Лекція 11. Нормативно-п равове та організаційне забезпечення реконструкції історичних міст

Захист традиційного характеру історичного середовища регулюється розділом VІ Закону України «Про охорону культурної спадщини” від 25 жовтня 2001 року № 2768 – ІІІ, який передбачає: «З метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам’яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватись зони охорони пам’яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до списку історичних населених міст України…»

Питання охорони історичного середовища, пам’яток історії та мистецтва регулюються також ДБН 369 – 92 (розділ 11):

«11.1. В плануванні та забудові міських і сільських поселень слід додержуватись вимог законодавства України про охорону та використання пам’яток історії та культури, відповідних інструкцій та методичних вказівок.

11.2. Обліку та збереженню в плануванні та забудові підлягають будівлі та споруди, їх ансамблі та комплекси, містобудівельні формування, цінні в художньому відношенню ландшафти, твори монументального мистецтва, археологічні об’єкти, пам’ятні місця, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, та віднесені до категорії пам’яток історії і культури республіканського та місцевого значення, а також пам’ятки, що знов виявлені у процесі досліджень».

11.4. Поряд з будівлями та спорудами – пам’ятками історії та культури – при проектуванні необхідно зберігати цінний природний ландшафт та пам’ятки природи, видові точки і зони, звідкіля розкриваються види на пам’ятки та їх комплекси.

11.6. Необхідно передбачати спадкоємність в архітектурно-містобудівному розвитку поселень, враховувати особливості історичного середовища (комплекс планування, що склалося, та відповідної йому забудови), що характеризуються специфічними для конкретного поселення та етапів його розвитку співвідношеннями об’ємів архітектурних споруд і відкритих проектів, умовами зорового сприйняття пам’яток та їх комплексів, зв’язками з природним ландшафтом.

11.7. Проекти планування і забудови міст з цінним історико-культурним надбанням можуть виконуватись тільки після відповідних передпроектних досліджень, на основі яких складаються історико-архітектурні опорні плани і проекти зон охорони пам’яток історії та культури цих поселень. Ці документи в якості обов’язкових входять до складу генеральних планів.

11.8. При плануванні і забудові міських та сільських поселень необхідно враховувати зони охорони пам’яток історії і культури: охоронні зони, що включають території пам’яток (земельні ділянки пам’яток в їх історичних та природних межах) з доповненням ділянок прилеглих територій, у межах яких забезпечується фізична збереженість пам’яток та їх найближчого історичного оточення (середовища), а також оптимальні умови візуального сприйняття пам’яток (у межах 350 – 500 м).

11.9. Необхідно суворо притримуватись режимів зон охорони, що конкретизовані стосовно специфіки населеного пункту. В цілому на заповідні території та охоронні зони розповсюджується принцип регенерації середовища, на зони регулювання забудови – режим реконструкції з обмеженим, частковим та активним перетворенням середовища.

 

Література: [1, 5, 15, 16, 17, 19, 20, 21, 22]

 

Лекція 12. Передпроектний аналіз історичної забудови міст та і сторико-опорний план

Передпроектний цикл дослідницьких робіт має за мету розробку на основі проведеного історико-генетичного аналізу та вивчення сучасного стану архітектурного середовища історичного міста, умов його реконструкції.

Передпроектний цикл включає аналітично-дослідницькі роботи (збір інформації щодо міста, її систематизація та аналіз):

1. Історія виникнення і розвитку міста; етапи формування його архітектурних ансамблів (текстові матеріали, креслення, графічні та фотозображення тощо).

2. Аналіз планувально-просторової структури міста та його архітектури (аналітич­ні схеми планування міста, його вертикальної композиції, просторової організації міського середовища та головних ансамблів, композиційних і візуальних взаємозв’язків містобудівних вузлів та домінант, описання архітектурних споруд міста з показом їх на плані).

Необхідною та важливішою складовою передпроектних досліджень в царині реконструкції історичних міст є історико-генетичний аналіз. Він передбачає вивчення та співставлення історичних планів, виявлення найбільш сталих елементів структури, а також специфічних особливостей еволюції даного міста.

В кожному конкретному випадку напрямок, глибини опрацювання і склад матеріалів історико-генетичного аналізу залежать від специфіки міста, що підлягає реконструкції, а також від масштабів передбаченого реконструктивного втручання.

Вивчення планувальної структури міста ведеться головним чином по двом напрямам – архівні пошуки та натурні дослідження.

Основними архівними джерелами є письмові документи (літописи, акти, грамоти, топографічні, статистичні та економічні описи міст тощо), історичні карти та плани міста, графічні та живописні зображення, фотографії, а також проектні матеріали і топозйомки. В архівах зберігаються «межові плани» більшості історичних міст Лівобережжя (Гетьманщини та Слобожанщини), що були виконані в середині ХVІІІ століття як опорні плани для розробки проектів реконструкції цих міст. Ці матеріали висвітлюють дорегулярну планувальну структуру міст.

Натурне обстеження планувальної структури заключається в виявленні стародавніх елементів, що збереглись (залишки древніх городищ, фортець, кремлів, території стародавніх майданів; траси середньорічних вулиць та провулків). За участю археологів виявляються і фіксуються сліди споруд, що не збереглися.

На основі співставлення зібраних архівних даних і результатів натурного обстеження, з’ясування аномалій в забудові та плануванні й логічного аналізу їх причин проводиться ретроспективне дослідження планувальної системи міста, визначаються основні етапи еволюції планувальної організації міста, дається оцінка цих етапів з точки зору їх ролі в формуванні композиційної схеми плану міста.

Таким чином складається загальна картина виникнення і еволюції міського плану, на основі якої можна виділити оптимальні етапи його формування, визначити його головні й випадкові нашарування, обозначити історично цінні планувальні елементи.

Історико-опорний план є завершальним кресленням перед- проектного розділу роботи. Він включає всі основні об’єктивні дані, одержані дослідженнями та аналізом. На історико-опорному плані приводяться:

- періодизація освоєння міських територій по основним етапам з часів виникнення міського поселення, ділянки території з культурним шаром, що має археологічну цінність і з історичним ландшафтом;

- елементи планування міста різних періодів; вулиці, що відносяться до етапів дорегулярного і регулярного планування; стародавні міські укріплення - земляні рови, вали; межі стародавніх городищ, кремлів, посадів тощо;

- головні містобудівні вузли та домінанти, візуальні зв’язки домінант; основні видові точки і стули кутів зору, в межах яких формуються панорами та перспективи міста; вулиці, що є видовими направленнями на домінанти, а також місця втрачених домінант; споруди, які порушують зв’язки, що складались історично;

- періодизація забудови міста по основним етапам історії вітчизняної архітектури; ділянки комплексів і фрагментів історичної забудови, що збереглися; будівлі та споруди, що мають велику архітектурно-художню цінність (пам’ятки архітектури), а також споруди, що не відповідають історичному середовищу, а тому підлягають знесенню або зміні;

- інші пам’ятки (пам’ятки історії, садово-паркового мистецтва, археології тощо).

Історико-опорний план міста є основним вихідним матеріалом для розробки рекомендацій і умов реконструкції історичного міста (проекту історичних зон міста).

 

Література: [1, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22]