Операційна система як розподілювач ресурсів

Операційна система має ефективно розподіляти ресурси. Під ресурсами розуміють процесорний час, дисковий простір, пам'ять, засоби доступу до зовнішніх пристроїв. Операційна система виступає в ролі менеджера цих ресурсів і надає їх прикладним програмам на вимогу.

Розрізняють два основні види розподілу ресурсів. У разі просторового розподілу ресурс доступний декільком споживачам одночасно, при цьому кожен із них може використовувати частину ресурсу (так розподіляється пам'ять). У разі часового розподілу система ставить споживачів у чергу і згідно з нею надає їм змогу користуватися всім ресурсом необмежений час (так розподіляється процесор в однопроцесорних системах).

При розподілі ресурсів ОС розв’язує можливі конфлікти, запобігає несанкціонованому доступу програм до тих ресурсів, на які вони не мають прав, забезпечує ефективну роботу комп’ютерної системи.

 

Проблема синхронізації процесів

 

Процеси часто взаємодіють один з одним, наприклад, один процес може передавати дані іншому процесу і т. п. У всіх випадках виникає проблема синхронізації процесів, яка може вирішуватися припиненням і активізацією процесів, організацією черг, блокуванням і звільненням ресурсів. Нехтування|нехтування| питаннями синхронізації процесів, що виконуються в режимі мультипрограмування, може привести до їх неправильної роботи або навіть до краху системи. Відладка взаємодіючих процесів є складним завданням. Ситуації подібні тій, коли два або більше процесів обробляють одні і тіж дані, і кінцевий результат залежить від співвідношення швидкостей процесів, називаються гонками.

 

 

Передача повідомлень в розподілених системах

 

Єдиною по-справжньому важливою|поважною| відмінністю|відзнакою| розподілених систем від централізованих є|з'являється| міжпроцесний| взаємозв'язок.

Основою цієї взаємодії може служити тільки передача по мережі повідомлень. У найпростішому випадку системні засоби забезпечення зв'язку можуть бути зведені до двох основних системних викликів (примітивів), один - для посилки повідомлення, інший - для отримання повідомлення. Надалі на їх базі можуть бути побудовані потужніші засоби мережевих комунікацій, такі як розподілена файлова система або виклик віддалених процедур, які, у свою чергу, також можуть служити основою для побудови інших мережевих сервісів.

Доменний підхід до організації довідкової служби мережі

 

Домен - це основна одиниця адміністрування і забезпечення безпеки в Windows. Для домена існує загальна база даних облікової інформації користувачів (user accounts), так що при вході в домен користувач дістає доступ відразу до всіх дозволених ресурсів всіх серверів домена.

Довірчі відносини (trust relationships) забезпечують транзитну аутентифікацію, при якій користувач має тільки один обліковий запис в одному домені, але може дістати доступ до ресурсів всіх доменів мережі.

 

Рисунок 1.6- Довірчі відносини між доменами

Користувачі можуть входити в мережу не тільки з робочих станцій того домена, де зберігається їх облікова інформація, але і з робочих станцій доменів, які довіряють цьому домену. Домен, що зберігає облікову інформацію, часто називають обліковим, а довіряючий домен - ресурсним.

Довірчі відносини не є транзитивними. Наприклад, якщо домен А довіряє домену В, а В довіряє С, то це не означає, що А автоматично довіряє С.

 

Демони та фонові процеси в Linux. Популярні завантажувачі

 

Процесом у Linux називається програма або команда, що виконується. Процеси бувають активними, фоновими та відкладеними. В кожний момент часу може бути лише один активний процес. Активним є такий процес, з яким безпосередньо взаємодіє користувач. Фонові процесиу загальному випадку вони спокійно виконуються, не вимагаючи потреби в спілкуванні з користувачем.

Демон (від англ demon чи daemon) - це фоновий процес, що виконує системну задачу, непомітно для користувача і доповнює операційну систему будь-яким спеціальним сервісом. У повній відповідності з пануючим у UNIX принципом модульності демони є програмами, а не частинами ядра. Багато демонів запускаються під час початкового завантаження і продовжують працювати увесь час, поки система включена. Інші демони запускаються при необхідності і працюють стільки, скільки передбачено їх функціями.

Програми-завантажувачі завантажують ядро ОС Linux, передають йому параметри і при необхідності організовують завантаження декількох ОС, встановлених на ПК.

LILO- Linux Loader — программа-загрузчик, яка на сьогоднішній день застаріла і практично не використовується. LILO (Linux Loader— завантажувач Linux) без проблем може завантажувати Linux, BSD, Windows і безліч інших ОС. Конфігураційний файл LILO— /etc/lilo.conf.

GRUB — GRand Unified Bootloader (Головний уніфікований завантажувач) — універсальний завантажувач, розроблений у Фонді вільного програмного забезпечення. В порівнянні з LILO має більше можливостей, а також позбавлений від деяких обмежень.

LoadLin — ще одна програма запуску Linux, яка потрібна не при старті комп'ютера, а для завантаження ядра Linux з командного рядка Windows (з параметрами завантаження).

 

Основні команди Linux

Перелiк основних команд ОС LINUX: logout або exit - завершити сеанс роботи з LINUX; ls - вивести перелiк файлiв в бiжучiй директорiї; rm файли - знищити один або декiлька файлiв; mv старе _iм 'я нове _iм 'я - переiменувати (перемiстити) файл з старе_iм'я в нове_iм'я; ср файл1 файл2 - копiювати файл 1в новий файл з іменем файл2; less файл - вивести текстовий файл на екран; pwd - показати бiжучу директорiю; cd директорiя - змiнити бiжучу директорiю; touch назва файлу - створити порожній файл; mkdir директорiя - cтворити нову пусту директорiю; rmdir директорiя - знищити директорiю, ця директорiя повинна бути пустою; man команда - вивести на екран довiдку ОС LINUX по вибранiй командi