Трудовий колектив та його основні проблеми.

Соціологія вивчає типи, структуру, функції, стадії розвитку, згуртованість трудового колективу. Згуртованість є однією з основних соціологічних характеристик трудового колективу. Вирізняють такі функції трудового колективу: виробничо-економічну, соціальну й духовно-інтегративну.

Серед основних проблем оптимізації соціального середовища в трудовому колективі слід виділити ті, що пов’язані з соціально-професійною спрямованістю особистості в трудовій організації. Студенти мають з’ясувати роль соціальних установок у формуванні професійної спрямованості, сутність професійного самовизначення й соціалізації особистості у виробничому колективі сприймати як результат професійної орієнтації, що представлена такими її складовими: профінформацією, профпропагандою, профадаптацією і профконсультацією.

Адаптація особистості в трудовій організації розглядається як різновид соціальної адаптації. Для більш глибокого її розуміння вивчаються структура і чинники адаптації, критерії її успішності, вибір професії як передумови професійної адаптації, трудова мобільність, безробіття.

Важливим завданням соціології праці й управління є формування відповідного ставлення до праці. Студенти мають вирізняти такі типи ставлення до праці: супернормативне — виключно сумлінне; нормативне, яке відповідає діючим нормам; ненормативне — несумлінне.

Структурними елементами ставлення до праці є мотивація, трудова поведінка й оцінка праці. Трудова поведінка людини визначається взаємодією ряду суб’єктивних і об’єктивних чинників. Суб’єктивні чинники — це потреби, інтереси, прагнення, цінності, ідеали, орієнтації. Вони є складовими соціального процесу — мотивації. Мотивація як внутрішня збуджувальна сила зумовлена необхідністю задоволення певних потреб. Отже, первинним елементом мотивації є потреби.

Студентам необхідно знати, що трудова діяльність людини грунтується одночасно на декількох мотивах, що складають мотиваційне ядро. Воно має певну ієрархічну структуру, яка залежить від конкретної трудової ситуації. У ринкових умовах особливої ваги набуває вивчення таких трудових ситуацій, як вибір та зміна фаху або місця роботи. У зв’язку з цим стають актуальними проблеми опосередкованого стимулювання, тобто створення умов для таких трудових ситуацій, що спонукають особистість діяти певним, заздалегідь передбаченим чином.

Стимулювання праці може носити економічний, соціальний соціально-психологічний і моральний характер. Стимули бувають матеріальними, нематеріальними, соціальними, творчими, моральними, соціально-психологічними.

При вивченні питань ставлення до праці слід звернути увагу студентів на наявність такого явища, як відчуження праці. Воно було описане Марксом і аналізувалося лише стосовно капіталізму. Стосовно ж соціалізму про нього стало можливим згадувати лише з початком горбачовської “перебудови”. Натомість Н. Смелзер вказує, що відчуження — феномен усезагальний. З’явившись на перших етапах розвитку індустріального суспільства, у постіндустріальному суспіль­стві воно не лише не зникає, а посилюється і набуває різних форм.

Відчуження праці передається почуттям безпорадності, бо робітники не мають можливості придбати необхідні ресурси, їм не належать засоби виробництва, вони не розпоряджаються результатами своєї праці;

втратою відчуття сенсу своєї праці, бо у виготовленні кінце­вого продукту робітник виконує лише одну якусь операцію і часто-густо не має контакту з виконавцями інших операцій;

появою відстороненості, бо робітник не відчуває гордості за колективні здобутки, задоволення від процесу творення.

В. Блаунер унаслідок наукових досліджень доходить висновку, що причина відчуження — не самі умови праці, а, перш за все, соціальні структури, які формуються у різноманітних трудових обставинах.

Структура соціального управління соціально-трудовими процесами

У структурі соціального управління соціально-трудовими процесами і відносинами слід вирізняти такі складові:

вироблення, прийняття і реалізація управлінських рішень;

використання різноманітної інформації у процесі управління;

цілеспрямоване використання певних методів і формування відповідних стилей керівництва;

розвиток самоврядування й виробничої демократії;

планування соціального розвитку об’єктів управління.

Студенти мають відрізняти поняття “управління”, яке є більш загальним, від поняття “керівництво”, яке стосується людського чинника; поняття “управління” — від поняття “менеджмент”. Як вважають українські вчені А. Хоронжий і Ю. Пачковський, менеджмент поєд­нує в собі різні підходи керування виробництвом. Існує така думка, що вживання терміну “менеджмент” пов’язане насамперед з ефективним управлінням. Як стверджує відома українська соціолог Н. Черниш, менеджмент виробляє і застосовує на практиці найефективніші моделі, технології, засоби, методи управління виробництвом.

Слід зазначити, що соціологія праці й управління нині успішно розвивається в Україні. Ведуться різноманітні соціологічні дослід­ження. Найактуальнішою проблематикою пошуків вітчизняних соціологів є виявлення ставлення респондентів до ринку праці, розвитку підприємництва, процесів приватизації, шляхів виходу з економічної кризи, методів подолання споживацьких настроїв, відчуже­ності, форм соціального захисту найбільш вразливих верств населення.

Література

1. Дикарева А. А., Мирская М. И. Социология труда: Учеб. пособие. — М., 1989.

2. Дворецкая Г. В., Махнорылов В. П. Социология труда: Учеб. пособие. — К., 1990.

3. Кравченко А. И. Социология труда в ХХ веке: Историко-критический очерк. — М., 1987.

4. Полторах В. А. Соціологія: Основи соціології праці та управління. — К., 1992.

5.Социология труда: Учебник / Под ред. Н. И. Дряхлова, А. И. Крав­ченко, В. В. Щербины. — М., 1993.

6. Кравченко В. И. Прикладная социология и менеджмент. — М., 1985.

7.Соціологія праці та управління: Термінологічний словник-довідник / Відп. ред. В. А. Полторак. — К., 1993.

8.Краткий словарь по социологии. — М., 1998.

Навчальні завдання

1.Чітко визначивши предмет вивчення соціології праці й управління та інших наук, що мають спільний об’єкт вивчення, схематично відтворіть зв’язок між ними.

2.Виписати основні терміни, що відтворюють соціологічні аспекти праці й управління, спочатку дати їм пояснення, виходячи з власного жит­тєвого досвіду та теоретичних знань, а потім (користуючись словниками та іншими літературними джерелами) виписати й порівняти їх наукові тлумачення, що наводяться різними авторами.

3.Проаналізувати систему управління конкретного трудового колективу і виявити елементи різних управлінських теорій, що містяться в ній. Занотувати основні моменти з теорії, що становлять методологічні основи соціології менеджменту, і спробувати знайти їм застосування в практичній діяльності по управлінню трудовим колективом. Матеріал подати у вигляді наступної таблиці.

 

Теорія	Практика
Автор	Основні принципи	Зміст управлінських дій, що відповідають даному принципу

 

Пропонується ранжувати за ступенем значущості наступні фактори, що характеризують ділові та особисті якості керівника: професійні знання, дос­від, відповідальність, надійність, працелюбство, старанність, дисциплінова­ність, взаємовідносини з іншими праців­никами, готовність до співробіт­ництва, цілеспрямованість, бажання й здатність до самовдосконалення, самостійність у роботі, здатність самостійно приймати рішення.

 

ТАБЛИЦЯ ОЦІНКИ ДІЛОВИХ ТА ОСОБИСТИХ ЯКОСТЕЙ КЕРІВНИКА

№ п/п	Фактор	Коефіцієнт питомої ваги	Максимальний бал	Обгрунтування оцінок
Разом:

Необхідно виділити три головних із них, по кожному фактору проставити коефіцієнт і відповідний бал. На завершення підбити підсумки, обгрун-тувавши прийняте рішення. Самостійно за таким самим принципом скласти таблицю (за вищенаведеним зразком) ділових та особистих якостей керів­ника, включивши до неї також 10 факторів, але відповідним чином змі­нивши їх склад і послідовність.

У стовпці 2 переглянути ділові й особисті якості керівника, виділивши головні з них, другорядні, допоміжні (третьорядні). Заповнюючи таблицю, у стовпці 3 проставити значення коефіцієнта по кожному фактору в діапазоні від 0,1 до 3,0. У стовпець 4 необхідно занести відповідні оцінки в балах, виходячи з того, що коефіцієнт 1,0 відповідає 5 балам, 2,0 — 10 балам, 3,0 — 15 балам. Максимальна підсумкова оцінка в балах не повинна перевищувати 75 балів. У стовпці 5 дати коротке обгрунтування значущості факторів з урахуванням специфіки діяльності конкретних фахівців і керівників.

4. Для більш глибокої перевірки знань заданої теми рекомендується проведення ділової гри (див.: Методические указания к проведению деловой игры “САИТ” по курсу “Социология труда и организация прикладных социологических исследований / Сост. Г. В. Дворецкая. — К., 1991).

Завдання для перевірки знань

1.Що вивчає соціологія праці й управління?

2.Назвіть об’єкти соціального управління.

3.Охарактеризуйте основні етапи розвитку соціології праці й управління.

4.З’ясуйте сутність основоположних теорій соціології праці й управління.

5.Охарактеризуйте функції, які має виконувати соціологія праці й управ­ління.

6.Розкрийте зміст завдань, які має вирішувати соціологія праці й управління в період становлення ринку праці.

7.Обгрунтуйте необхідність зростання ролі соціології праці й управління в умовах переходу до ринку.

8.Назвіть складові системи соціального управління.

9.У чому сутність праці як базового соціального процесу?

10.Розкрийте сутність соціологічних категорій “зміст праці” і “харак­тер праці”, порівняйте їх.

11.Розкрийте особливості соціологічного вивчення трудового колективу.

12.Які соціальні функції виконує трудовий колектив?

13.Що є основною соціологічною характеристикою трудового колективу?

14.Які процедури містять соціально-психологічні методи управ­ління трудовим колективом?

15.Чим відрізняється соціальне прогнозування від планування?

16.Які специфічні методи використовує соціальне прогнозування?

17.У чому сутність соціального проектування?

18.Які наукові методи використовує соціальне проектування?

19.У чому сутність соціального планування?

20.Яка роль соціальних технологій в управлінні соціальними процесами?