Думки учнів про зміст і викладання громадянської освіти

Методи викладання громадянської освіти були найважливішим аспектом, що впливав на загальне враження учнів від предмета та бажання сприймати його зміст. Хоча зміст громадянської освіти було розроблено з метою виховання активних громадян, практика викладання предмета не завжди відображала процес двосторонньої цілеспрямованої діяльності вчителя та учнів задля вирішення завдань громадянської освіти. У більш ніж половині шкіл переважали інформаційно-рецептивні та репродуктивні, а не пошукові, дієві методи навчання. Активне залучення учнів було знівельовано. Наприклад, учні однієї школи Луганської області описали навчальний процес таким чином:

Модератор: Щоб Ви змінили у викладанні громадянської освіти?

Армен: Забрали б предмет, тому що за три роки мені цей предмет не цікавий.

Денис: А я б змінив сам принцип його викладання.

Армен: У нас учитель бере книжку відкриває і…

Денис: Пише тра-на-на-на-на…

Армен: Пишемо конспекти, таблиці креслимо.

Денис: Просто не цікаво. Потрібно заінтригувати.

Армен: Автоматично все це робимо.

Денис: Неправильний метод викладання (Луганська область).

Система шкільної освіти в Україні очевидно віддає перевагу знанням предметів і педагогіці, побудованій на основі переказу, запам’ятовування матеріалу, тобто, як влучно зазначила група міжнародних дослідників на чолі з Т. Гордон, подібна система занепокоєна виключно «створенням обізнаних громадян» [1, с. 76]. Звикнувши до цих пріоритетів, деякі старшокласники не побачили необхідності в предметі громадянська освіта, оскільки, на їх думку, він не має значення під час вступу до вищих навчальних закладів.

Такий прагматичний підхід до знань підтверджується наступними висловлюваннями: «Навіщо мені естетика або громадянська освіта, коли мені складати вступні з математики?» (Луганська область). Брак престижності громадянської освіти виявився також у типовому переконанні учнів у тому, що в школі мають викладати тільки такі предмети як математика, хімія, географія, мови. Так, зі слів одного учня Львівської області, «решту ми можемо дізнатися з життєвого досвіду».

Учням було складно дати відповідь на запитання щодо кола тем, які повинна охоплювати громадянська освіта або що б вони хотіли вивчати поглиблено. Школярі активніше говорили про предмети, які відсутні в навчальному плані, а не про конкретні теми або практичні навички в межах громадянських студій. Пропонуючи більше дисциплін, які, за їх думкою, є необхідними для майбутнього навчання в університеті або для роботи, вони мало згадували про необхідність ознайомлення в школі з проблемами підготовки до трудової діяльності, сплати податків, безробіття, вміння розпоряджатися грішми, вирішення проблем, пов’язаних із алкоголем, наркотиками та палінням, статевим вихованням – питаннями, які представлені в міжнародних дослідженнях як найбільш релевантні для молоді в таких різних країнах як Велика Британія [2; 3] й Аргентина [4].

Наталя: Я би хотіла вивчати право, філософію та латину.

Василина: Ділове мовлення. Взагалі то ділове мовлення є дуже важливим, бо воно потрібне на кожному факультеті і в майбутньому там, де ти будеш працювати.

Галина: Навіть не можемо скаргу написати… (м. Львів).

Сформовані в країні методи викладання не сприяють розвитку особистої ініціативи та активності учнів, тобто їх здатності діяти самостійно і робити свій вільний вибір. Попри це, молоді українці незалежно від місця їхнього проживання цінували можливість висловлювати свої переконання і думки на уроках і брати участь у дискусіях, аналогічних до тих, які було проведено з ними в ході цього дослідження:

Ірина: А от якщо б ми обговорювали хоча б, як ми зараз сидимо і обговорюємо політичне життя, нам це було б цікаво. Ми обговорювали б духовне життя людини, але ми цього не маємо. Ми пишемо твори, відповідаємо на тупі запитання, так, є просто тупі запитання, на які не можна відповісти (Луганська область).

Наталя: Наша вчителька вважає, що найголовніше - це конспект. Тобто, ми цілий урок пишемо конспекти. Один раз було заняття, ми розбирали тему з джерелами, це заняття, на мою думку, тоді було цікаве, тому що ми висловлювали свою думку, а так постійно пишеш конспект (м. Львів).

Покладаючись на власний досвід написання тестових завдань, у конкретному випадку з історії України, учні середньої школи на Львівщині звернули увагу на наявні конфлікти між школярами і вчителями щодо методів оцінювання їхніх незалежних думок. Так, учні, як свідчить витяг із стенограми групової дискусії, зазначили, що вчителі сприймають відхилення від тексту підручника або розбіжності в думках з учнями як загрозу для авторитету вчителя. Подібні скарги від учнів були зафіксовані нами й в інших школах, де були проведені дискусії. Про це свідчать також інші дослідження шкільного життя України.

Так, у статті дослідниці Анни Фурнієр ідеться про те, що вчителі не в змозі спокійно та виважено реагувати на заперечення учнів або спроби самостійного інтерпретування офіційних трактувань змісту шкільних предметів [5]. Отже, за словами респондентів:

Микола: В нас, наприклад, тематична [контрольна] деколи з історії, четвертий рівень [складності] – свою думку написати. Я маю різні думки, я не можу мати такої самої думки, як всі, я пишу свою думку, вона каже, що то неправильно, бо так не має бути. Тоді я кажу: «Не пишіть, «Як на вашу думку, треба писати: як то було».

Северин: В мене теж дуже часто конфлікти бувають. Як на твою думку? Навіщо питати про мою думку, якщо хочеться почути правильну?

Микола: Має бути правильна відповідь, а не думка.

Модератор: А правильну де взяти?

Микола: З книжки.

Северин: В підручнику (Львівська область).

Це підтверджує той факт, що деякі вчителі, всупереч демократичним пріоритетам шкільної освіти, намагаються виховувати слухняного учня-громадянина, який має ставитись із повагою до влади та шкільного керівництва. На думку багатьох, тільки по досягненню певного віку може розпочинатися громадянська участь особистості в суспільно-політичному житті країни.

Випадки, коли учні ставилися позитивно до громадянської освіти, траплялися в закладах із більш відкритою демократичною культурою, яка спонукала учнів до участі в шкільних справах і позакласних заходах, таких як дискусійні клуби та дослідницькі проекти.

Учні таких шкіл зауважили, що «дуже важливо вивчати як «Громадянську освіту», так і «Людину і суспільство» тому, що це, насправді, формує наші погляди. Ми маємо право вільно висловлюватися, мати власний світогляд, свої політичні погляди» (м. Луганськ), бо «коли ти отримуєш багато інформації, тобі є над чим поміркувати та сформувати власну точку зору» (м. Київ). Однак, ліцеїсти зазначали, що саме такий демократичний та особистісно-орієнтований підхід був досить винятковим:

Павло: Наприклад, якщо взяти загальноосвітні заклади, то там навіть інтереси дітей не розглядаються. Добре, якщо в нас це підтримується, особливо, якщо ми обговорюємо різні політичні погляди, коли ми обговорюємо – це підтримується, а в інших школах?..

Петро: В інших школах не дають достатньо інформації, щоб людина сформувала власний погляд, швидше іноді навіть їй його нав’язують (м. Луганськ).

Роман: Взагалі, якщо брати правознавство, громадянство, світову культуру, то всі ці предмети, то всі ці галузі достатньо розвинені. Ви можете бути освіченим, з Вами можна добре і цікаво спілкуватись, ви можете дуже гарно розповісти про себе та цікаво поспілкуватись. Якщо дивитись на рівень викладання в нашому ліцеї, то він досить високий. На мій погляд, в звичайному закладі, а іноді й у спеціалізованих школах цьому не будуть навчати (м. Київ).

Учні позитивно оцінювали діяльність учителів, які залучали їх до дискусій і були уважні до поглядів учнів. Наприклад, випускниця з Луганська оцінила уроки вчительки історії та споріднених дисциплін у такий спосіб: «вона намагається викладати так, щоб поважати нашу точку зору, тобто не впливати на нас», «вона обов’язково запитає кожного з нас нашу думку, а потім висловить свою, тобто, вона не нав’язує нам нічого», «щодо того, що написано в підручнику, вчителька завжди радить не зважати на думку автора, а думати самостійно» (м. Луганськ). Під впливом таких учителів у молоді з’являється інтерес до тих суспільно-політичних питань, які виходять за межі навчальної програми. Іноді цей інтерес супроводжується зацікавленістю до перегляду телевізійних новин: «Я почала проглядати ранкові новини, коли збираюсь у школу. У батьків стала більше цікавитися про ці питання. Моя мама не пропускає жодного випуску новин, в неї професія така, що треба в курсі всього бути, я цікавлюсь іноді в неї, що відбувається тому, що через підготовку до вступу сама не встигаю» (м. Луганськ).

Отже, учасники даного дослідження віддали перевагу активним, діяльним і цікавим для своєї вікової групи методам навчання, які є найбільш ефективними при вивченні громадянської освіти в Україні. Учні висловлювались за необхідність збільшення під час навчання кількості екскурсій, фільмів, використання мультимедійних засобів (зокрема, Інтернет). Учні всіх регіонів запропонували включити до програми більше актуальних і цікавих матеріалів, зокрема, таких, які пов’язані з сучасними суспільно-політичними проблемами. Ця пропозиція перетинається з наявною у респондентів стурбованістю соціальними, екологічними проблемами рідного краю, зацікавленістю в особистих і суспільних питаннях, а також відносно високим рівнем обізнаності в національних і міжнародних подіях. Так, учні однієї із шкіл Львівської області, як свідчить наступний уривок із групового інтерв’ю, висловлюють занепокоєність тим, що їхня школа залишається відокремленою від реалій зовнішнього світу, а також досвіду сучасної молоді за її межами:

Андріяна: Наприклад, навіть на уроках історії ми не обговорюємо, що сьогодні відбувається. Ми все вивчаємо все про минулі події. Ми, навіть, не порівнюємо їх з теперішніми подіями.

Марта: Шкільна програма вже така застаріла, підручники застарі, програми взагалі нецікаві.

Андріяна: Суто по шкільній програмі. Наприклад, ми говорили про події 11 вересня у США на уроках англійської, а на інших уроках ми взагалі про це не говоримо.

Марта: І не згадуємо.

Модератор: А щоб ви змінили у викладанні суспільствознавчих дисциплін?

Андріяна: Потрібно більше реальних прикладів з життя.

Надія: Стиль викладання також потрібно змінити.

Модератор: А який вам подобається стиль?

Надія: Вчителі, зазвичай, так говорять, ну якось не по-сучасному, вживають такі слова, що

ми їх не розуміємо… (Львівська область).

Хоча створення зв’язків між школою і громадою займає центральне місце у філософії громадянської освіти і вважається елементом, що допомагає молоді ототожнювати уроки з реальним життям, багато хто з учасників дослідження не бачив, як досвід, накопичений під час вивчення громадянської освіти, може бути застосований на практиці. У той час як учителі сприймали учнів як майбутніх громадян, які ще не в змозі приймати рішення, раціонально мислити, опитані старшокласники навпаки, виявили вміння критично й самостійно мислити, висловили бажання глибше вникати в проблеми суспільно-політичного характеру й бажання мати право голосу стосовно власного навчання. Ми переконані, що школи здатні створити умови для громадянської активності в межах шкільного простору шляхом залучення молоді до прийняття рішень, спробою надання учням права висловлюватись, можливості практикувати демократію в шкільних умовах.

На наш погляд, у сфері викладання громадянської освіти в Україні залишаються актуальними такі питання:

- подальший розвиток школи як демократичної суспільної інституції, залучення учнів до обговорення шкільної політики та суперечливих питань суспільного життя, а також до прийняття рішень стосовно власного навчання;

- зосередження уваги на новітніх практиках, методиках та інструментарії викладання громадянської освіти у контексті підвищення кваліфікації вчителів;

- необхідність заміни інформаційного (енциклопедичного) підходу до навчання на проблемно-діяльнісний навчальний підхід, спрямований на виховання самостійних ініціативних і відповідальних членів суспільства;

- необхідність проведення досліджень щодо змістового наповнення та добору чітких підходів щодо системного впровадження громадянської освіти, а також моніторингу й оцінки ефективності громадянської освіти у формуванні громадянської компетентності учнівської молоді.