Дослідження параметрів мікроклімату виробничих приміщень

Зміст

 

1.	Лабораторна робота №1 Дослідження параметрів мікроклімату виробничих приміщень
2.	Лабораторна робота №2 Оцінка природної і штучної освітленості робочих місць.
3.	Лабораторна робота №3 Визначення опору заземлюючих пристроїв.
4.	Лабораторна робота №4 Оволодіння навиками оживлення організму з використанням тренажера.
5.	Лабораторна робота №5 Застосування первинних засобів гасіння пожежі.

 

 

Організація роботи студента під час виконання лабораторних робіт

 

На лабораторних заняттях студент повинен закріпити одержані теоретичні знання і набути практичних навичок створення безпечних умов праці.

Роботи виконують бригадами. Одержавши графік виконання робіт, студент самостійно готується до кожної з них, вивчаючи відповідні розділи підручника, складаючи повні робочі схеми дослідження, таблиці, виконуючи необхідні розрахунки.

Перед виконанням лабораторної роботи студент повинен ознайомитися з обладнанням робочого місця, паспортними даними усіх апаратів, що застосовуються в роботі, одержати інші характеристики цього обладнання. Лише після ознайомлення із обладнанням робочого місця і перевірки викладачем ступеня підготовки студента до занять він може виконувати роботу.

При виконанні лабораторних робіт необхідно суворо виконувати правила техніки безпеки.

Перед початком роботи в лабораторії студент повинен ознайомитися із схемою живлення робочих місць, з’ясувати, де розташовані апарати для вмикання і вимикання з усіх систем живлення (змінний і постійний струм різних напруг). Крім того, потрібно перевірити кріплення машин, наявність запобіжних щитків, наявність запобіжних щитків і заземлюючої проводки.

При складанні схеми необхідно слідкувати за тим, щоб контактні з’єднання були щільними, провідники не перетинали проходів і не потрапляли на рухомі частини машин і апаратів. Після складання схеми потрібно прибрати всі зайві провідники, апарати, прилади тощо.

Перед вмиканням схеми під напругою необхідно попередити членів бригади і перевірити, чи не дотикається хтось до струмоведучих частин та до частин, що обертаються. Під час проведення дослідів потрібно бути уважним та обережним, не відволікатися сторонніми справами і розмовами. Ніяких перемикань під напругою робити не можна. На цей період треба вимкнути схему.

При появі будь-яких ознак ненормальної роботи обладнання та обриві проводів потрібно негайно вимкнути схему і доповісти про те, що сталося, викладачеві чи лаборантові. Без їх дозволу знову схему не вмикати.

Після закінчення роботи привести в порядок робоче місце.

 

Лабораторна робота № 1

Дослідження параметрів мікроклімату виробничих приміщень

Програма роботи

1. Законспектувати загальні відомості та закріпити знання з мікроклімату робочих приміщень.

2. Ознайомитися з будовою та правилами використання вимірюючи приборів.

3. Дослідити параметри мікроклімату та звірити їх з нормативними.

4. Скласти звіт.

 

Загальні відомості

 

Необхідною умовою життєдіяльності людини є збереження сталої температури його тіла. Усі життєві процеси з організмі людини супроводжуються утворенням тепла, кількість якого змінюється від 4...6 кДж/хв у стані спокою до 35...42 кДж/хв. при дуже важкій роботі.

Самопочуття і працездатність людини залежать від метеорологічних умов виробничого середовища.

Сукупність таких показників виробничого середовища, як температура повітря,°С; відносна вологість, %; швидкість руху повітря, м/с; інтенсивність теплового випромінювання, Вт/м² ((ккал/м²) х год.); барометричний тиск, мм. рт. ст., називають метеорологічними умовами або мікрокліматом.

Температура повітря - це фізичний параметр, що відображає тепловий стан повітря і характеризується кінетичною енергією руху його молекул.

Вологість повітря – це фізичний параметр, який відображає вміст в повітрі водяних парів. Розрізняють абсолютну, максимальну і відносну вологість повітря. Абсолютна вологість визначається густиною водяної пари в повітрі (г/м³). Максимальна вологість повітря - це максимально можлива густина водяних парів у повітрі при даній температурі. Відносною вологістю називають відношення абсолютної вологості до максимальної (у відсотках) за однакової температури і тиску.

Швидкість руху повітря в робочій зоні вимірюється в м/с. Рух повітря може бути викликаний нерівномірністю температури, дією механічної вентиляції чи технологічного обладнання.

Атмосферний тиск - визначається як відношення сили тяжіння стовпа повітря до одиниці площі поверхні (Па, мм. рт. ст.).

Променеве тепло (інфрачервоне випромінювання) являє собою електромагнітні хвилі, які випромінюються нагрітими поверхнями. Інтенсивність теплового опромінення працівників від нагрітих поверхонь устаткування на постійних і непостійних (робітник перебуває менше 50% робочого часу) робочих місцях не повинна перевищувати 35 Вт/м² при опроміненні понад 50% поверхні тіла, 70 Вт/м² - при опроміненні 20 - 50 % тіла, 100 Вт/м² - при опроміненні не більше 25% поверхні тіла. Інтенсивність опромінення від відкритих джерел (полум'я, розпечений або розплавлений метал) - не вище 140 Вт/м² при опроміненні не більше 25% тіла, наявності захисного одягу й окулярів.

Залежно від значень характеристик мікроклімату можливе створення оптимальних для конкретного характеру праці або допустимих умов: оптимальні забезпечують найкраще самопочуття і найвищу продуктивність праці, допустимі гарантують відсутність шкідливих наслідків для організму людини. Оптимальні та допустимі значення температури повітря t (°С), відносної вологості  (%) та швидкості руху повітря у робочій зоні V (м/с) повинні відповідати нормам (ГОСТ 12.1.005-88 і ДСН 3.3.6.042-99), наведеним в додатках А і Б. При цьому враховується надлишкова теплота, що виділяється технологічним обладнанням, приладами опалення, людьми та іншими джерелами, категорія важкості виконуваної роботи, сезон (період) року та категорія приміщення.

За важкістю, тобто залежно від загальних енерговитрат організму (в Вт або ккал / год.)всі роботи поділяють на наступні категорії.

Категорія І - легкі фізичні роботи, що виконуються сидячи, стоячи, пов'язані з ходьбою, але не вимагають систематичного фізичного напруження чи підняття і перенесення вантажів.

Категорія II - фізичні роботи середньої важкості:

ІІ_А - роботи без перенесення вантажів;

ІІ_В - роботи з перенесенням вантажів до 10 кг.

Категорія III - тяжкі фізичні роботи, пов'язані з систематичним фізичним напруженням, зокрема з постійними переміщеннями значних (понад 10 кг) вантажів.

 

Таблиця 1

Енергетичні витрати та максимальні реакції дихання і кровообігу при фізичній роботі різноманітної важкості

Категорія важкості роботи і відповідні енерговитрати, Вт	Споживання повітря, л / хв.	Енерго – витрати, Вт	Хвилинний об’єм дихання, л / хв.	Частота дихання за хвилину	Частота пульсу за хвилину
Спокій	0,25
Легка робота
Іа - до 139	0,38
Іб - від 140 до 170	0,5
Робота середньої важкості
ІІа - до 175 до 232	0,68
ІІб - від 233 до 290	0,75
Важка робота
ІІІ - понад 290	1,5
	2,0
	2,5

 

Періоди року поділяють залежно від середньодобової температури зовнішнього повітря: + 10°С і вище - теплий період; менше +10°С - холодний період.

Всі виробничі приміщення залежно від величини надлишків тепла поділяються на 2 категорії:

I категорія - приміщення з незначними надлишками тепла (до 20 ккал/м²);

II категорія - приміщення з суттєвими надлишками тепла (більше 20 ккал/м²).

Відхилення параметрів мікроклімату від оптимальних величин може бути причиною фізіологічних порушень в організмі людини, привести до різкого зниження працездатності і навіть професійних захворювань внаслідок порушення терморегулювання організму - однієї з найважливіших властивостей людського організму зберігати температуру в необхідних межах.

 

Вимірювання вологості

 

Відносну вологість повітря визначають за допомогою психрометрів, гігрометрів та гігрографів. Психрометри бувають двох типів - стаціонарні та аспіраційні.

Стаціонарний психрометр Августа (рис. 2, а) складається з двох однакових ртутних або спиртних термометрів, закріплених на штативі. Кінцевик вологого термометра обгорнутий гігроскопічною тканиною (батистом) 1, яка зволожується дистильованою водою 2, оскільки кінці тканини вмочені в резервуар з дистильованою водою. Внаслідок випаровування води з тканини температура «вологого» термометра нижча (або рівна як при 100% вологості) від показів “сухого” термометра.

За таблицею, яка може бути розміщена на корпусі психрометра, визначають відносну вологість повітря залежно від різниці показів “сухого” і “вологого” термометрів.

Недоліком психрометра Августа є досить велика похибка вимірювання через несталість швидкості руху повітря навколо резервуару “вологого” термометра.

Такого недоліку немає в аспіраційному психрометрі Ассмана (рис. 2, б).

У цьому приладі резервуари обох ртутних термометрів розміщенні в подвійнихвідполірованих трубках 3, які захищають термометри від механічних пошкоджень та відбивають променеве тепло. У верхній частині трубки встановлений турбінка-вентилятор 4, який створює в трубці потік повітря з швидкістю 2 м / с. Через 4 - 5 хв. після запуску вентилятора знімають покази двох термометрів; у одного з них резервуар обгорнутий гігроскопічною тканиною, змоченою дистильованою водою.

Завдяки потоку повітря обидва резервуари будуть перебувати в однакових умовах, а покази термометрів будуть різними (або однаковими при 100% вологості). За психрометричним графіком, таблицею чи формулою визначають відносну вологість повітря.

Для безперервної реєстрації зміни відносної вологості в часі використовують гігрометри та гігрографи, в яких чутливим елементом служить знежирене людське волосся.

 

На рис. З наведена схема гігрографа - самопишучого приладу безперервного запису відносної вологості повітря.

Чутливим елементом гігрографа, що реагує на зміну вологості повітря, є пучок знежиреного людського волосся 2, закріплений в затискачах 1 на поперечному кронштейні. Пучок волосся в середній частині захоплений гачком 4, що є одним з плечей передавального механізму 5. Внутрішнє плече 6 (у корпусі приладу) має противагу, під дією якої відбувається натягнення пучка волосся 2. При зміні відносної вологості повітря відбувається видовження (при збільшенні вологості) або скорочення (при зменшенні вологості) пучка волосся. Ця деформація через передавальний механізм передається на стрілку 7 з пером.

Порядок виконання роботи.

 

1. Виміряти температуру повітря у приміщенні термометром. Заміряємо температуру повітря в кількох точках і визначаємо середню за формулою:

 

t = (t₁ + t₂ + t₃ + … + t_n) / n. (2)

2. Виміряти атмосферній тиск барометром-анероїдом.

3. Виміряти вологість повітря.

Вимірювання відносної вологості психрометром Августа. Заповнити резервуар психрометра дистильованою водою. Через 10 - 15 хв. зняти покази «сухого» і «вологого» термометрів.

Визначити відносну вологість повітря φ_табл, користуючись психрометричною таблицею (додаток Г) та φ_АВ за формулою:

 

φ_АВ = [Р_В – а (t_c - t_в) х Н] х 100 / Р_С (%), (3)

 

де:

Р_В, Р_С - пружність насичених водяних парів (максимальна вологість) при температурі вологого (t_B) та сухого (t_C) термометрів в, мм. рт. ст.; (дод. В);

Н - барометричний тиск, мм. рт. ст.;

а - психрометричний коефіцієнт, який залежить від швидкості руху повітря (для зовнішнього повітря 0,00074; для закритих приміщень 0,0011).

Психрометрична таблиця складена для значень швидкості руху повітря 0,2 м / с і барометричного тиску 755 мм. рт. ст., тому при відхиленні фактичних значень цих параметрів отримані з таблиці значення відносної вологості будуть наближеними.

Результати вимірювань та обчислень занести в табл. 2.

 

Вимірювання відносної вологості повітря психрометром Ассмана. Змочити дистильованою водою тканину на вологому термометрі. Завести максимально механізм вентилятора. Через 3-4 хв. після пуску вентилятора зняти покази “сухого” та “вологого” термометрів.

Визначити відносну вологість повітря φ_табл, користуючись психрометричною таблицею (додаток Г) та φ_Ас за формулою:

 

φ_Ас = [Р_В – 0,00066 (t_c - t_в) х Н] х 100 / Р_С, (%). (4)

 

Результати вимірювання та обчислень занести в табл. 2.

Прилад	Температура, °С	Відносна вологість, %	Бар. тиск, мм рт. ст., Н

Вимірювання швидкості руху повітря анемометром.

Вимірювання швидкості руху повітря провести анемометром (чашковим або крильчастим). Зняти початкові покази приладу. Помістити анемометр у потік повітря на відстані 0,5 - 0,7 мвід вентилятора (або рушія повітря). Увімкнути одночасно анемометр і секундомір. Зняти покази. Дослід повторити три рази. Полічити кількість поділок анемометра і за формулою:

 

i = (N_і – N₀) / t, (5)

 

де:

N ₀, N_і – відповідно початкове і кінцеве значення показів анемометра відповідно;

t - час проведення заміру, с.

 

Отримані дані звести в табл. 3.

Вид анемометра	Номер заміру	Покази приладу	Час дослідження	Кількість поділок за секунду, 1/с
Початкові покази, N 0	Кінцеві покази, Nі	t, с	i
Чашковий
	Серед.
Крильчастий
	Серед.

4. Виміряні в результаті лабораторних досліджень параметри повітряного середовища приміщень занести в табл. Порівняти їх із параметрами оптимальними і допустимими (додатки А, Б).

 

Параметри повітряного середовища в приміщенні	Виміряні	Оптимальні	Допустимі
Температура повітря, °С
Відносна вологість, %
Швидкість руху повітря, м/с

 

5. Зробити висновки, визначивши комплексну дію на організм людини отриманих параметрів мікроклімату (для різних категорій робіт, враховуючи період року).

 

Зміст звіту.

1. Короткий опис теоретичної частини, приладів для вимірювань параметрів мікроклімату та заходів щодо забезпечення отримання їх оптимальних величин.

2. Заповнені таблиці 1 – 4.

3. Аналіз результатів та висновки.

5. Контрольні питання

1. Для чого необхідна та як здійснюється гігієнічна класифікація праці?

2. Як впливає мікроклімат на організм людини, якими параметрами він характе­ризується?

3. Що покладено в основу принципу нормування параметрів мікроклімату? Яка відмінність між оптимальними та допустимими мікрокліматичними умовами?

4. Які прилади використовують для визначення параметрів мікроклімату?

5. За допомогою яких заходів і засобів здійснюється нормалізація параметрів мікроклімату?

 

 

Додатки

Додаток А

Оптимальні норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року	Категорія робіт	Температура, ^оС	Відносна вологість, %	Швидкість руху, м/с
Холодний	Легка – Іа	22-24	40-60	0,1
Легка – Іб	21-23	40-60	0,1
Середньої важкості - ІІа	18-20	40-60	0,2
Середньої важкості - ІІб	17-19	40-60	0,2
Важка - ІІІ	16-18	40-60	0,3
Теплий	Легка – Іа	23-25	40-60	0,1
Легка – Іб	22-24	40-60	0,2
Середньої важкості - ІІа	21-23	40-60	0,3
Середньої важкості - ІІб	20-22	40-60	0,3
Важка - ІІІ	18-20	40-60	0,4

Додаток Б

Допустимі норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року	Категорія робіт	Температура, ^оС	Відносна вологість, %	Швидкість руху, м/с
Холодний	Легка – Іа	21-25		>0,1
Легка – Іб	20-24		>0,1
Середньої важкості - ІІа	17-23		>0,2
Середньої важкості - ІІб	15-21		>0,2
Важка - ІІІ	13-19		>0,3
Теплий	Легка – Іа	22-28	55 (при 28^оС)	0,1 – 0,2
Легка – Іб	21-28	60 (при 27^оС)	0,1 – 0,3
Середньої важкості - ІІа	18-27	65 (при 26^оС)	0,2 – 0,4
Середньої важкості - ІІб	16-27	70 (при 25^оС)	0,2 – 0,5
Важка - ІІІ	15-26	75 (при 24^оС і нижче)	0,2 – 0,6

Додаток В

Пружність водяних парів (мм рт. ст.)

Температура повітря, ^оС	Тиск насичених водяних парів, р, мм рт. ст.	Температура повітря, ^оС	Тиск насичених водяних парів, р, мм рт. ст.	Температура повітря, ^оС	Тиск насичених водяних парів, р, мм рт. ст.
+1 +1,5 +2 +2,5 +3 +3,5 +4 +4,5 +5 +5,5 +6 +6,5 +7 +7,5 +8 +8,5 +9 +9,5 +10 +10,5 +11	4,926 5,107 5,294 5,486 5,685 5,889 6,101 6,318 6,543 6,775 7,103 7,259 7,513 7,775 8,045 8,323 8,609 8,905 9,209 9,521 9,884	+11,5 +12 +12,5 +13 +13,5 +14 +14,5 +15 +15,5 +16 +16,5 +17 +17,5 +18 +18,5 +19 +19,5 +20 +20,5 +21 +21,5	10,176 1,518 10,870 11,231 11,604 11,987 12,382 12,788 13,205 13,634 14,046 14,530 14,997 15,477 15,971 16,477 16,999 17,735 18,085 18,650 19,231	+22 +22,5 +23 +23,5 +24 +24,5 +25 +25,5 +26 +26,5 +27 +27,5 +28 +28,5 +29 +29,5 +30 +30,5 +31 +31,5 +31,6	19,827 20,440 21,068 21,714 22,377 23,060 23,756 24,471 25,209 25,964 26,739 27,539 28,344 29,183 30,043 30,929 31,842 32,748 33,695 34,668 35,663

 

 

Додаток Г

Психометрична таблиця розрахунку відносної вологості

Tв,^oC	Температура за сухим термометром tc, ^oC
Відносна вологість, %
5,5
6,5
7,5
8,5
9,5
10,5
11,5
12,5
13,5
14,5
15,5
16,5
17,5
18,5
19,5
20,5
21,5
22,5

 

 

Лабораторна робота № 2

Програма роботи

 

1. Законспектувати загальні відомості та закріпити знання з природного та штучного освітлення.

2. Ознайомитися з будовою люксметра і порядком вимірювання.

3. Дослідити штучне освітлення в приміщеннях.

4. Скласти звіт.

Загальні відомості.

 

Організація правильного освітлення, робочих місць і виробничих приміщень природними та штучним освітленням має велике санітарно-гігієнічне значення: сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції; попереджує виробничий травматизм та захворювання органів зору.

Природне і штучне освітлення виробничих і побутових приміщень повинно відповідати СНиП 11-4-79. Норми освітленості робочих поверхонь (0.8 м від рівня підлоги) встановлюють залежно від найменшого розміру розпізнаваного об’єкта, розряду зорової роботи контрасту, фону, яскравості, виду світильників.

Перевірка природного освітлення проводиться в такій послідовності:

1. Вивчення особливостей зорової роботи в даному приміщенні;

2. Вимірювання освітленості в різних точках приміщення;

3. Оцінка характеристики природного освітлення через коефіцієнт природного освітлення:

 

Де:

Е_{в.п .} – освітленість всередині приміщення,

Е_з – освітленість зовнішня.

 

Штучне освітлення поділяється за призначенням на:

- робоче,

- чергове,

- аварійне,

- евакуаційне,

- охоронне.

Ці види призначенні для освітлення необхідної виробничої діяльності людини у вечірні та нічні години доби.

За виконанням штучне освітлення поділяється на:

- загальне – для рівномірного освітлення приміщення, або його частини;

- місцеве (стаціонарне або переносне) –освітлення окремих робочих поверхонь;

- комбіноване – поєднання загального та місцевого освітлення.

Джерелами штучного світла є лампи розжарювання та газорозрядні лампи.

До початку розрахунку визначаються такі параметри освітлювальної установки: норма освітленості, види та система освітлення, джерела світла, тип світильника та їх розміщення.

В результаті розрахунку визначається потрібний світловий потік світильників, за яким з довідника знаходять потужність найбільш близького значення стандартної лампи потрібного типу. Вважається допустимим якщо світловий потік вибраної лампи відрізняється від розрахункового на –10 або +20 %.

 

На практиці для розрахунків використовуються такі методи:

- світлового потоку;

- крапковий метод;

- питомої потужності.

 

Для вимірювання фактичної освітленості використовуються переносні фотоелектричні люксметри Ю-16 (1 шт.) та Ю-116 (4 шт.). Це мікроамперметр з приєднаним селеновим фотоелементом з насадками.

 

Таблиця 2.1. Технічна характеристика люксметра Ю-116

Умовне позначення комбінації насадок на фотоелемент	Коефіцієнт поглинання світлофільтра	Діапазон вимірювань, лк
Без насадок з відкритим фотоелементом		5…30 17…100
Напівсферична насадка Із світлофільтрами. К М		50…300 170…1000
Напівсферична насадка Із світлофільтрами. К Р		500…3000 1700…10000
Напівсферична насадка Із світлофільтрами. К Т		5000…30000 17000…100000

 

Розрахунок кількості вікон

З формули для світлового коефіцієнта

 

Де:

∑F_в – сумарна площа вікон, м²,

F_п – площа підлоги приміщення, м².

 

Запишемо:

 

∑F_в=α F_п

 

Світловий коефіцієнт α визначаємо з таблиці.

 

Таблиця 2.2. Значення світлового коефіцієнту.

	Характеристика зорової роботи	Світловий коефіцієнт α	Розряд зорової роботи
	Дуже висока точність	0,16-0,2	ІІ
	Висока точність	0,14-0,16	ІІІ
	Середня точність	0,12-0,14	ІV
	Мала точність	0,1-0,12	V
	Груба точність	0,08-0,1	VІ

 

Розміри вікна приймаємо згідно Держстандарту або реальні розміри вікна, тоді кількість вікон визначаємо за формулою:

 

 

Приклад:

Проводимо розрахунок для аудиторії №205

 

Необхідна сумарна площа вікон:

 

∑F_в=0.1х64=6,4(м²)

Де:

64 м² – площа підлоги;

1,0 – світловий коефіцієнт.

 

Площа одного вікна F_в=2,5 м (реальні розміри вікна)

Тоді:

 

n = = 2,6 вікна. Приймаємо 3 вікна.

 

Зміст звіту

1. Коротка характеристика приміщення де виконувалися вимірювання і нормування освітленості.

2. Опис загальних відомостей.

3. Опис приладів і послідовність проведення вимірювань

4. Основні розрахунки і висновки

 

5. Контрольні питання.

1. Яке значення має організація правильного освітлення робочих місць, виробничих приміщень.

2. Якими документами нормується природне і штучне освітлення.

3. Назвіть послідовність перевірки природного освітлення.

4. Як поділяється штучне освітлення за призначенням і за виконанням.

5. Як розрахувати штучне освітлення.

6. Як влаштований люксметр. Принцип його роботи.

7. Методика вимірювання освітленості за допомогою люксметра

 

Лабораторна робота № 3

Програма роботи

 

1. Законспектувати загальні відомості, закріпити знання з захисного заземлення.

2. Ознайомитися з приладами для вимірювання опору заземлюючих пристроїв: М416, М1103,Ф4103-М1, а також, амперметром і вольтметром, які використовуються для вимірювання.

3. Виконати вимірювання:

- опору заземлюючого пристрою в різних точках;

- перехідних опорів з’єднань заземлюючого пристрою

4. Скласти звіт.

 

Загальні відомості

 

В електроустановках застосовуютьсятри види заземлення:

Захисне заземлення. Передбачається для усунення небезпеки ураження електричним струмом, у разі дотику до корпусу та інших металевих неструмовідних частинах електроустановки, що опинилася під напругою.

Робоче заземлення. Передбачається для нормального режиму електроустановки.

Заземлення для захисту від дії атмосферної електрики, тобто, для заземлення блискавковідводів, розрядників, тощо.

 

Захисне заземлення – навмисне електричне з’єднання із землею або її еквівалентом металевих неструмовідних частин.

Заземлювальним пристроєм називається сукупність заземлювача (провідника - електрода або металево з’єднаних між собою провідників – електродів, які перебувають в зіткненні з землею) та заземлювальних провідників, які з’єднуються з заземлювачем частини, що заземляються.

Заземлювачі бувають штучні, які виконуються спеціально з метою заземлення, і природні – електропровідні частини комунікацій, будівель, споруд, що перебувають в зіткнені з землею.

 

Найменші розміри стальних штучних заземлювачів:

- діаметр круглих (пруткових) заземлювачів, мм – 10;

- переріз прямокутних заземлювачів, мм² – 48;

- товщина прямокутних заземлювачів, мм – 4;

- товщина полок кутової сталі, мм – 4;

 

Розрахунок опору заземлюючого пристрою є приблизним. Для уникнення помилок правилами безпеки передбачена обов’язкова перевірка опору заземлюючого пристрою за допомогою електровимірювальних приладів не менше двох разів на рік: один раз літом при найбільшому просиханні грунту і один раз зимою при найбільшому промерзанні грунту.

У відповідності з нормами опір заземлювача необхідно вимірювати щороку на ПЛ напругою до 1000 В і на підстанціях – раз за 3 роки. Перші вимірювання опору проводять перед здаванням, в експлуатацію. Крім періодичних вимірювань, проводять і позачергові – після капітальних ремонтів або переобладанання заземлювачів.

Перевірку оформляють актом і результати записують у технічний паспорт установки.

Для вимірювання опору заземлювача застосовуються спеціальні прилади М416, М1103, Ф4103 – М1.

 

Склад звіту

1. Опис загальних відомостей

2. Схеми вимірювання

3. Технічні дані приладів

4. Протокол вимірювання опору заземлюючого пристрою

5. Висновок про придатність заземлюючого пристрою та перехідних опорів з’єднань.

 

5. Контрольні запитання

 

1. Назвіть види заземлення

2. Що називається захисним заземленням?

3. В чому виявляється захисна дія заземлення?

4. Яке електричне обладнання підлягає заземленню?

5. Що називається заземлюючим пристроєм і які вони бувають?

6. Які матеріали використовують для влаштування штучних заземлюючих пристроїв?

7. Що називається заземлюючим провідником і як його влаштовують?

8. Від чого залежить опір заземлюючого пристрою і як його вимірюють?

9. Які допустимі опори заземлюючих пристроїв в електроустановках напругою до 1000 В?

10. Якими приладами і в якій послідовності вимірюється опір заземлюючого пристрою?

 

Додаток 7

До пункту 7.6.36 Правил

безпечної експлуатації

електроустановок споживачів

ПРОТОКОЛ

І устаткування

«» р.

 

Замовник

Об’єкт

1 Основні дані вимірювальних приладів

2 Стан погоди протягом останніх трьох днів і в день проведення вимірювань

3 Спосіб виконання заземлення

4 Дані вимірювань