ТОП 10:

Соціальні закони та їх типологізація.



Соціальні закони та їх типологізація.

План

Об’єктивні умови виникнення соціології як науки.

Предмет , об’єкт, структура соціології як науки.

Соціальні закони, сутність, типологізація.

Структура соціологічного знання.

Характеристика функцій соціології як науки.

1.Об’єктивні умови виникнення соціології як науки. Приступаючи до вивчення цього питання, слід перш за все з’ясувати, що являє собою соціологія як наука? Поява соці­ології як самостійної науки була зумовлена розвитком суспільства й суспільствознавства наприкінці ХVIII — на початку ХIХ ст. У цей час світ зазнав глибоких соціальних змін, пов’язаних з переходом від традиційного до сучасного індустріального суспільства. Нові форми економічного та політичного життя вимагали конкретного наукового аналізу. Виникла потреба переходу від загальних абстрактних філософських роздумів про суспільство, про тенденції розвитку до позитивної науки про суспільство як живе функціонуюче утворення. Оскільки тоді суворі наукові методи продукувалися і використовувалися головним чином природознавством, то й соціо­логія відчуває його вплив. Її становлення проходить під загальним прапором позитивізму. У становленні соціології можна виділити ряд етапів.

Перший пов’язаний з іменами О. Конта, Г. Спенсера і К. Маркса. Засновником соціології був французький вчений Огюст Конт (1798 — 1857). Цей філософ уважав, що соціологія, котру він спочатку називав “соціальною фізикою”, має запозичувати у природничих наук об’єк­тивність, здатність піддаватися перевірці, доказовість. Вихідним у соціології Г. Спенсера та К. Маркса також був позитивізм.

Другий етап. На зламі ХIХ і ХХ ст. соціологія переживає якісно новий етап: усвідомлюється обмеженість абстрактно-теоретичних методів пізнання, які переважали на першому етапі, постає питання про виділення соціології у самостійну цілісну науку. Найбільш яскраві представники соціології у цей час — М. Вебер, Г. Зіммель, Е. Дюркгейм. Їх об’єднує думка про принципову відмінність законів суспільного розвитку від законів природи, про своєрідність соціо­логічних методів пізнання.

Третій етап починається з другої половини ХХ ст. У цей період усвідомлюється необхідність синтезу теорії та емпірії, тривають пошуки загальної теорії, стрімко розвиваються спеціальні соціо­логічні теорії. Значний внесок у розвиток соціології на цьому етапі зробили американські соціологи Г. Парсонс, Р. Мертон та інші.

 

 

2. Предмет , об’єкт, структура соціології як науки.

Термін “соціологія” походить від двох слів: латинського societas — суспільство та грецького logos — слово, поняття, вчення. Таким чином, етимологічно слово “соціологія” — це наука про суспільство. Дуже важливо провести строгий розподіл між об’єктом і предметом соціології. Об’єктом тієї чи іншої науки завжди виступає певна сфера суспільного життя. Прийнято вважати, що об’єктом соціоло­гічного пізнання виступає вся сукупність властивостей, зв’язків і відносин, котрі носять назву соціальних. Соціальні зв’язки, соціальна взаємодія, соціальні відносини і спосіб їх організації є об’єктами соціологічного дослідження.

Предмет же соціології, оскільки він виступає результатом дослідницьких дій, не може бути визначено однозначно. Справа не тільки в тому, що вивчає наука. Важливо зрозуміти, як вона це робить. Відповіді на такі різні запитання — “що” та “як” — характеризують відмінність між об’єктом та предметом науки. Питання про предмет науки — це визначення характерного для саме цієї науки кута погляду на об’єкт.

 

Об’єкт соціології  
Суспільство як цілісна соціальна реальність   Об’єктивні соціальні явища і процеси Емпірична реальність: оцінки,судження,думки. статистика Розвиток і функціонування суспільства

 

Предмет соціології
Соціальна поведінка Соціальна структура

 

План

Перший етап становлення соціології як науки

Теорія соціальної еволюції Г.Спенсера.

Матеріалістична соціологія К.Маркса.

Соціальний факт і соціальная аномія Е.Дюргейма.

Розумуюча» соціологія М.Вебера

Сучасні соціологічні концепції.

 

Перший етап становлення соціології як науки

Початок теоретичної соціології як окремої науки (перша половина ХIХ ст.). Огюст Конт — засновник нової науки соціології. При вивченні цього питання слід звернути увагу на те, що корені соціологічної науки сягають часів античності — ідей Платона й Арістотеля, Геродота та інших, а далі — на ту “протосоціологію”, яка викрісталізовувалася у соціально-філософських роздумах Т. Мора і Н. Макіавеллі, Б. Спінози і Г. Гроція, Т. Гоббса і Дж. Локка, А. Сміта і Ш. Монтеск’є та багатьох інших мислителів минулого.

Проте у вигляді окремої наукової галузі соціологія виникає лише у першій половині ХIХ ст. під впливом епохальних зрушень у соці­альному бутті, що отримали найменування революцій: політичної, економічної, інтелектуальної. Радикальна природа цих змін — новий соціальний порядок, демократизація, бюрократизація державного управління, індустріалізація, урбанізація, секуляризація, раціона­лізм і гуманізм, які стали могутніми чинниками, під впливом котрих склалася соціологія.

Огюст Конт (1798 — 1857) увійшов в історію науки як основоположник філософського позитивізму та соціології. Уже самим терміном “позитивний” (“позитивізм”) О. Конт протиставляє свою філософію і соціологію старим (“негативним”) уявленням. Інакше кажучи, поняття “позитивне знання” (пізнання) є строго науковим, на відміну від спекулятивного, метафізичного, абстрактного, аморфного, неконструктивного та ін.

Конт вводить так звану лінійну систему класифікації форм наукового знання. Він розміщує науки згідно з історією їх виникнення і розвитку і у зв’язку із зележністю одна від одної, коли знання попередньої науки є необхідною умовою для розвитку і знання наступної: математика — астрономія — фізика — хімія — фізіологія (біологія) — соціальна фізика (соціологія).

Ця залежність однієї науки від другої зумовила пізню появу соціальної фізики — соціології. Соціологія теж абстрактна наука, що не має прикладного характеру; вона одна з найскладніших у контовській системі, оскільки вивчає конкретний об’єкт — суспіль­ство, людину, які є найбільш складними явищами.

Конт не лише вводить новий термін, а й розробляє досить повну систему соціологічного знання, окреслює предмет, структуру, визначає пізнавальні засоби і можливості нової науки. Він виступає за необхідність створення “позитивної соціології” як науки, що спирається на дані спостереження, експерименту, порівняльного та історичного методів.

О. Конт був одним із мислителів, хто приділяв велику увагу методологічним проблемам. У відповіді на запитання “як віднаходити, систематизувати й використовувати факти соціального життя?” він запропонував кілька дослідницьких принципів, сформульованих у чотирьох методах нової науки: спостереження, експеримент, порів­няння та історичний аналіз.

План

Витоки соціологічних ідей з прадавніх часів до середини ХIХ ст.

Розвиток української соціологічної думки наприкінці ХIХ та у ХХ столітті. Соціологічні погляди М. Драгоманова.

Соціологія М. Грушевського.

Соціологічна концепція Б. Кістяковського.

План

Поняття суспільства і системи.

Соціальна система суспільства.

Соціальна структура.

Поняття “соціальний інститут”. Види й функції соціальних інститутів.

План

Сутність, види та складові соціологічних досліджень.

Допоміжні документи дослідження.

План

Поняття особистості. Статус, соціальні ролі особистості.

Лекція 8 Соціологія міста

План

Місто як об’єкт соціологічного дослідження

Місто як матеріальна основа життєдіяльності людини

Типологія міст

Соціологічні проблеми міста

 

Типологія міст

 

У соціології міста при організації практично будь-якого дослідження важливо мати уявлення про типологію міст, яка заснована на деяких ознаках.

Кожне місто виконує певні обов’язки в народногосподарському поділі праці, у кожного міста є своя спеціалізація. Місто може виконувати одну чи кілька функцій, тобто бути:

- монофункціональними;

- поліфункціональними. У залежності від набору функцій формується відповідне соціальне і демографічне середовище. Серед монофункціональних міст зустрічаються міста з переважно чоловічим або жіночим населенням, чи, як пишуть соціологи , з незбалансованим демографічним складом населення.

Залежно від виконуваних функцій можна виділити міста:

Індустріальні центри;

Транспортні центри (порти, великі залізничні вузли);

Наукові міста;

Курортні міста;

Адміністративні центри;

Міста, пов’язані з обслуговуванням сільськогосподарського виробництва.

За часом виникнення виділяють :

Сформовані;

Нові міські поселення

У нових містах часто зустрічаються серйозні диспропорції, перекоси в соціальному, демографічному розвитку. Нові міста найчастіше формуються в районах нового промислового освоєння.

За чисельність населення виділяють міста:

Малі;

Середні;

Великі;

Надвеликі.

 

За складом міста України мають такі риси:

Поширені монофункціональні міста, зайняті тільки однією справою. Особливо чисельні вузькоспеціалізовані промислові центри. Велика їх кількість створена в роки індустріалізації. Це часто такі міста, які можна назвати поселеннями чи малими містами, чисельністю до 100 тисяч чоловік.

Чисельні сільські міста, що мають сільське походження і сільську сутність. Розвиваючи міські функції, вони зберігають і попередні сільські. Зберігаються сільські риси в забудові, плануванні і способі життя жителів.

На початок 2002 року 14,2 % від загально кількості міст нарахували менш 12 тисяч жителів. На цей період 1/5 частина малих міст недотягувала до встановленого законодавством міського критерію людності, хоча вони вважались за статусом містами.

 

Соціологічні проблеми міста

 

Серед соціологічних проблем міста, прямо пов’язаних із селом,виділяється проблема міграції. Дві третини міського населення нашої країни – учорашні жителі сел.. мігранти із села й у місті тривалий час зберігають багато ознак сільського способу життя, відбувається руралізація - оселення міст. Міщанином за способом життя важко стати вихідцю з традиційного села. Саме тому нові міста, населення яких складається значною мірою із сільських мігрантів, виділяються невисоким рівнем побутової культури, специфічним укладом повсякденного життя.

З іншого боку із сільських поселень їде наймолодше, освічене населення, і виникають серйозні перекоси в розвитку сільських поселень і галузей економік, зв’язаних з ними.

Великі міста ніби «обезлюднюють» навколишню територію. Є таке поняття, як ареал міста, тобто навколишня територія, на яку воно впливає. І чим більше місто, тим більший такий ареал.

Соціологи вивчають мотиви міграції населення із села в місто. За даними досліджень:

Прагнення отримати професію

Продовжити освіту

Бажання поліпшити соціально-побутові умови

Сімейні обставини

Прагнення бути там, де більше молоді

Небажання займатись сільськогосподарською працею

При всій привабливості міського способу життя він поки що далекий від ідеалу: скупченість, безликість міського середовища, особливо в нових містах, поширення масової культури, ріст неблагополучних сімей, відхиляючої поведінки молоді. Усе помітніше виявляється відчуженість людей, самітність. Не місто для людини, а людина, точніше трудові ресурси для міста.

Першими стали займатись проблемами міста закордонні соціологи. Відповідно до теорії аномії Еміля Дюркгейма і Луїса Арта, міста за своєю природою ворожі людським відносинам. Місто змушує людину віддалятися від інших, знеособлене спілкування поступово входить у звичку. Перші дослідження, що призвели до таких результатів, були проведені в Чикаго ще у 1930 році. Кореляційні зв’язки показали, що рівень психічних розладів вищий в тих районах, де не збалансований статевий склад населення, у сім’ях, де не було радіо.

За минулі десятиліття в соціології нагромадилося ще більше спостережень і висновків про несприятливий вплив на людину міського середовища. Однак сьогоднішня соціологія міста не тільки накопичує такі факти, але і, спираючись на них, активно шукає шляхи поліпшення середовища проживання людини, удосконалення міських поселень.

 

 

Лекція 9. Соціологія праці та управління

План

ТАБЛИЦЯ ОЦІНКИ ДІЛОВИХ ТА ОСОБИСТИХ ЯКОСТЕЙ КЕРІВНИКА

№ п/п Фактор Коефіцієнт питомої ваги Максимальний бал Обгрунтування оцінок
       
Разом:        

Необхідно виділити три головних із них, по кожному фактору проставити коефіцієнт і відповідний бал. На завершення підбити підсумки, обгрун-тувавши прийняте рішення. Самостійно за таким самим принципом скласти таблицю (за вищенаведеним зразком) ділових та особистих якостей керів­ника, включивши до неї також 10 факторів, але відповідним чином змі­нивши їх склад і послідовність.

У стовпці 2 переглянути ділові й особисті якості керівника, виділивши головні з них, другорядні, допоміжні (третьорядні). Заповнюючи таблицю, у стовпці 3 проставити значення коефіцієнта по кожному фактору в діапазоні від 0,1 до 3,0. У стовпець 4 необхідно занести відповідні оцінки в балах, виходячи з того, що коефіцієнт 1,0 відповідає 5 балам, 2,0 — 10 балам, 3,0 — 15 балам. Максимальна підсумкова оцінка в балах не повинна перевищувати 75 балів. У стовпці 5 дати коротке обгрунтування значущості факторів з урахуванням специфіки діяльності конкретних фахівців і керівників.

4. Для більш глибокої перевірки знань заданої теми рекомендується проведення ділової гри (див.: Методические указания к проведению деловой игры “САИТ” по курсу “Социология труда и организация прикладных социологических исследований / Сост. Г. В. Дворецкая. — К., 1991).

Завдання для перевірки знань

1.Що вивчає соціологія праці й управління?

2.Назвіть об’єкти соціального управління.

3.Охарактеризуйте основні етапи розвитку соціології праці й управління.

4.З’ясуйте сутність основоположних теорій соціології праці й управління.

5.Охарактеризуйте функції, які має виконувати соціологія праці й управ­ління.

6.Розкрийте зміст завдань, які має вирішувати соціологія праці й управління в період становлення ринку праці.

7.Обгрунтуйте необхідність зростання ролі соціології праці й управління в умовах переходу до ринку.

8.Назвіть складові системи соціального управління.

9.У чому сутність праці як базового соціального процесу?

10.Розкрийте сутність соціологічних категорій “зміст праці” і “харак­тер праці”, порівняйте їх.

11.Розкрийте особливості соціологічного вивчення трудового колективу.

12.Які соціальні функції виконує трудовий колектив?

13.Що є основною соціологічною характеристикою трудового колективу?

14.Які процедури містять соціально-психологічні методи управ­ління трудовим колективом?

15.Чим відрізняється соціальне прогнозування від планування?

16.Які специфічні методи використовує соціальне прогнозування?

17.У чому сутність соціального проектування?

18.Які наукові методи використовує соціальне проектування?

19.У чому сутність соціального планування?

20.Яка роль соціальних технологій в управлінні соціальними процесами?

соціальні закони та їх типологізація.

План







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.231.167.166 (0.014 с.)