Збір та обробка кредитної інформації

Початковий етап кредитних досліджень повинен полягати в отриманні достатньо повної та наближеної до дійсності картини можливостей позичальника, його фінансового становища. Для досягнення цього повинна використовуватися інформація з різноманітних джерел. Основні джерела наступні: (№ 5, стор. 51)

1. Довідки, що надаються самим клієнтом;

2. Банківські довідки;

3. Рекомендації партнерів;

4. Інші фірми, що надають рекомендації;

5. Конкуренти;

6. Річні та проміжні звіти компанії;

7. Коментарі преси;

8. Звіти брокерів фондової біржі;

Довідки, що надаються самим клієнтом.

В багатьох країнах при відкритті кредитного рахунку банк пропонує клієнту повідомити назву його банку та декількох постійних ділових партнерів, суму, яку очікує  отримати клієнт та прийнятний для нього відсоток за користування кредитом. Ці дані а також реквізити клієнта заносяться в анкету, яка є первинним документом для встановлення кредитних відносин.

Банківські довідки.

Для отримання більш розширеної інформації про рівень надійності клієнта кредитні менеджери вдаються в першу чергу до послуг інших банків. В багатьох банках розроблена власна концепція градації підприємств за ступенем надійності. Нижче наводиться універсальна схема, яка використовується в більшості банківських та небанківських установах.

Перша категорія “А”.Незначний ризик.

До цієї групи відносяться урядові організації, організації, що фінансуються повністю за рахунок державних коштів, націоналізовані промислові підприємства, вищі навчальні заклади, що фінансуються державою, комерційні компанії національного рівня. Але треба зауважити, що відбір компаній в дану категорію повинен провадитися на основі повної інформації про їх реальне фінансове положення. Солідна назва та авторитет компанії в минулому не є гарантією вічної кредитоспроможності. Тому будь-який клієнт, що потрапив до даної групи повинен періодично проходити ретельну перевірку фінансового становища

Категорія “Б” Звичайний комерційний ризик.

До цієї групи відносяться стабільні компанії, фінансове положення яких на протязі достатньо довгого періоду часу є стійким. Для цих компаній характерна відсутність проблем з оплати рахунків. Дебіторська і кредиторська заборгованість не перевищують середнього рівня по галузі і добре деверсифіковані. Попадають в цю групу, як правило, після певного періоду успішного функціонування на ринку.

Категорія “В” Клієнти схильні не сплачувати рахунки

В цю групу потрапляють відносно стабільні організації, але за якими спостерігалися проблеми зі сплатою рахунків чи певні затримки в вирішенні цих питань. Іноді вважається, що клієнти даної категорії так само стабільні як і клієнти попередньої категорії. Однак додатковий ризик в даному випадку буде пов’язаний з вірогідними відстрочками у повернені клієнтом кредиту та сплати за користування ним.

Категорія “Г” Значний ризик.

Причиною занесення фірми до даної категорії ризику є їх наявна або прогнозована фінансова слабкість. Це область, що здатна стати джерелом значних фінансових втрат, тому вона потребує підвищеної уваги. В той же час, нерідко трапляються випадки, коли операції з даною групою клієнтів більш прибуткові ніж операції з менш ризикованішими фірмами. Тому необхідно якомога раніше виявляти клієнтів, що належать до даної групи для розробки ефективних заходів постійного контролю над їх фінансовим становищем.

Категорія Д Неприйнятний ризик.

В цю категорію потрапляють масив клієнтів настільки слабких у фінансовому аспекті та настільки нестабільних в питаннях платежів, що банку залишається або відмовити у наданні послуг, або запропонувати найжорсткіші умови контролю за діяльністю в період здійснення кредитної угоди. Треба зауважити також, що більшість фірм зтикаються з тимчасовими фінансовими труднощами тому в більшості випадків переведення на цій підставі їх до нижчої категорії є недоцільним. Вирішенням цієї проблеми є додавання до літери, що визначає групу ризику літери “Х”. Ця літера означатиме, що для даної компанії тимчасово припинено кредитування на умовах даної групи.

Рекомендації партнерів.

Це джерело поряд з банківськими довідками, як правило, розглядається з певною долею скептицизму. Це пов’язано з тим, що некредитоспроможній клієнт навряд чи стане посилатися на партнерів, що мають схильність давати не дуже приємну інформацію. При аналізі даного джерела інформації треба врахувати наступні моменти:

1. Якщо партнером є дуже відома фірма з солідною репутацією, то до думки менеджерів цієї фірми варто прислухатися.

2. Якщо в якості рекомендодавця вибрана невідома фірма – варто з’ясувати її положення та репутацію на ринку.

3. Варто з’ясувати наявність прихованих зв’язків між позичальником та фірмою до якої звернулися по рекомендацію

4. Подаючи запит про репутацію фірми, треба зважати на форму запита. Вона повинна бути одночасно достатньо змістовною компактною і зручною для заповнення