Князя Олександра Коріатовича Смотрицькому



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Князя Олександра Коріатовича Смотрицькому



Домініканському монастирю, видана 17 березня 1375 р.

 

«Во имя Отця и Сына и Святого Духа, Аминь. Мы, князь Литовский, князь Олександр Кориатович, Божею милостью и Господарь Подольской земли, чиним свидочо (делаем известным) своим листом, всякому доброму, кто ж на сей лист посмотрит, што ж был брат наш князь Юрий Корьятович придал млин (мельницу) к церкви Матци Божьий у Смотрича то и мы князь Олександр подтверждаим того своим листом дальнесьмо (на даленейшее время), на вики той млин и мисто у млина к церкви и тым мнихом казательного закону, а кою колы и спрячают людий у соби, оу том мисти, у млина, ты люди и дальнеем им, со всим правом. Алей то што ж коли б же и земляне будут город твердити, тогда тии люде також имеют твердити город Смотрич, иже то штож коль вси земляны имут давати дань у татары, то серебро имиють такоже тии люди дати. А ко млину границя горе (вверху) Смотричем до мисту, а долови (внизу) Смотричем, што дуброва межи Ходорковым селом той дуброви половина к млину, а в поле, кде соби приоруют ниви, то их имиют прислушати. А нато дальнесьмо свой лист и печать зависили своего князьтва. А свидци на то Гринко пан, староста Подольский, Смотрицкий воевода Рогожка Прокопий, Семенко Карабчиевский, а писан лист у Смотричи, по нарожении Божиим лета 1375 месяца марта 17 у день Святаго Алекса, человека Божия».

(Орловский М. Историческое описание заштатного г. Смотрича Каменецкого уезда Подольской губернии // Прибавление к «Подольский Епархиальным Ведомостям». – 1864. – №20. – С. 697)

Додаток № 2

Про затвердження Списку історичних населених місць України

Постанова Кабінету Міністрів України

від 26 липня 2001 р. №878

 

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» Кабінет Міністрів України постановляє:

 

1. Затвердити Список історичних населених місць України (додається).

2. Державному комітетові будівництва, архітектури та житлової політики разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями продовжити протягом 2001-2005 років роботу з виявлення та дослідження сіл для занесення їх до Списку історичних населених місць України;

разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями забезпечити протягом 2001-2003 років розроблення та затвердження науково-проектної документації з визначення меж історичних ареалів населених місць, включених до зазначеного Списку.

Прем’єр-міністр України

А. Кінах

Хмельницька область

м. Хмельнимцький початок XV століття

смт Антоніни XVІІІ століття

смт Білогір’я друга половина XІV століття

м. Волочиськ 1463 рік

м. Городок 1362 рік

смт Гриців ХІ-ХІІ століття

м. Деражня початок XVІ століття

м. Дунаївці 1403 рік

м. Ізяслав кінець ХІІ- XІV століття

м. Кам’янець-Подільський ІІ століття

м. Красилів 1444 рік

смт Летичів ХІІІ століття

смт Меджибіж 1146 рік

смт Нова Ушиця 1439 рік

м. Полонне 1171 рік

смт Сатанів початок XV століття

м. Славута XVІІ століття

смт Смотрич XІV століття

смт Стара Синява XVІ століття

м. Старокостянтинів XVІ століття

смт Чорний Острів 1366 рік

м. Шепетівка 1594 рік

смт Ямпіль Х століття

смт Ярмолинці 1400 рік

 

(Інформаційний бюлетень. – Київ, 2001. – №7. – С. 51, 60)

Додаток № 3

Заповіт

Ігнація Сцібор Мархоцького

Відбувалося в Подільській Губернії Ушицького Повіту, в спадковому місті Миньківцях, Його світлості Ігнація Графа Cцібор Редукс Мархоцького, дня чотирнадцятого місяця грудня тисяча вісімсот двадцять другого року.

До Врядування та місцевого Суду Домінікального Миньковецького прийшовши особисто, ур. Шимон Дунін Борковський, на підставі наказу від Спадкоємця та власника ЙС. Ігнація Графа Сцібор Редукс Мархоцького, дня одинадцятого місяця грудня Тисяча вісімсот двадцять другого року за номером двадцять шість виданим; подав для запису до Книги місцевих подій того ж Суду Заповіт, тобто останню волю Спадкоємця, Отця і Пана, на папері двохрубльовому тим же ж ЙС. Ігнацієм Графом Сцібор Редукс Мархоцьким укладений, а відомими грома­дянами урядниками і печатниками, як свідками, підписаний, якого слова є наступні:

Перед Врядуванням Його Імператорської Величності та перед Головним Судом другого департаменту Цивільних справ Подільської Губернії, перед лицем шляхти Громадян осілих, людей довіри гідних, на друзів, свідків, печатників викликаних і запрошених, на підставі прав коронних і Статуту Великого Князівства Литовського розділу восьмого артикулу другого про Заповіти. Кожна людина, що народжується, вмирати мусить. Тому кожній людині належить пам’ятати про останні речі. Які б не були, згідно науки Екклезіаста, «гірка є згадка про смерть людині, що спокій має в маєтках своїх, людині спокійній, дороги якої в усьому щасливі, та яка ще може їсти». «В усякому разі смерть є добрим Судом людині недостатній і якій на силах сходить, в літах похилій, і яка ще про все піклується й переживає, і надії не має, яка терпіння втрачає». Той же Екклезіаст далі навчає: «Не лякайся Суду смерті, пам’ятай, що перед тобою було, те й після тебе буде: той Суд від Господа усілякій плоті». – Не відкладаючи на останню годину, в якій людина хворобою смертельною на ложі смерті покладена, сил та відчуттів звичайно позбавленою буває, але заздалегідь поки сили є, і здоров’я, будучи в тілі й розумом здоровий, при добрій пам’яті, вчиняю розпорядження, порядок, останню волю мою оголошую, і наступним постановляю Заповіт. (...)

1. Оскільки з подружніх зв’язків Графів Єлігіуша і Пульхерії Малаховських, та Полковників Миколая Гавриловича і Емілії Інгештоффів є потомство, тому до встановленої особисто перед Книгами Головного Суду дня тринадцятого місяця листопада тисяча вісімсот сімнадцятого року заповітною волею Ради і Опіки Фамілійної (Родинної), призначаючи певні особи, які кровно походять на опікунів закликаю, найближчих споріднених за мечем та купіллю (по жіночій лінії?), що мають титули Стриїв, Дядьків, Тіток, як ото: з Графів Моравських Графиню Малаховську, вважаючи її за Бабку потомству Елігіуша і Пульхерії Малаховських: Мелітона, Августина, Сотера, Яна, Панкрація Графів Малаховських, братів рідних Елігіуша Малаховського, вважаючи їх за Стриїв: Станіслава Доленьга Щепанського, Яна Святопелк Завадзького родичів дружин, по матерям прізвище Малаховських мали, Маріанну Щепанську, Тересу Завадзьку, Кристину Графиню Козьобродку вдову з Графів Малаховських рідні Елігіуша Малаховського сестри, а потомство його Тітки: Нікодему і Гереберту Графині Малаховські незаміжні, рідні сестри і Тітки Миколая Гавриловича Інгештофф Велколуцкевського полку Полковника.

2. На виконавців Заповіту цього закликаю, запрошую, призначаю Графів Яна Понятовського, Калікста Старжиньського, Францішека Мрозовіцького, просячи і заклинаючи їх, щоб старалися бачити, і прикладалися, щоб до останньої літери цей Заповіт задовольнити й виконати, і щоб в усіх пунктах як найдокладніше і ретельніше він був збережений і дотриманий.

3. Стан усього нерухомого маєтку є такий: спадкові землі і добро в Губернії Подільській в повіті Ушицькому містечка Миньківці з прилеглими передмістями, урочищими, хуторами, як то: Вітослав, Загребеля, Людвінів, Мархоціци, Весела, Замок Бельмонт з підзамковими будівлями, села Мислібори, Заріччя, Городище, Катеринівка, Антонівка, Крушківці, Побійна, Остоя, Побіянка, Сивороги, Ластенія, Сцібори, Отроків, Притулія, Хапанівка, Старики з Барановою, Тимків, Затиша; в повіті Могилівському спадкове село Сеферівка. Біля Чорного моря, тобто на Понт-Еуксин коло Одеси в Херсонській Губернії в Тираспільському повіті правом спадкування двадцяти тисяч десятин землі, що називаються Графство Руфіполіс, яке має посади над лиманом Дністровим Адріанів, Любомила, Каролін, Роксолана, Скотопаси, Барабойя; над лиманом Куяльником Волянів, Альтеста, Вигода. А в праві kollokaeyinym в фортуні колись Гумецьких, пізніше Людвика Тшецєського Ротмістра, в домінії Сокілецькій в повіті Ушицькому села Бучая, Загоряни, Шелестяни і частини в містечку Соколів (Сокілець).

4. Земель і майна Миньковець, сіл і всієї прилеглої території, що належать до Миньковець, за правом натури, з прав спадщини, наслідування, стає після смерті Батька Паном, спадкоємцем, власником Граф Кароль Сцібор Мархоцький, як Син, спадкоємець, наступник, потомок, і цим заповітом саме так називається, призначається і є. – А місто Миньківці з передмістями, з прилеглими теренами, вище згаданими, і замок Бельмонт негайно в своє володіння і володарювання може узяти, інтромісією, тобто урядово прив’язане на користь, особу і інтерес свій окликати і в нерухомість прийняти, займаючи Ліс увесь та всю циркумференцію, яка здавна до міста Миньковець належали та належать, і сповна чинити те, що надають титул наслідування і власність

5. Оскільки права встановлюють, щоби Брати Сестрам, яких Батьки за життя не дали посагу, а про те є Ан.: 1588 тіт: про поважання сестер ан.: вол.2. фол. 1212 і 1219. Тіт. Про Сестер юре вікторум перед виходом року по смерті батьківського посагу повинні призначити, і брати без зволікань мають віддати частину маєтку або виділити і забезпечити відповідним по­мешканням. Батько, бажаючи закрити дорогу сваркам, суперечкам, ненависті, незгоді і аби долю дочок не вчинити сумнівною, байдужою, стражденною, випередив і за життя свого дочкам посаги призначив та в землях, маєтках частини визначив, які ото є записаними дня восьмого місяця січня тисяча вісімсот двадцятого року, особисто перед Урядом та Земськими Книгами повіту Ушицького визнаними, року тисяча вісімсот двадцятого, дня двадцять восьмого місяця січня до Книг Головного Суду Подільської Губернії подаровані села Отроків і Притулію Графині Пульхерії Малаховській; села Сивороги, Сцібори з Ластенією Полковниковій Емілії Інгештофф; Графині Юлії Мархоцькій Панні (незаміжній) села Побійна і Остоя разом з помешканнями в заводовому посагу є виділені та віддані; урядовою інтромісією власністю та усіляким схваленням сконсолідоване. Отже, ці посагові права, заводу посагового і орендування мають бути святі, незмінні та незворушні. – Проте в посагу заведені і записані маєтки реr/ Іпtротissіопет взяті, не можуть в наслідувальне право вічне обернутися, але як є про це ан: 1576. Вол. 2. Фол.: 941. Тіт: про проскрипцію Син і Брат їх Граф Кароль Мархоцький, заплативши сестрам посаги pravia еvікtіопе, може ці маєтки викупити та від запису, що має посагове ім’я, звільнити.

6. Запис довічності на село Антонівка дня двадцять першого серпня тисяча вісімсот двадцятого року перед Врядуванням та Земськими Актами Повіту Ушицького особисто засвідчений на користь koleskiey sowetnikowy Юстини Шомейкової, року тисяча вісімсот двадцятого дня двадцять першого місяця жовтня до Книг Головного Суду Подільської Губернії чином дарунку поданої, до якого то села Антонівка урядова інтромісія проголошена та спокійне орендування й схвалення наступили, тому довічність на село Антонівка спільно з підданими, їх повинностями, оплатами, з корчмами сільською та корчмою шляховою Поштовою Вигодою названою для Літнівців, з тим усім, що в селі знаходиться, з цілою циркумференцією має бути як про deservita mercede, і щоб Батька старезного Майора Холтея в потребах його, вигодах щодо здоров’я доглядала наданого, свято має бути збережене, та Спадкоємцями дотримуване; не менше надане довічно Схоластиці з Руфів Ганицькій Матері та Октавії, її дочці Панні Анєльці вже багато років записані на частину Притули Мурованою названої не менше свіжо учиненої особисто перед Врядуванням та Книгами Головного Суду дня дев’ятого місяця травня тисяча вісімсот двадцять першого року на користь і особу Меланії Ганицької Панни на урочище Затиша назване, довічно мають бути в повній силі описів своїх дотримувані.

7. Село Сеферівка у спадок дається Емілії вже декілька років Мархоцькій Панні (незаміжній), сьогодні Полковниковій Інгештофф, дароване, чого акт дарування в Книгах Контрактових Київських є засвідчений; село тоді Сеферівка – спадкова власність Полковникової Емілії Інгештофф. Дивитися має Рада і Опіка Родинна, щоб без її ради та дозволу Полковникова Інештофф села Сеферівки не втрачала, не відчужувала, бажаючи продати Сеферівку, інакше вчинити би не могла, тільки за до­зволом Ради і Опіки Родинної, а гроші за продаж отримані на виселення віддані бути повинні, щоб їй процентний дохід запевнити та спадкоємці в праві наслідування шкоди не понесли.

8. Що стосується приморських земель Графства Руфіполіс, оскільки земля ця вся з посадами, які вище були згадані, є за грошовий запис двадцяти двох тисяч п’ятсот срібних рублів через Чоловіка Дружині своїй, покійній Єві Графині з Руфів Мархоцькій, даровані були тою ж Євою Мархоцькою на користь і особу нею набуте і куплене, з чого мають натуру рідного маєтку, потім Син Кароль Мархоцький, Пульхерія Малаховська, Емілія Інгештофф, Юлія Мархоцька дочки належать до рівного поділу і спільно є спадкоємцями: беруться тому якнайшвидше та запишуть Суд компроміс на знатних осіб Шляхти Громадян, спадкування рівне встановлять, компланацією спишуть та під вирок і затвердження полюбовного Суду віддадуть, та в оренду спадкову приймуть. Нехай відоме буде Спадкоємцям Єви Графині Мархоцької, що покійна їх Мати Єва Мархоцька мала борг десять чи одинадцять тисяч срібних злотих у Черкаського, які спадкоємцям того ж Черкаського, розклавши поголівно, належить віддати та заплатити, і від такого боргу очистити землю. До речі, Заповідач на сплату частини за цю землю позичив їй чотири тисячі п’ятсот срібних рублів, без угоди поміж Мархоцькою і Годлевським тому ж Годлевському заплатив три тисячі срібних рублів, а поніс видатку на захист, як то є відоме, тисячу срібних рублів,тобто залишок становить вісім тисяч п’ятсот срібних, які також під розділ і рішенням полюбовного Суду віддані будуть як депортатовий борг. Батько ж тим так розпорядиться, як любов та батьківська прив’язаність до дітей подиктує. Усіляка інвентаризація, худоба, стадо Батьком там спроваджені, діти порівну між собою поділять. Пам’ятати будуть: землі тої не втратити і не збувати, але в найдовші роки в оренді родини залишити.

9. Не є тут місце згадувати про випадки та розповідати, як гнів та неприязнь викликали, а які й стрясли усі будівлю і до занепаду нахилили: Внесений до Книг Головного Суду дня двадцять сьомого місяця серпня тисяча вісімсот двадцятого року Маніфест ясно відкриває побудки небажання та ненависті. Цим же Маніфестом, а то само і даним Заповітом повторюється та постановляє на витримку та анулювання всіх боргів відзначені та віддані є села Старики, Тимків з Барановою, Крушківці, Мислібори з Заріччем, Городище, Катеринівка, Побіянка. Кароль тоді Граф Мархоцький, як названий Спадкоємець, разом з Радою і Родинною опікою займуться, щоб усі борги ліквідувати, заплатити, нічого не бути винним, маєтки очистити, а дотримуючись доброчесності, правди, права з кредиторами вчинити розрахунки, ввійти з ними в домовленості і на сатисфакцію відзначать згадані села: стараючись з прибутків інших маєтків сплатити ці борги, викупити маєтки, зволікання не терпіти, але нехай при тілі домінії Миньковецької залишаться.

10. Щодо маєтків, коллокацією та заставами отриманих, частин Сокільця, Бучаї, Загорян, Шелестян, на яких заява є сто тридцять п’ять тисяч срібних рублів, коли виділена земля та села не становлять вартості на більш, чим дев'яносто тисяч срібних рублів, в якій-то розділовій справі з’явилися апеляції та скарги до Правлячого Сенату, скаржачись на обтяжливість та випрошуючи іншої, справедливої ексдивізії. Втім Граф Кароль Мархоцький спільно та Чотири Ради і Опіки Родинні дбати будуть та нагадувати, щоб їм жодна в тому кривда не діялася та значення pobonifikowane через додання чемні п сумі сорока п’яти тисяч срібних рублів перевищуючих: пам’ятати і те: що Бучая та Шелестяни правом і заставним контрактом є зведені, а знаючи, якими міцними є права застави і заставних володарів, а Керуючому Сенату є представлене, дбати тоді належить, щоб таким правам застави, Судовим інтерпретаціям не підпадаючим, ніщо не було ображене. Отже, частини Сокільця, Бучаї, Загорян, Шелестяни і те, що могло б більше з виміру безсторонньої справедливості припасти, то Заповідач заповіту на утримання життя свого, допоки Бог та натури дозволять жити, для себе залишає, і дохід з них до останніх днів життя собі зберігає. А суми зведені, набуті, сплачені, земля і села ці, заставою і боргом тримані, стануть після закінчення життя Заповідачем власністю Спадкоємця Миньковець, як натурального наступника та спадкоємця. Однак і зараз, поки живий є Заповідач. Можуть стати особні угоди з Каролем Графом Мархоцьким, або з Радою і Опікою Родинною, в силу якої певною визначеною квотою готовими грошима на утримання життя Батьку до рук Його як найдокладніше наперед ancitipative щороку сплачувати за розписками зобов’яжуться, а решту доходів, прибутків і усе господарство на прибуток Кароля Графа Мархоцького піти має: окрім тільки сплачування тої суми, яка має бути встановлена з землі Сокілецької – діти, знаючи, яким великим і стислим є обов’язок для дітей утримувати й годувати в старості своїх Ба­тьків, кожна тоді голова певну невелику кількість в грошах, як також і в wiktualach постановлять та призначать, та щороку віддавати будуть, з чого б їх старезний Батько пристойно й вигідно міг би жити і жодних нестатків та незручностей би не зносив.

11. Усіляку рухомість, усілякі приладдя, інвентар, в пасіках, в худобі, стаді, в меблях, в достатках, посуді з міді, заліза, срібла, інших металів, і що тільки знаходитися може, з тих певні частини – дочкам на їх потреби та зручності виділені будуть, а решта сину для господарства, потреб, зручностей, вжитку служити має і стати його власністю. Для чого запишеться осібний Реєстр, буде внесено запис до Судових Книг і як Додаток до заповіту, силу заповіту маючий, вважатися буде. А срібний посуд, великий, сервізний столовий, бібліотека, арсенал, мисливство, пивзавод, вин та алкогольних напоїв з років давності та за вибором славних та усіляке приладдя, арраrепеуа, вбрання, костельні прикраси, святинь oratoriuw, ті є складом та депозитом в Домах та в родинах, реліквії такі залишаються в сім’ях, як пам’ятки славної бувальщини родини, старань та праці предків, таких не тільки втрачати не можна, але звісно помножувати треба, та з покоління на покоління мають переходити. Отже, й тут нехай вічно й тривале буде, і Рада та Опіка Родинна під наглядом Голови Родини дивитися будуть, щоб подібні реліквії не були втрачені, тривало існували та потомкам крові діставалися.

12. Наступник, що вважається Головою Родини, разом з Опікою і Радою, які призначені, будуть дивитися: аби укладені заповіти між Спадкоємцем Батьком Заповідачем, а підданими селянами в року тисяча вісімсот четвертому дня другого місяця січня в повній силі утримувалися, зберегти їх вольності та свободи, дбати, щоб люд селянський ставав пристойний, ретельний, працюючий та щасливий. Тому право дане Місту та міщанам Миньковець, як і інші датки, що мешканцям служать, дотримані нехай будуть стисло і свято. Уся маніпуляція та закони коло впорядкування спадкових земель, нехай непорушні стоять: економія, господарство, впорядкування домашнє місцеве згідно законів та положень нехай зберігаються, бо на тому їх самих полягає добро й цілісність.

13. Релігійний порядок в костелах, в домашніх святинях, що стосується віддавання почесті Богу, хвали, богослужінь, урочистостей, збереження неділь аби дотримуватися не переставав та постійно тривав. Релігія становить справжнє щастя, релігія дає манери, релігія й звичаї встановлюють основи і родинний порядок. Без релігії і без звичаїв роди і родини існувати не можуть і конче мусять впасти

14. Нехай стануть вдома та в родині спадковими страх Божий, доброчесність, праця, і нехай обертаються на славну звичку: батьки дітям нехай віддають у спадок, дарунки ці дорожчі є понад усе та над усілякі багатства. Батьки нехай турботливо навчають своє потомство, а з себе нехай приклад дають, без прикладу даремна наука. Ледарство і брехня матір’ю усього злого. Ледарство – відкрита брама до бідності. Слід прищеплювати любов, прив’язаність, єдність, згоду. Угода малі речі примножує, незгода – якнайбільші розпорошує. Викорінювати, що серце й звичаї заражає, збитки, марнотратність, які винищують роди та покоління, та усіляку розпусту, які здоров’я псують й розум перевертають, будити відразу до таких, усілякі, що провадять до м’якості, вимисли віддаляти. Прищеплювати економію й поміркованість життя, повільність, підпорядкованість, послух, пошану до старших, влади, прав, над усе прищеплювати любов до Батьківщини. Геть усунути суперечки, чвари, ненависть. Маєте бути несварливі від кредиторів, не клопіткі від домашнього непорядку, але спокійні, чесні, правами за­хищені, вільні від злочинної діяльності, що спокійно життя провадити схочуть.

15. Борги рукодайні готовими грошима на викуп Сокілецьких земель затягнуті треба відділити від інших, які власне трюками, помилкою, набігами, насиллям нав’язані, не мають вони в собі правди і справедливості і про що до Найвищої Влади звертатися треба, щоб привернути її увагу, дати інший оборот, не терпіти і не платити, щодо чого окрема буде інструкція.

16. Пам’ятати, щоб якнайшвидше довершити костел, в якому спочиває тіло Їхньої Матері. Нехай то буде в їх живій пам’яті, то само і весь цвинтар родинних могил укріпити і зачиняти, щоб ніщо там доступу не мало, а страх та пошана релігійна нехай пробиваються.

17. Батько їх, де б не помер, тіло його хай спровадять та в садах Притулії в могилах родини поховають. Усі народи і стародавність поважали такі могили. Могили дають велику науку наступним поколінням. Біда тим, що втрачали землі, на яких спочивають тіла їх предків.

18. В силу права Батько, поки живий, має волю завжди відкликати цей заповіт, скільки буде хотіти. Смертю стверджується моєю, однак же в силу того ж права Заповіт цей тим звичаєм складений вічними часами в усілякому органі врядування при повній силі утриманий і має бути ні в чому непорушний, і має при силі залишитися кожного права. Діти мої, сини й донь­ки, провадьте в домах, в житлах у видах ваших життя просте, богобійно патріархальне. Бог вимагав від Авраама, аби ходив перед Ним і був досконалим. Обіцяв Він розмножити його між народами, обіцяв бути Богом Авраама і насіння його, обіцяв благословляти його і насіння його. Сказав Бог до Авраама: «вчиню тебе народом великим і буду благословляти, та прославлю Ім’я твоє і будеш благословенний, буду благословляти благословляючих тебе, а прокляну тих, котрі тебе проклинають: а в тобі будуть благословенні Народи Землі». Нехай цей саме Бог і вас, діти мої, поблагословить, ростіть, множтеся і наповнюйте землю, розроджуйтеся численними поколіннями та примножуйте число Народів. А бійтеся Бога та любіть Його: бо страх Божий є початком Мудрості. На цьому останню волю мою і цей Заповіт закінчую.

Відбувалося в Губернському місті Кам’янці дев’ятого дня травня місяця тисяча вісімсот двадцять першого року. Шляхтич Громадянин в Імперії Російській Ігнацій Сцібор Мархоцький. Місце відбитої печатки на червоному лаку. Як прошений друг та Свідок на цьому Заповіті підписуюся Костянтин Граф Пшезьдзєцький Губернії Подільської Маршалок. Як притомний Друг Свідок і печатник на цьому Заповіті підписуюсь Князь Захарій Абімєлік Предсідатель Главного Суда. Як прошений Друг і Свідок підписуюсь Й. Ліпіньський Голова Суду Граничного Ушицького Повіту Командор і Кавалер. Місця печаток витиснених на червоному лаку. Оригінал заявнику повернено. З яких Книг і цей витяг під урядовою печаткою того ж Суду, і з підписом засідателів в ньому є виданий. Написано в Місті Миньківцях.

 

Юстіціаніуш Ян Томнович

Війт – Теодор Маланський

 

Радники: Базилі Бєлянєвич

Пьотр Гриневич

Пьотр Дякович

Якуб Музиловський

Делеговані від Ізраелітів: Нись Срулевич Розенбліт

Їлєо Мехіельович

Присяжний Писар – Аугустин Томнович

 

 

(Наукові записки Центру мархоцькознавства / упоряд. В.А. Захар’єв. – Хмельницький: Цюпак А.А., 2013. – Т. 4. – С.7 – 16)

 

Додаток № 4

Час



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.230.173.249 (0.018 с.)