Розв’язати ситуаційну задачу

Хлопчик 11 міс. захворів гостро, ввечорі, коли температура піднялася до 39,5^оС, став неспокійним, плаче, тримається ручками за голову. Температура майже не знижується жарознижуючими препаратами, тахікардія до 200 уд./хв.У дитини сильна блювота, судоми, стійке вибухання, пульсація і напруга великого тім’ячка. Шкірні покрови бліді. Час від часу дитина наче втрачає свідомість.

1. Який попередній діагноз слід поставити?

2. Які невідкладні заходи допомоги потрібно вжити?

3. При якому стані можлива транспортировка дитину.

 

Виберіть одну правильну відповідь:

1. До розвитку ДВЗ - синдрому можуть призвести:

1. сепсис

2. відшарування плаценти

3. гіповітаміноз К

4. великі хірургічні втручання

5. іммунопатологичеськіє процеси

 

2. З чого слід починати інтенсивну терапію при нейротоксикозі І ступеня?

1. введення судинорозширювальних препаратів у поєднанні з нейролептиками

2. діставання доступу до венозного русла

3. фармакологічної стабілізації центральної гемодинаміки.

3. При судомах на догоспітальному етапі необхідно ввести:

1. преднізолон 2-3 мг/кг

2. ввести в/м 0,5% розчин седуксена

3. призначити 2% розчин папаверину 0,1 - 0,2 мл/рік життя в/м

4. призначити 1% розчин дибазола - 0,1 мл/рік життя.

 

 

Розв’язати задачу:

Дитині 3 доби (ГВ-32 тижні). Стан тяжкий, гіподинамія, арефлексія. Шкіра блідо-ціанотична з сіруватим відтінком. На стегнах, спині, передній черевній стінці -петехіальний висип, кровотечі з місць ін'єкцій. У легенях - послаблений подих. Тони серця глухі, ЧСС-160 уд. на хв.

1. Який попередній діагноз Ви припускаєте у даному випадку?

A.інфекційно-токсичний шок;

B.ДВЗ-синдром;

C.набряк легень;

D.недоношеність ІІ ст., РДС;

E.гостра надниркова недостатність.

 

2. Які діагностичні симптоми Ви використали

3. Які рефлекси новонародженого Ви знаєте?

Контроль на практичному занятті №

Тема №11: Гемолітико-уремічний синдром.

Актуальність теми: Гемолітико-уремічний синдром (хвороба Гассер) є одним з небагатьох набутих захворювань, що зустрічаються звичайно в дитячій віковій групі. Ймовірно, даний синдром охоплює цілий спектр захворювань, варіюючи від класичної саморазрешающейся форми у дітей грудного віку до більш грозної і часто фатальної тромбоцитопенічній пурпури, що спостерігається у дорослих. Для цих захворювань характерна загальна тріада: гостра ниркова недостатність з олігурією, гемолітична анемія і тромбоцитопенія.

 

Після самостійного опрацювання теми, студенти повинні знати:

- поняття про гемолітико-уремічний синдром

- етіопатогенез даного стану

- діагностичні критерії

- принципи невідкладної допомоги

 

Після самостійного опрацювання теми, студенти повинні вміти:

- провести огляд хворого і оцінити стан дитини

- зібрати анамнестичні данні про дитину

- скласти алгоритм невідкладної допомоги в залежності від стадії синдрому.

 

План самопідготовки:

- ознайомтесь з темою, планом заняття;

- ознайомтесь з методичними рекомендаціями щодо самостійної підготовки до теми;

- вивчить по опорному конспекту та вказаній літературі дану тему;

- проконтролюйте себе, дайте відповіді на питання самоконтролю, виконайте завдання;

Література для самопідготовки: Опорний конспект,

підручник «Невідкладні стани в педіатрії» за редакцією Р.І. Пацюрка Київ ВСВ «Медицина» 2010р. ст.90-93.

Навчальний посібник Ю.В. Марушко Г.Г. Шеф «Невідкладна педіатрія» ст.241-251.

Підручник С.К.Ткаченко «Педіатрія» 2009р. ст..338-341.

Опорний конспект

 

Гемолітико-уремічний синдром (ГУС) – патологічний синдром, для якого характерна тріада: поєднання гострої мікроангіопатичної гемолітичної анемії, тромбоцитопенії, гострої ниркової недостатності.

Встановлено, що ГУС найчастіше реєструється у дітей віком від 6 місяців до 5 років.

Залежно від особливостей патогенезу виділяють дві основні форми ГУС: стан, що виникає після перенесеної гострої діареї, та ГУС, що розвинувся без попереднього епізоду діарейного захворювання.

Причинами розвитку ГУС, не пов’язаного з діареєю, можуть бути генетичні фактори.Однак найбільш часто ГУС розвивається на фоні або невдовзі після перенесеного діарейного захворювання. Причиною ГУС, що виник після епізоду діарейного захворювання, є вплив так званого Шига-токсину (Shigella dysenteriae).

Враховуючи, що в економічно розвинених країнах випадки захворювань, спричинених Shigella dysenteriae, зустрічаються вкрай рідко, як джерелоШига-токсину найбільше значення мають так звані ентерогеморагічні штами кишкової палички Esherichia coli (ЕГЕК).

Патогенез ГУС полягає в тому, що під дією Шига-токсину, який продукують штами шигел серогрупи А та ЕГЕК, відбувається ураження ендотелію судин. Максимальна вираженість ураження ендотелію судин відбувається в клубочках нефронів та

Клітинах ниркових канальців.

Ураження ендотелію судин призводить до активації системи зсідання крові й розвитку тромбозів судин мікроциркуляторного русла. При розвитку тромбозів відбувається поглинання тромбоцитів, яке зумовлює розвиток тромбоцитопенії.

Ураження клубочків та канальців нирок призводить до розвитку гострої ниркової недостатності (ГНН). Анемія при розвитку ГУС виникає в наслідок руйнування еритроцитів.

Клінічні прояви ГУС виникають в середньому через 7 днів після початку гострої кишкової інфекції (ГКІ), але можуть розгортатися на фоні розвитку захворювання. Прояви ГУС у деяких випадках можуть розвиватися з другого дня перебігу ГКІ, а також виникати після нормалізації характеру випорожнень. У типових випадках

діарея має перебіг у вигляді гемоколіту, але це не обов’язково.

У хворого виникають ознаки ГНН – олігоанурія, набряки. Характерною є виражена блідість слизової оболонки та шкіри. У тяжких випадках можлива поява петехій, можуть з’явитися судоми. При лабораторному обстеженні виявляється класична тріада: тромбоцитопенія, гемолітична анемія та гостра ниркова недостатність,

що проявляється підвищенням вмісту в крові креатиніну, сечовини, гіперкаліємії. Тяжкість стану та прогноз у дітей, хворих на ГУС, визначається перебігом ГНН.

Діагностика ГУС базується на типових клінічних проявах та лабораторних змінах.

На сьогоднішній день не існує лікування, що може зупинити розвиток ГУС. Тому основою лікування хворого є підтримання життєво важливих функцій організму, зокрема, нормального балансу рідини та електролітів, контроль азотемії, забезпечення необхідними нутрієнтами. У випадках тяжкої ГНН необхідно проведення гемодіалізу. Гостра ниркова недостатність трансформується

у хронічну приблизно у 10% дітей, що перенесли ГУС, який виник після перенесеної ГКІ, та у 30% дітей, у яких ГУС не пов’язаний із діареєю. Доцільність використання антибіотиків має визначатися клінічною ситуацією. Зокрема, вони показані при гемоколіті, ознаках дисемінації інфекції або у хворих із порушенням імунітету.

Азитроміцин виявився препаратом, що може пригнічувати утворення Шига-токсину, навіть не знищуючи самі бактерії.

Таким чином, гемолітико-уремічний синдром залишається серйозним захворюванням, яке може зустрічатися як у вигляді спорадичних випадків, так і спричиняти спалахи. Фельдшер має бути готовим діагностувати цю патологію та надавати кваліфіковану допомогу пацієнтам.

 

Надана задача е показовим прикладом розвитку гемолітико-уремічного синдрому у дитини:

Дитина 2-х років госпіталізована до дитячого інфекційного відділення

о 19.00 з діагнозом Гостра кишкова інфекція, гемоколіт. При надходженні батьки скаржилися на підвищення температури тіла до 37,6°С, дворазові

випорожнення рідкого характеру, одноразову блювоту. З анамнезу відомо, що дитина хворіє другий день. Захворювання розпочалося гостро, коли з’явилося одноразове рідке випорожнення. Наступного дня підвищилася температура тіла, батьки викликали швидку допомогу, дитина була госпіталізована.

Вдома дитина отримувала лінекс, ніфуроксазид.

При надходженні стан дитини – середньої тяжкості. Температура тіла 37,5°С, ЧСС 132 уд./хв, ЧД 30 дих./хв.

При об’єктивному обстеженні з боку органів і систем відхилень не виявлено. Вранці наступного дня температура тіла продовжувала утримуватися – 37,9°С. При об’єктивному огляді істотних змін виявлено не було. При проведенні УЗД органів черевної порожнини привернуло увагу ущільнення ехоструктури нирок.

Було призначено регідратаційну терапію, розпочато парентеральне застосування цефтріаксону. Аналіз крові на ранок:

Hb – 107 г/л, лейкоцити – 12,4х10⁹/л; ШОЕ 19 мм/год;

еритроцити – 3,6х10¹²/л; п – 8%; с – 74%; е – 3%; л – 15%. В динаміці

спостереження протягом наступних годин з’явилася олігурія,

о 22 годині з’явилися набряки на обличчі. У зв’язку з цим було про-

ведено термінове визначення біохімічних показників: сечовина –

25,4 ммоль/л; креатинін – 0,198 ммоль/л. У повторному аналізі крові:

Hb – 82 г/л, лейкоцити – 13,2х10⁹/л; ШОЕ – 3 мм/год; еритроцити –

3,5х10¹²/л; п – 6%; с – 47%; е – 1%; м – 1%; л – 45%; тромобоцити –

130х10⁹/л; час згортання крові – від 2 хв 50 с. до 6 хв. Після використання діуретиків (внутрішньовенного введення фуросеміду) отримано 50 мл мутної сечі темного кольору. На підставі чого було встановлено діагноз гострої ниркової недостатності, гемолітико-уремічного синдрому. Для подальшого лікування дитину було

переведено до відділення токсикології.

 

Матеріали самоконтролю.

 

Завдання №1.Дайте відповіді на «ключові» слова даної теми:

Олігурія

Анурія

Поліурія

Гематурія

Креатинін

Тромбоцитопенія

Анемія

Гемодіаліз

Гемоліз

 

Завдання №2.

1. Дайте визначення поняттю гемолітико-уремічний синдром

2. Назвіть причини розвитку даного стану

3.Назвіть тріаду симптомів, характерних для даного стану

4.Назвіть стадіі гострой ниркової недостатності

5.Назвіть клінічні ознаки гемолітичної анемії

6. Назвіть перші клінічні ознаки гострої ниркової недостатності

7. Назвіть симптоми уремічної інтоксикації

 

 

Завдання №3.