованого за доходами, включаються також непрямі податки на бізнес. Такі податки включають загальний податок із продаж, акцизи, податки на майно, ліцензійні платежі і митні збори. Це мовби незароблений дохід, який отримує держава шляхом збільшення цін для свого утримання. Він не поступає домогосподарствам у вигляді заробітної плати, рентних платежів, відсотка і прибутку.

Таким чином, розрахунок ВВП за доходами включає наступні статті:

1. Заробітна плата найманих робітників.

2. Рентні платежі, тобто доходи отримувані володарями власності: землі, іншого нерухомого майна тощо.

3. Відсоток на позичковий капітал, тобто виплати постачальникам грошового (позичкового) капіталу, використаного при виробництві ВВП.

4. Поняття прибуток розпадається на два види рахунків:

а) доходи на власність, або доходи некорпоративних підприємств, які знаходяться в індивідуальній або сімейній власності, і доходи самостійних працівників: художників, письменників, адвокатів й інших працівників, які працюють не по найму;

б) прибутки корпорацій. Для цих юридичних осіб оподаткування і розподіл прибутку мають свою специфіку, яка буде розглянута пізніше.

5. Амортизаційні відрахування.

6. Непрямі податки на бізнес.

Легко переконатись, що ВВП підрахований даним методом, являє собою сукупність доходів, отриманих від економічних ресурсів, що були використані у процесі виробництва суспільного продукту протягом певного періоду (року, кварталу, місяця). Природньо, що ВВП підрахований за доходами і за витратами (за використанням), повинен бути рівний, тобто використання (витрати) ВВП є одночасно доходами осіб, які володіють тими чи іншими факторами виробництва.