Правові наслідки недійсності правочину

Існують такі види наслідків недійсності правочинів:

1) юридичні наслідки випливають з факту вчинення недійсного правочину і поляга­ють у ненастанні юридичних наслідків, які прагнули досягнути сторони. Вони обмежуються лише постановкою питання про недійсність правочину. Це пов'язано з тим, що недійсний правочин не може породити інших правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійс­ністю (ч. 1 ст. 216 ЦК). Нікчемний правочин є недійсним з моменту вчинення і не породжує для його сторін цивільні права та обов'язки. Оспорюваний правочин хоча і породжує в мо­мент вчинення правові наслідки, проте після його оспорення зацікавленою особою і визнання недійсним судом, він є недійсним і нічим не відрізняється від нікчемного.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з мо­менту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ст. 236 ЦК).

Невідповідність окремої частини правочину вимогам закону не має наслідком не­дійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо допускається відокремлення цієї частини від інших частин правочину і є можливість припустити, що він був би вчинений сторонами і без включення до нього недійсної частини.

2) майнові наслідки недійсності правочинів породжують такі два юридичних фа­кти, як вчинення недійсного правочину та виконання його хоча б однією стороною повні­стю чи частково. Такі правові наслідки називаються майновими, оскільки визначають юридичну долю переданого за недійсним правочином майна.

при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягуєть­ся все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного (недопущення реституції).

За наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином пови­нно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (одностороння реституція).

Якщо в законі немає вказівки на застосування до сторін особливих умов або пра­вових наслідків недійсності вчинених право чинів, то застосовуються загальні правові наслідки, визначені ч. 1, 2 ст. 216 ЦК, а саме: двостороння реституція та відшкодування винною особою збитків та моральної шкоди потерпілій особі.

3) додаткові майнові наслідки сторін недійсного правочину полягають у обов'язку відшкодування винною стороною заподіяних збитків та моральної шкоди іншій стороні або третій особі

 

Договір купівлі-продажу

Договір купівлі-продажу - це договір про те, що одна сторона (продавець) пере­дає або зобов 'язується передати другій стороні (покупцеві) мато (товар), а покупець приймає або зобов 'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Характеристика — двосторонній, консенсуальний, оплатний.

Сторони - продавець і покупець, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Продавцем є власник, уповноважена ним особа або інша особа, відповідно до за­кону (наприклад, при реалізації кофіскованого майна). Якщо продавцем виступає не вла­сник, то покупець набуває права власності на придбане майно лише у тому разі, коли продавець не має права вимагати його повернення.

Об'єктом договору, як вже зазначалося, є товар. Товаром може висупати майно (як наявне у продавця в момент укладення договору, так і те, що буде виготовлене чи на­буте ним в майбутньому), майнові права або право вимоги не особистого характеру.

Види договору купівлі-продажу: договір роздрібної купівлі-продажу, договір поставки, договір контрактації, договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, договір міни. До договорів купівлі-продажу з особливим поряд­ком укладання можна віднести також біржові контракти, договір аукціонного продажу та договір купівлі-продажу на конкурсних торгах.

Форма договору купівлі-продажу залежить також і від його об'єкту. Так, згідно зі ст. 657 ЦК договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Істотні умови договору купівлі-продажу Для всіх без винятку видів договору купівлі-продажу істотною умовою є умова про предмет, що включає в себе найменування товару та його кількість.

Ціна є істотною умовою для договорів роздрібної купівлі-продажу, контрактації, поставки для державних потреб (різновид договору поставки), біржових контрактів, до­говору аукціонного продажу.

Строк є істотною умовою для біржових контрактів і договору поставки для державних потреб. Для інших видів до­говору купівлі-продажу строк є звичайною умовою

Асортимент належить до звичайних умов договору купівлі-продажу. Під асорти­ментом слід розуміти певне співвідношення видів, моделей, сортів товару.

Строк придатності товару, Це період часу, який обчислюється з дня виготовлення товару, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням.

До звичайних умов договору купівлі-продажу належить також умова про компле­ктність товару. Комплектністю товару (технічною комплектністю) називається сукуп­ність його складових частин, без яких неможливе його використання.

Права і обов'язки сторін. Основними обоє 'язками продавця є передача товару по­купцю і перенесення права власності на нього:

- передача товару, що полягає у перенесенні проданого товару у володіння покупця. перенесення права власності на покупця є важливим обов'язком продавця. Прода­вець повинен бути власником товару в момент, коли за договором право власності повинно перейти до покупця.

- Основними обоє 'язками покупця є прийняття товару і його оплата:

- прийняття товару полягає у вчиненні дій, що прямо чи опосередковано свід­чать про намір покупця узяти його у власність.

- оплата товару. Згідно з п. 1 і п. 2 ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний сплатити ціну своєчасно після отримання товару або товаророзпорядчих документів в повному обсязі, якщо інше не передбачено законом або договором.

 

Договір найму (оренди)

За договором оренди наймодавеиь передає або зобов 'язується передати найма­чеві мато в користування за плату або на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК).

Характеристика договору. Зміст ст. 759 ЦК дозволяє зробити висновок, що до­говір найму може бути як консенсуальним, так і реальним правочином.

Оскільки права та обов'язки за договором найму виникають як у наймача, так і у наймодавця, договір найму належить до двосторонніх договорів.

Договір найму завжди ошатний: наймач завжди має сплачувати наймо-давцеві за користування майном.

Особливістю договору найму є те, що законодавство не вказує, яке майно може бути предметом найму і з якою метою буде використовуватися.

Сторонами договору є наймач і наймодавець. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Форма договору найму визначається за загальними правилами щодо форми пра-вочинів (глава 16 ЦК) 5 залежить від його різновидів.

Істотні умови договору. Однією з істотних умов договору оренди є його предмет. Предметом договору найму можуть бути майнові права, а також річ, яка наділена індиві­дуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому викорис­танні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бу­ти предметом договору найму.

Строк договору визначається у договорі за домовленістю сторін. Сторони можуть визначити конкретний строк оренди або укласти договір на невизначений строк.

Права та обов'язки сторін за договором найму (оренди). Обоє 'язки наймодавця:

- передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. При цьому майно передається у комплекті та у стані, що відповідає умовам договору. Також наймодавець зобов'язаний надати гарантію на річ, що передається в найм;

- попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі;

- попередити наймача про права третіх осіб на річ;

 

- здійснювати капітальний ремонт найманої речі.
Права наймодавця:

- вимагати від наймача вчасної сплати орендної плати;

- відмовитися від договору, вимагати його розірвання та відшкодування збитків у встановлених договором або законом випадках.

Обоє 'язки наймача:

-наймач, після закінчення терміну використання, зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ в стані, в якому вона була одержана, або як було обумовлено у договорі;

- відшкодувати шкоду, завдану у зв'язку з користуванням чи пошкодженням речі;

- перевірити справність та якість речі, що орендується; якщо ж річ не перевіряла­ ся, то вважається, що вона передана у належному, якісному стані;

- вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих за­ тримкою речі;

- замінити річ або вимагати зменшення розміру плати у разі її несправності чи ви­явленні недоліків;

- використовувати річ за призначенням, підтримувати її у належному стані;

- сплачувати плату, за користування річчю.
Права наймача:

- вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, мож­ливість користування майном істотно зменшилася;

- змінювати стан речі, але лише за згодою наймодавця;

- за згодою наймодавця укласти договір піднайму, до якого застосовуються поло­ження про договір найму, якщо інше не передбачено договором або законом. Строк дого­вору піднайму не може перевищувати строку договору найму (ст. 774 ЦК);

- право власності на плоди, продукцію та доходи, одержані ним у результаті кори­стування річчю;

- поліпшити річ, передану у найм, за згодою наймодавця;