Монопольний ринок в короткостроковому та довгостроковому періодах.

Монополістична конкуренція характеризує таку ринкову модель, за якої існує кілька десятків (до 100) фірм, що пропонують подібну, але не ідентичне продукцію.

Осн хар-тки: 1. Досить велика к-сть учасників ринку 2. Диференціація продукту 3. Нецінова конкуренція 4. Легкий вступ в галузь.

В КП фірма, що діє за умов МК може отримувати П_ек або зазнавати збитків. Проте у ДП існує тенденція до отримання П_норм прибутку або, іншими словами, до беззбитковості.

У випадку отримання П в КП можна очікувати, що економічні вигоди притягнуть (приваблять) нових конкурентів, оскільки вступ в галузі є достатньо вільним. Коли нові фірми увійдуть в галузь, то крива D, з яким працювала типова фірма, опуститься (зміститься вліво) і стане більш еластичною у зв’язку з тим, що кожна фірма тепер володіє меншою долею сукупного D і існує більше виробників товарів-замінників. Як наслідок зникнуть П_ек. В цьому випадку крива попиту буде дотичною до кривої АТС. Об’єму Q_мк є об’ємом при якому фірма досягає рівноваги і будь-яке відхилення від цього об’єму викличе АТС, що будуть перевищувати P, а значить приведуть до збитковості фірми. По мірі того, як зникають економічні прибутки, зникає стимул для вступу на ринок інших фірм.

При наявності збитків в КП можна очікувати масовий вихід фірм з галузі у ДП. Цей процес викличе зміни протилежні до вище описаних і рівновага встановиться знов у точці дотику АТС і D.

Не можна говорити про те, що в ДП фірма гарантовано не буде отримувати П_ек. Існування тенденції до беззбитковості фірм в

ДП є найкращим формулюванням, бо існує багато інших факторів, що не допускають категоричності. Так, деякі фірми можуть виробляти продукти, близький аналог яким дуже важко створити, інші можуть мати певні патенти, треті – володіти важливими р-сами (бензозаправна на перехресті у центрі міста). Такі переваги можуть забезпечити цим фірмам отримання П_ек навіть у ДП. Також у зв’язку з диференціацією на основі розміщення чи доступності збитки та П нижче нормального можуть зберігатися і в ДП. В короткостроковому періоді фірма вибирає стратегію максимізації прибутку або мінімізації збитків. В кожному з цих двох випадків оптимальний об’єм вир-ва Q_опт буде досягатися при MR=MC.

 

 

Особливості функціонування реальних монополізованих ринків.

Монополія – це така ринкова модель, в якій існує один продавець товару, що не має близьких замінників і підприємець має повну (абсолютну) владу над P внаслідок жорстких вхідних бар’єрів в дану галузь.

Характерні риси монополії: 1. Єдиний продавець (чистий монополіст являє собою всю галузь); 2. Нема близьких замінників (покупець повинен або купляти продукт монополіста, або відмовлятися від нього); 3. “Price maker”. Монополіст повністю контролює ціну і “диктує” її; 4. Наявність бар’єрів для входу на ринок.

Існують різні думки стосовно переваг і недоліків функціонування монополії. Ряд обставин говорить в користь функціонування монополії: 1) розвиток НТП; 2) Сучасна монополія існує в умовах розвинутого ринкового господарства, яке постійно спричиняє загрозу конкуренції. Але є й недоліки: 1) монопольна влада над цінами завжди має загрозу піти по легкому шляху, оскільки завжди зберігається певний запас міцності; 2) великий бізнес завжди має тенденцію до бюрократизації; 3) На думку економістів в умовах монополії спостерігається неефективність в розподілі ресурсів (оскільки в умовах досконалої конкуренції Р = МС, а у монополії Р > МС).

Підприємства на ринку монополістичної конкуренції мають більш різноманітний набір стратегій, чим на ринку досконалої конкуренції: цінової конкуренції, диференціації продукції на підставі технічних характеристик, якості, надаваємих послуг, стимулювання збуту. Отже, виробник на ринку монополістичної конкуренції може як переміщатися по кривій попиту, так і зміщувати криву попиту на свою продукцію. Цінова конкуренція призводить до переміщення по кривій попиту, а диференціація – зміщення самої кривої попиту.

Антимонопольне законодавство – це свод законів, спрямованих проти накопичення фірмами небезпечної для суспільства монопольної влади.

Основні ознаки олігополії.

Олігополія займає проміжне становище між чистою монополією та монополістичною конкуренцією, і в перекладі з грецької мови означає "панування небагатьох". Основні риси олігополістичного ринку:

- на ринку функціонує кілька фірм. Характерною умовою формування олігополістичного ринку є високий ступінь концентрації виробництва

 

- продукт олігополістичної фірми може бути як станда­ртним, так і диференційованим. Типовими олігополістичнимиринками є ринок сталі (стандартний), автомобілів (диференці­йований);

- характерною рисою олігополії є значна взаємозалеж­ність фірм, що конкурують. Кожна фірма володіє значною час­ткою ринку, а отже, може проводити самостійну цінову політи­ку. Однак її результати будуть залежати від поведінки конкуре­нтів. Кількість фірм на олігополістичному ринку досить мала,тому кожна з них при формуванні власної економічної політикимає передбачити реакцію конкурентів;

для олігополістичного ринку характерними є цінові війни.Цінова війна - цикл поступового зниження цін з метою витіснен­ня конкурентів з олігополістичного ринку. На зниження ціни од­ним із конкурентів інші здійснюють ще більше зниження цін натовар. У відповідь на це може слідувати реакція ще більшогозменшення цін з боку фірми-ініціатора. Зниження цін може про­довжуватися до рівня ціни ринку досконалої конкуренції (Р = МС= АТС_min). Від цінової війни виграють споживачі і програють ви­робники. Внаслідок таких дій економічно слабші виробники роз­оряються. Боязнь бути запідозреним у започаткуванні ціновоївійни призводить до жорсткості (стабільності) цін в олігополіїнезалежно від індивідуальних витрат фірм-конкурентів. Тому наолігополістичному ринку переважають методи нецінової конку­ренції. Вдало проведена рекламна компанія, покращення після­продажного обслуговування або стимулювання збуту товару може бути повторене конкурентом не так швидко, що на певний час дасть фірмі-ініціатору ринкові переваги.

- вступ до галузі нових виробників дещо обмежений. Він не настільки заблокований, як це властиво для ринку чистої мо­нополії, але всі бар'єри, які характерні для чистої монополі мо­жна застосувати і для характеристики олігополістичного ринку.