Обов'язки, права та відповідальність ревізорів.

Якість та ефективність контрольно-ревізійної роботи залежить значною мірою від правильного підбору і кваліфікації ревізорів, які у своїй роботі по­винні керуватись Законом України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні».

Ревізор – це посадова особа, що уповноважена відповідним органом управління (органом державної контрольно-ревізійної служби) виконувати контрольні функції щодо проведення ревізії (перевірки) фінансово-господар­ської діяльності підприємства незалежно від форми власності.

Основною службового функцією ревізора є проведення ревізій і перевірок. Ревізор повинен суворо керуватись чинним законодавством, а та­кож відповідними інструкціями та нормативними актами. Крім того, ревізори згідно Закону мають певні обов'язки (рис. 3.2).

 

 

Обов'язки ревізора

правдиво, точно і об'єктивно висвітлювати виявлені ревізією факти порушень, зловживань із зазначенням конкретних осіб, розміру заподіяної шкоди та причин;

у разі встановлення фактів нестач, втрат, що вимагають невідкладних заходів до винуватця, ревізор за узгодженням з керівником ревізуючого органу повинен поставити питання про притягнення його до відповідальності;

знати діюче законодавство, постанови уряду, накази і розпорядження відповідних органів, інструктивні та інші нормативно-довідкові матеріали, які мають відношення до діяльності підприємства, що ревізуються, та суворо ними керуватись у своїй практичній контрольно-ревізійної роботі;

володіти методикою організації і проведення ревізії на підприємстві;

 

 

Ревізор зобов'язаний:

перевірити виконання рішень за результатами попередньої ревізії і відобразити в акті повноту і своєчасність їх виконання.

 

 

Рис. 3.2. Обов ' язки ревізора.

 

За результатами ревізії ревізором складаються висновки і пропозиції, які спрямовані на виправлення існуючого становища.

В процесі проведення ревізії ревізор має право:

1) ревізувати і перевіряти на підприємствах і в установах грошові та бухгалтерські доку­менти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження та витрачання коштів, матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей та грошових сум, цінних паперів, матеріалів, готової продукції і т.д.;

2) безперешкодного доступу на склали, у сховища, виробничі та інші приміщення для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією. Припиняти на поточних та інших рахунках в банку розрахункові операції у випадках, коли керівництво об'єкта перевірки перешкоджає працівнику контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки;

3) залучати кваліфікованих спеціалістів для проведення експертизи, контрольних запусків сировини у виробництво, обміру;

4) вимагати від керівника об'єкта, що ревізується, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків; у необхідних ви­падках опечатувати касу, касові приміщення, склади, архіви, а у разі виявлення зловжи­вань - вилучати необхідні документи на строк до закінчення ревізії (залишати у справах акт вилучення таких документів);

5) одержувати від НБУ, його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідок про банківські операції і залишки коштів на рахунках, а від підприємств і організацій, в т.ч. недержавних форм власності - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, що ревізуються;

6) одержувати від службових та матеріально відповідальних осіб, яких перевіряють, письмові пояснення з питань, які виникають в ході ревізії;

7) стягувати в дохід держави кошти, одержані підприємством за незаконними угодами без передбачених законом підстав та з порушеннями чинного законодавства;

8) накладати у випадках, передбачених законодавством, на керівників та інших службових осіб підприємства адміністративні штрафи;

9) застосовувати до підприємства фінансові санкції, передбачені пунктом 7 статті 11 За­кону України «Про державну податкову службу в Україні”.

 

Володіючи такими широкими правами, ревізори не мають адміністра­тивних прав, права давати під час ревізії обов’язкові розпорядження праців­никам підприємств, що ревізуються. Але можуть у процесі ревізії звертати увагу керівників підприємств, що перевіряються, на необхідність усунення виявлених порушень нормативно-законодавчих актів та відшкодування запо­діяних збитків.

У своїй роботі ревізор зобов'язаний суворо додержуватись Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ. За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків він притягується до дисциплінарної та кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства. Працівники Державної контрольно-ревізійної служби України повинні забезпечити дотримання комерційної та службової таємниці.

Скарги на дії службових осіб в районах, містах та службових осіб кон­трольно-ревізійних управлінь розглядаються і рішення за ними приймаються начальниками цих управлінь, скарги на дії службових осіб Головного кон­трольно-ревізійного управління та начальників контрольно-ревізійних управлінь областей розглядаються начальником Головного контрольно-ревізійного управління.

Скарги розглядаються і рішення за ними приймаються не пізніше як в місячний термін з моменту їх надходження. В разі незгоди скарги розгляда­ються через суд.

 

 

Планування контрольно-ревізійної роботи

 

Правильний підбір об'єктів і своєчасність проведення на них ревізій значною мірою впливають на ефективність роботи контролюючих органів. Для досягнення мети ревізій у контрольно-ревізійному відділі здійснюється планування роботи на півріччя, а з питань ревізії бюджетів місцевих Рад на­родних депутатів протягом року щоквартально.

Нормативне планування базується на ст.2 та ст.11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», відповідно до яких органи державної ревізійної служби проводять ревізії та перевірки за своєю ініціативою не частіше одного разу в 2 роки. Як правило, між черговими ревізіями чи перевірками має пройти не менше ніж 3 місяці.

Теми і об'єкти для ревізій (перевірок) включаються в плани кон­трольно-ревізійної роботи відповідно до річного плану основних питань економічної і контрольної роботи Головного контрольно-ревізійного управління України, на підставі рішень і вказівок обласного контрольно-ревізійного управління, вивчення звітних та інших даних про хід виконання державних та місцевих бюджетів, даних про стан справ щодо забезпечення збереження коштів і матеріальних цінностей, узагальнення матеріалів раніше проведених ревізій, на підставі скарг, заяв, звернень про фінансові пору­шення та зловживання, що надійшли від громадян, правоохоронних органів і органів місцевої влади.

Складаючи плани роботи, необхідно керуватися такою періодичністю проведення ревізій:

1) роботи сільських, селищних і міських Рад народних депутатів по ви­конанню бюджетів, кошторисів установ, що утримуються на їх бюджетах, комплексно проводяться не рідше 1 разу в рік.

2) виконання кошторисів бюджетних установ, що обслуговуються централізованими бухгалтеріями, а також ведуть самостійний облік – не рідше 1 разу в два роки. Ці ревізії проводяться працівниками місцевих фінансових органів, контрольно-ревізійних відділів у районах, містах спільно Із працівниками відповідних відділів місцевих органів державної влади.

До планів роботи обов'язково долучаються:

1. Централізовані завдання та інші доручення доведені КРУ вищого рангу. При цьому планувати термін проведення ревізій чи перевірки за централізованим завданням треба таким чином, щоб мати не менше як 15 ка­лендарних днів для узагальнення і реалізації матеріалів ревізії і перевірок.

2. Доручення і завдання правоохоронних органів і податкових адміністрацій, які підписані, переважно, першими особами органів Прокура­тури, МВС, СБУ, ДПА, їх структурних підрозділів та погоджені з кон­трольно-ревізійним управлінням.

Перевага у черговості виконання ревізій надається за зверненнями саме цим органам.

З метою недопущення скарг керівників підприємств про порушення принципів черговості і періодичності проведення ревізій і перевірок на од­ному підприємстві у контрольно-ревізійному відділі ведеться облік і аналіз кількості проведених ревізій і перевірок пооб'єктно. Не планується прове­дення дріб'язкових, короткотривалих перевірок, а лише повних ревізій і перевірок фінансово-господарської діяльності.

У планах контрольно-ревізійної роботи необхідно також передбачити періодичні перевірки виконання рішень, пропозицій, вимог, прийнятих за ре­зультатами проведених ревізій. У плані контрольно-ревізійної роботи міс­титься наступна інформація (рис. 3.3)

Крім перерахованих реквізитів, в плані передбачені ще такі розділи:

v ревізії і перевірки щодо виконання кошторисів бюджетної установи;

v ревізії і перевірки підприємств і організацій;

v перевірка виконання наказів і рішень, що прийняті за результатами раніше проведених ревізій і перевірок;

v організаційна робота.

 

тема ревізії (перевірки)

назва об'єкта, його відомча підпорядкованість

підставу для включення в план (пункт, номер і дату листа КРУ або конкретного правоохоронного органу, податкової адміністрації)

ревізійний період (місяць і рік попередньої ревізії)

термін виконання (зазначено місяць, коли буде проводитись ревізія щодо виконання централізованих завдань ГоловКРУ, КРУ і т.д. і до якого числа місяця повинна бути надіслана відповідь за матеріалами ревізії)

виконавці (планові затрати часу в робочих днях по кожному виконавцю)

планові затрати часу (тривалість ревізії в робочих днях, як правило, не більше 30 робочих днів – для планових ревізій та 15 робочих днів – для позапланових ревізій)

Структура плану контрольно-ревізійної роботи

Рис. 3.3. Структура плану контрольно-ревізійної роботи.

 

Зміни у план роботи контрольно-ревізійного відділу вносяться посадо­вими особами обласного контрольно-ревізійного управління на підставі обґрунтованого подання начальника контрольно-ревізійного відділу за місяць до закінчення поточного півріччя. У змінах вказується номер пункту плану, назва об'єкта, тема і тривалість ревізій, терміни проведення чи об'єкти яких підлягають зміні, та на що буде використано вивільнені людино-дні.