ОСНОВИ ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬНОЇ ТЕХНІКИ.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ОСНОВИ ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬНОЇ ТЕХНІКИ.



*

11.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

 

Безперервно зростаючий парк і номенклатура будівельних машин вимагають підвищеної уваги до організації їх експлуатації, бо від цього значною мірою залежить збільшення продуктивності машин, поліпшення умов праці і зниження вартості будівельно-монтажних робіт.

Розрізняють експлуатацію виробничу і технічну.

Перша охоплює широке коло питань вибору і комплектації машин для комплексної механізації технологічних процесів , одержання від кожної машини найбільшої продуктивності, забезпечення економічної ефективності та мінімальної вартості робіт. Деякі питання виробничої експлуатації висвітлені в попередніх главах даного підручника при розгляді конструкцій окремих машин, а також у курсах технології, організації і економіки будівельного виробництва.

Друга включає в себе ряд організаційно-технічних заходів, спрямованих на підтримання машин у працездатному стані в процесі експлуатації: приймання, обкатку у виробничих умовах, зберігання, технічні обслуговування і ремонти.

Приймання перед введенням у експлуатацію проходять усі нові і капітально відремонтовані машини .При цому перевіряють наявність технічної документації і комплектність поставок, проводять зовнішній огляд, розконсервацію і опробування будівельної машини. Під час зовнішнього огляду визначають стан збірних одиниць і деталей машини, якість консервування, наявність пломб, вказаних у інструкції з експлуатації, комплектність поставки за переліком, викладеним у розділі “Комплект поставки”, доданого до машини формуляра.

При розконсервуванні необхідно розчохлити захищені складові частини, зняти дерев’яними шкребками консерваційний мастильний матеріал, промити ці місця дизельним паливом, протерти насухо, встановити фари, покажчики поворотів та інші частини, зняті під час транспортування залізницею, і під’єднати проводи до приладів. Далі слід перевірити рівень мастила в редукторах, а також охолоджувальної рідини і масла у всіх системах і при потребі дозаправити. Будівельну машину випробовують на місці і в русі. Перед випробуванням при потребі заправляють паливний бак.

Після пуску і прогрівання двигуна на місці перевіряють роботу механізмів системи керування, кермового керування (поворотом коліс у обидва боки) та гідросистеми робочого обладнання. Не повинні підтікати масло, паливо і охолоджувальна рідина. Далі будівельну машину випробовують у русі на всіх передачах. Попередньо перевіряють роботу гальм. Результати усіх перевірок оформляють актом про введення машини в експлуатацію з вказуванням виявлених дефектів і способів їх усунення.

Акт підписує технічний експерт регіону і представники організації, до якої надійшла дана машина. Висновок представника замовника заносять у форму №10 формуляра.

До експлуатації допускають машини, прийняті комісією підприємства і постановлені на облік відповідно до встановленого порядку. Рішення про можливість використання машини за призначенням приймають на основі результатів оцінки її комплектності, технічного стану і забезпечення безпечної експлуатації.

Вантажопідйомні машини до введення в експлуатацію повинні бути зареєстровані згідно “Правил улаштування і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів", а самохідні машини на базі автомобільних шасі – постановлені на облік у Державній автомобільній інспекції (ДАІ) у встановлений термін згідно “Правил дорожнього руху”.

Кожну машину, прийняту комісією, керівник підприємства закріпляє за виробничою ділянкою і призначає машиністів відповідної класифікації, яким машину передають за актом. Дані про находження машини на підприємство і про закріплення машиністів заносять до формуляра.

Обкатку у виробничих умовах проводять із метою підганяння деталей, що труться, та доведення їх до такого технічного стану, коли стає можливою нормальна експлуатація машини. Обкатують усі нові і відремонтовані машини та агрегати, які не пройшли обкатку на заводі. Порядок обкатки повинен бути обов’язково викладений у інструкції до машини.

Робота машини в період обкатки деталей супроводжується утворенням значної кількості продуктів зношування, які призводять до швидкого забруднення мастил. Одночасно з цим температура деталей, особливо на поверхнях тертя, підвищується. Зменшити температуру деталей і прибрати часточки металу можна шляхом густого змащування контактуючих поверхонь.

Для ефективного змащення деталей слід застосовувати чисте масло. Тому необхідно частіше змінювати мастильні матеріали, постійно прибирати продукти зношування, значно зменшувати навантаження порівняно з номінальними.

Обкатку проводять: вхолосту (час випробування складає на холостому русі і при 10…20%-ому завантаженні – 20…35% загальної тривалості обкатки); при середньому завантаженні (яка складає 30...50% номінальної - 70...50% загальної тривалості обкатки); зі зростаючим навантаженням близько до максимальної (проводиться в решту часу).

При обкатці на будівельній машині міняють масло у всіх місткостях, промивають картери і фільтри дизельним пальним та проводять технічне обслуговування відповідно до інструкції. Після обкатки обов’язково складають акт і роблять позначку в формулярі машини, оскільки в іншому випадку завод-виготівник має право не приймати рекламації від експлуатуючої організації в разі несправності машини в гарантійний термін.

Зберігання запобігає втратам працездатності, погіршенню якостей і показників машини в неробочий період. Стандартом визначено, що машини, які планують не використовувати протягом десяти і більше діб підряд, повинні ставити на зберігання: при тривалості неробочого періоду машини до 2 місяців – на короткочасне, при більшій тривалості – на тривале. До кожного виду зберігання машини слід підготуватися відповідним чином.

При короткочасному зберіганні машину в чистому і заправленому вигляді встановлюють у місці, захищеному від пилу, атмосферних опадів, а при тривалому – консервують і встановлюють на незатоплюваному майданчику під навісом. У першому випадку машини слід ставити одразу по закінченню робіт, у другому – не пізніше 10 діб із часу закінчення робіт.

Машини, що зберігаються, ставляться на облік у спеціальному журналі відповідальною особою. Перевірку технічного стану машини, які перебувають на короткочасному зберіганні, здійснюють не рідше 1 разу в місяць, а на тривалому зберіганні - не рідше 1 разу в квартал.

 

11.2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ СИСТЕМИ ПЛАНОВО-ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНОГО РЕМОНТУ БУДІВЕЛЬНИХ МАШИН.

 

У основу технічної експлуатації будівельних машин у нашій країні покладена система планово-попереджувального ремонту машин (ППР). Система називається плановою, бо всі заходи, нею передбачені, плануються, а попереджувальною, бо в її основу покладено технічне обслуговування, мета якого – попередження інтенсивного зношування і відказів машин.

До комплексу робіт із технічного обслуговування входять: зовнішній догляд за машиною, заправка, змащення, контрольно-регулюючі і закріплювальні роботи, заходи щодо зберігання машин у неробочий час. Залежно від обсягу робіт та періодичності виконання технічні обслуговування бувають щозмінні (ЩО), періодичні (ТО) та сезонні (СО).

Щозмінне технічне обслуговування включає заправку, змащення і контрольний огляд машини перед початком кожної зміни, під час зміни та по її закінченню. Воно служить гарантією безперебійної роботи машини.

Періодичне технічне обслуговування виконують після відпрацювання встановленої кількості машино-годин. При цьому треба мати на увазі, що ТО передбачає обов’язковий, періодично виконуваний за планом (у примусовому порядку) об’єм робіт, заздалегідь встановлений для даного типу і моделі машини.

Залежно від обсягу робіт і періодичності проведення передбачають декілька видів ТО. Так, для тракторів і машин, обладнаних тракторними двигунами, встановлено до трьох видів планового ТО (ТО-1, ТО-2, ТО-3), для автомашин та машин із автомобільними двигунами – два види ТО (ТО-1, ТО-2). Чим більший номер ТО, тим рідше воно виконується і тим більший об’єм робіт при цьому проводиться. При проведенні ТО вищього номеру виконують всі роботи, що входять у менші, враховуючі і щозмунні.

Великого значення у загальному обсязі робіт із технічного обслуговування надають діагнозуванню. За його допомогою визначають технічний стан механізмів і складових частин машин із необхідною точністю, що дозволяє встановити потребу в регулюванні або поточному ремонті окремих елементів машин у цілому без розбирання, а також остаточний ресурс машини та її збірних одиниць, тобто час роботи машини до її капітального ремонту. Вібрацію, шум, стук, які з’явилися в машині, використовують для оцінки технічного стану двигуна, коробки передач і ведучого мосту. Співставленням тиску і затрат рідини з нормою визначають технічний стан гідроприводів, зовнішніх систем двигуна. Сильне нагрівання окремих деталей свідчить про підвищення затрати на тертя, а зазори, підвищене зусилля керування - про несприятливий стан елементів машини.

Двигун (або гідропривод) діагностують за допомогою аналізу проби масел, наприклад, таким чином. Пробу масла беруть шприцом, коли воно гаряче і добре змішане, через 125…250 маш/год. При концентрації металевих часток у пробі понад норму на 25…50 відсотків слід вжити заходи щодо усунення причин підвищеного зношування, змінити масло, повідомити службі головного механіка, а при концентрації металевих часток понад 50…100 відсотків норми слід негайно зупинити машину.

Сезонне технічне обслуговування проводять двічі на рік з метою підготовки машини до експлуатації в холодну і теплу пори року. До весняно-літнього періоду експлуатації машини готують при температурі повітря 50С і вище, а до осінньо-зимового – при температурі повітря нижче 50С. Сезонне технічне обслуговування поєднують із черговим плановим періодичним технічним обслуговуванням.

Незважаючи на плановість проведення робіт із технічного обслуговування при певному ступені зношуваності, подальше використання машини стає технічно і економічно недоцільним і навіть небезпечним (аварійним). У такому випадку виникає необхідність виконання ремонтних операцій. Система ППР передбачає проведення двох видів ремонту: поточного (П) та капітального (К).

Поточний ремонт забезпечує гарантійну працездатність машини до чергового планового ремонту і заключається у заміні або відновленні окремих (не базових) зношених або пошкоджених деталей. Проведення технічного обслуговування та поточного ремонту не виключає того, що з часом працездатність машини поступово зменшується внаслідок зношування найдовговічніших деталей (корпуса, рами, картеру), а об’єм ремонтних робіт, потрібних для відновлення початкових якостей машини, збільшується. Коли зношування стає значним, а надійність і працездатність машини недостатніми, вона підлягає капітальному ремонту. Термін служби машини до капітального ремонту (або між двома черговими ремонтами) називають міжремонтним циклом. Кількість ТО і П у міжремонтному циклі залежить від складності машини. При капітальному ремонті машина підлягає повному розбиранню, докладній перевірці всіх деталей і ремонту (або заміні новими) більшості з них. Продуктивність будівельних машин після ремонту і ресурс їх збірних одиниць повинні складати не менше 75…80 відсотків нових.

 

11.3. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ІЗ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТУ БУДІВЕЛЬНИХ МАШИН.

 

Відповідно до системи ППР машини зупиняють для технічного обслуговування і ремонту за заздалегідь розробленим планом після відпрацювання встановленої кількості машино-годин.

При плануванні складають річний і місячні плани-графіки ТО і Р. При цьому ТО виконують у примусовому порядку, а ремонти – за потребою, тобто тоді, коли фактичний стан машини дійсно потребує запланованого ремонту. Для вирішення питання про необхідність проведення ремонту створюється компетентна комісія, яка в призначені планом терміни перевіряє фактичний стан машини, її окремих збірних одиниць і деталей. Результати перевірки фіксують актом. У ньому дають висновок про можливість відкладення ремонту на певний час або необхідності його проведення згідно плану-графіка.

Організацію технічного обслуговування і ремонту будівельних машин здійснюють експлуатаційні організації (управління механізації), до складу яких входять стаціонарні і пересувні майстерні. Вибір того чи іншого місця проведення робіт залежить від складу парку машин. Так, для мобільних будівельних машин основний об’єм робіт з технічного обслуговування і ремонту доцільно виконувати в стаціонарних майстернях, які оснащені всім необхідним обладнанням для якісного і високопродуктивного виконання робіт. Для машин малої мобільності (екскаватори, бульдозери, баштові крани та ін.), розосереджених на значній відстані один від одного, краще використовувати пересувні майстерні.

Пересувні засоби ТО та ремонту машин можна розділити на дві основні групи – універсальні і спеціальні. Перші характеризуються значною різноманітністю (агрегат технічного обслуговування - АТО, станції і майстерні технічного обслуговування – СТО та МТО, пересувні механічні майстерні ПММ та ін.) і, як правило монтуються у закритому утепленому кузові, встановленому на шасі вантажного автомобіля чи автопричепа.

Спеціальні пересувні майстерні призначені для технічного обслуговування одного типу машин (баштових кранів, екскаваторів і т.п.) або виконання одного виду робіт (паливомаслозаправники, діагностичні та ін.).

Обладнання всіх майстерень ідентичне і включає в себе підйомно-оглядове обладнання, мастильні, контрольно-регулюючи засоби, а також невеликі зварні агрегати та настільні станки.

Діагностичні майстерні забезпечують комплектом приладів і інструментів, які дозволяють здійснювати діагностування машин із визначенням 60…130 параметрів.

Капітальний ремонт будівельних машин здійснюють ремонтні заводи. Застосовують два методи ремонту машин: індивідуальний і агрегатно-вузловий. При першому відремонтовані збірні одиниці встановлюють на ту ж машину, з якої були зняті. Другий – більш прогресивний. У цьому випадку збірні одиниці, які потребують ремонту, знімають із машини, заміняють відремонтованими або новими, що значно скорочує час перебування машин у ремонті, поліпшує якість ремонту. Для виконання другого методу ремонтні організації повинні мати зворотній фонд збірних одиниць.

Розрізняють три форми організації робіт ТО і ПР будівельних машин: централізована, частково централізована і децентралізована.

При першій формі всі технологічні операції ТО і ПР виконують бригади робочих високої кваліфікації без участі машиніста машини.

При другій формі щозмінне обслуговування виконують машиністи, а ТО і ПР – спеціалізовані бригади робочих.

Третя форма характеризується тим, що всі види робіт виконують машиністи машин. Спеціалізовані бригади проводять лише поточний ремонт.

Із перелічених вище форм організації робіт з ТО і ПР найбільш прогресивна централізована, при якій використовується спеціалізація ланок по виду ТО (ТО-1, ТО-2, ТО-3), а всередині ланок – спеціалізація робочих за видом робіт. У будівельних організаціях, які мають змішаний парк машин, ланки доцільно спеціалізувати на обслуговування окремих видів машин (землерийні, стрілові крани та ін.).

Застосування централізованої форми організації робіт з ТО і ПР дозволяє підвищити продуктивність праці при обслуговуванні окремих операцій ТО; скоротити термін простоювання машин при ТО і ПР; поліпшити якість обслуговування завдяки високій кваліфікації та спеціалізації робочих.

 

Контрольні запитання до глави 11.

1. Дайте визначення виробничої і технічної експлуатації будівельних машин.
2. Охарактеризуйте види технічного обслуговування та ремонту машин. 3. Поясніть суть і значення обкатки машини. 4. Охарактеризуйте організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту машин.


ПОКАЗЧИК ЛІТЕРАТУРИ

 

Автоматика і автоматизація виробничих процесів / Під ред. Г.К. Нечаєва. – К.: Вища школа, 1985.- 280 с.

Сєргєєв В.П. Будівельні машини та обладнання. – М.: Вища школа, 1987. – 376 с.

Добронравов С.С., Дронов В.Г. Машини для міського будівництва. – М.: Вища школа, 1985. – 280 с.

Єніфанов С.П., Казарінов В.М., Малолєтков Є.К. Будівельні машини: Загальна частина. – М.: Будвидат, 1981, - 168 с.

Будівельні машини та основи автоматизації / Під ред. В.М.Помазана – М.:Колос, 1992 – 352с.

Будівельні машини / Під ред. Д.П.Волкова. – М.: Вища школа, 1988. – 320 с.

Машини для земляних робіт / Під ред. М.Г.Гаркаві.–М.: Вища школа, 1982.–336 с.


ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЗЧИК

Автобетоновози Автобетононасоси Автобетонозмішувачі Автогрейдери Автоматизація Автомобілі Автозавантажувачі Авторозчиновози Агрегат   Барабани Бетононасоси Бетонозмішувачі Болти Бульдозер Бурильні машини   Вузол Вали Вантажопідйомність Віброзбуджувачі Вібромолоти Вібромайданчики Віброзанурювачі   Гальма Гайки Гвинти Гідравлічні передачі Гідромеханізація Гідромолоти Гідромонітори Гідромотори Гідромуфти Гідророзподільне обладнання Гідротрансформатори Гідроциліндри Грейдери Грейдери-елеватори Грейфери Грунти   Двигуни Деталь Дизельні молоти Диференціал Домкрати Драглайни Дробарки   Змішувачі З’єднання Збірна одиниця Зворотна лопата Закурювачі Завантажувачі Землесос Збуджувачі Зупинники   Живильники   Канати Карданні вали Котки Комплекс Комплект Компресори Конвеєри Контролер Кола ділильні Кола початкові Кола основні Копання Керування Копрове устаткування Коробки передач Корчувачі Крани автомобільні — баштові — гусеничні — кабельні — козлові — мостові — на спецшасі — пневмоколісні
Крутний момент Кущорізи   Ланка Лазерний пристрій Лебідки Лінія зачіплювання   Малярна станція Машина Машини ручні Міжосьова відстань Механізація часткова — комплексна — рівень комплексної механізації Механізм Механоозброєність Модуль зубчатого колеса Муфти   Обертальний момент Осі   Предавальне відношення Передавальна кількість Передачі Піротехнічний інструмент Пневмотранспортне устаткування Підшипники Підйомники Поліспасти Продуктивність автогрейдерів — аерожолоба — безрейкового транспорту — бульдозерів — вібропросіювання — дробарки валкової — — конусної — — молоткової — — роторної — — щокової — конвейєра гвинтового — — стрічкового — — ківшового — кранів — машин безперервної дії Цементовози Цикл   Шаг зубів Шліци Шпильки Шпонки — машин періодичної дії — підіймачів — завантажувальників — зпушувача — скрепера — змішувальних машин безперервної дії — циклічної дії — елеватора одноківшового — роторного — ущільнюючих машин Пряма лопата Поточний ремонт   Розчинонасоси Розчинозмішувачі Редуктори Різьба Реле Ремонт Роботизація   Стрічки конвеєрні Самотічне обладнання Свайні молоти Система Системи керування Сита Скрепери Стандартизація Стопорний пристрій Стійкість кранів   Талі Технічне обслуговування Трактори Тягачі Трубчасті молоти   Уніфікація   Фермовози Форсунка   Ходове обладнання   Цапфа Штукатурний агрегат Штукатурні станції   Екскаватори одноківшові — роторні — ланцюгові Енергоозброєність  

ЗМІСТ

 

Передмова
Вступ
   
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ  
   
ДЕТАЛІ БУДІВЕЛЬНОЇ ТЕХНІКИ  
   
Глава 1. Деталі і збірні одиниці будівельної техніки
1.1. Основні терміни і визначення
1.2. Осі, вали, підшипники, муфти, гальмівне устаткування
1.3. З’єднання деталей машин
1.4. Механічні передачі
1.5. Гідравлічні передачі
1.6. Пневматичні передачі
   
РОЗДІЛ ДРУГИЙ  
   
БУДІВЕЛЬНА ТЕХНІКА  
 
Глава 2. Загальні відомості про будівельну техніку  
2.1. Форми впровадження техніки в будівельне виробництво
2.2. Основи класифікації та індексації будівельної техніки
2.3. Техніко-економічні показники використання будівельної техніки
2.4. Загальна будова будівельної техніки
2.5. Силове обладнання будівельної техніки
2.6. Ходове обладнання будівельної техніки
2.7. Системи керування будівельною технікою
2.8. Основні напрями розвитку і використання будівельної техніки
   
Глава 3. Транспортні, транспортуючі та завантажувально-розвантажувальні машини  
3.1. Машини безрейкового транспорту
3.2. Машини і обладнання безперервного транспортування будівельних матеріалів  
3.3. Завантажувально-розвантажувальні машини
   
Глава 4. Вантажопідйомні машини та обладнання  
4.1. Просте вантажопідйомне обладнання
4.2. Будівельні підіймачі
4.3. Козлові, мостові і кабельні крани
4.4. Баштові крани
4.5. Стрілові самохідні крани
4.6. Автоматизація вантажопідйомних машин
4.7. Безпечна експлуатація вантажопідйомних машин
   
Глава 5. Машини для земляних робіт  
5.1. Загальні відомості
5.2. Машини для підготовчих робіт
5.3. Землерийно-транспортні машини
5.4. Екскаватори
5.5. Машини для бурових робіт
5.6. Машини для гідромеханізованої розробки грунту
5.7. Машини для ущільнення грунтів
5.8. Автоматизація машин для земляних робіт
   
Глава 6. Машини для палевих робіт  
6.1. Загальні відомості
6.2. Копрове обладнання
6.3. Палеві занурювачі
   
Глава 7. Машини для подрібнення, сортування та збагачення кам’яних метеріалів    
7.1. Загальні відомості
7.2. Конструкції дробарок та галузь їх застосування
7.3. Машини для сортування і збагачення нерудних матеріалів
7.4. Автоматизація керування вузлом “живильник-дробарка”
   
Глава 8. Машини для приготування, транспортування, укладення і ущільнення бетонних сумішей і розчинів    
8.1. Машини для приготування бетонних сумішей і розчинів
8.2. Машини для транспортування бетонних сумішей і розчинів
8.3. Машини для вібраційного ущільнення бетонних сумішей
   
Глава 9. Ручні машини  
9.1. Електричні ручні машини
9.2. Пневматичні ручні машини
9.3. Піротехнічний інструмент
   
Глава 10. Машини для опоряджувальних робіт  
10.1. Машини для штукатурних робіт
10.2. Машини для малярних робіт
10.3. Машини для опорядження підлоги
   
Глава 11. Основи технічної експлуатації будівельної техніки  
11.1. Загальні положення
11.2. Основні положення системи планово-попереджувального ремонту будівельних машин  
11.3. Організація робіт із технічного обслуговування та ремонту будівельної техніки  
   
Показчик літератури
   
Предметний показчик

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.206.177.17 (0.012 с.)