Розділ V. Погляди вчителів на впровадження громадянської

ОСВІТИ В УКРАЇНІ: АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ОПИТУВАННЯ

В опитувальному листі ми хотіли з’ясувати погляди вчителів на громадянську освіту та її впровадження у навчально-виховний процес. Нас цікавила думка вчителів щодо того:

• якій моделі громадянської освіти вчителі віддають перевагу?

• що варто вивчати в рамках громадянської освіти?

• наскільки є значимою громадянська освіта в школі?

• що є пріоритетом громадянської освіти в Україні сьогодні?

• що має бути пріоритетом громадянської освіти в школі?

• що важливо для виховання громадянина?

• які джерела використовують під час уроку?

• які види діяльності використовуються на уроці?

• що потребує вдосконалення?

В дослідженні взяли участь учителі з трьох типів шкіл. Найбільша кількість вчителів викладали у ЗНЗ І-ІІІ ступенів – 65%, учителі спеціалізованих шкіл (гімназії, ліцеї, колегіуми) та шкіл І-ІІ ступеню були представлені майже в однаковій кількості – 18% та 17%відповідно.

Гендерне співвідношення опитаних учителів відображає реальну картину, яка спостерігається сьогодні в школі: жінок – 84% і чоловіків – 16%. У вибірку потрапили 44% учителів віком 50-59 років. Далі за чисельністю йдуть учителі віком 40 – 49 років – 28%, 30-39 років – 17%, 21 – 29 років – 8%. Найменшою віковою групою – 3% - вчителі, вік яких складає від 60-ти років та більше. Молодих спеціалістів, які прийшли у школи після закінчення педагогічних ВНЗ, у вибірці небагато. Це, на наш погляд, пояснюється низьким рівнем престижу професії учителя та заробітної плати. Більшість учителів має педагогічний стаж більше 20-ти років - 63%; 24% - мають стаж від 11 до 20 років і 13% - від 5 до 10 років.

Варто звернути увагу на те, що лише 56% учителів підвищували кваліфікацію через тренінги з ГО, а це доволі низький показник, зважаючи на те, що анкетування проводилось переважно в пілотних областях, де реалізовувались міжнародні проекти з ГО.

Одним з головних питань в анкеті було те, якій моделі викладання ГО вчителі віддають перевагу. Ми бачимо, що майже половина з них вважає, що це має бути окремий предмет – 45,6%. Через інші суспільно-гуманітарні предмети пропонують викладати ГО 30% вчителів. Важливість робити це через усі предмети навчального плану підкреслили 13,3% опитаних. І лише 11% вчителів бачать впровадження ГО в позакласній роботі.

Нам особливо цікаво було дізнатись про те, чи мають учителі узгоджувати з учнями тематику уроків з ГО. На діаграмі 5.7 видно, що більше половини вчителів не вважають за потрібне обговорювати теми уроків з учнями. Лише 33% вважають за доцільним враховувати думку учнів, зважаючи на їх інтереси. Останнє передбачає відкритий діалог і спробу зацікавити та занурити учнів у предмет.

98% опитаних в тій чи іншій мірі погоджуються з тим, що ГО дійсно впливає на розвиток суспільно-політичної свідомості учнів. 99% вчителів стверджують, що викладання ГО в школі є дуже важливим для майбутнього нашої країни. 15% вчителів дотримуються думки, що школа не здатна вплинути на формування суспільно-політичної свідомості та громадянськості учнів, але 85% з цим ствердженням не погоджуються. 93% вчителів переконані в тому, що викладання ГО створює демократичне середовище в школі.

 

Хороший громадянин мусить визнавати важливість...

Пасивна громадянська позиція

Бути відданим патріотом – 100%

Дотримання закону – 99%

Поваги до представників всіх національностей, які мешкають в країні – 98%

Сумлінності праці – 98%

Знань про історію України – 95%

Участі у виборах – 94%

Бути обізнаним щодо політичних питань, які обговорюються в засобах масової інформації – 93%

Поваги до представників уряду – 79%

Активна громадянська позиція

Участі у заходах, спрямованих на захист довкілля – 98%

Участі у заходах, спрямованих на благо людей у громаді (в суспільстві) – 97%

Участі у заходах, спрямованих на захист прав людини – 93%

Військової служби для захисту країни – 76%

Участі у політичних дискусіях – 67%

Участі у мирних протестах протии несправедливого закону – 62%

 

Ми поцікавились, якими матеріалами/ джерелами користуються вчителі, готуючись до уроків або заходів, пов'язаних з громадянознавчою тематикою. Вчителі оцінили вагомість/важливість ряду джерел. Результати опитування представляємо у вигляді списку джерел від найбільш до найменш вагомих:

98% - Конституція, Декларація прав людини, Декларація прав дитини.

91% - посібники та матеріали, розроблені міжнародними проектами з громадянської освіти

83% - рекомендовані підручники;

77% - матеріали ЗМІ;

74% - матеріали, які розробили самостійно;

69% - власні ідеї щодо того, що учням важливо знати;

42% - програма, концепція громадянської освіти.

Особливий інтерес представляє інформація про те, які форми роботи використовують учителі на уроках. Було поставлено питання “Як часто на Ваших уроках використовуються наступні види діяльності?” та запропоновано кілька варіантів відповідей. Концептуально ми визначили їх як інтерактивні та традиційні види діяльності.

Інтерактивні види діяльності

Робота в групах над різними темами – 74%

Обговорення спірних питань на уроці – 73%

Робота над проектом – 66%

Рольові ігри – 64%

Участь у заходах поза школою – 63%

Використання мультимедійних ресурсів – 37%

Учні створюють власні джерела інформації щодо їх активної участі в процесах прийняття рішень на рівні школи, ггромади тощо через електронні засоби спілкування (створення сайтів, блогів) - 10%

Традиційні види діяльності

Усне опитування – 77%

Робота з підручником – 72%

Учитель розповідає, а учні слухають – 61%

Письмові вправи – 58%

 

 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Проведене дослідження з питань сучасного стану громадянської освіти в Україні та європейських країнах дає підстави зробити висновки та надати рекомендації для таких категорій зацікавлених осіб:

- представники Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Національної Академії педагогічних наук України, управлінь освіти;

- представники системи післядипломної педагогічної освіти та підготовки вчителів;

- вчителі, методисти суспільствознавчих дисциплін;

- представники громадських організацій;

- засоби масової інформації, що опікуються питаннями освіти, зокрема громадянської освіти;

- всі зацікавлені особи та організації.

Висновки

1. Запровадження громадянської освіти у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів зумовлено такими важливим чинниками:

- суспільно-політичними передумовами, що склались внаслідок демократизаційних процесів у суспільстві;

- потребою формування свідомого демократичного громадянина, здатного активно та відповідально брати участь у процесах прийняття рішень, розвиватись, навчатись та діяти в умовах багатокультурного суспільства; здатного усвідомлювати та захищати права людини, демонструвати активну громадянську позицію.

2. Громадянська освіта в Україні запроваджується, починаючи з набуття незалежності країни. Досвід, який існує на сьогодні, опитані експерти характеризують неоднозначно, враховуючи позитивні здобутки та негативні сторони процесу.

Серед проблем та перешкод, що існують на шляху впровадження громадянської освіти у навчальний процес слід виділити такі:

- відсутність наступності в проведенні освітньої політики з боку інституцій, що створюють та поширюють освітню політику щодо впровадження громадянської освіти в Україні. Численні освітні реформи в Україні, що пов’язані зі створенням нових освітніх стандартів, переглядом навчальних програм, створенням нового покоління навчально-методичних матеріалів та ін. відтягнули увагу відповідальних осіб від проблеми недостатньої сформованості громадянської компетентної учнів та необхідності здійснювати послідовні кроки у даному напрямі;

- недостатнє усвідомлення педагогічною громадськістю місця та ролі громадянської освіти, ототожнення її із класичним шкільним предметом, що потребує викладання у класі на основі енциклопедичного підходу до навчання. Питання наскрізного підходу до громадянської освіти не передбачено у начальних планах та програмах, недостатньо відображено у освітніх стандартах. Постійне та послідовне приведення громадянської освіти до рамок одного предмету виключає залучення всього педагогічного колективу школи та учнів до процесу демократизації освіти та успішного впровадження громадянської освіти;

- недостатня децентралізація освіти, вплив централізованих форм управління освітою на процеси впровадження навчальних програм та курсів у загальноосвітніх навчальних закладах;

- відсутність узгодженості з організаціями та фахівцями, що здійснювали розробку навчально-методичних матеріалів з ГО у питаннях впровадження навчальних програм громадянської освіти;

- наявність стереотипу в суспільстві, зокрема серед педагогічної громадськості, батьків, що питання громадянської освіти не потребує спеціальної та особливої уваги, оскільки її результати не мають безпосереднього впливу на вступ випускників ЗНЗ до навчальних закладів, де перевага віддається основним шкільним навчальним дисциплінам;

- відсутність чітких систем підготовки та підвищення кваліфікації вчителів, розповсюдження досвіду, недостатня підготовка педагогів, що сьогодні викладають ГО в ЗНЗ;

- відсутність системної координації та моніторингу діяльності закладів з питань громадянської освіти, незначна і практично відсутня практика проведення глибоких досліджень з питань впровадження ГО в Україні.

3. Експерти та вчителі, опитані в рамках проведеного дослідження, високо оцінюють результати діяльності міжнародних проектів з ГО, реалізованих в Україні. Серед сильних сторін міжнародних проектів виділяють: комплексність, спрямованість на вчителів-практиків, міжпредметний підхід, наявність пілотних областей, висока кваліфікація міжнародних експертів і тренерів, створення та розповсюдження навчально-методичних матеріалів для різних рівнів користувачів, проведення семінарів та тренінгів з використанням нових методів роботи.

Слабкі сторони міжнародних проектів полягають у тому, що вони: дуже орієнтовані на європейський досвід, не враховують національні особливості, контекст; не використовуються українські напрацювання з громадянської освіти; не існує сталості впровадження продуктів проекту та ідей після закінчення; не знаходять стабільної підтримки від МОНМС, незначні тиражі навчально-методичних матеріалів.

4. Серед експертів та вчителів немає єдиного погляду на те, яким чином ГО має бути впроваджена у навчально-виховний процес ЗНЗ. Хоча міжнародні проекти з ГО, реалізовані в Україні, завжди робили акцент на тому, що це має бути комплекс дій, який включатиме в себе не тільки позакласну роботу і викладання окремого предмету з громадянської освіти, а й створення демократичного середовища у навчальному закладі, зокрема інституту учнівського самоврядування та участі громадськості в управлінні закладом.

5. Практично 98% опитаних експертів, методистів ІППО не ототожнюють предмет «Людина і суспільство», який є обов’язковим в 11-му класі з 2011/2012 навчального року, з курсом громадянської освіти. Це свідчить про відсутність якісної системи надання інформації та системи координації між центральними органами управління освітою та підпорядкованими організаціями щодо місця та ролі ГО у системі шкільної освіти.

6. Вчителі у своїй роботі більше спрямовані на формування в учнів пасивної громадянської позиції, яка не передбачає активної участі у різних суспільних заходах. Під час роботи з учнями на уроках з ГО превалюють традиційні форми роботи, ніж інтерактивні, які б змінювати поведінку шкільної молоді та формували активну громадянську позицію.

7. Важливим питання залишаються методи та педагогічні технології викладання громадянської освіти в школі. Під час інтерв’ю з учнями виявлено, що у більшості шкіл на уроках з ГО і споріднених дисциплін превалюють традиційні форми роботи, а ні інтерактивні. Натомість, учні були зацікавлені у дискусіях і можливості відкрито висловлювати свої думки в класі та під час позакласної роботи.

8. Більше половини учнів вважає, що зміст підручників і матеріал уроків з ГО і споріднених дисциплін не відповідають їх інтересам і не дають чіткого уявлення щодо застосування цих знань поза школою, хоча учні висловлювали можливість вивчати такі предмети.

9. Учні зацікавлені у обговоренні політики і проблем суспільного життя, але асоціювали політичну діяльність лише з великою політикою на національному рівні й були досить скептичні щодо неї. Вони були готові до включення у громадянське життя і різноманітні благочинні проекти, позитивно ставилися до волонтерської роботи, недостатньо пов’язуючи це з вивченням ГО в якості шкільного предмету.

10. Національні політичні дискурси та ідеологія негативно впливають на почуття учнів окремих регіонів щодо їх громадянської позиції та належності до України й на їх національну ідентичність.

11. Громадянська освіта в Україні протягом багатьох років здійснюється та реалізується за ініціативи міжнародних проектів та програм, що знаходять подальший розвиток у практиці діяльності шкільної освіти. Практика реалізації міжнародних проектів з громадянської освіти в Україні свідчить про те, що міжнародні організації-партнери та донори зацікавлені працювати в Україні, але їх не влаштовують схеми та механізми впровадження проектів з ГО в Україні.

12. На даному етапі не вистачає інструментів відстоювання та популяризації ГО в Україні (адвокасі) та інструментів впливу на Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, яке в цій галузі приймає остаточне централізоване рішення.

Рекомендації