Відносини – взаємини – стосунки – відношення, ставлення

Слова відносини, взаємини, стосунки, ставлення деякими значеннями об’єднуються в один синонімічний ряд, проте кожен з них має свою семантику й відрізняється від інших лексичною сполучуваністю.

На означення стосунків, взаємин між членами якогось колективу, громади між суспільними групами, суспільно-економічними та політичними об’єднаннями використовуються слова відносини, стосунки та взаємини:

Відносини між батьками, взаємини між дітьми, приятельські стосунки.

Вживання в цьому розумінні слова відношення є неправомірним, оскільки воно виражає взаємозв’язки тільки між предметами, явищами тощо.

У багатьох словосполученнях різних галузей науки переважно суспільного, економічного та політичного характеру вживається слово-термін відносини: виробничі відносини, економічні відносини, класові відносини, міжнародні відносини, торговельні відносини.

 

Зверни увагу, запам’ятай  і проаналізуй!!!

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри публічного виступу: доповідь, промова, виступ, повідомлення.

Доповідь - найпоширеніша форма публічного виступу, важливий цемент системи зв'язків із громадськістю, яка порушує проблеми, що їм пробують розв'язання. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.

Політична доповідь - різновид доповіді з політичних питань, у ній з’ясовуються сутність, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи розвитку суспільства.

Ділова доповідь – це офіційне повідомлення про шляхи розв’язання окремих виробничих питань життя і діяльності певного колективу, організації.

Звітна доповідь – це доповідь, у якій повідомляється про роботу, виконану особою чи колективом за певний період.

Наукова доповідь – це доповідь, яка узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття та результати наукових досліджень. Такі доповіді виголошують на різноманітних наукових зібраннях – конференціях, симпозіумах тощо.

Промова – заздалегідь підготовлений публічний виступ на певну актуальну тему, звернений до широкого загалу. Розрізняють розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні промови.

Виступ - публічне виголошення промови з одного чи декількох пи­тань. Поширеним є виступ за доповіддю. У такому виступі орієнтовно має бути вступ (вказівка на предмет обговорення), основна частина (виклад власних поглядів на певне питання), висновки (пропозиція, оцінка).

Повідомлення - невеликий публічний виступ з певної теми.

Названі жанри публічного виступу близькі за змістом і формою, про особливості їх підготовки та виголошення буде подано узагальнено.

2.2.2. Підготовка до виступу.

Публічний виступ потребує ретельної попередньої підготовки, що відбувається у кілька етапів:

§ Обдумування та формулювання теми, визначення низки питань, виокремлення принципових положень.

§ Добір теоретичного і практичного матеріалу (опрацювання літе­ратури). На цьому етапі важливо не просто знайти і опрацювати матеріал, а глибоко його осмислити, визначити головне і друго­рядне; інтегрувати основні положення за кількома джерелами.

§ Складання плану, тобто визначення порядку розташування окре­мих частин тексту, їх послідовності та обсягу

§ Складання тез виступу.

§ Написання остаточного тексту виступу.

Вимоги до теми

1.Має бути цікавою для промовця й добре йому знайо­мою.

2.Має відповідати віковим та професійним особливос­тям аудиторії, враховувати рівень її освіченості.

3.Необхідно, щоб тема була актуальною та корисною; матеріал повинен бути доступним для розуміння.

4.Бажано, щоб тема була пов'язана з якоюсь пробле­мою, дискусійним питанням.

Вимоги до мети

1.Донести знання, інформацію; переконати, надихнути, закликати до дії.

2.Розважити слухача, розширити його світогляд, заці­кавити проблемою.

3.Захистити думку, ідею, вчинки людини, спонукати до активних дій.

4.Виховувати, спрямувати на доброчинність, до життя за загальнолюдськими моральними принципами.

Вимоги до заголовка (назви)

1.Має бути чітким, ясним, по можливості коротким.

2.Не слід використовувати незнайомі та малознайомі для слухачів слова (якщо без них не обійтися або це спеціальний прийом для зацікавлення, слід одразу ж пояснити термін).

3.Нецікаво й непривабливо звучать занадто загальні назви, неконкретні.

4.Приваблює яскравий, звучний заголовок, який дає натяк на цікаву проблему, перегукується з основною думкою виступу, промови.