Громадська організація «об’єднання

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «ОБ’ЄДНАННЯ

«АГЕНЦІЯ РОЗВИТКУ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ»

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ

СУЧАСНИЙ СТАН ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ

В УКРАЇНІ

Автори: Іванюк І.В., Овчарук О.В., Терещенко А.Б.

Дослідження здійснено за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в

рамках проекту «Сучасний стан громадянської освіти в Україні та європейських країнах»

Результати дослідження було обговорено під час

науково-практичних семінарів в Інституті

інформаційних технологій і засобів навчання НАПН

України та Київського ліцею бізнесу за участі

представників наукової, науково-педагогічної

громадськості.

© ГО «Об’єднання «Агенція розвитку освітньої

політики»

Київ -2013

ВСТУП

Останні десятиліття стає зрозумілим, що суспільні перетворення пов’язані, в першу чергу, зі змінами у свідомості людини. На тлі суспільних перетворень та їх трансформацій у системах освіти важливу роль відіграє питання формування громадянина, його громадянської культури, освіченості у правовому, суспільному та політичному полі. Питання громадянської освіти постає в даному аспекті одним з ключових. Особливу роль у виокремленні громадянської освіти, як сектору, відіграють ті процеси, що пов’язані з інтеграцією України у європейський та світовий освітній простір. Адже пріоритетом нашої країни проголошується саме формування свідомого, активного, демократичного громадянина, здатного жити та діяти у громадянському суспільстві, що постійно оновлюється і розвивається.

Сплеск інтересу та важливості громадянської освіти, пов'язаний, насамперед, з тими процесами, що відбуваються на світовій арені сьогодні. Серед них:

_ зміни на геополітичній мапі світу;

_ відродження демократій;

_ встановлення нових, демократичних урядів та політик;

_ зміни у суспільній свідомості;

_ виокремлення загальнолюдських демократичних цінностей;

_ реформи у суспільному, економічному, політичному житті;

_ реформи в освітніх системах тощо.

Останнім часом в суспільстві відчувається певний скепсис щодо розбудови політики демократії та інституту прав людини. Особливо це відчувається серед молоді, покоління, що покликане будувати суспільні стосунки, бути відповідальними за власне життя та життя інших, брати активну участь у розбудові демократичних інститутів у державі. Сьогодні відчувається брак громадянської свідомості шкільної молоді на тлі розбудови демократичного простору держави.

Дана ситуація спостерігається внаслідок багатьох факторів, серед яких один з важливих - недостатня обізнаність та поінформованість щодо основ демократичного громадянства, важливості та дієвості інститутів прав людини, верховенства права та ролі молоді у цих процесах.

Отримати важливі знання стосовно демократичного громадянства та демократичних принципів співіснування можливе не тільки за умови викладання в школі та надалі у вищих навчальних закладах предметів громадянознавчого циклу, а й через активну участь в демократичних процесах, серед яких: учнівське та студентське самоврядування, участь у проектах, що спрямовані на підтримку та запровадження основ демократії в навчальних закладах, формування власної громадянської самосвідомості та громадянської участі та ін., що, незаперечно, є важливим разом з системним впровадженням основ знань з громадянства в систему шкільної освіти.

Проблема громадянської освіти привертає увагу як дослідників та розробників з країн, що належали до соціалістичного табору, так і країн з розвиненою демократією. Важливим сьогодні вбачається здійснення аналізу того досвіду, що сьогодні може бути виокремлений як успішна практика та застосований для вирішення багатьох проблем у сфері виховання громадянина демократичної культури. В країнах Європи та світу сьогодні стали вже загальновживаними ті поняття, що стосуються знань та компетентностей у сфері громадянськості, що тісно пов’язані з поняттям громадянської освіти. Саме погляди на поняття «громадянин», «громадянськість», «участь у прийнятті рішень», «відповідальність», «свободи» та ін. є у фокусі змістового наповнення курсів та проектів з громадянської освіти.

Останні роки на міжнародній арені з’явилась низка ініціатив, що остаточно виокремили та підкреслили важливість освіти громадянина демократичного суспільства. У прийнятій Радою Європи у 2010 р. Хартією освіти для демократичного громадянства та освіти прав людини проголошується необхідність та важливість для кожної країни «виховання, підготовки, інформування, практики та діяльності, спрямованих на передачу знань, навичок та усвідомлення, а також на розвиток ставлення та поведінки, розширення можливостей здійснювати й захищати свої демократичні права та відповідальність у суспільстві, цінувати багатоманітність, відігравати активну роль в демократичному житті з метою просування й захисту демократії та верховенства права».

Фактом залишається й те, що освітяни, на жаль, по-різному підходять до результатів, які має отримати учень внаслідок вивчення предметів громадянознавчого циклу. Більше, як в Україні, так і в країнах постсоціалістичного табору переважає знанієвий (енциклопедичний) підхід, який не надає необхідних навичок та компетентностей реалізовувати отримані знання на практиці незважаючи на те, що громадянська компетентність є складовою освітніх стандартів, що прийняті за останні два роки.

Українські вчителі були і залишаються рушіями тих змін, що відбуваються житті учнівської молоді, їх вплив на формування демократичного середовища у закладі є незаперечним. Однак, загальний скепсис та розчарування суспільства, недостатнє усвідомлення ролі вчителя у процесах демократичних зрушень не дозволяє повністю створити умови для системи підготовки та підвищення кваліфікації вчителів в Україні та для розвитку необхідних професійних якостей у сфері викладання громадянської освіти, яка загалом викладається за традиційними зразками. Залишається проблемою недостатнє усвідомлення педагогічними колами ролі громадянської освіти, яка залишається у школі на так званих вторинних ролях.

Досвід країн з розвиненими демократіями надає можливість поглянути на громадянську освіту не як на предмет, а як напрям та освітню політику, що має постати у центрі уваги освітян та суспільства. У даному контексті важливим є здійснення огляду проектів та програм міжнародних організацій та тих структур, що сприяють розширенню спектру освітніх технологій викладання курсів з громадянської освіти.

Особливу роль у процесах здійснення громадянської освіти відіграють інституції та організації, що реалізують проекти та програми з громадянської освіти. Державні та громадські організації мають подекуди різні погляди на стратегію громадянської освіти, однак, одностайно визначають її необхідність та важливість.

В рамках даного дослідження особливо важливим є аналіз навчально-методичних матеріалів з громадянської освіти, результатів їх впровадження впродовж останніх десятиліть. І особливо важливою залишається суспільна думка щодо результатів громадянської освіти, зокрема точка зору вчителів та учнів. Тому в рамках дослідження експертами Агенції розвитку освітньої політики проведено опитування вчителів та учнів щодо їх поглядів на громадянську освіту, її окремі аспекти та важливість у їхньому житті та суспільстві. Отже, дане дослідження спрямоване на аналіз та узагальнення досвіду впровадження курсів з громадянської освіти, проектів та програм у даній галузі та їх результатів, що здійснювалось завдяки проведенню глибинних інтерв’ю, опитувань учнів, вчителів, спеціалістів післядипломної педагогічної освіти, Міністерства освіти, молоді та спорту України, представників громадських організацій та тих, хто безпосередньо реалізує громадянську освіту у системі загальноосвітніх навчальних закладів. Автори дослідження сподіваються, що його висновки та результати сприятимуть виокремленню здобутків у даній сфері та окреслять спектр проблем, що залишаються досі невирішеними та потребують відповідних кроків з боку освітніх кіл.

Дослідження проводилось громадською організацією «Об’єднання «Агенція розвитку освітньої політики» в рамках проекту «Сучасний стан громадянської освіти в Україні та європейських країнах» за фінансової підтримки освітніх програм Міжнародного фонду «Відродження». Дослідження тривало з 01.09.2012 по 31.12.2012. Збір емпіричних даних відбувався у період з 02.10.2012 по 09.11.2012.__

Етна-1.- 194 стор.

Посібник був підготовлений як частина компоненту проекту з підготовки вчителів. Процес розробки посібника включав проведення тренінгів для методистів інститутів підвищення кваліфікації вчителів та викладачів педагогічних університетів, апробацію в пілотних і не пілотних областях проекту, а також в інститутах післядипломної педагогічної освіти та педагогічних університетах.

Зміст посібника відрізняється від багатьох, підготовлених до цього часу з питань ГО. Особливість даного посібника полягає у тому, що розділи посібника містять методичні вказівки для вчителів всіх основних предметів старшої школи, які розподілені за напрямами:

- предмети суспільствознавчого циклу;

- предмети мовно-літературного циклу;

- предмети природничо-математичного циклу.

Важливим автори вважають запровадження ГО наскрізно через викладання таких основних предметів (історії, економіки, правознавства, мови та літератури, біології, хімії, фізики, математики, географії, математики та в позаурочній роботі в школі) у контексті формування громадянської компетентності учнів.

Цікавим в посібнику вбачається, на наш погляд, розділ «Проектна діяльність як засіб громадської активізації школярів», де висвітлюються форми використання методу проектів, організації шкільного самоврядування. Цікаво подані теми: Молодь дбає про довкілля, Молодь захищає права і свободи, Молодь зберігає пам’ять, Молодь прагне бути здоровою, Молодь крокує в Європу та світ та інші.

Розділ «Забезпечення інклюзивного підходу та рівних прав і можливостей через викладання громадянської освіти», де висвітлено особливості викладання громадянської освіти для дітей з особливими освітніми потребами та надано рекомендації щодо роботи з обдарованими дітьми. Слід зазначити, інші посібники не містять такої інформації, що надає унікального характеру виданню. Також у посібнику подано інформацію щодо освітніх проектів, які здійснюються громадськими організаціями.

Розділ 5 присвячено організації оцінювання навчальних досягнень учнів з громадянської освіти, де визначено, як саме потрібно їх оцінювати. Важливо, що автор торкається особливостей педагогічної діагностики саме у курсі громадянської освіти, оскільки здійснити її не просто, адже не завжди будуть ефективними ті форми контролю, оцінювання, що зазвичай застосовуються у загальноосвітній школі. Виходячи з загального розуміння педагогічної діагностики, автори слушно зупиняється на формах контролю саме як виявлення, виміру і оцінювання навчальних досягнень учнів у курсі вивчення «Громадянської освіти» та окреслено його мету (з’ясувати не тільки рівень знань, а відповідних навичок, вмінь, сформованості чеснот – цінностей та якостей притаманних громадянинові демократичного суспільства).

Основний текст, який використовують автори, містить як інформаційну, так і узагальнюючу, підсумкову частини. При укладанні розділів курсу автори використали різні прийоми: опис, розповідь (наприклад, при наданні інформації про історію та розвиток громадянського суспільства, прийняття основних нормативних громадянознавчих документів); пояснення (наприклад, при описі форм та прийомів інтерактивної роботи, методів та форм оцінювання навчальних досягнень), інші форми.

Доцільним є використання авторами останніх напрацювань вітчизняних та зарубіжних педагогів у галузі громадянської освіти, права, політології та сучасних методик викладання громадянознавчих предметів, про що свідчить список літератури після кожної теми.

Громадсько-активні школи в Україні: кроки до дій: Посібник зі створення та управління громадсько-активною школою. - Всеукраїнський фонд «Крок за кроком» - 2-е видання. – К.:СПД-ФОП Парашин К.С. 2008. – с. 164.

Посібник висвітлює принципи, моделі та підходи до організації громадсько-активної школи. Вміщує практичні поради налагодження співпраці між школою та громадами, висвітлено особливості управління громадсько-активною школою.

Адресовано посібник керівникам навчальних закладів, системі післядипломної педагогічної освіти, керівним кадрам загальної середньої освіти, методистам та вчителям.

Всеукраїнський фонд «Крок за кроком» також розробив низку інших навчальних модулів для курсів підвищення кваліфікації в ІППО та для вчителів, що мають громадянознавчу спрямованість.

Сильні сторони

Комплексність

Спрямованість на вчителів-практиків

Міжпредметний підхід

Наявність пілотних областей

Висока кваліфікація міжнародних експертів і тренерів

Створення та розповсюдження навчально-методичних матеріалів для різних рівнів користувачів

Проведення семінарів та тренінгів з використанням нових методів роботи

Слабкі сторони

Дуже орієнтовані на європейський досвід, не враховують національні особливості, контекст

Не використовуються українські напрацювання з громадянської освіти

Не існує сталості впровадження продуктів проекту та ідей після закінчення

Не знаходять стабільної підтримки від МОНМС

Незначний тираж навчально-методичних матеріалів

Традиційні види діяльності

Усне опитування – 77%

Робота з підручником – 72%

Учитель розповідає, а учні слухають – 61%

Письмові вправи – 58%

 

 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Проведене дослідження з питань сучасного стану громадянської освіти в Україні та європейських країнах дає підстави зробити висновки та надати рекомендації для таких категорій зацікавлених осіб:

- представники Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Національної Академії педагогічних наук України, управлінь освіти;

- представники системи післядипломної педагогічної освіти та підготовки вчителів;

- вчителі, методисти суспільствознавчих дисциплін;

- представники громадських організацій;

- засоби масової інформації, що опікуються питаннями освіти, зокрема громадянської освіти;

- всі зацікавлені особи та організації.

Висновки

1. Запровадження громадянської освіти у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів зумовлено такими важливим чинниками:

- суспільно-політичними передумовами, що склались внаслідок демократизаційних процесів у суспільстві;

- потребою формування свідомого демократичного громадянина, здатного активно та відповідально брати участь у процесах прийняття рішень, розвиватись, навчатись та діяти в умовах багатокультурного суспільства; здатного усвідомлювати та захищати права людини, демонструвати активну громадянську позицію.

2. Громадянська освіта в Україні запроваджується, починаючи з набуття незалежності країни. Досвід, який існує на сьогодні, опитані експерти характеризують неоднозначно, враховуючи позитивні здобутки та негативні сторони процесу.

Серед проблем та перешкод, що існують на шляху впровадження громадянської освіти у навчальний процес слід виділити такі:

- відсутність наступності в проведенні освітньої політики з боку інституцій, що створюють та поширюють освітню політику щодо впровадження громадянської освіти в Україні. Численні освітні реформи в Україні, що пов’язані зі створенням нових освітніх стандартів, переглядом навчальних програм, створенням нового покоління навчально-методичних матеріалів та ін. відтягнули увагу відповідальних осіб від проблеми недостатньої сформованості громадянської компетентної учнів та необхідності здійснювати послідовні кроки у даному напрямі;

- недостатнє усвідомлення педагогічною громадськістю місця та ролі громадянської освіти, ототожнення її із класичним шкільним предметом, що потребує викладання у класі на основі енциклопедичного підходу до навчання. Питання наскрізного підходу до громадянської освіти не передбачено у начальних планах та програмах, недостатньо відображено у освітніх стандартах. Постійне та послідовне приведення громадянської освіти до рамок одного предмету виключає залучення всього педагогічного колективу школи та учнів до процесу демократизації освіти та успішного впровадження громадянської освіти;

- недостатня децентралізація освіти, вплив централізованих форм управління освітою на процеси впровадження навчальних програм та курсів у загальноосвітніх навчальних закладах;

- відсутність узгодженості з організаціями та фахівцями, що здійснювали розробку навчально-методичних матеріалів з ГО у питаннях впровадження навчальних програм громадянської освіти;

- наявність стереотипу в суспільстві, зокрема серед педагогічної громадськості, батьків, що питання громадянської освіти не потребує спеціальної та особливої уваги, оскільки її результати не мають безпосереднього впливу на вступ випускників ЗНЗ до навчальних закладів, де перевага віддається основним шкільним навчальним дисциплінам;

- відсутність чітких систем підготовки та підвищення кваліфікації вчителів, розповсюдження досвіду, недостатня підготовка педагогів, що сьогодні викладають ГО в ЗНЗ;

- відсутність системної координації та моніторингу діяльності закладів з питань громадянської освіти, незначна і практично відсутня практика проведення глибоких досліджень з питань впровадження ГО в Україні.

3. Експерти та вчителі, опитані в рамках проведеного дослідження, високо оцінюють результати діяльності міжнародних проектів з ГО, реалізованих в Україні. Серед сильних сторін міжнародних проектів виділяють: комплексність, спрямованість на вчителів-практиків, міжпредметний підхід, наявність пілотних областей, висока кваліфікація міжнародних експертів і тренерів, створення та розповсюдження навчально-методичних матеріалів для різних рівнів користувачів, проведення семінарів та тренінгів з використанням нових методів роботи.

Слабкі сторони міжнародних проектів полягають у тому, що вони: дуже орієнтовані на європейський досвід, не враховують національні особливості, контекст; не використовуються українські напрацювання з громадянської освіти; не існує сталості впровадження продуктів проекту та ідей після закінчення; не знаходять стабільної підтримки від МОНМС, незначні тиражі навчально-методичних матеріалів.

4. Серед експертів та вчителів немає єдиного погляду на те, яким чином ГО має бути впроваджена у навчально-виховний процес ЗНЗ. Хоча міжнародні проекти з ГО, реалізовані в Україні, завжди робили акцент на тому, що це має бути комплекс дій, який включатиме в себе не тільки позакласну роботу і викладання окремого предмету з громадянської освіти, а й створення демократичного середовища у навчальному закладі, зокрема інституту учнівського самоврядування та участі громадськості в управлінні закладом.

5. Практично 98% опитаних експертів, методистів ІППО не ототожнюють предмет «Людина і суспільство», який є обов’язковим в 11-му класі з 2011/2012 навчального року, з курсом громадянської освіти. Це свідчить про відсутність якісної системи надання інформації та системи координації між центральними органами управління освітою та підпорядкованими організаціями щодо місця та ролі ГО у системі шкільної освіти.

6. Вчителі у своїй роботі більше спрямовані на формування в учнів пасивної громадянської позиції, яка не передбачає активної участі у різних суспільних заходах. Під час роботи з учнями на уроках з ГО превалюють традиційні форми роботи, ніж інтерактивні, які б змінювати поведінку шкільної молоді та формували активну громадянську позицію.

7. Важливим питання залишаються методи та педагогічні технології викладання громадянської освіти в школі. Під час інтерв’ю з учнями виявлено, що у більшості шкіл на уроках з ГО і споріднених дисциплін превалюють традиційні форми роботи, а ні інтерактивні. Натомість, учні були зацікавлені у дискусіях і можливості відкрито висловлювати свої думки в класі та під час позакласної роботи.

8. Більше половини учнів вважає, що зміст підручників і матеріал уроків з ГО і споріднених дисциплін не відповідають їх інтересам і не дають чіткого уявлення щодо застосування цих знань поза школою, хоча учні висловлювали можливість вивчати такі предмети.

9. Учні зацікавлені у обговоренні політики і проблем суспільного життя, але асоціювали політичну діяльність лише з великою політикою на національному рівні й були досить скептичні щодо неї. Вони були готові до включення у громадянське життя і різноманітні благочинні проекти, позитивно ставилися до волонтерської роботи, недостатньо пов’язуючи це з вивченням ГО в якості шкільного предмету.

10. Національні політичні дискурси та ідеологія негативно впливають на почуття учнів окремих регіонів щодо їх громадянської позиції та належності до України й на їх національну ідентичність.

11. Громадянська освіта в Україні протягом багатьох років здійснюється та реалізується за ініціативи міжнародних проектів та програм, що знаходять подальший розвиток у практиці діяльності шкільної освіти. Практика реалізації міжнародних проектів з громадянської освіти в Україні свідчить про те, що міжнародні організації-партнери та донори зацікавлені працювати в Україні, але їх не влаштовують схеми та механізми впровадження проектів з ГО в Україні.

12. На даному етапі не вистачає інструментів відстоювання та популяризації ГО в Україні (адвокасі) та інструментів впливу на Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, яке в цій галузі приймає остаточне централізоване рішення.

Рекомендації

ТА СПОРІДНЕНИХ ДИСЦИПЛІН

ЧАСТИНА 1

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «ОБ’ЄДНАННЯ

«АГЕНЦІЯ РОЗВИТКУ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ»

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ