Характерні особливості офіційно-ділового стилю

 

Стиль мови –це її різновид, який обслуговує певну сторону суспільного життя: повсякденне спілкування, офіційно-ділові відносини; агітаційно-масову діяльність; науку; художню творчість. У кожній з цих сфер використовується свій різновид літературної мови або стиль літературної мови.

Діловий стиль – це стиль, який задовольняє потреби суспільства в доку­ментальному оформленні різних актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, діяльності, ділових стосунків між державами, органі­заціями, а також між членами суспільства в офіційній сфері їх спілкування.

Соціальна функція писемного ділового мовлення дуже важлива: ділове мовлення обслуговує суспільні відносини людей, слугує для зв'язку органів влади з населенням, для взаємозв'язків у політичній, економічній, соціальній і культурній сферах. Мета офіційно-ділового стилю – інформація.

Цілком очевидно, що ці завдання не може виконувати якесь однотипне, уніфіковане мовлення; у межах ділового стилю виділяються підстилі планово-звітної документації, розпорядчої й директивної документації, облікової документації, ділового листування. Кожен з них має свої особливості; їх не можна не враховувати при укладанні ділових документів.

Тепер розглянемо найважливіші риси, які визначають діловий стиль.

1. Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі (використання засобів образності, як і висловлення особистих почуттів, для нього не типове). Найважливішими тут є послідовність і точність викладу фактів, об'єктивність оцінок, гранична чіткість у висловленні запропонованих розв'язків того чи іншого завдання (тому в діловому стилі не вживається емоційно забарвлена лексика, суфікси суб'єктивної оцінки, вигуки та ін.). Основний (з точки зору емоційно-експресивного забарвлення) тон ділового мовлення – нейтральний. Проте сказане не означає, що виклад в офіційних документах повинен бути – в усіх без винятку ситуаціях – нейтральний: залежно від конкретного змісту документа, від його призначення він може бути і підкреслено офіційним, і вимогливим, і урочистим тощо.

Слід зазначити, що англійська мова відрізняється особливою образністю, яку слід критично переносити до української мови. Наприклад: The mother company bore a daughter, granted her a dowry of 2,000,000 and chrіstened her... Дослівний переклад цього речення такий: Компанія-мати народила доньку, дала їй придане 2 млн фунтів стерлінгів та охрестила її... Як бачимо, вико­ристовувати речення в такому вигляді в офіційно-діловому стилі неможливо. Після обробки отримуємо: Компанія заснувала дочірню компанію, виділила їй капітал 2 млн фунтів стерлінгів; нову компанію назвали… Образність в англійській мові – це не завжди бажання емоційно збагатити текст.

2. Офіційно-діловий стиль відзначається всезростаючою стандартизацією мови, насамперед мови масової типової документації. Найхарактерніші прояви стандартизації такі: широке вживання усталених словесних формул; їх вживання в ділових паперах цілком закономірне, оскільки набагато спрощує і полегшує процес складання окремих видів документів; велика повторюваність таких слів, форм, зворотів, конструкцій – як результат прагнення до однотипності способів вираження думки в однотипних ситуаціях. Укладачі паперів свідомо відмовляються від використання всієї багатоманітності виражальних засобів мови. Вибрані таким чином мовні прийоми починають витісняти можливі форми висловлення думки й набувають характеру універсальних засобів, так званих кліше.

3. Суворі вимоги до лексики офіційно-ділового стилю: широке, тематич­но зумовлене використання професійної термінології (юридичної, бухгалтер­сь­кої, економічної тощо), скорочених слів, зокрема скорочених назв різних ор­га­нізацій та установ; відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічної лексики.

Відмінна від загальнолітературної мови частотність уживання слів основного словникового фонду. Лексика комерційної літератури бідніша, ніж лексика художніх творів. Тому частотність окремих елементів загальної лексики комерційної літератури вища, ніж частотність окремих елементів лексики художніх творів (див. додаток Б).

Ми назвали тут риси, які виділяють діловий стиль як окремий стиль літературної мови. Проте він не стоїть осторонь від інших стилів і не є чимось чужорідним до них, а пов’язаний з ними багатьма внутрішніми зв'язками. Так, діловий і науковий стилі мають таку спільну рису, як наявність термінології. Проте термінологія, уживана в діловому стилі, має дещо іншу природу, ніж термінологія наукова: вона менш точна й більш змінна порівняно з науковою (ділова мова загалом більше зв'язана з повсякденною побутовою тематикою, а тому частіше й більше зазнає змін під впливом суспільних факторів). Діловий стиль має спільну рису і з публіцистичним стилем: обидва вони, на відміну від розмовної чи наукової мови, обслуговують гостро злободенні, актуальні питання.