Довіреність та її види. Форми довіреності. Передоручення

Довіреністю визнається письмове повноваження, яке видає одна особа (довіритель) іншій (представнику) для представниц­тва перед третіми особами. Довіреність - це односторонній пра-вочин, що фіксує межі повноважень представника, який діючи на підставі довіреності, створює права та обов´язки безпосеред­ньо для довірителя.

Юридична сила довіреності не залежить від згоди представни­ка на її видачу, як і обсяг повноважень, якими довіритель його наділяє. А ось здійснення повноважень цілком залежить від волі представника. За обсягом повноважень розрізняють такі види довіреностей: разова - на виконання однієї конкретної дії (наприклад, продати чи купити будинок); спеціальна - на виконання яких-небудь од­норідних дій (наприклад, довіреність на отримання авторського гонорару протягом року); генеральна (або загальна) - на загаль­не управління майном довірителя.

Закон вимагає, щоб довіреність була складена у письмовій фор­мі. Довіреності, що видаються громадянам, мають бути посвід­чені уповноваженими на це особами. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Так, щодо правочинів, які вимагають нотаріальної форми, довіреність має бути посвідчена державним або приват­ним нотаріусом. Згідно ч. З ст. 245 ЦК до нотаріально посвідчених довіренос­тей прирівнюються: 1) довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка пе­ребуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-медичному закладі, може бути посвідчена - посвідчені началь­ником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем; 2) довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з´єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріусу, чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім´ї військовослужбовця може бути посвідчена команди­ром (начальником) цих частин, з´єднання, установи або закладу; 3) довіреність осіб, які перебувають у місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальником місця позбавлення волі. Поруч з нотаріальною формою законодавець допускає випад­ки посвідчення довіреності за місцем роботи, навчання, місцем стаціонарного лікування або місцем проживання довірителя.

Довіреність повинна мати всі необхідні реквізити: місце і да­ту складання, строк дії (прописом), прізвище, ім´я, по батькові довірителя та довіреної особи (повну назву юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) пред­ставника та особи, яку представляють, а за необхідності - поса­ду, яку вони обіймають, коло повноважень. Строк довіреності встановлюється у довіреності (ст. 247 ЦК). Строк дії довіреності зазначається літерами. Встановлення строку чинності довіреності є правом, а не обов´язком довірите­ля. Тому якщо вказівка на строк дії довіреності відсутня, така довіреність зберігає свою чинність до моменту її скасування або припинення за іншими передбаченими законом підставами (ст. 248 ЦК). Довіреність без дати її посвідчення є нікчемною.

Довіреність підписується довірителем особисто. Якщо грома­дянин через фізичну ваду, хворобу або з інших поважних причин не може власноруч підписати довіреність, то за його проханням і в його присутності та в присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка посвідчує довіреність, цей документ може бути підпи­саний іншим громадянином, особу якого встановлює нотаріус. Видати довіреність без будь-яких обмежень можуть тільки повністю дієздатні особи. Якщо громадянин відповідно до чинного законодавства уклав шлюб до досягнення ним 18-річного віку, то він також має право видавати будь-яку довіреність. Довіреності від імені неповнолітніх у віці від 14-ти до 18-ти років, а також від імені осіб, які в судовому порядку визнані обмежено дієздатними, можуть бути посвідчені лише за умови, що вони вчиняються за згодою батьків, усиновителів, піклу­вальників. Неповнолітні у віці від 14-ти до 18-ти років самостійно вправі видавати довіреності лише на розпорядження їх заробітною пла­тою або стипендією, якщо орган опіки і піклування не обмежив їх у праві самостійно розпоряджатися ними, та на здійснення ав­торських або винахідницьких прав.

Довіреність від імені управителя майна, що передане за дого­вором управління, посвідчується нотаріусом, якщо видача такої довіреності передбачена умовами договору управління майном або цього вимагають інтереси установника управління або виго-донабувача у разі неможливості отримати в розумний строк від­повідні вказівки установника управління.

Дія довіреності може бути припинена і до закінчення вказа­ного у ній строку у випадках:

1) скасування довіреності особою, яка її видала; 2) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 3) припинення юридичної особи, яка видала довіреність або якій видана довіреність; 4) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її помер­лою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмежен­ня її цивільної дієздатності. 5) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її помер­лою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмежен­ня її цивільної дієздатності.

Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної, може в будь-який час скасувати її.

Скасовуючи довіреність, довіритель зобов´язаний повідомити про це довірену особу, а також зацікавлених третіх осіб, оскіль­ки права та обов´язки, що передбачені довіреністю, зберігають силу для довіреної особи доти, доки вона не дізнається (або по­винна була дізнатися) про припинення дії довіреності. У разі припинення дії довіреності представник або його правонаступ­ник зобов´язаний негайно повернути довіреність.

Відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреніс­тю, може і представник. Проте, реалізуючи своє право на відмо­ву від вчинення правочинів, визначених довіреністю, представ­ник зобов´язаний:

а) негайно повідомити про це довірителя; б) завершити вчинення дій, передбачених довіреністю, якщо ці дії є невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам.

Представник зобов´язаний виконувати покладені на нього обов´язки особисто. Проте законодавець передбачає випадки, коли довірена особа може передоручити здійснення наданих їй повноважень іншій особі, а саме: якщо передоручення передбачене в довіреності; якщо передоручення необхідне для охорони інтересів особи, яка видала довіреність. При цьому довірена особа не має змоги сповістити довірителя й отримати його згоду на передоручення (ст. 1005 ЦК)´.

Довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає но­таріальному посвідченню після подання основної довіреності, в якій застережене право на передоручення або після подання до­казів того, що представник за основною довіреністю вимушений робити це для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.

У довіреності, виданій в порядку передоручення, мають бути вказані час і місце посвідчення основної довіреності, прізвище, ім´я та по батькові і місце проживання особи, якій видана основ­на довіреність, і особи, якій вона передоручає свої повноважен­ня, а в необхідних випадках і їх службове становище.

Представник, який передав свої повноваження іншій особі, зобов´язаний при першій нагоді сповістити про це довірителя і надати йому відомості щодо нової довіреної особи. Невиконання цього обов´язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії нової довіреної особи як за свої власні. Передоручення може мати місце лише в межах строку дії, який вказаний в основній довіреності. Звичайно, довірена особа не може надати новому довіреному більше прав, ніж їй було на­дано довірителем. Передоручення може бути скасоване у будь-який час як дові­рителем, так і довіреною особою, яка його видала. Повноваження за нотаріально посвідченими довіреностя­ми можуть бути передані телеграфом. У цих випадках телеграма-доручення складається безпосередньо з тексту доручення та посвідчувального напису з розшифруванням