Модель поведінки підприємства – монополістичного конкурента.

Крива попиту для ринку монополістичної конкуренції буде мати спадний характер (при незначному куті нахилу), тому, подібно до монопольного ринку, крива граничної виручки завжди лежатиме нижче від неї. Отже, підприємство в умовах монополістичної конкуренції у короткотерміновому періоді буде максимізувати прибуток або мінімізувати збиток, виготовляючи такий обсяг продукції, що відповідає координатам точки перетину кривих граничних витрат і граничної виручки.

Фірма здійснює випуск продукції Q1 який відповідає точці Е. У даній точці МR = МС. При обсязі випуску Q1ціні Р1, фірма одержує прибуток на одиницю продукції, що дорівнює відрізку АВ. Загальна величина економічного прибутку дорівнює площі АВАТC1Р1, (рис.1).

Фірма отримуватиме економічний прибуток, якщо крива її попиту перетинає криву середніх витрат. Якщо ж вона проходить нижче, ніж крива середніх витрат, але вище, ніж крива середніх змінних витрат, то підприємство вирішує проблему мінімізації збитків. Тобто виробництво збиткове, але виручка покриває змінні витрати і частково постійні витрати. Зупинка виробництва в такій ситуації призведе до збитків, що дорівнюватимуть постійним витратам. Якщо крива попиту пройде навіть нижче, ніж крива середніх змінних витрат, то фірма зупинить виробництво, бо не окуповуються навіть змінні витрати, не кажучи вже за постійні. Якщо будь-яка фірма одержує економічний прибуток, то на цей ринок у довгостроковому періоді будуть виходити нові фірми, які зменшать попит на продукцію окремої фірми й обмежуватимуть її граничну виручку (МR).

Тому галузь знаходиться у стані рівноваги тоді, коли ціна на товар встановлюється на рівні середніх витрат LАС. При довгостроковій рівновазі криві попиту і криві витрат не перетинаються, а мають лише одну спільну точку, тобто: Р = LАС.

Вільний вхід до галузі не дозволяє фірмам отримувати в довгостроковому періоді економічний прибуток, а лише нормальний.

Нецінова конкуренція.

Нецінова конкуренція є найбільш поширеною формою конкуренції на ринку монополістичної конкуренції. Методи нецінової конкуренції поділяються на дві групи:

1. Удосконалення продукту. Воно може здійснюватися без докорінної зміни його споживчих якостей. Це стосується упаковки товару, його дизайну, способів продажу тощо. Але в довготерміновому періоді фірма намагається розробляти нові моделі товарів з вищими споживчими якостями, які б враховували зростаючі потреби споживачів. Тому, на відміну від чистої монополії, монополістична конкуренція створює зацікавленість фірм у

здійсненні інноваційної діяльності.

2.Рекламна діяльність. Мета реклами — збільшення обсягів продажу та посилення лояльності споживачів до товару фірми. Фірми досить багато уваги приділяють розробці рекламного повідомлення. Вдала ідея реклами, форма подання матеріалу, його обсяг всі ці фактори визначають кінцеву результативність рекламної компанії. Але існують вагомі аргументи як на її користь, так і проти неї.

Ефективність монополістичної конкуренції.

При аналізі конкурентного ринку справджується рівність: Р = МС = АТСmin Але при монопольній конкуренції у стані рівноваги ціна не дорівнює граничним витратам, бо рівновага настає при МС = МR. Оскільки при монопольній конкуренції ціна завжди більша за МR, то вона більша і за МС (Р > МС). Відбувається деяке недовикористання ресурсів для виробництва товарів. Отже, монопольна конкуренція не забезпечує оптимального розподілу та використання ресурсів. При монополістичній конкуренції ціна також більша за мінімальні середні витрати Р > АТСmin. Отже, споживачі завжди платять на ринку монополістичної конкуренції за продукцію чи послуги більше, ніж це могло б бути на конкурентному ринку. Таким чином, недовантажені потужності підприємств та завищені ціни — це плата суспільства за монополістичну конкуренцію.

Рис.Ефективність монополістичної конкуренції для суспільства

Позитивним моментом є те, що монополістична конкуренція постійно націлює фірму на пошук варіантів виділення свого продукту серед аналогічних товарів галузі, найповніше враховуючи при цьому різноманітність потреб споживачів. Це досягається шляхом проведення нецінової конкуренції.

Похідний попит.

Виробники і споживачі як контрагенти ринкових відносин зустрічаються двічі: на ринку товарів та на ринку ресурсів, які тісно пов'язані між собою. По-перше, ціни на ресурси визначають грошові доходи домогосподарств, що впливає її споживацький вибір. По-друге, співвідношення цін на різні види ресурсів формує структуру доходів домогосподарств та, відповідно,

структуру попиту на кінцеві товари. По-третє, для фірми рівень цін на ресурси визначає розмір витрат та вибір обсягу виробництва кінцевих товарів. Попит на будь-який ресурс залежить від попиту та ціни на товар виробника, а також від продуктивності ресурсу. Якщо ресурс є високопродуктивним, то попит на Нього буде більш значним. Але в підсумку все залежить від попиту та ціни на кінцевий продукт. Таким чином, попит і пропозиція на ринках факторів виробництва формуються під впливом ринків споживчих товарів і послуг. Отже, попит на ресурси є похідним попитом, тобто він залежить від попиту на товари, які виробляються за їх допомогою.