Тема 5: цінні папери як об’єкти цивільного права України.

План

Вступ

1. Поняття та види об’єктів цивільних прав.

2. Поняття та правова природа цінних паперів.

3. Види цінних паперів за законодавством України.

4. Передача прав на цінні папери.

Висновки

 

У вступній частині доцільно обґрунтувати актуальність теми у світлі прийняття нового Цивільного Кодексу України, вказати ступень розробки даної проблематики в юридичній літературі.

Викладаючи перше питання варто дати визначення об’єкта цивільних прав, дати характеристику видам об’єктів цивільних прав, згідно з положеннями Цивільного Кодексу України.

При розгляді другого питання доцільно проаналізувати поняття цінного паперу, відповідно до положень Цивільного Кодексу України та Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, правову природу цінного паперу як майнового права.

Для розкриття третього питання рекомендується розглянути групи цінних паперів та дати характеристику кожному виду цінних паперів, відповідно до положень Цивільного Кодексу України та Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”.

При аналізі четвертого питання варто розглянути правила передання прав за цінними паперами на пред’явника, за іменними цінними паперами та за ордерними цінними паперами.

Нормативні акти і література:

1. Конституція (Основний Закон) України від 28.06.96 р. ВВР України №39, 1996, ст.141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV// Голос України № 45-46 від 12.03.2003; 47-48 від 13.03.2003.

3. Закон України „Про цінні папери та фондову біржу” // ВВР України. – 1991. – № 38. – Ст.508.

4. Закон України „Про обіг векселів в Україні” // ВВР України. – 2001. – №24. – Ст.128.

5. Цивільне право України. Ч.1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 1999. - 864 с.

6. Мирославський С. Щодо питання про визначення поняття „цінні папери” // Підприємництво, господарство і право – 12 – 2002

7. Мозговая О. Еще раз о юридической природе ценных бумаг // Підприємництво, господарство і право – 9 – 2002

8. Старинський М. Щодо питання про поняття „вексель” // Підприємництво, господарство і право – 12 – 2002

Тема 6: Честь, гідність та ділова репутація як об’єкти цивільного права України.

План

Вступ

1. Поняття і класифікація нематеріальних благ як об’єктів цивільного права.

2. Юридична характеристика особистих нематеріальних благ фізичної особи.

3. Юридична характеристика особистих нематеріальних благ юридичної особи.

4. Захист честі, гідності та ділової репутації юридичних та фізичних осіб за законодавством України.

Висновки

 

У вступній частині необхідно обґрунтувати актуальність даної теми, вказати нормативно-правові акти, які регулюють відносини з приводу реалізації прав осіб на нематеріальні блага, та ступень розробки проблем нематеріальних благ в юридичній літературі. При розгляді першого питання слухачу рекомендується визначити поняття і види об’єктів цивільних прав, зосередивши увагу на нематеріальних благах та їх видах.

Викладаючи друге питання, слухачу потрібно дати визначення особистих немайнових прав, вказати їх ознаки. Слід врахувати, що особисті немайнові права фізичної особи не містять економічного змісту та не можуть бути відокремлені від особистості їх носіїв. Далі слухачу варто проаналізувати окремі види особистих немайнових прав фізичної особи.

При розкритті третього питання слід звернути увагу на особисті немайнові блага, суб’єктами яких є юридичні особи. Слухачу доцільно дати характеристику праву юридичної особи на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, інформацію, результати інтелектуальної, творчої діяльності. Освітлюючи четверте питання, необхідно визначити поняття честі, гідності та ділової репутації, а також юридичну природу прав на вказані нематеріальні блага. Далі слід проаналізувати відомості, що порочать честь, гідність та ділову репутацію, а також їх поширення. Слухачу рекомендується вказати способи захисту прав на честь, гідність та ділову репутацію, приділивши увагу відшкодуванню (компенсації) шкоди та спростуванню відомостей, що порочать честь, гідність та ділову репутацію.

Нормативні акти і література:

1. Конституція (Основний Закон) України від 28.06.96 р. ВВР України №39, 1996, ст.141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV// Голос України № 45-46 від 12.03.2003; 47-48 від 13.03.2003.

3. Цивільне право України. Ч.1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 1999. - 864 с.

4. Анисимов А.Л. Честь, достоинство, деловая репутация: гражданско-правовая защита/ А.Л. Анисимов.-М.: Юристъ,1994.

5. Гурська Т. Право на здоров’я в системі особистих немайнових прав // Підприємництво, господарство і право – 6 – 2002

6. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление, защита/ Малеина М.Н.-М.: МЗ Пресс,2000

7. Марогулова И.Л. Защита чести и достоинства личности.-М.: Правовое просвещение,1998

8. Споры о защите чести, достоинства и деловой репутации: Сб. док./ Под общ. ред. М.Ю.Тихомирова.-М.: Юринформцентр,2000.-48 с.-(Судебная и судебно-арбитражная практика)

Тема 7: Правочин як юридичний факт.

План

Вступ

1. Поняття та види правочинів.

2. Умови чинності правочинів.

3. Недійсні правочини.

4. Правові наслідки визнання правочинів недійсними.

Висновки

 

У вступі необхідно обґрунтувати актуальність теми в світлі прийняття нового Цивільного Кодексу України та його відповідності принципам приватного права. Також необхідно вказати значимість інституту правочину при регулюванні цивільного обороту та ступінь розробленості цієї тематики в науці цивільного права.

Для розкриття першого питання слухачам рекомендується дати легальне визначення правочину, відповідно до нового ЦК України, вказати ознаки правочину, проаналізувати співвідношення понять „воля” і „волевиявлення”, а також дати характеристику поняттям „мета” і „підстава” правочину. Далі слід звернути увагу на класифікацію правочинів, вказати її необхідність та розглянути окремі види правочинів за відповідними критеріями поділу, спираючись на норми цивільного законодавства та положення, що склалися в науці цивільного права.

При розгляді другого питання рекомендується проаналізувати загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до положень нового ЦК України, розкрити сутність презумпції правомірності правочину. Далі слухачам слід звернути увагу на питання, пов’язані з державною реєстрацією правочинів і місцем вчинення правочину.

В третьому питанні слухачам доцільно дати загальну характеристику недійсним правочинам, яка повинна включати поняття та юридичну характеристику недійсних правочинів, їх класифікацію, момент недійсності правочинів. Далі рекомендується вказати види недійсних правочинів відповідно до нового ЦК України, дати визначення нікчемного та оспорюваного правочину, дати характеристику окремим складам нікчемних та оспорюваних правочинів, розглянути фіктивні та удавані правочини. Окреме місце слід виділити підставам визнання нікчемних правочинів дійсними судом.

Викладаючи четверте питання, слухачу варто проаналізувати правові наслідки недійсності правочину, розглядаючи двосторонню реституцію як основний правовий наслідок та відшкодування збитків і моральної шкоди як додаткові правові наслідки.

Нормативні акти і література:

1. Конституція (Основний Закон) України від 28.06.96 р. ВВР України №39, 1996, ст.141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV// Голос України № 45-46 від 12.03.2003; 47-48 від 13.03.2003.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” №3 від 28.04.78 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №13 від 25.12.92, №15 від 25.05.98.

4. Абрамов В.А. Сделки & договоры: Комментарии. Разъяснения -М.: Ось-89,2001

5. Кучер В. Поняття протиправності нікчемних правочинів за проектом Цивільного Кодексу України // Підприємництво, господарство і право – 10 – 2002

6. Кучер В. Поняття реституції в контексті нового цивільного законодавства України // Підприємництво, господарство і право – 1 – 2004

7. Матвеев И.В. Правовая природа недействительных сделок. М.: ООО Издательство «Юрлитинформ». 2002.

8. Хейфец Ф.С. Недействительность сделок по российскому гражданскому праву –М. Юрайт, 2000.