Оцінка природної і штучної освітленості робочих місць

Програма роботи

 

1. Законспектувати загальні відомості та закріпити знання з природного та штучного освітлення.

2. Ознайомитися з будовою люксметра і порядком вимірювання.

3. Дослідити штучне освітлення в приміщеннях.

4. Скласти звіт.

Загальні відомості.

 

Організація правильного освітлення, робочих місць і виробничих приміщень природними та штучним освітленням має велике санітарно-гігієнічне значення: сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції; попереджує виробничий травматизм та захворювання органів зору.

Природне і штучне освітлення виробничих і побутових приміщень повинно відповідати СНиП 11-4-79. Норми освітленості робочих поверхонь (0.8 м від рівня підлоги) встановлюють залежно від найменшого розміру розпізнаваного об’єкта, розряду зорової роботи контрасту, фону, яскравості, виду світильників.

Перевірка природного освітлення проводиться в такій послідовності:

1. Вивчення особливостей зорової роботи в даному приміщенні;

2. Вимірювання освітленості в різних точках приміщення;

3. Оцінка характеристики природного освітлення через коефіцієнт природного освітлення:

 

Де:

Е_{в.п .} – освітленість всередині приміщення,

Е_з – освітленість зовнішня.

 

Штучне освітлення поділяється за призначенням на:

- робоче,

- чергове,

- аварійне,

- евакуаційне,

- охоронне.

Ці види призначенні для освітлення необхідної виробничої діяльності людини у вечірні та нічні години доби.

За виконанням штучне освітлення поділяється на:

- загальне – для рівномірного освітлення приміщення, або його частини;

- місцеве (стаціонарне або переносне) –освітлення окремих робочих поверхонь;

- комбіноване – поєднання загального та місцевого освітлення.

Джерелами штучного світла є лампи розжарювання та газорозрядні лампи.

До початку розрахунку визначаються такі параметри освітлювальної установки: норма освітленості, види та система освітлення, джерела світла, тип світильника та їх розміщення.

В результаті розрахунку визначається потрібний світловий потік світильників, за яким з довідника знаходять потужність найбільш близького значення стандартної лампи потрібного типу. Вважається допустимим якщо світловий потік вибраної лампи відрізняється від розрахункового на –10 або +20 %.

 

На практиці для розрахунків використовуються такі методи:

- світлового потоку;

- крапковий метод;

- питомої потужності.

 

Для вимірювання фактичної освітленості використовуються переносні фотоелектричні люксметри Ю-16 (1 шт.) та Ю-116 (4 шт.). Це мікроамперметр з приєднаним селеновим фотоелементом з насадками.

 

Таблиця 2.1. Технічна характеристика люксметра Ю-116

Умовне позначення комбінації насадок на фотоелемент	Коефіцієнт поглинання світлофільтра	Діапазон вимірювань, лк
Без насадок з відкритим фотоелементом		5…30 17…100
Напівсферична насадка Із світлофільтрами. К М		50…300 170…1000
Напівсферична насадка Із світлофільтрами. К Р		500…3000 1700…10000
Напівсферична насадка Із світлофільтрами. К Т		5000…30000 17000…100000

 

Вказівки для виконання роботи

Порядок проведення вимірювань.

Встановити фотоелемент на робочу поверхню у горизонтальне положення. Ввімкнути кнопку шкали з відповідним діапазоном вимірювання, коректором відрегулювати положення стрілки приладу на нульову відмітку шкали.

Приєднати фотоелемент до вимірника і розпочати вимірювання. Покази приладу в поділках шкали помножити на коефіцієнт поглинання світлофільтра.

Після закінчення вимірювань, від’єднати фотоелемент від вимірника, надіти на його насадку, покласти в футляр.

 

Вимірявши величину освітленості всередині приміщення Е_в.п. і на відкритому місці території технікуму Е₃ визначаємо е% для окремої точки приміщення:

 

Вимірювання провести в декількох місцях на відстані 1м від протилежної від вікон стіни.

Визначити середню освітленість в приміщенні за формулою:

Де:

е₁…е_п – освітленість в окремих точках приміщення.

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення знаходимо з таблиці і порівнюємо з отриманими значеннями.

 

Розрахунок кількості вікон

З формули для світлового коефіцієнта

 

Де:

∑F_в – сумарна площа вікон, м²,

F_п – площа підлоги приміщення, м².

 

Запишемо:

 

∑F_в=α F_п

 

Світловий коефіцієнт α визначаємо з таблиці.

 

Таблиця 2.2. Значення світлового коефіцієнту.

	Характеристика зорової роботи	Світловий коефіцієнт α	Розряд зорової роботи
	Дуже висока точність	0,16-0,2	ІІ
	Висока точність	0,14-0,16	ІІІ
	Середня точність	0,12-0,14	ІV
	Мала точність	0,1-0,12	V
	Груба точність	0,08-0,1	VІ

 

Розміри вікна приймаємо згідно Держстандарту або реальні розміри вікна, тоді кількість вікон визначаємо за формулою:

 

 

Приклад:

Проводимо розрахунок для аудиторії №205

 

Необхідна сумарна площа вікон:

 

∑F_в=0.1х64=6,4(м²)

Де:

64 м² – площа підлоги;

1,0 – світловий коефіцієнт.

 

Площа одного вікна F_в=2,5 м (реальні розміри вікна)

Тоді:

 

n = = 2,6 вікна. Приймаємо 3 вікна.

 

Зміст звіту

1. Коротка характеристика приміщення де виконувалися вимірювання і нормування освітленості.

2. Опис загальних відомостей.

3. Опис приладів і послідовність проведення вимірювань

4. Основні розрахунки і висновки

 

5. Контрольні питання.

1. Яке значення має організація правильного освітлення робочих місць, виробничих приміщень.

2. Якими документами нормується природне і штучне освітлення.

3. Назвіть послідовність перевірки природного освітлення.

4. Як поділяється штучне освітлення за призначенням і за виконанням.

5. Як розрахувати штучне освітлення.

6. Як влаштований люксметр. Принцип його роботи.

7. Методика вимірювання освітленості за допомогою люксметра

 

Лабораторна робота № 3