Складові системи фінансового контролю на фінансовому ринку

Зміст

 

 

Вступ ……………………………………………………….............…..... 6

 

Тема 1: Фінансовий контроль: поняття та сутність ……….........…...... 7-21

1. Поняття фінансового контролю ………………………….................. 7-11

2. Класифікація фінансового контролю ……………........................... 11-14

3. Суб’єкти фінансового контролю в Україні …………….................. 14-18

4. Методи фінансового контролю …………………………................. 18-21

 

Тема 2: Правове регулювання фінансового контролю

в Україні ……………………………………………………………….............. 22-38

1. Загальна характеристика законодавчо-нормативних актів, які регулюють здійснення фінансового контролю в Україні …………........................... 22-24

2. Стандарти фінансового контролю ………………....…….................. 25-38

 

Тема 3: Організація фінансового контролю органами Ко­нтрольно-ревізійної служби України ……………………………………….................... 39-57

1. Структура та завдання Контрольно-ревізійної служби

України ……........................................................................................................ 39-40

2. Обов'язки, права та відповідальність ревізорів …...…..................... 40-42

3. Планування контрольно-ревізійної роботи …………..…................ 42-44

4. Інспектування: сутність, етапи …………………..…….................... 44-51

5. Організація і методика проведення державного фінансового аудиту орга­нами ДКРС України ……………………………….......…....... …................ 51-53

6. Порядок проведення перевірок ДКРС України по зверненню правоохорон­них органів ……………………………………….................................. 54-57

 

Тема 4: Особливості фінансового контролю у системі Державного казначейства України ………………………………………........……...................... 58-65

1. Загальні положення діяльності Державного казначейства

України................................................................................................................ 58-59

2. Організація проведення фінансового контролю органами Державного каз­начейства України ………………………………………............................. 59-62

3. Сутність та характеристика внутрішньо-казначейського фінансового

контролю ………………………………………………………......................... 62-65

 

Тема 5: Порядок здійснення фінансового контролю Рахунковою палатою

України ………………………………………………...……............................. 66-77

1. Основні положення діяльності Рахункової палати

України ……….................................................................................................... 66-68

2. Права та обов’язки посадових осіб Рахункової палати, які уповнова­жені здійснювати перевірки (ревізії) ………………………………................ 68-70

3. Методика проведення перевірок (ревізій) органами Рахункової

па­лати ………………………………………………………..…….................... 70-77

 

Тема 6: Фінансовий контроль органів митної служби

України ……........................................................................................................ 78-90

1. Структура митної служби України. Завдання та функції митних

орга­нів ……………………………………………………................................. 78-80

2. Права, обов'язки та вiдповiдальнiсть членів контрольно-ревізійних підрозділів митних органів ……………………………………….................... 80-82

3. Внутрішній фінансовий контроль у митній службі

України ……........................................................................................................ 82-88

4. Порядок проведення фінансового контролю митними органами

Укра­їни …………………………….………………………............................... 89-90

 

Тема 7: Організація і методика проведення фінансового контролю органами Пенсійного фонду України та Фондами соціального

страхування …………........................…........................................................... 91-114

1.  Завдання та функції Пенсійного фонду України ….................. 91-92

2.  Порядок здійснення фінансового контролю Пенсійним

фондом............................................................................................................... 92-96

3.  Фонди соціального страхування в Україні: права, завдання та

обов’язки …………………………………………………….......................... 96-100

4.  Методика проведення фінансового контролю фондами соціального

страхування ……………………………………………………..................... 101-112

4.1. Фондом соціального страхування у зв’язку з тимчасової втрати

пра­цездатності …………………………………...…………….................... 101-105

4.2. Фондом соціального страхування на випадок

безробіття …………....................................................................................... 106-107

4.3. Фондом соціального страхування від нещасних випадків на вироб­ництві та професійних захворювань ………………………….................... 107-112

5.   Фінансові санкції за порушення норм «соціального»

законодавства ……………………………………………………................ 112-114

 

Тема 8: Податкова служба, Національний банк, Антимонопольний комітет, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг – органи, які здійснюють фінансовий конт­роль в Україні ………………....................... 115-132

1. Фінансовий контроль податкових органів України................. 115-117

2. Організація фінансового контролю Національним банком

України ……………………………………………………........................... 117-122

3. Методика проведення контрольних заходів Антимонопольним комі­тетом України ………………………………………………......................... 122-128

4. Порядок проведення перевірок Державною комісією з регулю­вання ринків фінансових послуг …………………………………….................... 128-132

 

Тема 9: Незалежний фінансовий контроль в Україні …................. 133-148

1. Аудиторська палата України – функції, задачі …................... 133-134

2. Сутність та необхідність незалежного аудита.. ….................. 134-136

3. Міжнародні та національні стандарти аудиту …...................... 136-139

4. Порядок проведення незалежних аудиторських

перевірок ………........................................................................................... 139-145

5. Методи перевірки фінансової звітності ….………................... 145-148

 

Тема 10: Організація внутрішнього аудиту ……….......................... 149-156

1. Сутність внутрішнього аудита, його організація й

необхідність................................................................................................... 149-154

2. Стандарти професійної практики внутрішнього

аудита ………................................................................................................. 154-156

 

Тема 11: Зарубіжний досвід організації державного фінансового

кон­тролю …….……………………………………………........................... 165-167

 

 

Перелік рекомендованої літератури …………………....................... 160-166

 

Вступ В побудові нової економічної системи в Україні одне з провідних місць належить фінансовій сфері. Викликано це тим, що на базі фінансів і управління ними формуються відносини між усіма суб’єктами економіки.Оскільки кінцевим призначенням фінансових ресурсів є забезпе­чення розширеного відтворення і задоволення суспільних інтересів та потреб, то кожний громадянин і держава в цілому надзвичайно зацікавлені в їх ефек­тивному використанні. Звідси об’єктивно виникає потреба в управлінні фінансовими ресурсами, а відтак у фінансовому контролі.

На сучасному етапі організації фінансовий контроль претерпає серйоз­них змін. Це пов'язане із принципово новим характером товарно-грошових відносин в сучасній Україні, появою різноманітних форм власності й нового для країни фінансового ринку. Поряд з державним і відомчим контролем з'явилася нова організаційна форма фінансового контролю – аудиторська.

Подолання суспільно-економічної кризи, необхідність стабілізації економіки потребують суттєвого підвищення ролі інформаційного, технологічного, методичного, організаційного та іншого забезпечення управління галузями національного господарства України.

Метою вивчення курсу «Фінансовий контроль» є формування у студентів теоретичних знань щодо основних засад фінансового контролю та набуття практичних навичок з порядку порядку його здійснення різними суб’єктами, що дасть змогу оцінити діючу систему фінансового контролю та розробити рекомендації по її вдосконаленню. Мета курсу реалізується через поставлені завдання:

ü набуття базових теоретичних знань щодо основ побудови системи фінансового контролю;

ü оволодіння методикою проведення фінансового контролю;

ü набуття практичних навичок з оформлення результатів фінансового контролю і вмінь прийняття правильних практичних рішень.

 

 

Тема 1: Фінансовий контроль: поняття та сутність 1. Поняття фінансового контролю.2. Класифікація фінансового контролю.3. Суб’єкти фінансового контролю в Україні.4. Методи фінансового контролю. 1. Поняття фінансового контролю. Фінансовий контроль виступає формою реалізації контрольної функції фінансів.

Серед вчених, як вітчизняних так і зарубіжних, до сьогодні точаться дискусії щодо трактування терміну «фінансовий контроль». Умовно усі теоретичні концепції можна об’єднати у п’ять груп, в залежності від аспекту, у якому вони розглядають поняття «фінансовий контроль», зокрема:

- як функцію системи управління фінансовими відносинами.

- як контрольну функцію фінансів;

- як діяльність різних контролюючих органів та систему їх нагляду;

- як один з видів державного контролю;

- як сукупність заходів, які проводяться контролюючими органами.

До першої групи можна віднести таких видатних науковців як: Л.Ф. Зверенчук, Я.И.Гуральник, В.Ф.Журко, Т.А.Башкатова, Л.М.Крамаровський, С.К.Егорова, В.М.Радіонова, Г.М.Давидов, О.Д.Василик, О.П.Кириленко та інші.

Так, зокрема, О.Д.Василик зазначив, що «фінансовий контроль за своєю економічною суттю – це функція управління, яка включає сукупність спостережень, перевірок за діяльністю об'єкта управління з метою оцінки обґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання».

За О.П.Кириленко, «фінансовий контроль – це один з елементів управління фінансами; особлива діяльність по перевірці правильності вартісного розподілу валового національного продукту, утворення і витрачання фондів грошових коштів».

До вчених, які розглядають фінансовий контроль як контрольну функцію фінансів відноситься, зокрема, Є.В.Калюга, котра у своїй монографії „Фінансово-господарський контроль у системі управління” стверджує, що фінансовий контроль ґрунтується на використанні контрольної функції фінансів і виступає як один із проявів її важливого значення в розширеному відтворенні».

Фадейкіна Н.В. та Воронов В.О. під фінансовим контролем розуміють особливу функцію фінансів, метою якої є розкриття відхилень від прийнятих стандартів законності та ефективності управління фінансовими.

До групи концепцій вчених, які розглядають фінансовий контроль як діяльність контролюючих органів відноситься, зокрема, М.С. Малеїн, який стверджував, що фінансовий контроль – це діяльність фінансових, кредитних та господарських органів (організацій), спрямована на забезпечення фінансової, бюджетної, кредитної, розрахункової та касової дисципліни у процесі виконання планів. Така діяльність регулюється правовими нормами та заключається у перевірці законності, обґрунтованості та раціональності грошових витрат.

Систему нагляду органів державної влади, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян України за фінансово – господарською діяльністю підприємств, установ, організацій з метою оцінки економічної ефективності цієї діяльності на думку І.С.Стефанюка та Л.Фещенкоявляє собою фінансовий контроль.

До четвертої групи можна віднести О.Ю. Грачову та Е.Д. Соколову, які під фінансовим контролем розуміють вид державного контролю, який «спрямований на перевірку витрачання державних коштів, своєчасності та повноти мобілізації державних ресурсів, законності витрат та доходів усіх ланок фінансової системи, дотримання правил обліку та звітності».

П’яту групу уособлює В.З. Шевлокова, на думку якої, - «фінансовий контроль – це сукупність дій та операцій по перевірці фінансових та пов’язаних з ними питань діяльності суб’єктів господарювання та управління з застосуванням специфічних форм та методів його організації».

Фінансовий контроль як перевірку законності та доцільності формування, розподілу та витрачання грошових, трудових, матеріальних та інших ресурсів розглядає Є.О.Аліс ов.Неоднозначність визначення поняття фінансового контролю науко­вцями дає привід для того, щоб звернутися до законодавчих документів, які б могли узгодити погляди на дане питання.Оскільки вся фінансова діяльність у державі регламентується законами і підзаконними актами, змістом фінансового контролю, у кінцевому рахунку, є забезпечення виконання і додержання законів і фінансової дисципліни всіма державними, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами.При цьому фінансова діяльність не тільки повинна відповідати закону, але бути доцільною. Таким чином, в перевірці законності і доцільності про­являється суть фінансового контролю. Правовою основою здійснення фінансового контролю є Конституція України, в якій визначені принципи, основні права і обов’язки державних органів і громадських організацій в галузі контролю. Головними норматив­ними актами, що регулюють сферу фінансового контролю, є Бюджетний кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушення, Закони України «Про Державну податкову службу в Україні», «Про Державну контрольну-ревізійну службу в Україні», «Про аудиторську діяльність».В Україні нормативно-правове поле фінансового контролю не досить врегульоване, законодавча база у цій галузі відстає від економічної реально­сті, завдань держави у фінансовій сфері. Про це свідчить те, що до сьогодні залишається не прийнятим Закон України «Про фінансовий контроль в Україні», який повинен стати основним нормативно-правовим актом, що рег­ламентуватиме систему відносин фінансового контролю.

Система фінансового контролю представляє собою сукупність таких елементів: об’єктів, суб’єктів, підконтрольних суб’єктів, предмет контролю, контрольні заходи (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Під формою фінансового контролю варто розуміти засоби організації та вираження контрольних заходів. До форм фінансового контролю можна віднести: перевірку, ревізію, інспектування, аудит, а також аутсорсинг, моніторинг, пруденційний нагляд.

Фінансовий контроль лише тоді виконує призначену йому роль, якщо ґрунтуватиметься на певних принципах. До їх числа належать:

Таблиця 1.3

Методи фінансового контролю

 

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є його метод. До методів фінансового контролю належать конкретні способи (прийоми), що застосовуються при здійсненні контрольних функцій. Метод дослідження об'єкта контролю залежить від характеру об'єкта і певних його елементів.

Методи фінансового контролю можна згрупувати таким чином: загальнонаукові методи (аналіз, синтез, дедукція, індукція і т.п.), методи впливу (штрафні санкції, система заохочення і т.п.) та емпіричні методи (за допомогою яких здійснюється контрольні процедури). Останні, в свою чергу, представлені:

§ документальними способами і прийомами: арифметична і нормативна перевірка, юридична оцінка документів, спосіб оберненого підрахунку, аналітичного і економічного контролю, хронологічний і систематизований, метод логічного контролю та інші;

§ фактичними способами і прийомами: спостереження, інвентаризація, експертна оцінка, контрольна закупка, запити про підконтрольного суб’єкта, метод достовірних тверджень та інші.

Крім того, виділяють специфічні методи суміжних економічних наук, які також можна віднести до методів фінансового контролю, зокрема прийоми економічного аналізу, економіко-математичні методи, методи теорії ймовірності та математичної статистики – розрахунково-аналітичні методи.

Метою метода «юридична оцінка документально оформлених операцій» є визначити відповідність відображених у докумен­тах операцій діючому законодавству та їх економічну цілесообразність.Господарська операція вважається правомірною:1. якщо її зміст не протирічить діючим законам і виданим на їх основі підзаконним актам;2. якщо її вид передбачений статутом суб’єкта підприємницької діяльно­сті;3. у випадку, коли підприємство володіє ліцензією на її здійснення (якщо таке передбачено законодавством).Економічна цілесообразність господарської операції визначається її направленістю на виконання задач, які стоять перед перевіряємим суб’єктом. Метод зустрічних перевірок потребує звірення записів у книгах і рахунках бухгалтерського обліку перевіряємої організації або установи з даними обліку організації, або установи, яка надає сировину, матеріали чи продукцію організації, тобто з контрагентом. Більш широко даний метод застосовується при перевірці виконання робіт або послуг, що для ор­ганізації здійснюють інші юридичні чи приватні особи.При використання методу нормативної (формальної) перевірки встановлюється пра­вильність оформлення первинних документів, а саме: - заповнення усіх необхідних реквізитів;- наявність не обумовлених виправлень. Підчисток, дописок тексту та цифр;- достовірність підписей посадових та матеріально відповідальних осіб. Метод арифметичної перевірки документа використовується з ме­тою перевірки правильності таксування і підрахунків у документах, тобто перевіряється множення, наприклад, ціна за одиницю на кількість одиниць та додавання, наприклад, по всім найменуванням. Метод логічного контролю являє собою спосіб вивчення об’єктивної можливості документально оформлених господарських операцій шляхом різ­номанітних співставлень взаємопов’язаних показників. Таке розкриття логіч­них зв’язків між фінансовими та виробничими показниками дозволяє опера­тивно виявити порушення законодавства України. При використанні суцільного методу перевіряються усі документи та записи у регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Окремі ділянки господарської діяльності належить перевіряти виключно ме­тодом суцільного спостереження, це зокрема: операції, пов’язані з рухом гро­шових коштів у касі, у підзвітних осіб та на рахунках в банках, вексельні операції, операції з цінними паперами та інш. Вибірковий метод застосовується для вивчення тих явищ, які підпо­рядковані достатньо визначеним ймовірним закономірностям. По суті, цей метод один з різновидів несуцільного спостереження, при якому характерис­тика усієї сукупності одиниць (генеральної сукупності) дається за результа­тами обстеження деякої їх частини (вибіркової сукупності), відібраної у ви­падковому порядку, за правилами наукової теорії вибірки. Головне, що від­різняє вибірковий метод, – це репрезентативний характер його результатів, який дозволяє отримувати достовірні показники.При застосуванні несуцільного методу перевіряються найбільш масові господарські операції (або за усі місяці перевіряються най­масовіші операції, або перевіряються усі документи за декілька місяців), тим самим усувається навмисність та односторонність зі сторони перевіряючих у відборі первинних документів та облікових записів. Метод оберненого підрахунку ефективний при перевірці достовірності даних платника податків про приріст запасів, покупку товарів, матеріалів, сировини, полуфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та за­лишках готової продукції. Він заключається у попередній експертній оцінці матеріальних витрат з метою подальшого визначення (оберненим підрахун­ком) величини обґрунтованих списань запасів на виробництво окремих видів продукції, які до часу перевірки більшою частиною або повністю є у наявно­сті на складах підприємства-виробника або у його покупців.За звичай використанню цього метода передує вмотивована експертна оцінка спеціалістів про дійсні витрати сировини та матеріалів на виготов­лення даної продукції. Метод оцінки законності і обґрунтованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку передбачає сти­кування записів у облікових регістрах з виправдними документами, а також даних облікових регістрів з показниками звітності. Тут особа увага приділя­ється:· не вірній кореспонденції рахунків;· не відповідності записей у облікових регістрах первинним докумен­там у частині об’єму здійснених операцій;· відсутність бухгалтерських записей по окремим первинним докумен­там;· складання облікових записей, особливо сторніровочних та виправле­них, не підтверджених виправдними документами;· наявність записей в облікових регістрах по підробленим докумен­там;· необгрунтоване згортання сальдо активно-пасивних рахунків;· невідповідність звітних показників записам у Головній книзі та ін­ших облікових регістрах. Метод порівняння являє собою співставлення об’єкта контролю з ме­тою визначення подібності або відмінності між ними. Цей засіб має універса­льне значення для усіх форм контролю. За допомогою порівняння визнача­ється співставлення даних податкового обліку та податкової звітності, пов’язання даних бухгалтерського обліку та податкового обліку, фінансової та по­даткової звітності. Вирізняють одномірний спосіб порівняння та багатомір­ний. При одномірному порівняльному аналізі співставлення робляться по од­ному або кільком показникам одного об’єкта або декількох об’єктів контролю по одному показнику. За допомогою багатомірного порівняльного аналізу даних проводиться співставлення результатів діяльності декількох підпри­ємств. Охарактеризуймо методи фактичного контролю: Метод інвентаризації матеріальних цінностей і наявності грошо­вих ресурсів використовується для перевірки відповідності даних бухгалтер­ського обліку фактичній наявності грошових і матеріальних цінностей, і в разі виявлення розходжень, вжиття заходів до ліквідації відхилень - лишки оприбутковуються, нестачі відшкодовуються. Причому інвентаризація наяв­ності грошових коштів проводиться обов’язково методом раптової переві­рки наявності грошових коштів у касі підприємства, організації або уста­нови. Метод експертної оцінки являє собою спосіб фактичного контролю, який основується на проведенні кваліфікованими спеціалістами експертизи дійсних об’ємів та якості виконаних послуг, обґрунтованості нормативів виходу готової продукції, особливо акцизної, правильності встановлення кодів товарів, виходу продукції при давальницькій схемі переробки сировини та інш. Метод візуального спостереження включає обстеження на місці зна­ходження об’єкта контролю. До цього методу також відносять метод контро­льних закупок.Використання всієї сукупності видів, форм і методів контролю має над­звичайно велике значення для ефективного функціонування системи фінансового контролю в цілому. Так, застосування всіх видів фінансового контролю є важливим з погляду запобігання втрати контролю за діяльністю певних секторів економіки та утворення неконтрольованих сегментів у фінансовій сфері, а також з погляду попередження паралелізму та дублю­вання при здійсненні контролю. Тема 2: Правове регулювання фінансового ко­нтролю в Україні 1. Загальна характеристика законодавчо-нормативних актів, які регулюють здійснення фінансового контролю в Україні.2. Стандарти фінансового контролю. 1. Загальна характеристика законодавчо-нормативних актів, які регулюють здійснення фінансового контролю в Україні.

У теперішній час між органами державного фінансового контролю ча­сто виникає плутанина повноважень, за результатами перевірок не завжди приймають необхідні рішення, правоохоронні органи держави дуже слабо реагують на виявлені фінансові правопорушення. Натомість запровадження аудиту у державному секторі економіки України є прогресивним кроком з огляду на розвиток ринкових відносин, удосконалення управлінських функ­цій держави та прийняття європейських стандартів. Проте такий захід потре­бував реформування усієї системи державного контролю і, передусім, її зако­нодавчого урегулювання:

1. Внесення відповідних змін до Бюджетного і Господарського кодексів України, Закону «Про аудиторську діяльність», інших документів.

2. Прийняття Закону України «Про фінансовий контроль в Україні».

3. Затвердження стандартів державного фінансового контролю.

4. Затвердження методик аудиту у державному секторі економіки; роз­робка методичних вказівок, робочих документів тощо.

На жаль, реформування фінансового контролю в Україні відбувається непослідовно і несистемно. На практиці розробка методичних вказівок випереджає у часі прийняття законів, що негативно позначається на функціонування дієвої системи контролю зі сторони держави, відбувається порушення інтересів громадськості (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Планування контрольно-ревізійної роботи

 

Правильний підбір об'єктів і своєчасність проведення на них ревізій значною мірою впливають на ефективність роботи контролюючих органів. Для досягнення мети ревізій у контрольно-ревізійному відділі здійснюється планування роботи на півріччя, а з питань ревізії бюджетів місцевих Рад на­родних депутатів протягом року щоквартально.

Нормативне планування базується на ст.2 та ст.11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», відповідно до яких органи державної ревізійної служби проводять ревізії та перевірки за своєю ініціативою не частіше одного разу в 2 роки. Як правило, між черговими ревізіями чи перевірками має пройти не менше ніж 3 місяці.

Теми і об'єкти для ревізій (перевірок) включаються в плани кон­трольно-ревізійної роботи відповідно до річного плану основних питань економічної і контрольної роботи Головного контрольно-ревізійного управління України, на підставі рішень і вказівок обласного контрольно-ревізійного управління, вивчення звітних та інших даних про хід виконання державних та місцевих бюджетів, даних про стан справ щодо забезпечення збереження коштів і матеріальних цінностей, узагальнення матеріалів раніше проведених ревізій, на підставі скарг, заяв, звернень про фінансові пору­шення та зловживання, що надійшли від громадян, правоохоронних органів і органів місцевої влади.

Складаючи плани роботи, необхідно керуватися такою періодичністю проведення ревізій:

1) роботи сільських, селищних і міських Рад народних депутатів по ви­конанню бюджетів, кошторисів установ, що утримуються на їх бюджетах, комплексно проводяться не рідше 1 разу в рік.

2) виконання кошторисів бюджетних установ, що обслуговуються централізованими бухгалтеріями, а також ведуть самостійний облік – не рідше 1 разу в два роки. Ці ревізії проводяться працівниками місцевих фінансових органів, контрольно-ревізійних відділів у районах, містах спільно Із працівниками відповідних відділів місцевих органів державної влади.

До планів роботи обов'язково долучаються:

1. Централізовані завдання та інші доручення доведені КРУ вищого рангу. При цьому планувати термін проведення ревізій чи перевірки за централізованим завданням треба таким чином, щоб мати не менше як 15 ка­лендарних днів для узагальнення і реалізації матеріалів ревізії і перевірок.

2. Доручення і завдання правоохоронних органів і податкових адміністрацій, які підписані, переважно, першими особами органів Прокура­тури, МВС, СБУ, ДПА, їх структурних підрозділів та погоджені з кон­трольно-ревізійним управлінням.

Перевага у черговості виконання ревізій надається за зверненнями саме цим органам.

З метою недопущення скарг керівників підприємств про порушення принципів черговості і періодичності проведення ревізій і перевірок на од­ному підприємстві у контрольно-ревізійному відділі ведеться облік і аналіз кількості проведених ревізій і перевірок пооб'єктно. Не планується прове­дення дріб'язкових, короткотривалих перевірок, а лише повних ревізій і перевірок фінансово-господарської діяльності.

У планах контрольно-ревізійної роботи необхідно також передбачити періодичні перевірки виконання рішень, пропозицій, вимог, прийнятих за ре­зультатами проведених ревізій. У плані контрольно-ревізійної роботи міс­титься наступна інформація (рис. 3.3)

Крім перерахованих реквізитів, в плані передбачені ще такі розділи:

v ревізії і перевірки щодо виконання кошторисів бюджетної установи;

v ревізії і перевірки підприємств і організацій;

v перевірка виконання наказів і рішень, що прийняті за результатами раніше проведених ревізій і перевірок;

v організаційна робота.

 

тема ревізії (перевірки)

назва об'єкта, його відомча підпорядкованість

підставу для включення в план (пункт, номер і дату листа КРУ або конкретного правоохоронного органу, податкової адміністрації)

ревізійний період (місяць і рік попередньої ревізії)

термін виконання (зазначено місяць, коли буде проводитись ревізія щодо виконання централізованих завдань ГоловКРУ, КРУ і т.д. і до якого числа місяця повинна бути надіслана відповідь за матеріалами ревізії)

виконавці (планові затрати часу в робочих днях по кожному виконавцю)

планові затрати часу (тривалість ревізії в робочих днях, як правило, не більше 30 робочих днів – для планових ревізій та 15 робочих днів – для позапланових ревізій)

Структура плану контрольно-ревізійної роботи

Рис. 3.3. Структура плану контрольно-ревізійної роботи.

 

Зміни у план роботи контрольно-ревізійного відділу вносяться посадо­вими особами обласного контрольно-ревізійного управління на підставі обґрунтованого подання начальника контрольно-ревізійного відділу за місяць до закінчення поточного півріччя. У змінах вказується номер пункту плану, назва об'єкта, тема і тривалість ревізій, терміни проведення чи об'єкти яких підлягають зміні, та на що буде використано вивільнені людино-дні.

 

4.

 

 

Рис. 5.5. Етапи підготовки проекту Звіту за результатами перевірки

Вимоги до Звіту за результатами перевірки:

1. звіт повинен бути повним, точним, об'єктивним, переконливим та зрозумілим;

2. звіт повинен містити достатній обсяг матеріалів та доказів, необхідних для обґрунтування результатів перевірки;

3. у звіті не повинно бути перебільшення та надмірного підкреслення ви­явлених недоліків і порушень;

4. звіт повинен містити перелік конкретних пропозицій щодо поліпшення роботи об'єкта перевірки.

Висновок за результатами розгляду Звіту після затвердження його Колегією Рахункової палати направляється об'єкту перевірки. Про результати розгляду та вжиті об'єктом перевірки заходи останній інформує Рахункову палату.

За рішенням Колегії Рахункової палати про результати розгляду Звіту інформується Верховна Рада України та/або її комітети, та за необхідності Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, інші центральні органи виконавчої влади.

У разі виявлення під час перевірки фактів нецільового використання бюджетних коштів, інших правопорушень за скоєння яких передбачена кримінальна чи адміністративна відповідальність, за рішенням Колегії Рахункової палати матеріали перевірки передаються до Генеральної прокура­тури України, інших правоохоронних органів або до суду у визначеному за­конодавством порядку.

5-й етап: Оприлюднення результатів перевірок, яке відбувається через:

Ø доповіді та виступи у Верховній Раді України, її комітетах, Кабінеті Міністрів Укра­їни; участь у парламентських слуханнях та Днях Уряду;

Ø публікацію Звіту або його частин;

Ø випуск і поширення інформаційних та довідкових збірників, бюлетенів (спеціальних бюлетенів);

Ø проведення прес-конференцій, брифінгів, інтерв'ю;

Ø публікації та висвітлення виступів членів Рахункової палати або інших відповідальних працівників Рахункової палати у засобах масової інформації;

Ø проведення тематичних теле- та радіопередач з питань діяльності Рахункової па­лати;

Ø через веб-сторінку в Інтернеті;

Ø повідомлення у засобах масової інформації про результати розгляду Колегією Рахункової палати матеріалів перевірок.

 

6-й етап: Перевірка виконання об'єктом контролю пропозицій Рахун­кової палати, висунутих за результатами проведених контрольних заходів проводиться з певною метою (рис. 5.6).

 

 

Мета перевірки виконання пропозицій за результатами контролю

стимулювання усунення виявлених недоліків, підвищення дієвості звітів про результати перевірок

сприяння ВРУ, КМУ, іншим державним органам у розгляді та вжитті заходів, які забезпечують підвищення ефективності використання державних фінансових ресурсів

визначення ефективності контрольної діяльності РП

аналізу повноти та ефективності впливу пропозицій Рахункової палати на роботу об'єкта перевірки

 

Рис. 5.6. Мета перевірки виконання пропозицій за результатами контролю.

                                                       

Перевірка в порядку контролю проводиться, зокрема, в таких формах:

· отримання поточної інформації про хід виконання об'єктами перевірки рекомендацій, направлених їм за результатами перевірки;

· проведення спеціальної перевірки результатів виконання рекомендацій, яка здійснюється на основі отриманих від об'єкта перевірки відповідних документів, а також шляхом перевірки окремих рекомендацій безпосередньо на об'єкті перевірки. Такі контрольні перевірки проводяться не раніше, ніж через 6 місяців, та не пізніше, ніж через 1 рік після направ­лення рекомендацій;

· проведення на об'єкті перевірки повторної перевірки за повною про­грамою. Основою такої перевірки є перевірка рекомендацій та вивчення усієї діяльності об'єкта перевірки в період, який пройшов від дня попередньої перевірки. Їх періодичність повинна складати не більше одного разу на 2 роки.

Оцінка результатів заходів, вжитих об'єктами перевірок, відповідно до рекомендацій Рахункової палати за результатами перевірок, може мати якісні характеристики, або ж вимірюватися кількісними показниками підвищення ефективності використання державних коштів, які, за своєю сутністю, є ефектом від проведеної перевірки.

Такий ефект може полягати в підвищенні результативності та економності використання державних фінансових ресурсів, поліпшенні якості роботи державних органів, удосконаленні управління бюджетними коштами тощо.

Тема 6: Фінансовий контроль органів митної служби України

1. Структура митної служби України. Функції митних орга­нів.

2. Права, обов'язки та вiдповiдальнiсть членів контрольно-ревізійних підрозділів митних органів.

3. Внутрішній фінансовий контроль у митній службі України.

4. Порядок проведення фінансового контролю митними органами Укра­їни.

 

 

1. Структура митної служби України. Функції ми­тних органів.

 

Митним кодексом України регламентовано поняття митної служби та її структура (рис. 6.1).

Державна митна служба України

Регіональні митниці

Митниці

Митні пости

 

Рис. 6.1. Структура митної служби України.

 

Державна митна служба України