Теорія масової комунікації. Журналістська етика

1. Основні підходи до визначення поняття «комунікація». Науки, що вивчають комунікацію.

2. Поняття про комунікативний процес. Складові комунікативного процесу.

3. Аудиторія в МК. Потреби, мотиви поведінки та цілі аудиторії в комунікаційному процесі. Функції аудиторії. Типологія аудиторій.

4. Канал та засіб комунікації. ЗМК та ЗМІ: спільне та відмінне. Традиційні, нові й новітні ЗМК. Переваги й недоліки преси, радіо, телебачення, Інтернету як каналів комунікації.

5. Моделі комунікації: переконання Г. Ласвелла, контактування Р. Якобсона, трансмісії сигналу Шеннона-Вівера, зворотного зв’язку Ле Флоера, моделі Т. Ньюкомба, К. Леві-Стросса, контактування Р. Якобсона, Ю. Лотмана, М. Бахтіна, спільного досвіду Шрамма та ін.

6. Моделі масової комунікації: двоступенева Каца-Лазарсфельда, модель С. Чакотіна, А. Молеса, модель «воротаря» К. Левіна, «спираль мовчанки» Н. Нойман, модель хвилі HUB, синтетична Т. Гобана-Класа та ін.

7. Визначення поняття «масова комунікація». Функції масової комунікації в суспільстві. Формальна й неформальна комунікація. Ієрархічна та демократична комунікація.

8. Етапи розвитку масової комунікації.

9. Структура і функції ЗМК в системі управління масовою комунікацією. Трансформація систем масової комунікації. Сучасні тенденції розвитку ЗМК: концентрація, конгломерація.

10. Глобалізація системи масової комунікації та її наслідки. Масовізація та макдональдизація як негативні наслідки глобалізації.

11. Громадська думка як об’єкт впливу засобів масової комунікації. Формування громадської думки та маніпулювання нею.

12. Професіонально-творчий і виробничий характер масової комунікації. Професійні комуніканти в системі масового спілкування. Типи комунікантів у масовій комунікації.

13. Інформаційні та психологічні війни як явище постіндустріального суспільства. Види інформаційної та психологічної зброї.

14. Теорії масової комунікації. Типологія теорій масової комунікації.

15. Методи дослідження МК.

16. Професійна етика і права та обов’язки журналіста.

17. Межі вторгнення журналістів в особисті справи й внутрішній світ свого героя.

18. Припустимі і неприпустимі методи одержання інформації.

19. Редакційний колектив і норми службової етики.

20. Робота з диктофоном, «прихованою камерою», публікація відеоматеріалів. Етичний аспект.

21. У чому полягає зміст професійного обов’язку журналіста?

22. Якими нормами регулюються відносини журналіста з героями публікацій?

23. Якими нормами регулюються відносини журналіста з колегами?

24. Якими нормами регулюються відносини журналіста із владою?

25. Якими нормами регулюються відносини журналіста із джерелом інформації?

26. Які етичні обмеження застосування методів: «зміни професії», «неправильного уявлення», «маски»?

27. Які особливості етики в телевізійній журналістиці?

28. Які позитивних і негативні (з позицій суспільної моралі) тенденції характерні для сьогоднішньої реклами, трансльованої в ЗМІ?

29. Які протиріччя між професійним і службовим обов’язком?

30. Якого роду відомості, уважаються такими, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію?

РОЗДІЛ 3

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ.

ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

1. Українська таборова преса ХХ ст.: суть явища в європейському контексті.

2. Виховання громадського кореспондента в екстремальних умовах Першої світової війни.

3. Часописи Українських Січових Стрільців та їх вплив на піднесення патріотизму.

4. Українська преса 1905–1914 рр.

5. Українська періодика доби визвольних змагань (1917–1921 рр.).

6. Журналістика в період ІІ Світової війни (1938–1945 рр.).

7. Преса української діаспори в міжвоєнний період.

8. Преса Західної України між світовими війнами.

9. Преса періоду застою.

10. Преса Радянської України часів перебудови.

11. Журналістські уроки М. Коцюбинського (на прикладі житомирського часопису «Волинь»).

12. Сатиричне перо Володимира Самійленка.

13. Концептуальні засади публіцистики Симона Петлюри.

14. Іван Багряний: еміграційний вимір історичного шляху розвитку історії української журналістики.

15. Микола Гладкий – подвижник національної преси ХХ ст.

16. Розквіт ораторського мистецтва в Римі. Демосфен як майстер політичних промов. Школа Ісократа. Діяльність Цицерона.

17. Рання християнська публіцистика як форма ораторського мистецтва.

18. Публіцистика західноєвропейського Середньовіччя.

19. Передвісники періодичних видань. Рукописні газети Італії, Німеччини, Англії, Франції, Росії.

20. Публіцистика Західної Європи ХV–ХVІ ст.

21. Преса й цензура. Інститут цензури у Стародавньому Римі. Існування цензури у Середньовіччі. Памфлет Джона Мільтона «Ареопагітика».

22. Перші друковані періодичні видання Європи ХVІІ ст.

23. Англійська просвітницька журналістика початку ХVІІІ ст.

24. Просвітницька журналістика Франції. Діяльність просвітників-енциклопедистів.

25. Американська журналістика ХVІІ – 1 пол. ХVІІІ ст. Діяльність Бенджаміна Франкліна.

26. Перші періодичні видання Росії. Журналістська діяльність М. Ломоносова.

27. Бюро Фугерів. Рукописні інформаційні листки. Поява брошур.

28. Виникнення інформаційних агентств.

29. Друковані ЗМІ Німеччини в умовах соціально розколотого суспільства.

30. Історія становлення та сучасні ЗМІ Угорщини, Швейцарії, Італії, Іспанії.

 

РОЗДІЛ 4

ДИСЦИПЛІНИ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ

ТЕЛЕЖУРНАЛІСТИКА

1. Телебачення в контексті українського державотворення.

2. Мовлення на закордонні країни. Іноземні телеорганізації в Україні.

3. Особливості розвитку комерційних телеканалів в Україні. Особливості сучасного недержавного телебачення України.

4. Розвиток форматних телестанцій в Україні. Особливості сучасного недержавного телебачення України.

5. Особливості побудови ранкових, денних, вечірніх і нічних відрізків часу, суботніх і недільних програм.

6. Поняття жанру в тележурналістиці. Різноманітність підходів до жанроподілу.

7. Типи телепрограм. Поєднання в програмі різних видів мовлення, форм передач, жанрів.

8. Кольористика та зображальна естетика сучасного телебачення.

9. Типологія шоу-програм на телебаченні.

10. Образ ведучого на телебаченні.

 

РАДІОЖУРНАЛІСТИКА

1. Принципи форматування радіостанцій.

2. Музичне програмування в радіомовленні. Програмне колесо.

3. Принципи роботи ведучого на радіо.

4. Виробництво інформаційних (інформаційно-аналітичних радіопрограм).

5. Рейтингові методики радіомовлення.

6. Виробництво освітньо-пізнавальних радіопрограм.

7. Виробництво історико-культурологічних радіопрограм.

8. Виробництво радіопрограм для дітей та юнацтва.

9. Виробництво авторських радіопрограм.

10. Рекламна складова сучасного радіомовлення.

 

 

АГЕНЦІЙНА ЖУРНАЛІСТИКА

1. Поняття, місце, значення інформаційних агентств у світі та в системі ЗМІ. Типологія сучасних інформагентств.

2. Історія виникнення і розвитку перших інформагентств світу, Росії та України.

3. Принципи роботи та правові основи діяльності інформаційних агенцій і кореспондентів ІА.

4. Жанри агенційної журналістики.

5. Структура інформаційного повідомлення.

6. Особливості стилю повідомлення інформаційного агенції.

7. Проблеми функціонування інформаційних агентств он-лайн (вітчизняний і світовий досвід).

8. Діяльність інформаційних агентств в умовах формуваня глобального комунікаційного простору.

9. Інформаційні агентства та інформаційна забезпеченість громадян.

10. Інформаційні агентства як основа іміджетворення держави.

 

 

ФОТОЖУРНАЛІСТИКА

1. Історичні та соціально-естетичні передумови виникнення фотографії.

2. Фотографічна творчість як процес соціально-естетичної комунікації.

3. Виражальні та зображальні засоби фотожурналістики.

4. Характеристика фото жанрів.

5. Емоційне та раціональне у творчості фотожурналіста.

6. Основи фото композиції.

7. Творчі портрети видатних фотохудожників.

8. Цифрова фотографія: комп’ютерна обробка світлин.

9. Зміст і форма фотожурналістики.

10. Фотомонтаж: історія, жанрові особливості, різновиди.