Лекція  2. Фактори, що визначають формування історичного міського середовища

Встановлення передумов виникнення поселення і факторів, що визначають характер його еволюції, розглядання міста в динаміці його становлення і розвитку дозволяють з'ясувати причини виникнення тих чи інших якостей та дати їм вірну оцінку. Особливе значення при цьому мають фактори, що обумовили виникнення об'ємно-просторові особливості міського центру, адже його своєрідність накладає відбиток на весь майбутній хід формування системи міста.

Схема плану міста – розміщення основних містобудівних вузлів, напрями головних магістралей, характер сітки вулиць – залежала, насамперед, від природних умов (характеру рельєфу, наявності водних басейнів, їх розмірів та конфігурації). Природні умови були, зазвичай, і першопричиною вибору місця для розташування поселення. Найбільш рання функція поселень – оборонна – визначала вибір місця, яке б забезпечувало при найменших витратах на будівництво найкращий захист від численних ворогів.

У типології більшості давньоруських городищ лежить розпланування укріплень і зв'язок їх з місцевим рельєфом. Розрізняють такі городища:

мисові, укріплені валом з напільного боку; мисові, укріплені валом по периметру; острівні; поселення, укріплення яких не залежить від рельєфу – круглі, напівкруглі “ волинського типу” (поєднання прямолінійних та криволінійних у плані валів.

Одночасно з рельєфом на вибір місць для нових поселень впливало їх тяжіння до водоймищ – рік, озер – як до шляхів сполучення і джерел водопостачання. Звідси намагання розмістити поселення на підвищених ділянках берегів річок. Особливо часто зустрічається варіант розміщення фортеці на мисі, створеному рікою та її притоками, де природними перепонами місто захищалося з двох, або ж трьох боків, а з напільного, незахищеного боку зводилися штучні споруди – рови та вали.

Таким чином, природний ландшафт (рельєф місцевості, водні поверхні, лісні масиви та інші зелені насадження) являється одним з визначних факторів формування планування та забудови як центрального ядра міста, так і його окремих елементів.

По своїм розмірам та масштабу – висоті, масі, довжині фасадів, вертикальним та горизонтальним членування - архітектурна споруда може знаходитись у рівновазі з елементами ландшафту (левадами чи дзеркалом водоймища, пагорбами, незабудованим природним простором), може підпорядковуватись природним елементам або візуально їх подавляти. 

Розглядаючи просторову структуру історичних міст, ми бачимо велике значення її вертикальної організації. Силуети міст завжди були насичені висотними домінантами. Розміщення первісного ядра, зазвичай, на підвищених місцях, а також концентрація в межах цього ядра значної кількості вертикалей (соборів, дзвіниць, фортечних веж тощо) забезпечувало формування саме тут головного акценту в ієрархії історичних домінант міста.

Це сузір’я вертикалей підтримувалось розкиданими по місту акцентами в вигляді монастирів та парафіяльних церков. Як результат, в силуеті історичних міст сформувалась ієрархія домінант першого, другого і третього порядку.

Відповідність між розміщенням вертикальних акцентів і планувальних вузлів обумовила можливість по вигляду силуету міста одержати увагу щодо планування міста, локалізації його елементів (фортеці, центрального майдану монастирів тощо). Прочитувався і рельєф місцевості, адже більшість домінант розташовувались на підвищених місцях.

Таким чином, система домінант складає своєрідний візуально-інформаційний каркас історичного міста.

Найбільш сталими в часі були природні фактори і тісно пов’язана з ними система розташування основних містобудівних вузлів. Іноді природні умови настільки жорстко обмежували можливість варіативності планувальних прийомів, що навіть у випадках майже повного руйнування міста, воно відновлювалося за тією ж схемою.

В випадках зміни планувальної схеми міст в них все ж зберігались основні містобудівні вузли, а також основні напрямки вулиць.

Збереження на протязі кількох століть садибного типу забудови також сприяло сталості міських планів.

При всьому різноманітті ландшафтів історичних міст з індивідуальними якостями, їх планувальні схеми зводяться до кількох типів:

- радіально-центрична (як варіант – променева);

- рядна;

- перехресно-рядна.

 

Література: [2, 3, 5, 10, 11, 13, 21]