Сновидіння та марення в художніх творах

Особливості сучасної прози

Важлива роль синтаксису в створенні сучасного тексту очевидна. Зв’язок між принципами модернізму і конкретними синтаксичними конструкціями опосередкований художньо-стилістичними функціями останніх. Ці функції одночасно є ознаками модерністського тексту: розчленованість, фрагментарність, затемнення змісту і водночас художньо-стилістичними функціями неповного речення, і типологічними ознаками модерністського тексту. Зв’язок цих ознак з принципами модернізму відомий: антитрадиційність, дисгармонічність картин світу проявляються в фрагментарності, розчленованості.

Синтаксис сучасної української прози зараз, як ніколи раніше, потерпає від творчих експериментів її деміургів. Уседозволеність постмодернізму призводить до нехтування всіма законами побудови твору. Зокрема, широкого застосування серед сучасних письменників отримав метод «потоку свідомості».

«Потік свідомості» - в літературі модернізму ХХ ст. стиль, що претендує на безпосереднє відтворення ментального життя свідомості за допомогою зчеплення асоціацій, не лінійності, обірваності синтаксису». [21, с. 22 7 ]

Поняття «потоку свідомості» належить американському філософу, одному з засновників прагматизму Вільямові Джеймсу. Він вважав, що свідомість схожа на потік чи джерело, в якому думки, відчуття, переживання, асоціації постійно перебивають один одного і дивно переплітаються подібно до того, як це відбувається в сновидінні.

«Потік свідомості» - це форма, що імітує усне мовлення, внутрішній діалог. Цей метод безсумнівно був пов’язаний з досягненнями в психології, з психоаналізом, що стверджував важливість вільних асоціацій. Але лінгвістично відповідні явища були осмислені лише в 1970-ті роки ХХ ст.

Ще сентименталісти часто вносили в свої твори щоденникові записи персонажа, що, по суті, було передачею внутрішньої мови героя. Такий прийом розкривав читачеві очі на внутрішній світ героя, давав можливість персонажеві розповісти про себе своїми ж словами.

Прихильники традиційних методів викладу прагнули гармонійного зображення дійсності, доступного, прямого. Вони намагалися розібратися у хаосі дійсності. Модерністи ж почали цей хаос описувати, без намагання будь-що упорядкувати.

«Потік свідомості» - це прийом, який дозволяє передати всі чи якнайбільше відтінків, нюансів, напівтонів внутрішнього світу героя (із середини самого персонажа), уникнути описовості, лексичної зайвини (вирази типу «він сказав…», «він подивився і подумав…»).

Появу такого прийому зумовлено об’єктивною потребою: через брак, недосконалість традиційних стилів у висвітленні внутрішнього світу героя.

Найперше, що привертає увагу в сучасних текстах «потоку свідомості» - тип викладу: опис, оповідь, розмірковування. Позбутися цих фундаментальних елементів твору поки що сучасним письменникам не вдалося, адже спосіб будови твору прямо залежить від вербального вираження думки. Там, де є слово - є й тип викладу. «Про ці типи говорив іще М.В. Ломоносов. Пізніше відомий фізіолог I.М. Сєченов підтвердив, що основних типів є таки три (як і передбачав Ломоносов), а більше й бути не може, бо в мисленні об`єкти виступають тільки як члени споріднених груп, або класифікаційних систем, як члени просторових сполучень і як члени послідовно змінюваних у часі родів. Щоправда, сучасні мовознавці намагаються відшукати й інші типи викладу, але, зрештою, все поки що зводиться до цих трьох основних». [24]

Тлумачення викладу та його типів вдало наводить М.С. Зарицький у «Стилістиці сучасної української мови», (2001):

Виклад - розкриття змісту за допомогою мовно-словесних знаків, створення тексту. [14, с. 125]

Спосіб викладу - форма організації мовного матеріалу при розкритті змісту. Можна виділити два різновиди викладу за тим, як проявляється авторська особистість: безпосередній, при якому автор сам передає зміст явища, і опосередкований, коли зміст викладається іншою особою.

Опис - систематизована характеристика ознак. [14, с. 125]

Оповідь - зображення дій у часовому перебігу й просторовій перспективі.

Розмірковування - спосіб викладу, в якому розкривається хід пізнавального процесу, наводиться доведення, аргументація, розгляд і оцінка різних варіантів, підходів до встановлення істини. [14, с. 127]

Про ці ж способи викладу згадує у своїй роботі Т. Трошева, при цьому вона кожен зі способів прив’язує до типів композиційно-мовних форм (КМФ). Композиційно-мовні форми - складні мовні єдності, що структурують думку, упорядковують її розвиток і додають їй цілісність та закінченість. КМФ, оформляючи, з одного боку, цілі шматки тексту, реалізують композиційні особливості зв'язних текстів, а з іншого боку, будучи законом організації мовних одиниць, виступають як складні синтаксичні утворення. [25]

Як організовують мовні одиниці у текстах потоку свідомості можна простежити, проаналізувавши художні твори Ю.А. Андруховича, котрий застосовував цей метод у власній творчості. Оскільки основоположник терміну «потік свідомості» Вільям Джеймс проводив паралелі між свідомістю та сновидіннями, доцільним буде вивчення КМФ на прикладах сновидінь та марень у художніх творах українського письменника.

Саме КМФ сновидінь та марень у текстах Ю. І Андруховича стануть об’єктом нашого дослідження, у якому будемо спиратися на подану класифікацію способів викладу М.С. Зарицького попередньо об’єднавши уривки видінь за природою їхнього походження в такі групи:

) сни;

) марення, спричинені:

а) алкоголем;

б) вживанням легких наркотиків;

в) травмами;

г) агонією.