Коефіцієнт прибутковості майна після вирахування відсотків та податків

Фактично, даний показник є кінцевим мірилом ефективності ведення бізнесу. Він показує скільки 1 грошова одиниця вкладена в діло принесла чистого прибутку, яким фірма може вільно користуватися.

Наведені показники прибутковості є основними, що використовуються в банківські практиці для оцінки кредитоспроможності клієнта. Фактично можна розрахувати прибутковість будь-якого активу фірми. Основною проблемою при цьому буде виділення частини прибутку яку приніс саме цей актив.

5. Ринкові

Дану групу показників доцільно розрахувати у випадку, коли фірма є акціонерним товариством та її акції вільно продаються та купуються на ринку цінних паперів.

 

1. Дохід на одну акцію

 

2. Дивідендний дохід на одну акцію у відсотках

 

3. Відношення ціни акції до прибутку на неї

Показує скільки інвестори бажають заплатити за 1 грошову одиницю доходу.

4. Відношення ринкової вартості акції до її балансової вартості

 

 Ці коефіцієнти служать показниками того, що думають інвестори про минулу діяльність компанії та перспективу її майбутнього розвитку. Вони знаходяться у прямому зв’язку з усіма попередньо розрахованими. Якщо коефіцієнти управління боргами, ліквідності, прибутковості знаходяться на належному рівні, то тоді відносні показники ринкової вартості будуть високими.

 

6. Показник економічно вигідної додаткової вартості

Виділення окремого показника пов’язане з нетрадиційністю підходу до його розрахунку. Цей показник є мірилом ефективності поточної діяльності фірми, доцільності її витрат на власний капітал. Він розраховується шляхом додавання до чистого доходу суми утриманих податків та відніманням всіх витрат що понесла фірма. Завершальною частиною економіко-статистичного аналізу як вже зазначалося є аналіз отриманих при розрахунках показників. Слід зауважити, що аналіз відносних показників не тільки забезпечує корисною інформацією відносно операцій фірми та її фінансового становища, але він має також специфічні проблеми, які потребують обережності та розсудливості. Деякі з них прелічені нижче:

1. Багато фірм здійснюють свої операції через філії, представництва та підрозділи в багатьох галузях. У таких випадках дуже складно розробити групу змістовних середніх відносних показників з метою порівняння. Це робить аналіз відносних показників більш придатним для малих, вузькоспеціалізованих фірм.

2. Інфляція є причиною перекручення даних балансових звітів

3. Сезонність також є фактором змін у показниках, що приводить до перекручення дійсності

4. Деякі компанії вдаються до шахрайства - завищення даних фінансових звітів

5. Різні методи ведення обліку приводять до різних результатів

6. Важко дати одностайну оцінку показника: “добре“, “відмінно” чи “погано”

7. Компанія може мати частину показників, що свідчать про її стійке положення, а решту – про слабке. В цьому випадку дуже складно визначити якій-небудь агрегатний показник.

Основною проблемою застосування в аналізі фінансових коефіцієнтів є те що фактично самі по собі вони несуть обмежену інформацію. Повністю виконати свої функції вони можуть лише у порівнянні.