Практичне заняття 11. 1. Фінансовий контроль на місцевому рівні – 2 год.

Питання для обговорення:

1. Необхідність фінансового контролю на рівні місцевих органів влади та управління.

2. Внут­рішній та зовнішній фінансовий контроль на місцевому рівні.

3. Органи, які здійснюють фінансовий контроль.

4. Формування звітності про виконання місцевих бюджетів.

5. Аудит фінансової діяльності органів місцевого самоврядування.

 

Завдання для самостійної роботи

Підготувати питання для дискусії:

1. Методи та види фінансового контролю.

2. Організація фінансового контролю на місцевому рівні.

3. Конт­роль фінансових органів за формуванням та використанням коштів місцевих бюджетів і власних коштів бюджетних установ.

4. Особливості контролю фінансових органів за використанням грошових фондів, виділених на освіту, охорону здоров’я, культуру, місцевому господарству.

5. Аудит як форма регіонального фінансового контролю.

Тематика рефератів:

1. Правові засади та організація бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів.
2. Шляхи вдосконалення контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів.
3. Зарубіжний досвід організації фінансового контролю.
4. Поняття та системи касового виконання місцевих бюджетів у зарубіжних країнах.
5. Роль громадського бюджетного контролю та досвід його застосування в Україні і зарубіжних краї­нах.
6. Історія становлення Державного казначейства України.
7. Види відповідальності за бюджетні правопо­рушення.

 

Література: 20, 34, 37, 43, 67, 79.

 

Тести для модульного контролю знань студентів

Модульний контроль № 4

 

1. Створення умов для надання громадських послуг населенню за єдиними стандартами на всій території – це завдання:

А) державної фінансової політики;

Б) місцевої фінансової політики;

В) не передбачається фінансовою політикою взагалі.

 

2. Визначення головних проблем розвитку економіки та соціаль­ної сфери на основі аналізу розвитку адміністративно-територіа­льної одиниці за попередній та поточний роки – це завдання:

А) державної фінансової політики;

Б) місцевої фінансової політики;

В) не передбачається фінансовою політикою взагалі.

 

3. До основних критеріїв ефективності бюджетної політики на­лежать показники:

А) рівень збирання доходів бюджету;

Б) рівень збирання податкових надходжень;

В) рівень виконання бюджетних зобов'язань;

Г) обсяг фактичного бюджетного дефіциту.

 

4. Бюджетні ресурси перерозподіляються через:

А) спеціалізовані регіональні фонди;

Б) Державний бюджет;

В) спеціалізований державний фонд;

Г) безпосередньо між адміністративно-територіальними оди­­ни­цями.

 

5. Напрями перерозподілу бюджетних ресурсів:

а) від відносно «бідних» у фінансовому розумінні територій до «багатих» територій;

б) від відносно «багатих» у фінансовому розумінні територій до «бідних» територій;

в) від відносно «бідних» у фінансовому розумінні територій до інших «бідних» територій;

г) від відносно «багатих» у фінансовому розумінні територій до інших «багатих» територій;

 

6. Необхідність запровадження в Україні фінансового вирівнювання зумовлена:

А) нерівномірністю ефективності різних галузей економіки;

Б) нерівномірністю територіального розміщення продуктивних сил;

В) нерівномірністю розподілу міжбюджетних трансфертів;

Г) нерівномірністю соціального статцсц окремих верств населення.

 

7. Головною метою регіональної фінансової політики є:

А) забезпечення кожному органу місцевого самоврядування можливості надавати соціальні послуги на приблизно однаковому рівні за однакових ставок оподаткування;

Б) забезпечення кожному органу місцевого самоврядування можливості надавати соціальні послуги на приблизно однаковому рівні за різних ставок оподаткування;

В) забезпечення кожному органу місцевого самоврядування можливості самостійно встановлювати ставки місцевих податків і зборів.

 

8. Завданнями державної регіональної фінансової політики є:

А) підвищення ефективності використання виробничих потужностей підприємств, розміщених на відповідних територіях;

Б) зменшення диспропорцій територіального розміщення виробничих потужностей;

В) збільшення надходжень до місцевого бюджету;

Г) економія видатків місцевого бюджету.

 

9. Невідповідність між обсягами фінансових ресурсів певного ор­гану місцевого самоврядування і обсягами завдань та обов'язків, які на нього покладаються, – це:

А) горизонтальний фіскальний дисбаланс;

Б) вертикальний фіскальний дисбаланс;

В) бюджетний дефіцит.

 

10. Невідповідність між обсягами фінансових ресурсів територі­альних одиниць, які мають однакові обсяги завдань, що на них покла­даються, – це:

А) горизонтальний фіскальний дисбаланс;

Б) вертикальний фіскальний дисбаланс;

В) бюджетний дефіцит.

 

11. Якими шляхами можна усунути вертикальні фіскальні дисбаланси:

А) зменшити коло обов'язків того рівня влади, в якого виник вер­тикальний фіскальний дисбаланс;

Б) запровадити додаткові податки на території;

В) за рахунок надання центральною владою цільових субвенцій;

Г) за рахунок дотації вирівнювання.

 

12. Якими шляхами можна усунути горизонтальні фіскальні дис­балансі:

А) зменшити коло обов'язків того рівня влади, в якого виник вер­тикальний фіскальний дисбаланс;

Б) запровадити додаткові податки на території;

В) за рахунок надання центральною владою цільових субвенцій;

Г) за рахунок дотації вирівнювання.

 

13. Головним елементом у системі заходів державної регіональної фінансової політики є:

А) горизонтальне вирівнювання

Б) вертикальне вирівнювання

В) правильні відповіді А і Б.

 

14. Державна регіональна фінансова політика – це:

А) система заходів, що здійснюється центральною владою з метою управління процесом утворення, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів держави;

Б) система заходів, що здійснюється центральною владою з метою управління процесом утворення, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів у регіонах;

В) система заходів, що здійснюється центральною владою з метою управління процесом утворення, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів територіальної громади.

 

15. Причинами виникнення вертикального дисбалансу є:

А) недостатній контроль за обсягом, динамікою і цільовим спрямуванням наданих громадських послуг, в результаті чого має місце перевищення бюджетних зобов’язань за витратами бюджету;

Б) недостатній контроль за обсягом, динамікою і цільовим спрямуванням наданих громадських послуг, в результаті чого має місце перевищення надходжень над витратами бюджету.

В) недостатній контроль за обсягом, динамікою і цільовим спрямуванням коштів місцевого бюджету

Г) недостатнсть фінансових ресурсів на територіях однакового рівня для забезпечення грошових послуг відповідно до певних стандартів.

 

16. Причинами виникнення горизонтального дисбалансу є:

А) недостатній контроль за обсягом, динамікою і цільовим спрямуванням наданих громадських послуг, в результаті чого має місце перевищення бюджетних зобов’язань за витратами бюджету;

Б) недостатній контроль за обсягом, динамікою і цільовим спрямуванням наданих громадських послуг, в результаті чого має місце перевищення надходжень над витратами бюджету.

В) недостатній контроль за обсягом, динамікою і цільовим спрямуванням коштів місцевого бюджету

Г) недостатнсть фінансових ресурсів на територіях однакового рівня для забезпечення грошових послуг відповідно до певних стандартів.

 

17. Основними інструментами фінансового вирівнювання є:

А) бюджетні дотації;

Б) бюджетні кошти;

В) бюджетний дефіцит;

Г) бюджетні відносини.

 

18. Бюджетні дотації – це:

А) трансфертні ресурси, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат;

Б) трансфертні ресурси, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня місцевим бюджетам нижчого адміністративного рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів і витрат;

В) трансфертні ресурси, що передаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат і які підлягають обов’язковому поверненню у випадку нецільового використання.

 

19. Бюджетні субсидії – це:

А) трансфертні ресурси, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат;

Б) трансфертні ресурси, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня місцевим бюджетам нижчого адміністративного рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів і витрат;

В) трансфертні ресурси, що передаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат і які підлягають обов’язковому поверненню у випадку нецільового використання.

 

20. Бюджетні субвенції – це:

А) трансфертні ресурси, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат;

Б) трансфертні ресурси, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня місцевим бюджетам нижчого адміністративного рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів і витрат;

В) трансфертні ресурси, що передаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат і які підлягають обов’язковому поверненню у випадку нецільового використання.

21. Субвенції на виконання інвестиційних проектів можуть надаватися:

А) з Державного бюджету;

Б) з місцевих бюджетів;

В) з Державного та місцевих бюджетів;

Г) не надаються, так як заборонені Бюджетним кодексом України.

 

22. Управління місцевими фінансами – це:

А) це формування, використання та розпорядження коштами підприємств різних форм власності;

Б) це формування, використання та розпорядження коштами підприємств бюджетних установ;

В) це формування, використання та розпорядження коштами місцевих бюджетів, а також фінансами комунальних підприємств;

Г) це формування, використання та розпорядження коштами лдержавного бюджету.

 

23. Об’єктом управління місцевими фінансами є:

А) фінансові відносини, пов’язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів на місцевому рівні;

Б) фінансові відносини, пов’язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів на державному рівні;

В) фінансові відносини, пов’язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів комунальних підприємств;

Г) фінансові відносини, пов’язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів підприємств різних форм власності.

 

24. Суб’єктами управління місцевими фінансами є:

А) комунальні підприємства;

Б) бюджетні установи;

В) територіальні громади та вибрані ним представницькі органи;

Г) органи державної влади.

 

25. Управління місцевими фінансами можна представити як систему, до складу якої входять наступні елементи:

А) касове виконання місцевих бюджетів;

Б) фінансове планування на підприємствах;

В) аналіз фінансової діяльності комунальних підприємств;

Г) методи управління доходами державного бюджету.

 

26. До місцевих фінансових органів у системі виконавчої влади належать:

А) відділення Міністерствва фінансів України;

Б) фінансові управління та відділи обласних, міських, районних, державних адміністрацій;

Г) фінансові відділи обласних, міських, районних управлінь Державного казначейства України.

 

27. Стратегічне управління місцевими фінансами – це:

А) встановлення обсягів фінансових ресурсів адміністративно-територіальних одиниць на перспективу для реалізації цільових програм, пов'язаних з піднесенням економіки регіонів України;

Б) маневрування наявними фінансовими ресурсами органів місцевого самоврядування;

В) досягнення максимального ефекту при мінімальних затратах ресурсів місцевих бюджетних установ.

28. Оперативне управління місцевими фінансами – це:

А) встановлення обсягів фінансових ресурсів адміністративно-територіальних одиниць на перспективу для реалізації цільових програм, пов'язаних з піднесенням економіки регіонів України;

Б) маневрування наявними фінансовими ресурсами органів місцевого самоврядування;

В) досягнення максимального ефекту при мінімальних затратах ресурсів місцевих бюджетних установ.

29. Стимулювання як елемент системи управління місцевими фінансами – це:

А) пошук резервів зростання місцевих фінансових ресурсів та напрямів ефективного їх використання.

Б) удосконалення касового виконання місцевих бюджетів.

В) надання пільг за місцевими податками;

Г) маневрування наявними фінансовими ресурсами органів місцевого самоврядування.

30. Об’єктами фінансового контролю на місцевому рівні є:

а) місцеві бюджети і місцеві запозичення;

б) комунальне майно та земля;

в) фінансові та бухгалтерські служби установ і підприємств;

г) спеціалізовані структурні підрозділи галузевих відомств.

 

31. Фінансовий контроль на місцевому рівні здійснюють:

А) тільки територіальна громада;

Б) тільки органи самоорганізації населення;

В) працівники фінансових органів, податкової і банківської систем;

Г) правильної відповіді немає.

 

32. Загальний фінансовий контроль здійснює:

А) Рахункова палата Верховної Ради України;

Б) місцеві державні адміністрації;

В) Головне контрольне-ревізійне управління;

Г) Верховна Рада України.

 

33. В залежності від ступеня охоплення контрольованого об'єкта фінансовий контроль поділяють на:

А) комплексний і тематичний;

Б) повний і частковий;

В) суцільний та вибірковий;

Г) документальний і фактичний.

 

34. Залежно від ступеня охоплення об'єктів фінансовим конт­ролем його поділяють на:

А) комп­лексний і тематичний;

Б) повний і частковий;

В) суцільний та вибірковий;

Г) доку­ментальний і фактичний.

 

35. Залежно від джерел інформації і методики виконання кон­трольних дій фінансовий контроль поділяють на:

А) комп­лексний і тематичний;

Б) повний і частковий;

В) суцільний та вибірковий;

Г) доку­ментальний і фактичний.

 

36. Залежно від місця здійснення фінансового контролю його поділяють на:

А) комп­лексний і тематичний;

Б) повний і частковий;

В) суцільний та вибірковий;

Г) контроль на місцях та дистанційний контроль.

 

37. До зовнішнього фінансового контролю належать:

А) незалежний аудит;

Б) фінансовий контроль у бюджетних установах;

В) фінансовий контроль органів виконавчої влади;

Г) контроль з боку благодійних організацій.

 

38. До внутрішнього фінансового контролю належать:

А) незалежний аудит;

Б) фінансовий контроль у бюджетних установах;

В) фінансовий контроль органів виконавчої влади;

Г) контроль з боку благодійних організацій.

 

39. Система сприятливих фінансових умов і податкових пільг, що створюються державою для депресивних регіонів, називається:

а) преференція;

б) субвенція;

в) субсидія;

г) дотація.

 

40. Який орган здійснює контроль за дотриманням фінансового законодавства:

А) Міністерство фінансів України;

Б) Рахункова палата України;

В) Державна контрольно-ревізійна служба України;

Г) Державна податкова служба України?

 

41. Який орган здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства:

А) Міністерство фінансів України;

Б) Рахункова палата України;

В) Державна контрольно-ревізійна служба України;

Г) Державна податкова служба України?

 

42. Який орган здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства:

А) Міністерство фінансів України;

Б) Рахункова палата України;

В) Державна контрольно-ревізійна служба Україпи;

Г) Державна податкова служба України?

 

43. Який орган здійснює обслуговування державного боргу:

А) Міністерство фінансів України;

Б) Рахункова палата України;

В) Державна контрольно-ревізійна служба України;

Г) Державна податкова служба України?

 

44. Який орган має лише центральний апарат управління:

А) Міністерство фінансів України;

Б) Рахункова палата України;

В) Державна контрольно-ревізійна служба України;

Г) Державна податкова служба України?

 

45. Який орган здійснює облік бюджетних коштів:

А) Міністерство фінансів України;

Б) Рахункова палата України;

В) Державне казначейство України;

Г) Державна податкова служба України?

 

46. Бюджетні асигнування можуть бути призупинені:

А) Міністерством фінансів;

Б) Державним казначейством;

В) Контрольно-ревізійною службою;

Г) головним розпорядником.

 

47. Хто очолює фінансове відділення Міністерства фінансів України:

А) голова;

Б) керівник;

В) завідувач;

г) директор?

 

48. Хто очолює фінансове управління Міністерства фінансів України:

А) голова;

Б) керівник;

В) завідувач;

г) директор?

 

49. Хто призначає на посаду і звільняє з посади міністра фінансів в Україні:

А) Президент України;

Б) Прем'єр-міністр України;

В) Верховна Рада України;

Г) народ через вибори?

 

50. Який орган готує проект Державного бюджету України:

А) Міністерство фінансів України;

Б) Рахункова палата України;

В) Державна контрольно-ревізійна служба України;

Г) Державна податкова служба України?

 

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ДЕФІНІЦІЙ

Автономія місцевого самоврядування фінансова – можливість адміністративно-територіальних одиниць та їх органів самоврядування здійснювати покладені на них законом функції за рахунок власних фінансових джерел.

Автономність бюджету – незалежність відповідних органів влади й управління в процесі формування та виконання бюджету даного рівня від органів влади й управління вищого рівня. Ґрунтується на чіткому розмежуванні функцій і повноважень між рівнями адміністративно-територіального поділу. Забезпечується збалансованим розпо­ділом доходів і видатків між бюджетами.

Б

Баланс фінансових ресурсів території – система показників, що відбиває джерела формування, обсяги, а також напрями використання фінансових ресурсів у межах відповідної адміністративно-терито­ріальної одиниці за певний час, як правило, за рік.

Банківська система касового виконання бюджету – система касового виконання державного і місцевих бюджетів. Забезпечується банківсь­кими установами. Касове виконання державного бюджету при цій сис­те­мі покладається на центральний банк, місцевих бюджетів – на уповноважені банківські установи.

Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджет автоматичний – автоматичне перенесення бюджету минулого року на новий бюджетний рік у випадку несвоєчасного прийняття нового бюджету.

Бюджет автономний – самостійний бюджет (кошторис доходів і ви­датків) території, господарської одиниці, фонду. Такому бюджетові властиві відносна самостійність, незалежність від бюджетів більших територіальних чи господарських формувань, а та­кож від центрального бюджету. Бюд­жет автономний може допов­нювати бюджети вищих рівнів.

Бюджет додатковий – бюджет, складений з урахуванням додаткових витрат, що виникли поточного року вже після затвердження основного бюджету.

Бюджет капітальний – форма подання показників поточного чи оперативного фінансового плану капітальних укладень (фінансового забезпечення реалізації інвестиційного проекту). Такий план розроб­ляють на етапі нового будівництва, реконструкції і модернізації основних фондів, придбання нових видів обладнання та нематеріальних активів тощо.

Бюджет консолідований – об’єднаний бюджет адміністративно-тери­торіальних одиниць, регіонів, що входять до складу автономії чи держави.

Бюджет місцевий – бюджет адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, селища, села). Бюджет місцевий області об’єднує обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування; бюджет місцевий району – районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети.

Бюджет поточний – форма подання показників поточного чи оперативного плану фінансового забезпечення операційної (виробничо-комерційної) діяльності.

Бюджет Автономної Республіки Крим – сукупність доходів і витрат республіканського бюджету автономії, а також районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.
Бюджет міста з районним поділом – сукупність доходів і витрат міського бюджету та бюджетів районів у складі міста.

Бюджет області – сукупність доходів і витрат обласного бюд­жету, а також районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району – сукупність доходів і витрат районного бюджету,

а також міст районного підпорядкування, сільських і селищних рад.

Бюджет району в місті — установлений нормами, затверд­женими рішенням районної ради в місті, план формування і використання районного фонду коштів для забезпечення функцій, які здійснюються органами влади і самоврядування району в місті.

Бюджет селищної та сільської ради – бюджет, що складається, затверджується і виконується органами селищного та сільського самоуправління.

Бюджет територіальної громади – бюджет міста, села, селища або добровільного об’єднання кількох сіл в одну громаду.

Бюджетна децентралізація – процес передачі частини прав, компетенції, відповідальності й фінансових ресурсів у бюджетній сфері від центральної влади на користь місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Наслідком бюд­жетної децент­ралізації є збільшення частки місцевих бюджетів у доходах і витратах зведеного (консолідованого) бюджету.

Бюджетна дотація (від лат. dotatio – дарунок, пожертва) – кошти, що безповоротно передаються з Державного бюджету місцевим бюд­жетам або з місцевих бюджетів вищого рівня – місцевим бюджетам нижчого рівня для збалансування їх доходів і витрат.

Бюджетна класифікація – єдине систематизоване, функціональне групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюд­жетних даних. Критерієм класифікації за доходами є економічне значення джерел доходів бюджету в системі податків і обов’яз­кових платежів, а за витратами – цільове спрямування коштів з бюджету.

Бюджетна позичка – кошти, що надаються на принципах строковості і поворотності з Державного бюджету України місцевим бюджетам, а також з місцевих бюджетів нижчого рівня для покриття тимчасових касових розривів при їх виконанні.

Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, в иконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Бюджетна субсидія (від лат. subsidium – допомога, підтримка) — кошти, які надаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, або з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого рівня на фінансування цільових видатків.

Бюджетне право – сукупність фінансово-правових норм, що регулюють бюджетні відносини.

Бюджетна рівновага – стан окремих бюджетів і бюджетної системи в цілому, що характеризується наявністю врівноваженості двох різноспрямованих чинників: доходів і видатків.

Бюджетне самофінансування – спосіб забезпечення доходної частини бюджету за рахунок власних доходів відповідної території.

Бюджетна система України – сукупність Державного бюджету та міс­цевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетна субвенція (від лат. subveniere – приходити на допомогу) – кошти, що надаються місцевим бюджетам з Державного бюджету або з місцевих бюджетів вищого рівня на фінансування цільових видатків і підлягають поверненню в разі нецільового використання їх.

Бюджетна установа – орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно Державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетне асигнування – повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов’язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, прид­бання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій впродовж бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

Бюджетне призначення – повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, Законом України про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне регулювання – процес перерозподілу коштів між бюджетами, що полягає в передаванні частини фінансових ресурсів бюд­жетів вищих рівнів бюджетам нижчих рівнів з метою збалансування останніх.

Бюджетні інвестиції вкладання коштів у визначені об’єкти і проек­ти з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Вони є капітальними вкладеннями в розвиток виробництва чи соціаль­ну сферу.

Бюджетні потоки – рух грошових коштів до бюджету і з нього, а також між окремими бюджетами, який здійснюється через рахунки бюджету, що відкриваються в установах банківської системи.

Бюджетні процедури – процедури підготовки проекту бюджету виконавчим органом державної влади або місцевого самоврядування, його оформлення, подання до представницького органу влади, розгляду, слухання в представницькому органі влади, а також порядок доопрацювання проекту, внесення до нього змін, затвердження бюджету, введення його в дію та затвердження звіту відповідно до визначених термінів.

Бюджетні резерви – заздалегідь відокремлена частина бюджетних коштів, призначена для фінансування невідкладних витрат, що не могли бути передбачені під час затвердження бюджету.

Бюджетні трансферти – це невідплатні і безповоротні платежі з бюд­жету юридичним і фізичним особам, які не являють собою прид­бання товарів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу.

Бюджетний запит – документ, підготовлений розпорядником бюджет­них коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Бюджетний мультиплікатор – числовий коефіцієнт, що показує, у скіль­ки разів зростуть або зменшаться бюджетні доходи через збіль­шення або скорочення бюджетних видатків на одну грошову одиницю.

Бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний рік – проміжок часу (12 місяців), протягом якого відбувається виконання затвердженого бюджету.

Бюджетний розпис – документ, у якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповід­но до бюджетної класифікації.

Бюджетний унітаризм – форма міжбюджетних взаємовідносин у країнах з унітарним державним устроєм, що базується на засадах, визначених центральною владою в законодавчому порядку.

Бюджетний устрій – побудова системи бюджетів, її поділ на окремі види бюджетів на основі державного і територіального устроїв країни. Це сукупність принципів організації системи бюджетів та взаємозв’язків між її окремими ланками.

Бюджетний федералізм – форма міжбюджетних взаємовідносин у країнах з федеративним державним устроєм, які базуються на компетенції федеральної влади і суб’єктів федерації на договірних засадах.

В

Валютні фонди – валютні кошти органів місцевого самоврядування, що формуються на основі порядку, встановленого законодавством України, включаються до складу місцевого бюджету і витрачаються з метою, визначеною місцевою владою. Кошти валютних фондів зберігаються на спеціальних валютних рахунках органів місцевого самоврядування.

Видатки місцевих бюджетів – кошти, які спрямовуються відповідними місцевими органами влади на фінансування заходів з метою забезпечення покладених на ці органи функцій. Видатки місцевих бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточ­ні видатки – видатки на фінансування діючої мережі підприємств, закладів, установ, що перебувають у власності органів місцевого самоврядування, а також на заходи соціального захисту і соціального забезпечення населення. Видатки розвитку — це витрати місцевих бюджетів на інвестиційні програми і капітальні вкладення.

Виконання місцевого бюджету – процес забезпечення доходів бюд­жету та його видатків, який здійснюється місцевим органом держав­ної виконавчої влади, а також виконавчим органом місцевого самоврядування.

Вирівнювання фінансове – процес перерозподілу фінансових ресурсів на користь адміністративно-територіальних одиниць, які не мають достатніх власних доходів. Здійснюється центральними органам и державної влади. Синонім поняття «бюджетне регулювання».

Витрати державні – прямі витрати, спрямовані за цільовим призначенням як на виконання загальнодержавних функцій, так і на розширення виробництва, соціальної сфери окремих державних підприємств, об’єднань, організацій та установ. Витрати державні здійсню­ються шляхом фінансування.

Вільний залишок коштів бюджету – кошти, що утворилися на початок поточного бюджетного року; доходи бюджету, додатково одержані в процесі виконання бюджету; суми перевищення доходів над видатками, які утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках поточного року. Ці кошти не підлягають вилученню органами державної виконавчої влади вищого рівня.

Власні доходи місцевих органів влади – доходи, які належать місцевій владі і акумулюються нею за рахунок джерел, що є на підвідомчій території. До власних доходів належать місцеві податки і збори, комунальні платежі, доходи від майна тощо.

Г

Головні розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу отримують повноваження шляхом установлення бюджетних призначень.

Гранти місцевим органам влади (від англ. g rant – дарувати, давати: дотацію, субсидію, стипендію, задовольняти прохання) – фінансові ресурси, які передаються місцевій владі з бюджетів вищого рівня для фінансування окремих завдань і функцій. Фінансові ресурси у вигляді грантів можуть надаватися місцевим органам влади також міжнародними фінансовими організаціями та бізнесовими структурами.

Громадські послуги – послуги, що надаються громадянам місцевими інститутами публічної влади в межах їхніх функцій і завдань.

Д

Делеговані повноваження – повноваження, які доручаються для виконання місцевій владі від імені центральної влади. Фінансування заходів, що виконуються в межах делегованих повноважень, забезпечується державою.

Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) – загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов’язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що набирають чинності в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Децентралізація бюджетна – процес передачі центральною владою частини прав, компетенцій, відповідальності і фінансових ресурсів у бюджетній сфері місцевим органам державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. Наслідком децентралізації бюджетної є збільшення частки місцевих бюджетів у доходах і видатках зведеного (консолідованого) бюджету.

Дефіцит бюджету – перевищення видатків бюджету над його доходами.

Джерела фінансування – наявні та очікувані джерела залучення фінансових ресурсів, а також економічні суб’єкти, спроможні надати ці ресурси.