Місто як об’єкт соціологічного дослідження

Місто як матеріальна основа життєдіяльності людини

Типологія міст

Соціологічні проблеми міста

 

Місто як об’єкт соціологічного дослідження

Соціально-територіальна організація суспільства полягає в системі розселення – міста,села,регіони. Це соціальні спільності людей - тільки за територіальним типом. Вони також є об’єктами соціологічних досліджень.

Під містом розуміється сконцентроване територіальне поселення людей, зайнятих різноманітними і неоднорідними видами трудової діяльності, за специфічним способом життя. Місто – спільність, за своїм характером значною мірою протилежна сільської. Наприклад у патріархальному селі, як і у сучасному, прийнято вітатись з кожною людиною, у тому числі і з незнайомою. А в місті навпаки, вважається непристойним звертати увагу на незнайому людину. Усі жителі села знають друг друга, німецький соціолог Ф.Теніс для характеристики сільської спільності людей запропонував концепцію гемайншафта – громади.

У містах навіть родичі найчастіше живуть досить далеко один від одного і спостерігається значна анонімність спілкування. За висловом Ф.Теніса, міська поселенська спільність – це не громада, а швидше асоціація людей – гезельшафт. Тут на відміну від сільських поселень істотно нижчий ступінь соціального контролю за поведінкою людей. Рівень розлучень у місті у п’ять разів вище, підліткова злочинність – типова міська проблема. У міських умовах існує небезпека перенапруги міського мозку, і людина ніби входить у себе, віддаляється від інших. У містах більше людей, що страждають психічними розладами, незважаючи на кращі соціально-побутові умови і медичне обслуговування, нижча середня тривалість життя.

 

Місто як матеріальна основа життєдіяльності людини

 

Місто можна розглядати як матеріальну основу всієї життєдіяльності людини. Воно забезпечує все життя людини: від родильного будинку до цвинтаря. Місто – самодостатня система.

Перші міста виникли на зорі цивілізації 5-6 тис. років тому в долинах рік Тигру, Єфрату, Нілу як фортеці, військово-адміністративні центри. Їх розмір і місце розташування визначалися можливостями доставки продуктів харчування. Саме тому міста в стародавні і середньовічні часи розвивалися майже завжди на берегах великих рік, на морських узбережжях. Фактично і життя сучасних міст багато в чому залежить від можливостей сільськогосподарського виробництва прилягаючого регіону.

Велике місто для нас завжди пов’язане з великою рікою: транспорт, джерело водопостачання, відтік каналізаційної води. До речі, є версія, що слово «Русь» пов’язане зі словом русло. Слов’яни селились на руслах рік.

Іншим фактором, що значною мірою визначає розміри і схеми розміщення міських поселень, є розвиток транспорту. З виникненням залізниць стала реалізуватися лінійна схема розміщення міст, вони змогли відірватися від великих водоймищ, а з появою автомобілів містобудування отримує сучасний вигляд, реалізуючи концентричну схему забудови, поділ на центральне місто і приміську зону.

Наступним обмежуючим фактором є відходи і сміття. У США ще наприкінці ХІХ ст. мерія Чикаго утримувала спеціальну череду свиней, яку випускали на вулиці перед світанком, і вони підбирали всі їстівні побутові відходи.

Якщо сучасних жителів міста попросили назвати найбільш важливі для життя міста машини і пристрої, то вони, без сумніву, вкажуть на автомобіль, комп’ютер, телефон. Але міста не можуть існувати і без тракторів, залізниць, сміттєзбиральних машин.

Міста – при всіх негативних проблемах їх розвитку – візитна картка сучасної цивілізації. У 1700 р. на планеті існувало всього 31 місто з населенням більш 100 тис., у 1800 -65, у 1850 -114, у 1900 – 326, у 1950 – 670. В наш час таких міст нараховується більше 2 тисяч. Стрімке зростання міст спостерігається із середини ХІХ ст., а в нашій країні – з початком індустріалізації. Це знаходить своє відображення в динаміці міського і сільського населення. У 1926 р. у містах УРСР проживало всього 18 відсотків населення, до 1970 – 62 відсотки, до 1990 р. – 66 відсотків.

В Україні зараз міське населення складає майже 70 відсотків. У країнах Західної Європи число міського населення – 85-90 відсотків.

Доведено, що велика концентрація міського населення – це прорахунок у містобудівній політиці. Мільйонне місто ніяких особливих переваг у порівнянні з містом у 250-500 тисяч жителів не дає, а от проблем екологічних, демографічних, транспортних, соціально-психологічних породжує досить. Чим більше місто, тим старіше населення, нижча народжуваність, вища захворюваність, більше розлучень і неповних сімей. Метро, музеї і театри не можуть компенсувати ці негативні наслідки зайвої концентрації населення.

В цей час росте стурбованість фахівців із проводу некерованого росту надвеликих міст, агломерацій. У соціологічній літературі їх іноді називають раковими пухлинами планети. У США створено спеціальне міністерство житлового будівництва і міського розвитку, комітет із проблем міст при президенті США. Але в країнах з розвинутими ринковими відносинами є такий могутній регулятор міського розвитку, як висока ціна на землю у великих містах.

У сучасну епоху основним фактором виникнення і розвитку міст є промисловість. Але можуть бути й інші потреби суспільства. З’являються міста науки, науково-виробничі, науково-експериментальні центри, оздоровчо-курортні центри, міста-порти.

Сьогодні головним обмежувальним фактором розвитку міст є екологія. Вона ж лежить в основі переходу від великих і надвеликих міст до агломерації, урбанізованих районів. Якість природного середовища все частіше стає пріоритетом при виборі місця проживання, визначає міграційні процеси.

 

Типологія міст

 

У соціології міста при організації практично будь-якого дослідження важливо мати уявлення про типологію міст, яка заснована на деяких ознаках.

Кожне місто виконує певні обов’язки в народногосподарському поділі праці, у кожного міста є своя спеціалізація. Місто може виконувати одну чи кілька функцій, тобто бути:

- монофункціональними;

- поліфункціональними. У залежності від набору функцій формується відповідне соціальне і демографічне середовище. Серед монофункціональних міст зустрічаються міста з переважно чоловічим або жіночим населенням, чи, як пишуть соціологи, з незбалансованим демографічним складом населення.

Залежно від виконуваних функцій можна виділити міста:

Індустріальні центри;

Транспортні центри (порти, великі залізничні вузли);

Наукові міста;

Курортні міста;

Адміністративні центри;

Міста, пов’язані з обслуговуванням сільськогосподарського виробництва.

За часом виникнення виділяють:

Сформовані;

Нові міські поселення

У нових містах часто зустрічаються серйозні диспропорції, перекоси в соціальному, демографічному розвитку. Нові міста найчастіше формуються в районах нового промислового освоєння.

За чисельність населення виділяють міста:

Малі;

Середні;

Великі;

Надвеликі.

 

За складом міста України мають такі риси:

Поширені монофункціональні міста, зайняті тільки однією справою. Особливо чисельні вузькоспеціалізовані промислові центри. Велика їх кількість створена в роки індустріалізації. Це часто такі міста, які можна назвати поселеннями чи малими містами, чисельністю до 100 тисяч чоловік.

Чисельні сільські міста, що мають сільське походження і сільську сутність. Розвиваючи міські функції, вони зберігають і попередні сільські. Зберігаються сільські риси в забудові, плануванні і способі життя жителів.

На початок 2002 року 14,2 % від загально кількості міст нарахували менш 12 тисяч жителів. На цей період 1/5 частина малих міст недотягувала до встановленого законодавством міського критерію людності, хоча вони вважались за статусом містами.

 

Соціологічні проблеми міста

 

Серед соціологічних проблем міста, прямо пов’язаних із селом,виділяється проблема міграції. Дві третини міського населення нашої країни – учорашні жителі сел.. мігранти із села й у місті тривалий час зберігають багато ознак сільського способу життя, відбувається руралізація - оселення міст. Міщанином за способом життя важко стати вихідцю з традиційного села. Саме тому нові міста, населення яких складається значною мірою із сільських мігрантів, виділяються невисоким рівнем побутової культури, специфічним укладом повсякденного життя.

З іншого боку із сільських поселень їде наймолодше, освічене населення, і виникають серйозні перекоси в розвитку сільських поселень і галузей економік, зв’язаних з ними.

Великі міста ніби «обезлюднюють» навколишню територію. Є таке поняття, як ареал міста, тобто навколишня територія, на яку воно впливає. І чим більше місто, тим більший такий ареал.

Соціологи вивчають мотиви міграції населення із села в місто. За даними досліджень:

Прагнення отримати професію

Продовжити освіту

Бажання поліпшити соціально-побутові умови

Сімейні обставини

Прагнення бути там, де більше молоді

Небажання займатись сільськогосподарською працею

При всій привабливості міського способу життя він поки що далекий від ідеалу: скупченість, безликість міського середовища, особливо в нових містах, поширення масової культури, ріст неблагополучних сімей, відхиляючої поведінки молоді. Усе помітніше виявляється відчуженість людей, самітність. Не місто для людини, а людина, точніше трудові ресурси для міста.

Першими стали займатись проблемами міста закордонні соціологи. Відповідно до теорії аномії Еміля Дюркгейма і Луїса Арта, міста за своєю природою ворожі людським відносинам. Місто змушує людину віддалятися від інших, знеособлене спілкування поступово входить у звичку. Перші дослідження, що призвели до таких результатів, були проведені в Чикаго ще у 1930 році. Кореляційні зв’язки показали, що рівень психічних розладів вищий в тих районах, де не збалансований статевий склад населення, у сім’ях, де не було радіо.

За минулі десятиліття в соціології нагромадилося ще більше спостережень і висновків про несприятливий вплив на людину міського середовища. Однак сьогоднішня соціологія міста не тільки накопичує такі факти, але і, спираючись на них, активно шукає шляхи поліпшення середовища проживання людини, удосконалення міських поселень.

 

 

Лекція 9. Соціологія праці та управління

План