Загальні вимоги до методів вимірювання параметрів мікроклімату та їх оцінки

3.1. Вимірювання параметрів мікроклімату проводяться на робочих місцях і в робочій зоні на початку, в середині та в кінці робочої зміни. При коливаннях мікрокліматичних умов, пов'язаних з технологічним процесом та іншими причинами, вимірювання проводяться з урахуванням найбільших і найменших величин термічних навантажень протягом робочої зміни.

3.2. Вимірювання здійснюються не менше 2-х разів на рік (теплий та холодний періоди року) у порядку поточного санітарного нагляду, а також при прийманні до експлуатації нового технологічного устаткування, внесенні технічних змін в конструкцію діючого устаткування, організації нових робочих місць тощо.

При проведенні вимірювання в холодний період року температура зовнішнього повітря не повинна бути вищою за середню розрахункову температуру, в теплий період - не нижчою за середню розрахункову температуру, що приймається для опалення та кондиціонування за оптимальними та допустимими параметрами.

3.3. Вимірювання параметрів мікроклімату на робочих місцях проводяться на висоті 0,5 - 1,0 м від підлоги - при роботі сидячи, 1,5 м від підлоги - при роботі стоячи.

3.4. У приміщеннях з більшою щільністю робочих місць при відсутності джерел локального тепловиділення, охолодження та вологовиділення вимірювання проводяться в зонах, рівномірно розподілених по всьому приміщенні. При цьому в приміщеннях, які мають площу до 100 м², повинно бути не менше 4-х зон, що оцінюються, а площею до 400 м² - не менше 8-ми. У приміщеннях з площею понад 400 м² - кількість визначається відстанню між ними, яка не повинна перевищувати 10 м.

3.5. При наявності кількох джерел інфрачервоного випромінювання або джерел великої площі вимірювання інфрачервоного випромінювання на робочому місці проводиться у напрямку максимуму потоку від джерела. Вимірювання здійснюється через кожні 30 - 40° C навколо робочого місця для визначення максимального опромінення. При цьому приймач приладу розташовують перпендикулярно падаючому потоку енергії.

3.6. Температура та відносна вологість повітря вимірюються приладами, заснованими на психрометричних принципах. Можливе використання тижневих і добових термографів і гігрографів.

3.7. Швидкість руху повітря вимірюється анемометрами ротаційної дії. Малі величини швидкості руху повітря (менше 0,3 м/сек.), особливо при наявності різноспрямованих потоків, вимірюються електроанемометрами, циліндричними або кульовими кататермометрами.

3.8. Температура поверхонь огороджуючих конструкцій (стін, стелі, підлоги) або обладнань (екранів і т. ін.), зовнішніх поверхонь технологічного устаткування вимірюються приладами, що діють за принципом термоелектричного ефекту.

3.9. Інтенсивність теплового опромінення вимірюється приладами з чутливістю в інфрачервоному діапазоні, що діють за принципами термо-, фотоелектричного та інших ефектів, або визначається розрахунковим методом за температурою джерела.

3.10. Діапазон вимірювання та допустима похибка приладів повинна відповідати вимогам табл. 6.

3.11. Параметри оцінюються:

- як оптимальні, якщо середнє значення та результати не менше 2/3 вимірювань знаходяться в межах оптимальних величин (табл. 1);

- як допустимі, якщо середнє значення та результати не менше 2/3 вимірювань знаходяться в межах допустимих величин (табл. 2);

- як такі, що не відповідають Санітарним нормам, якщо середнє значення та результати більше 2/3 вимірювань не відповідають положенням розділу 1.»

Нормування вмісту шкідливих речовин у повітрі

При проектуванні виробничих будівель, технологічних процесів, устаткування необхідно ставити вимоги до санітарного обмеження вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони регламентується значенням гранично допустимих концентрацій (ГДК), мг/м3.

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони - це концентрації, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я, які виявляються сучасними методами досліджень, у процесі роботи чи у віддалений термін життя нинішнього і наступного поколінь. За ступенем дії на організм шкідливі речовини відповідно до ГОСТу 12.1.007-88 поділяються на 4 класи небезпеки:

І клас - надзвичайно небезпечні;

П клас - високонебезпечні;

III клас - помірно небезпечні;

IV клас - малонебезпечні.

ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони є обов'язковими санітарними нормативами для використання при проектуванні технологічних процесів і вентиляції. ГДК установлюються на підставі даних медико-біологічних досліджень, що проводяться на тваринах. Для низьколетких, але активно проникаючих крізь шкіру шкідливих речовин мають встановлюватися тести експозиції.

На період, що передує проектуванню виробництва, мають тимчасово визначатися орієнтовні безпечні рівні впливу - ОБРВ. Вони мають переглядатися через 2 роки після їх затвердження чи замінятися

ГДК з урахуванням накопичених даних про співвідношення здоров'я працівників з умовами праці.

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №1

Мета заняття

Вивчення дії на організм людини параметрів мікроклімату робочої зони та шкідливих речовин, що знаходяться в повітрі виробничих приміщень, нормування параметрів мікроклімату та вмісту шкідливих речовин, ознайомлення з основними заходами, спрямованими на оздоровлення повітряного середовища.

Задача 1.

Умова.

На одному з робочих місць були виміряні температура (t, ^oC), відносна вологість (W, %) та швидкість руху повітря (V, м/с), а також є відомості щодо характеристики робочого місця, витрат енергії працівника, та дати вимірювання (усі ці параметри викладач видає індивідуально кожному студенту).

Завдання.

Впишіть значення цих параметрів Визначте згідно отриманих вихідних даних відповідають чи ні отримані результати нормативним значенням параметрів мікроклімату робочої зони і зробіть відповідні висновки.

Методичні вказівки.

1. Оформіть завдання на зразок додатку. 1 і запишіть в таблицю вихідні дані (характер робочого місця та параметри мікроклімату), які видає викладач індивідуально.
2. Визначте і запишіть в таблицю категорію робіт (згідно п.п.13,14,15 розділу «Терміни та визначення»).

3. Визначте і запишіть в таблицю період року, в якому виконувалося вимірювання параметрів мікроклімату (згідно пп. 9,10 розділу «Терміни та визначення»).

Примітка. Для більшості регіонів України середньодобова температура повітря зовнішнього середовища вище + 10 ^оС знаходиться в період між 15 квітня та 15 жовтня, з 15 жовтня до 15 квітня ця температура становить + 10 ^оС і нижче.

1. Порівняйте визначені параметри мікроклімату з оптимальними та допустимими значеннями відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 (таблиці 1 і 2.)

Примітка. Для непостійних робочих місць встановлені лише допустимі норми мікроклімату.

1. Зробіть загальний висновок щодо відповідності визначених параметрів мікроклімату нормативним значенням.

Приклад виконання задачі згідно наведено в додатку 3.

Задача 2.

Умова.

На одному з робочих місць були виміряні концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони, що наведені в таблиці 4.

Завдання.

Визначити відповідає чи ні якість повітря вимогам міждержавного стандарту ГОСТ 12.1.005-88.

Методичні вказівки.

1. Оформіть завдання на зразок додатку. 2 і запишіть в таблицю відомі умови завдання (концентрації шкідливих речовин згідно варіанту, запропонованого викладачем).
2. Занесіть в таблицю значення ГДК_рз цих шкідливих речовин.

Примітка. Значення ГДК_рз шкідливих речовин, що містяться в умовах задачі, клас їхньої небезпеки, агрегатний стан та особливості дії наведені в таблиці 7.

1. Порівняйте фактичні концентрації шкідливих речовин зі значеннями їхніх ГДК_рз.
2. З’ясуйте чи є серед визначених речовин речовини односпрямованої дії. Якщо такі речовини є, визначте, чи дотримується для них умова С₁ / ГДК₁ + С₂ / ГДК₂ + … + С_і / ГДК_і 1.

Примітка. Якщо речовина має комплекс шкідливих впливів, то вони рахуються кожна окремо з іншими речовинами однонаправленої дії.

1. Зробіть загальний висновок щодо відповідності якості повітря нормативним значенням.

 

Приклад виконання задачі наведено в додатку 3.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №2

Мета заняття

Вивчення засобів та заходів нормалізація мікроклімату й теплозахисту організму людини.

 

Задача 3.

Умова.

В громадській будівлі розташовані приміщення різного призначення, в яких працюють і відпочивають люди. Розміри та призначення приміщення, орієнтацію вікон, кількість та енерговитрати працюючих, кількість оргтехніки та потужність електрообладнання студенти отримують від викладача

Завдання.

3.1. Розрахувати потужність «спліт»-кондиціонера, який треба встановити в приміщенні громадської будівлі для охолодження у теплий період року.

3.2. Розрахувати необхідну кількість секцій радіаторів для обігріву примішення у холодний період року.

Порядок виконання.

3.1. Вибір “спліт”-кондиціонера здійснюють за потужністю (охолодження) з урахуванням усіх теплоприпливів – зовнішнього, від обладнання та робітників. Зробити орієнтовний розрахунок потрібної потужності (Q_х) “спліт”-кондиціонера по формулі:

Q_х = Q_з + Q_о + Q_р (3.1)

де Q_з – зовнішній приплив тепла, орієнтовно

Q_з = q_o*V (3.1.1)

для вікон південної орієнтації – q_o = 40 Вт/м³ , для північної – q_o = 30 Вт/м³ , середнє значення

q_o = 35 Вт/м³ (обирається в залежності від азимуту світлових прорізів, який наведений у вихідних даних);

V – об’єм приміщення, м³:

V= a×b×h

Q_о – виділення тепла від обладнання, Вт

Q_о=0,3Р + n_k Q_оk (3.1.2)

Qо =0,3*Р - для електричних приладів, де Р – паспортна потужність, Вт;

n_k – кількість одиниць оргтехніки;

Q_оk = 300 Вт орієнтовно для персонального комп’ютера та копіювального пристрою;

 

Q_р – виділення тепла від робітників в залежності від витрат енергії (1 ккал/год = 1,167 Вт).

Q_р= n_p Q_оp (3.1.3)

Усі підрахунки вписати в таблицю результатів (додаток) 4.

3.2. Для виконання задачі з розрахунку системи обігріву приміщення необхідно визначити: внутрішню температуру повітря в приміщенні в холодний період року (табл.1) залежно від категорії роботи (пп 12,13,14 ДСН 3.3.6.042 99); розрахункову зовнішню температуру повітря для даного кліматичного району; орієнтовні втрати тепла будинком; тепловиділення від: людей, електрообладнання, нагрітих поверхонь та ін.; кількість тепла на опалення приміщень; поверхню нагрівальних приладів; загальну кількість секцій; годинні витрати води (повітря) на опалення; необхідну поверхню нагріву, тип та ККД котла.

Кількість тепла, що втрачається будівельною конструкцією Q_к, залежить від різниці температур, величини їх значень, площі та виду матеріалу і може бути підрахована для плоских поверхонь за формулою:

Q_к=k•F_к(t_вн-t_зовн),(ккал/год.) (3.2.1)

де k — коефіцієнт теплопередачі конструкції огорожі (стін), що залежіть від матеріалу з якого побудовані стіни, для цієї задачі приймаємо k = 0,92 ккал/год. • м² • °С;

F_к — поверхня огороджувальної конструкції, через яку втрачається тепло м²;

F_к = a×h (3.2.1.1)

t _вн - нормована температура повітря в приміщенні, °С (табл.1);

Примітка. Для цієї задачі в розрахунок беремо середнє арифметичне значення між верхньою та нижньою межами норми.

t _зовн - розрахункова температура зовнішнього повітря, яка приймається за кліматичними даними для даного міста, °С (для Києва t _зовн= -16 °С)

Поверхню нагріву нагрівальних приладів, що віддає тепло, визначають в еквівалентних квадратних метрах (е. к. м.), а потім перераховують на метраж прийнятих для установки типів приладів. Визначаємо відносну витрату води на е. к. м, яка буде складати:

, ккал/год. (3.2.2)

де — різниця температур між середньою температурою теплоносія в нагрівальному приладі та температурою в приміщенні, °С;

(3.2.2.1)

перепад температур теплоносія в нагрівальному приладі, °С.

(3.2.2.2)

вода з початковою температурою t _поч = +1ОО °С і кінцевою t _кін = +60 °С

L — кількість води, що подається зверху донизу, кг/м² • год. L = 17,4 кг/м² • год.

Значення е. к. м. можна порахувати за формулою:

, (ккал/год. е. к. м.), (3.2.3)

де — поправочний коефіцієнт, що залежить від відносної витрати води.

Значення поправочного коефіцієнта залежно від відносної втрати води.

 

q	0.3	0.4	0.5	0.6	0.7	0.8	0.9				>7
	0.85	0.89	0.91	0.93	0.95	0.97	0.99		1.03	1.06	1.07

 

Примітка. Для цієї задачі при значенні q від 0,525 до 0,575 приймаємо α =0,92.

Необхідну поверхню приладів е. к. м. F_пр можна визначити за формулою:

, м ² (3.2.4)

 

Необхідна кількість секцій радіаторів М-140 ( м ²) дорівнює:

, штук. (3.2.5)

 

Усі підрахунки вписати в таблицю результатів (додаток 4)

 

Таблиця 1