Організація та діяльність органів влади.

В основу побудови системи державної влади США покладено принцип «поділу влади» між Конгресом, Президентом та Верховним Судом, який в американській системі трансформувався в так звану систему стримувань та противаг.

Три гілки влади одночасно розділені та взаємопов’язані, що сприяє кращому забезпеченню свободи та ефективному управлінню. Хоч відносини між гілками влади змінюються та принцип поділу влад залишається незмінним.

Правовим засобом впливу Президента на Конгрес є його право вето по відношенню до законопроектів, які приймаються. Вето може бути поборене двома третіми голосами в кожній з палат. Вето може бути застосовано до будь-якого законопроекту, крім того, яким пропонується внесення поправок до конституції.

Серед засобів впливу Президента на Конгрес називають і право скликання Конгресу на спеціальні сесії та послання Президента, які вміщують зміст політичних цілей глави виконавчої влади, ці послання розглядаються як програма законодавчої діяльності Конгресу.

В той же час законодавство вважається монополією Конгресу, він володіє виключним правом прийняття бюджету, встановлення податків, палати Конгресу наділені широкими контрольними повноваженнями, можуть утворювати спеціальні слідчі комітети. Крім того, сенат затверджує вищих посадових осіб країни, які призначаються Президентом, в тому числі міністрів, суддів Верховного суду, дає дозвіл президенту на ратифікацію міжнародних договорів, а також судить вищих посадових осіб країни (Президента, Віце-Президента) в порядку імпічменту.

Президент, хоч і могутня посадова особа (володіє правом вето, що є засобом впливу на Конгрес), але не наділений правом розпуску Конгресу, який в свою чергу також володіє засобами впливу на виконавчу владу. Тому законодавча та виконавча влада повинні співпрацювати та шукати шляхи компромісу (демократія компромісу).

Глава держави – Президент отримує владу в результаті непрямих виборів. Строк його повноважень – 4 роки. При вступі на посаду Президент складає присягу. Не може бути обраний Президентом США натуралізований громадянин, хто не досяг 35 років чи не мав постійного місця проживання на території США протягом останніх 14 років. Президент не може бути обраним більше двох разів – це правило встановлено поправкою до Конституції США у 1951 році, до цього існувала відповідна традиція, яка до речі порушувалася Президентом Франкліном Рузвельтом, який обирався 4 рази підряд.

Непрямі вибори Президента полягають у тому, що кожен штат обирає стільки виборщиків, скільки представників та сенаторів відсилає до конгресу. Тобто, число виборщиків у країні дорівнює кількості членів конгресу обох палат) плюс три виборщики від Федерального округу Колумбія. Кожна партія у штаті висуває свій список виборщиків. Партія, яка набрала більшість голосів надсилає до виборчої колегії усіх виборщиків від штату. Виборщиків обирають у перший вівторок після першого понеділка листопада місяця високосного року. Обрані виборщики збираються у столицях відповідних штатів у перший понеділок після другої середи грудня того ж року та подають голоси за кандидатів у президенти та віце-президенти. Отже, на практиці результати виборів можна спрогнозувати вже після обрання виборщиків від певних партій в різних штатах, та партія, яка зуміла провести у виборчу колегію більшу кількість виборщиків, стає правлячою партією і її кандидат стає Президентом США. За всю історії існування США не було випадку зради виборщиком своєї партії та проголосував за іншого кандидата.

Конституція говорить, що обраним є кандидат, який набрав абсолютну більшість голосів виборщиків, якщо жоден кандидат не набере такої більшості, то вибори президента проводять палатою представників з числа трьох осіб президентського списку, які набрали найбільше число голосів. Ця процедура застосовувалася у США лише два рази, при обрання президентів Джеферсона у 1804 році та Адамса у 1824 році.

Президент поєднує у своїх руках повноваження глави держави та уряду.

Практично він є безконтрольний та безвідповідальний, не несе жодної відповідальності перед Конгресом.

Президент є головнокомандуючим армії та флоту.

За згодою Сенату Він укладає міжнародні договори, призначає послів та інших повноважний представників та консулів, суддів Верховного Суду та інших посадових осіб США.

Президент періодично надає Конгресу інформацію про стан в країні та пропонує заходи, які він вважає необхідними та корисними. В надзвичайних умовах він скликає дві палати чи одну з них, приймає послів та інших повноважених представників, забезпечує точне виконання законів та визначає повноваження всіх посадових осіб у державі.

Якщо Президент не здатний виконувати свої повноваження та обов’язки, Віце-президент негайно бере на себе виконання його посадових повноважень як виконуючий обов’язки Президента. Президент може покладати на Віце-президента і виконання різних обов’язків. Віце-президент є головою сенату (його голос враховується у випадку розділення голосів порівну).

Президент та віце-президент не можуть бути мешканцями одного штату.

Президент, Віце-президент усуваються з посади, якщо в порядку імпічменту будуть визнані винними в зраді, хабарництві та інших тяжких злочинах та проступках.

Виконавча влада здійснюється Президентом, який має при собі Кабінет Міністрів в складі 10-11 членів.

Те, що розуміється під урядом в Європейській системі права в США називається Адміністрацією Президента. В неї входять міністри та інші державні службовці, в основному, це особи з оточення Президента: радник з національної безпеки, глава Білого Дому, глави спеціальних служб, помічники з економіки, по зв’язках з іноземними державами і т.д.

Хоча формально діє правило про те, що призначення членів Кабінету чи уряду Президент здійснює із згоди Сенату, та на практиці випадки відмови Сенату у затвердженні запропонованих Президентом кандидатур зустрічалися рідко, лише при наявності негативного матеріалу, про який Президентові не було відомо.

В США передбачено існування 12 міністерств, при утворенні США їх було всього 3 (Міністерство закордонних справ, Міністерство оборони, Міністерство фінансів). Офіційно всі міністри називаються секретарями, крім держсекретаря, який за європейським стандартом є мім стром закордонних справ.

Адміністрація Президента розробляє найбільш важливі законопроекти, в тому числі державний бюджет. Представники адміністрації часто виступають на засіданнях Конгресу та впливають на формування думки членів парламенту.

До числа основних повноважень уряду відносять: зовнішньополітичні, війна і мир, охорона здоров’я, освіта та ін.

Законодавча влада побудована у вигляді піраміди. В штатах знаходяться законодавчі органи місцевого самоврядування, які включають міські ради, ради округів та органи, створені для спеціальних цілей, які також встановлюють загальні правила. Кожен штат має законодавчі збори, які є, як правило (крім Небраски), двопалатними. Хоча на практиці легіслатури штатів не займаються більшістю місцевих справ, та за столицею штату залишається останнє слово при вирішенні відповідних місцевих питань.

Крім законодавчих структур штатів існують загальнодержавні законодавчі збори – Конгрес, який складається із верхньої палати (Сенату) та нижньої палати (Палати Представників).

Члени Палати Представників (на сьогодні - 435 членів, не молодше 25 років, громадяни США не менше 7 років та постійно проживають у штаті, від якого обрані) обираються пропорційно кількості населення в тому чи іншому виборчому окрузі (приблизно 1 член на 500 тис. виборців), але кожен штат має право як мінімум на одного представника, навіть, якщо кількість населення його дуже мала.

Сенат складається із 100 осіб (не молодше 30 років, громадяни США не менше 9 років та з постійним місцем проживання у штатів, від якого обрані), кожен штат має в ньому двох представників, незалежно від кількості населення. Сенатори обираються прямими виборами, згідно із 17 поправкою, яка була введена у Конституцію у 1917 році.

Термін повноважень Сенату 6 років, кожні 2 роки переобирається одна третя Сенату.

Кожна із палат має право законодавчої ініціативи з будь-яких питань, крім фінансових законопроектів, які є прерогативою Палати представників. Але Сенат може не ухвалити фінансовий та інший проект. У цьому випадку узгоджувальна комісія, до якої входять представники двох палат, повинна запропонувати компромісне рішення, яке задовольняє дві сторони.

Сенат у свою чергу більшістю у 2/3 затверджує призначення Президентом вищих посадових осіб, ратифікує угоди. Негативна реакція будь-якої з палат нейтралізує дії виконавчої влади.

У випадку імпічменту вищих посадових осіб Палата представників має виключне право пред’являти обвинувачення, а Сенату належить виключне право проводити розслідування та вирішувати питання про вину чи відсутність вини тих чи інших посадових осіб. Висновок про наявність вини має наслідком усунення з посади відповідних посадових осіб.

Повноваження Конгресу сформульовані у 8-му параграфі Конституції.

Десята поправка до конституції встановлює певні межі компетенції, уточнюючи, що повноваження, які не урядові союзу, зберігають за штатами.

Також встановлено коло питань, які не має права вирішувати Конгрес, наприклад, припиняти дію конституційних гарантій недоторканості особи, за винятком окремих ситуацій під час заколоту чи вторгнення.

Судова система.

Судову систему також можна представити у вигляді піраміди, в основі якої – суди нижчої інстанції, розташовані на території штатів. Вони вирішують справи про найменш серйозні проступки з невеликими сумами позовів. Такі суди можуть мати різні найменування: мирові суди, транспортні суди, поліцейські суди, муніципальні суди і т.д. Деякі з них спеціалізуються у вузькій сфері (наприклад, транспортні суди спеціалізуються у сфері дорожніх правопорушень). Як правило, справи в цих судах розглядаються без участі присяжних, а якщо одна із сторін наполягає на такому розгляді справи, то у випадку відсутності журі присяжних справа може бути передана на розгляд у вищестоящий суд.

Наступний рівень піраміди складають суди загальної юрисдикції. Вони займаються розглядом справ про серйозні кримінальні злочини: пограбування, зґвалтування, умисне вбивство. Це так звані процесуальні суди, які в різних штатах можуть мати різні найменування (окружні суди, районні суди, старший суд – в Каліфорнії, апеляційний суд – в Нью-Йорку.

В окремих штатах із великою чи середньою кількістю населення розвинута трьохрівнева система судів. Проміжна ланка між процесуальними та Верховним судом вирішує більшість апеляцій.

Федеральні суди також мають трьохрівневу систему. Але тут відсутній нижній рівень для розгляду мілких справ. В штатах нижнім федеральним судом є регіональний (районний) суд – основний федеральний процесуальний суд. Два інших рівня – окружні суди та Верховний суд у своїй діяльності обмежуються розглядом апеляцій.

Наступний рівень складають апеляційні суди – федеральні окружні суди, кількість яких досягла 11. Судові засідання тут проводяться колегією із трьох суддів. В більшості випадків окружні суди являються останньою інстанцією.

Очолює судову систему Верховний Суд США. Він може розглядати справи, які вийшли із вищий судів штатів, якщо вони стосуються важливих федеральних питань. В якості суду першої інстанції він має право приймати до розгляду справи, що стосуються доходів штатів, цивільні справи, в яких однією із сторін виступає сам штат, а також спірні питання, які стосуються виборів, крім членів законодавчих зборів штатів. Юрисдикція суду поширюється на випадки, які стосуються високих посадових осіб іноземних країн.

Верховний Суд складається із 9 суддів. Конституція не встановлює вимог, які до них пред’являються. Рішення приймаються простою більшістю голосів при наявності кворуму із 6 суддів.

З 1803 року поправкою до Конституції цей суд наділений повноваженнями конституційного контролю, тобто може вирішувати питання про відповідність Конституції актів Конгресу, Президента та органів влади штатів.