Слалом у Славському: розвага для фанатів?

 

Колишній член збірної СРСР з гірськолижного спорту Дмитро Ареф'єв і його дружина Оксана сиділи за столиком власного ресторану «Максим» у центрі Славського і з три­вогою думали про майбутнє. Була третя година ночі 9 бе­резня, коли з ресторану вийшли останні відвідувачі. Вечір видався вдалим, оскільки гостей у святковий день було до­сить багато. Працівники ресторану, стомлені від інтенсив­ної роботи, розходились додому. На вулиці була плюсоватемпература, навколо танув сніг, у повітрі пахло весною. Але все це Ареф'євих не радувало. Сьогодні закінчився лижний сезон, а з ним завершився і прибутковий для Слав­ського період. Завтра, після відходу поїздів на Львів і на Київ, село порине у тихе, майже нудне життя, що триватиме цілих дев'ять місяців до наступного грудня.

Славське

Селище міського типу Славське Сколівського району Львівської області є, напевно, одним з найкращих гірськолиж­них центрів в Україні. Воно розташоване за 120 кілометрів від обласного центру на висоті 750 метрів над рівнем моря у мальовничій долині рік Опір і Славської, недалеко від Водо­дільного хребта, що відділяє Прикарпаття від Закарпаття. Поруч знаходиться історичне село Тухля, описане Іваном Франком у повісті «Захар Беркут». Через Славське, у якому проживає близько 4 тисяч мешканців, проходить залізниця Львів-Чоп, якою їдуть усі міжнародні поїзди з України у Че­хію і Угорщину. 20-кілометрова автомобільна дорога, що зна­ходиться у більш-менш прийнятному стані, в'ється у долині Опора, з'єднуючи Славське з міжнародною автотрасою Київ-Львів-Ужгород. Крім туристичних баз і готелів, у селищі працюють цегельня і лісгосп.

Гора Тростян і околиці

Центром гірськолижного спорту і туризму в Україні спра­ведливо вважається гора Тростян, підніжжя якої знаходиться за два кілометри від центра села. Ця гора висотою 1,3 кілометрів не може змагатися з Альпійськими горами за довжиною гірськолижних трас, але досить добре витримує конкуренцію за їх складністю. Найважчим є стрімкий цент­ральний схил, який, без сумніву, подарує захоплюючі кілька хвилин спортивних випробувань будь-кому, хто насмілить­ся спуститись по ньому. Складності трасам також надають снігові горби, що формуються сотнями лижників. Спортив­не товариство «Динамо», у власності якого знаходяться схи­ли, розчищає їх від снігових горбів лише напередодні відпо­відальних міжнародних змагань. Гірськолижникам-новачкам Тростян пропонує відносно пологий західний і живопис­ний північний схили. Усього на горі знаходиться п'ять ка­натних і один крісельний підйомники. Ще чотири підйомни­ки знаходяться на інших схилах навколо Славського. З ог­ляду на поганий стан доріг добратися до підніжжя схилів можна лише на автомобілях УАЗ і ГАЗ-66 військового типу, що здебільшого їздять з відкритим кузовом. Подорож, що триває близько десяти хвилин, дарує незабутні враження усім, хто на неї зважився. Ще однією перевагою Тростяна є те, що лише на її вершині можна здійснити дзвінки з мо­більного телефону (у стандарті NМТ). Унизу, в долині, мобільні телефони не працюють.

Готелі і сфера послуг

Більшість туристів проживає у приватному секторі, який пропонує кімнати з кабельним телебаченням і спільним туалетом, що часто знаходиться поза будинком. Туристичні бази (передовсім найбільша з них - «Динамо») мають кімнати із символічним опаленням і меблями в «аскетичному» стилі. Спроби одного відомого львівського підприємця викупити базу «Динамо» були заблоковані як Міністерством внутрішніх справ, якому належить це спортивне товариство, так і місцевою владою. Для того щоб потрапити у комфортніші готелі типу «Червона калина» і «Перлина Карпат», крім товстого гаманця (кредитні картки все одно не приймаються), часто потрібні політичні знайомства. Туристи нарікають на якість їжі, що пропонується і в приватному секторі, і на туристичних базах, і в готелях. Тому ресторан «Максим», що пропонує смачну їжу за смішними (за київськими стандартами) цінами, знаходиться практично в монополії. У селищі є кілька барів і дискотека.

Прокат лиж

У буденний зимовий день особливих проблем зі споря­дженням немає - кілька місцевих пунктів прокату лиж про­понують непоганий вибір для клієнтів з різними смаками і різним рівнем доходів. Проблеми з'являються у вихідні і за­гострюються майже до безвиході на Новий рік і в Міжна­родний жіночий день (звичайно, за наявності снігу).

Рекламні заходи

Реклами Славського практично немає навіть в Україні. Більшість київських туристичних агентств пропонує зимо­вий відпочинок лише в Альпах та Високих Татрах. Спроби знайти інформацію про Славське в інтернеті були безуспіш­ними, як і спроби відшукати у київських книгарнях турис­тичний путівник по Карпатах. Лише «Перлина Карпат», що частково знаходиться у власності інвестиційного фонду «Га­лицькі інвестиції», рекламувалась у газеті Kyiv Post і по Радіо-Люкс. Інформаційного центру, у який туристи могли б звернутися по приїзді до Славського, теж немає.

Зимовий сезон цього року виявився багатосніжним, набагато кращим, ніж попередній. У цьому Ареф'євим по­щастило, адже вони відкрили свій ресторан у листопаді. Але відповісти на запитання «Що робити далі?» молоде подружжя не могло. Чи варто все ж ризикнути і три­мати ресторан відкритим у надії на одиноких відвідувачів, чи варто його закрити до початку наступного сезону? На вулиці ж віяв теплий весняний вітер...

Питання для обговорення

 

1. Які переваги і недоліки у кожного з двох варіантів, що обдумують Ареф'єви: а) закриття ресторану на літо; б) робота ресторану протягом літа?

2. Як ви оцінюєте дію чинників конкурентної переваги Портера на розвиток гірськолижного туризму у Славському?

3. Що можуть зробити Ареф'єви та інші місцеві підприємці для підвищення привабливості місцевого курорту?

 

Бібліографічний список: [1-8].

 

Семінарське заняття №4