Похідний попит та принцип оплати факторів.

Підприємство, виявляючи попит на фактори виробництва, прагне максимізувати корисність від їх використання, що виявлятиметься у прирості прибутку. Така цільова функція реалізується на ринку благ і тому попит на ресурси є похідним попитом, залежним від попиту на кінцевий продукт підприємства.

Виторгом від гранічного продукта називають додаткову кількість виробленого продукту в результаті використання додаткової одиниці додаткового фактора. Він обчислюється як добуток граничного продукту фактора виробництва і граничного виторгу від продажу додаткової одиниці продукту.

Граничними факторними витратами називається зміна витрат, викликана залученням додаткової одиниці фактора виробництва. Вони обчислюються як добуток граничного продукту фактора виробництва і граничних витрат виробництва продукту із залученням додаткової одиниці і-го фактора.

 

Загальна характеристика ринку факторів виробництва.

Мікроекономіка розглядає підприємство як цілісний об’єкт, що здійснює перетворення ресурсів в готову продукцію, як один з найважливіших різновидів мікросистем.

Підприємство є ринково-виробничою системою. Воно в одночас виступає у ролі споживача факторів виробництва, та виробника і продавця продукції на ринку товарів і послуг.

Ресурси або фактори виробництва – це блага, які потрібно придбати підприємству для забезпечення випуску інших благ – готової продукції.

Розрізняють такі групи факторів виробництва: праця – всі розумові та фізичні витрати, що здійснюються в процесі виробництва, капітал – засоби виробництва, будівлі, споруди, устаткування тощо, природні ресурси – все, що може бути використане у виробництві в натуральному стані, без обробки.

Як і в інших системах підприємство має свої входи та виходи. На вході в підприємство – фактори виробництва, а на виході – кінцеві результати: товари або послуги в грошовому вимірі.

В залежності від можливості підприємства змінювати обсяг залучення ресурсів, виділяють тир періоди. 1) Миттєвий – період виробництва протягом якого не може бути змінений жоден з факторів, 2) Короткостроковий – період у виробничій діяльності підприємства, протягом якого один з факторів розглядається як змінний, а інші – постійні. 3) Довгостроковий – період в діяльності підприємства, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва.

В мікроекономіці виходять з того припущення, що підприємство виробляє лише один продукт. Підприємство діє раціонально, тобто кожна фірма приймає всі рішення задля єдиної мети - максимізації прибутку. Досягнення цієї мети потребує відповісти на питання: що виробляти?, яким чином виробляти?, для кого призназначаються результати виробництва?.Підприємство суверенне у прийнятті рішень щодо власної діяльності, тобто воно незалежно ропводить свою виробничу політику.

Попит на працю в умовах досконало конкурентного ринку ресурсів.

Характеристика конкурентного ринку праці:

1. Значна кількість фірм, що конкурують між собою за придбання трудових послуг.

2. Велика кількість працівників однакової кваліфікації, що пропонують свої послуги незалежно один від одного.

3. Ні окрема фірма, ні окремий працівник не можуть впливати на ринкові ставки заробітної плати.

При конкурентному ринку праці фірма погоджується з ціною трудових послуг, що склалася на ринку. Вона може за цією ціною придбати нескінченну (з позиції з окремої фірми) кількість трудових послуг. Тому пропозиція праці для окремої фірми на конкурентному ринку буде абсолютно еластичною і матиме вигляд прямої лінії, що відповідатиме ринковій ціні трудових послуг та граничним витратам на цей ресурс: W = МRС (рис).

Попит на працю для фірми визначається кривою граничного продукту в грошовому вираженні. Поки МRР > МRС, фірма братиме на роботу більше працівників і максимізує свій прибуток при МRР = МRС.

Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку.

Рішення кожної людини про необхідність і тривалість своєї праці залежить від багатьох факторів (наявність сім'ї, дітей, боргових та кредитних зобов'язань та інших), але головним є фактор оплати праці.

Кожен працівник робить вибір між доходом від праці і дозвіллям (рис. 1) або працею (анти благо) і доходом (рис.2).

Н — кількість годин дозвілля на добу; І — денний дохід працівника; U — крива байдужості при виборі праця - дозвілля; АD — лінія бюджетного обмеження, виражається

рівнянням І=W(24-Н), де W — погодинна зарплата;

MRS_HI = EH \ H1D = W

L — кількість годин праці на добу; U — крива байдужості при виборі дохід — праця; АО — лінія бюджетного обмеження, виражається рівнянням І = WL; MRS_LI =

= ∆I \ ∆L = EL1 \ OL1 = W

Індивідуальна крива пропозиції робочої сили направлена вгору

L — кількість годин праці; W — зарплата;

Wo — найменший рівень зарплати, при якому робітник починає працювати.

Чим вище зарплата W, тим більше часу захоче працювати робітник.

З підвищенням зарплати спостерігається два ефекти:

1. Ефект заміщення — це заміна годин дозвілля робочим часом для збільшення можливості споживання (WoА).

2. Ефект доходу — при зростанні зарплати підвищується і ціна дозвілля (зарплата — це сума грошей, яку робітник втрачає, щоб насолоджуватись відпочинком).

При більш високому доході працівник може купити більшу кількість товарів, одним з яких є відпочинок. Якщо зарплата вища за W1, то це призводить до зменшення пропозиції праці.

Ринок праці з недосконалою конкуренцією.

На ринку праці часто виникає ситуація, коли монопольне становище займає покупець трудових послуг (монополія). Оскільки трудові послуги немобільні (працівники не можуть швидко змінити місце проживання або кваліфікацію), то фірма диктує заробітну плату, визначаючи кількість взятих на роботу.

На ринку монополії пропозиція для фірми збігатиметься з галузевою. Тобто її крива матиме зростаючий характер. Щоб збільшити число залучених до праці, фірма змушена буде виплачувати більшу зарплату, причому не тільки додатковим працівникам, але й взятим раніше. Тому для монополії граничні витрати на ресурс завжди вищі зарплати. Отже, точка максимізації прибутку фірми (МRР = МRС) відповідатиме меншій ставці зарплати (Wm) та меншій кількості взятих на роботу (Lm), ніж при конкурентному ринку(рис)

Монополізація ринку праці можлива не лише з боку покупця, а й з боку продавця (профспілок). Профспілки можуть впливати на рівень зарплати через збільшення попиту на працю:

1. Сприяння зростанню попиту на кінцеві продукти.

2. Збільшення продуктивності праці.

3. Підвищення кваліфікації.

Двостороння монополія — це коли продавець і покупець праці займають монопольне становище (профспілки вимагають рівня зарплати, не нижче мінімального рівня, а фірма наполягає на нижчій зарплаті). Фактично ціна на такому ринку залежатиме від співвідношення сил.

Капітал і процентний дохід.

Капітал – виробничий фактор, або будь-який ресурс що створюється для вироб-ва більшої кіль-ті товарів та послуг. Капітал відмінний наприклад від землі тим, що він має здібність відновлення, тоді коли земельний фонд представляє собою фіксовану величину і не може бути збільшиним за короткий час. Розрізняють дві основні форми капітала: фізичний(машини, будівлі, матеріали тощо) і людський капітал (спільні та спеціальні знання, трудові навики досвід роботи тощо). Але найчастіше під капіталом (в загальному змісті цього слова) розуміють лише фіз. кап-л. Останній в свою чергу поділяеться на основний (реальні активи довгостроковоко користування такі як, будівлі, споруді, машини, обладнання, тощо) і оборотній капітал, який споживаеться з кожним циклом вир-ва (матеріали тощо) Кожен рік власник основного кап-лу відраховує окрему частину вартості його обладнання у вигляді амортизаційних відрахуваннь. Сукупний запас фізичного капіталу виступає у вигляді основних фондів фірми, які збільшуються в результаті інвестування і капіталовкладення. Інвестиції – процес створення нового капіталу, що вимагає витрат фінансових ресурсів і призводить до змін у запасах капіталу. Гроші, позичені для інвестицій, мають повернутися до вкладника з прибутком. Процент – це чистий доход, який отримує власник капіталу внаслідок його використання протягом певного проміжку часу. Альтернативною вартістю інвестицій є процентна ставка – ціна одиниці фін.ресурсів, що використовується протягом року. Підприємець купує капітальний товар з метою підвищення доходності бізнесу. При цьому він співставляє очікуваний доход від використання даного капіталу з витратами на його купівлю і експлуатацію. Подібні розрахунки мають назву дисконтування. Дисконтована вартість – сума, яку необхідно заплатити в даний момент за капітальні товари, щоб через певний строк мати бажаний доход.

Пропозиція заощаджень.

Люди, осуществляющие сбережения, сравнивают текущее потребление сбудущим. На рис. изображены кривые безразличия для настоящего и будущего потребления.

Обычный потребитель имеет положительные временные. Это означает, что отказ от расходования одного доллара в настоящем должен принести ему более 1 долл. в будущем. Предположим, что доход индивида составляет 100 тыс. долл. в год. Если он потребляет в текущем году все 100 тыс., го его сбережения равны 0. На графике эта ситуация отражена точкой К. Допустим, наш индивид решил откладывать деньги на "черный день". Предположим, что величина этих сбережений ради будущего потребления равна 10 тыс. долл. текущего дохода. Такое ответственное решение может быть принято рациональным индивидом только в том случае, если в будущем эти 10 тис. позволят ему потреблять на сумму, превыщающую 10 тыс, например 11,5 тис. долл. Эту ситуацию отражает на графике точка L. Отказ от следующих 10 тыс. долл. дается, как правило, труднее и должен быть компромисным.