Характерні ознаки сновидінь і марень

Характерні ознаки сновидінь і марень

 

Сни і марення - явища, які є результатом роботи підсвідомості людини. Однак фізіологічна природа їх виникнення різна. З медичної точки зору, сон - нормальний стан організму, запрограмований здоровим його функціонуванням. На противагу, відсутність сну - безсоння - відносять до збою в його роботі.

Марення - результат фізіологічного чи психічного порушення, спричиненого підвищеною температурою (внаслідок інфекційних захворювань: грипу, чуми, малярії, холери і т.д.), алкогольним чи наркотичним сп’янінням (марихуана або ж кокаїн), різноманітними неврозами, зокрема, шизофренією та параноїчними розладами, токсичними отруєннями, черепно-мозковими травмами.

В обох випадках людна бачить видіння. Але у сні вони вважаються нормальним явищем, у той час як марення - сигнал про небезпеку.

Видіння, що людина бачить під час марень свідомо запрограмувати неможливо. Донедавна така ж точка зору існувала й щодо сновидінь. Однак, як нещодавно з’ясувалося, працюючи над підсвідомістю, людина здатна запрограмувати собі сновидіння. Психологи досліджують цю особливість людського організму ось уже 30 років. Нині в інтернет-магазинах можна придбати CD зі спеціальними рекомендаціями, що дозволять запрограмувати сюжет сновидіння та усвідомити його («Курс осознанного сновидения»). [15] Як запевняють розробники програми, після успішного завершення курсу можна стати повним володарем світу власних сновидь.

Тобто природа сновидінь апелює до здорової роботи над власною підсвідомістю. Про програмування марень можна говорити лише в тому контексті, що видіння, які людина бачить - результат мимовільних спалахів хворої чи потьмареної психіки. Для успішного аналізу сновидінь і марень в літературі спершу необхідно звернутися до медицини.

1.1
Видіння під час сну і марень з медичної точки зору

Характеристика марень

Основною рисою будь-якого марення є гіпертрофія ідей. Уявлення під час марень надмірно юрбляться, утворюють неправильний натовп, змінюються з запаморочливою швидкістю, так що увага не в змозі оволодіти жодним із них і на ньому зосередитися. Кожне відчуття перебільшується, кожне почуття, любов і ненависть, радість і туга, пиха і рідше приниження, доводяться до крайньої межі.

Марення вкривають мозок пеленою божевілля. Людина виглядає дивною і розгубленою. Такий стан досягається за кілька хвилин і може тривати декілька днів. Точні механізми порушення мозкової діяльності поки що не відомі вченим. Однак навіть за найскладнішої стадії марення у людини простежуються світлі проміжки з нормальним сприйняттям навколишнього світу, послідовним мисленням, після чого вона знову може зануритися в свій неіснуючий світ.

В основі марення лежить чимало причин. До них відносяться «висока температура, зловживання алкоголем, наркотичними речовинами, черепно-мозкові травми. Інколи марення розвивається внаслідок отруєння певними препаратами, наприклад, симетидіном, який використовують для лікування виразки, або кортикостероїдами, що застосовуються при запальних процесах. Маячний синдром може розвиватися і за складних захворювань, таких як апендицит, епілепсія, діабет, серцеві захворювання чи інсульт». [31]

Поширеним чинником, що призводить до стану марення, є зловживання алкоголем. Воно спричинює низку психічних розладів, зокрема білу гарячку та алкогольний галюциноз. Алкогольне марення виникає навіть після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. «Таких хворих переслідують нав’язливі думки. Найчастіше це марення підозрілості, переслідування, ревнощів. П'яниці, наприклад, здається, що проти нього улаштовано змову. Він не бачить виходу з ситуації, що створилася, може скінчити життя самогубством». [8]

Цікавим є вплив психотропних речовин на людину. Термін «психотропний» використовується як синонім терміна «психодисплептичний». Психотропні речовини здатні змінити психологію людини і вплинути на розумову діяльність. Їх отримують або з певних рослин, або в результаті хімічного синтезу. Фармаколог Деле виділив три основні групи психотропних засобів:

- заспокійливі, зокрема снодійне, барбітурати і транквілізатори, чимало з яких широко застосовуються в сучасній психіатричній практиці;

-   психічні стимулятори (аміни теж) - засоби, що поліпшують настрій;

-   галюциногени - засоби, що призводять до психічних порушень. [12, с. 11]

Остання група отримала значне розповсюдження в традиційному суспільстві: ЛСД, псилоцибін, мескалін і гармін. На відміну від першої групи, галюциногени не викликають фізіологічної залежності.

Власну специфіку мають марення, що розвиваються внаслідок психічних захворювань, зокрема, шизофренії. Форма протікання цієї хвороби, як і маячний синдром, зазнає змін залежно від розвитку соціуму, оскільки це захворювання безпосередньо пов’язане з реакцією на умови життя індивіда. Тобто марення відображають саме той стан дійсності, в якому живе хворий у конкретний проміжок часу.

Стан людини, яка хворіє на інфекційне зараження типу «гострого марення» описано у виданні Чернівецького державного медичного університету «Ранняя диагностика и лечение инфекционного психоза типа «Острого бреда» (методические рекомендации для врачей)», (1973): «Психічне захворювання виникає гостро, частіше ввечері або вночі. З самого початку розвивається яскраво виражене психомоторне збудження на фоні заплутаності свідомості, повного порушення орієнтування. Рухове збудження має хаотичний, аморфний характер. Хворі звиваються, кидаються з боку в бік, наносять собі травми, здійснюють агресивні дії, часом застигають у найрізноманітніших позах». [19, c. 3]

Оскільки явище марення вражає психіку людини, очевидно, мовна продукція хворого теж має хаотичний характер і позбавлена змісту. У наведеному виданні знаходимо дослівне зображення мовлення людини що марить: «Пульс, пульс… Я не хворий!… експертиза. я живий, живий… Так можна живого вбити…. а той куди пішов… Ай-ай-ай! Боротьба, боротьба, боротьба… Та-татам. передали сто штук! Для чого ж так треба? А-а. бій, бий!. Грім, грім. убити можна так будь-кого… Пульс. Слухайте… Приходьте всі! А-А. Для чого, для чого? Я не хворий!… Разда, раджа. Магараджа!». [19, с. 4]

Як бачимо, мова складається з окремих слів, уривків фраз, складів, по суті не пов’язаних між собою, які не несуть будь-якого цілеспрямованого смислового навантаження. Синтаксис марень є хаотичним, прослідкувати в ньому будь-яку послідовність викладу чи логічність немислимо. Очевидно, що мовний акт з таким хворим неможливий.

 

Особливості сучасної прози

Важлива роль синтаксису в створенні сучасного тексту очевидна. Зв’язок між принципами модернізму і конкретними синтаксичними конструкціями опосередкований художньо-стилістичними функціями останніх. Ці функції одночасно є ознаками модерністського тексту: розчленованість, фрагментарність, затемнення змісту і водночас художньо-стилістичними функціями неповного речення, і типологічними ознаками модерністського тексту. Зв’язок цих ознак з принципами модернізму відомий: антитрадиційність, дисгармонічність картин світу проявляються в фрагментарності, розчленованості.

Синтаксис сучасної української прози зараз, як ніколи раніше, потерпає від творчих експериментів її деміургів. Уседозволеність постмодернізму призводить до нехтування всіма законами побудови твору. Зокрема, широкого застосування серед сучасних письменників отримав метод «потоку свідомості».

«Потік свідомості» - в літературі модернізму ХХ ст. стиль, що претендує на безпосереднє відтворення ментального життя свідомості за допомогою зчеплення асоціацій, не лінійності, обірваності синтаксису». [21, с. 22 7 ]

Поняття «потоку свідомості» належить американському філософу, одному з засновників прагматизму Вільямові Джеймсу. Він вважав, що свідомість схожа на потік чи джерело, в якому думки, відчуття, переживання, асоціації постійно перебивають один одного і дивно переплітаються подібно до того, як це відбувається в сновидінні.

«Потік свідомості» - це форма, що імітує усне мовлення, внутрішній діалог. Цей метод безсумнівно був пов’язаний з досягненнями в психології, з психоаналізом, що стверджував важливість вільних асоціацій. Але лінгвістично відповідні явища були осмислені лише в 1970-ті роки ХХ ст.

Ще сентименталісти часто вносили в свої твори щоденникові записи персонажа, що, по суті, було передачею внутрішньої мови героя. Такий прийом розкривав читачеві очі на внутрішній світ героя, давав можливість персонажеві розповісти про себе своїми ж словами.

Прихильники традиційних методів викладу прагнули гармонійного зображення дійсності, доступного, прямого. Вони намагалися розібратися у хаосі дійсності. Модерністи ж почали цей хаос описувати, без намагання будь-що упорядкувати.

«Потік свідомості» - це прийом, який дозволяє передати всі чи якнайбільше відтінків, нюансів, напівтонів внутрішнього світу героя (із середини самого персонажа), уникнути описовості, лексичної зайвини (вирази типу «він сказав…», «він подивився і подумав…»).

Появу такого прийому зумовлено об’єктивною потребою: через брак, недосконалість традиційних стилів у висвітленні внутрішнього світу героя.

Найперше, що привертає увагу в сучасних текстах «потоку свідомості» - тип викладу: опис, оповідь, розмірковування. Позбутися цих фундаментальних елементів твору поки що сучасним письменникам не вдалося, адже спосіб будови твору прямо залежить від вербального вираження думки. Там, де є слово - є й тип викладу. «Про ці типи говорив іще М.В. Ломоносов. Пізніше відомий фізіолог I.М. Сєченов підтвердив, що основних типів є таки три (як і передбачав Ломоносов), а більше й бути не може, бо в мисленні об`єкти виступають тільки як члени споріднених груп, або класифікаційних систем, як члени просторових сполучень і як члени послідовно змінюваних у часі родів. Щоправда, сучасні мовознавці намагаються відшукати й інші типи викладу, але, зрештою, все поки що зводиться до цих трьох основних». [24]

Тлумачення викладу та його типів вдало наводить М.С. Зарицький у «Стилістиці сучасної української мови», (2001):

Виклад - розкриття змісту за допомогою мовно-словесних знаків, створення тексту. [14, с. 125]

Спосіб викладу - форма організації мовного матеріалу при розкритті змісту. Можна виділити два різновиди викладу за тим, як проявляється авторська особистість: безпосередній, при якому автор сам передає зміст явища, і опосередкований, коли зміст викладається іншою особою.

Опис - систематизована характеристика ознак. [14, с. 125]

Оповідь - зображення дій у часовому перебігу й просторовій перспективі.

Розмірковування - спосіб викладу, в якому розкривається хід пізнавального процесу, наводиться доведення, аргументація, розгляд і оцінка різних варіантів, підходів до встановлення істини. [14, с. 127]

Про ці ж способи викладу згадує у своїй роботі Т. Трошева, при цьому вона кожен зі способів прив’язує до типів композиційно-мовних форм (КМФ). Композиційно-мовні форми - складні мовні єдності, що структурують думку, упорядковують її розвиток і додають їй цілісність та закінченість. КМФ, оформляючи, з одного боку, цілі шматки тексту, реалізують композиційні особливості зв'язних текстів, а з іншого боку, будучи законом організації мовних одиниць, виступають як складні синтаксичні утворення. [25]

Як організовують мовні одиниці у текстах потоку свідомості можна простежити, проаналізувавши художні твори Ю.А. Андруховича, котрий застосовував цей метод у власній творчості. Оскільки основоположник терміну «потік свідомості» Вільям Джеймс проводив паралелі між свідомістю та сновидіннями, доцільним буде вивчення КМФ на прикладах сновидінь та марень у художніх творах українського письменника.

Саме КМФ сновидінь та марень у текстах Ю. І Андруховича стануть об’єктом нашого дослідження, у якому будемо спиратися на подану класифікацію способів викладу М.С. Зарицького попередньо об’єднавши уривки видінь за природою їхнього походження в такі групи:

) сни;

) марення, спричинені:

а) алкоголем;

б) вживанням легких наркотиків;

в) травмами;

г) агонією.

Висновки

 

Цікава творча манера письменника Юрія Андруховича породжує цілу низку стилістичних атрибутів у його творах. У нашому дослідженні ми зробили спробу проаналізувати способи викладу сновидінь та марень у його прозових творах та з’ясувати їхні особливості.

Усі видіння героїв у текстах можна поділити на сни та марення. Останні ж класифікувати за причиною їхнього виникнення. Найчисельнішою є група алкогольних марень, менше видінь герої зазнають від черепно-мозкових травм, агонії та вживання наркотиків.

На підставі поділу типів викладу на оповідь, опис та розмірковування, нам вдалося встановити, що найбільш уживаною в текстах сновидінь та марень є авторська монологічна оповідь. Характерним для стилю Ю.І. Андруховича є поєднання такої оповіді з діалогічним мовленням. Нерідко письменник вдається до стилізації, застосовуючи характерні синтаксичні конструкції з інших стилів, зокрема, конфесійного.

Проаналізувавши згадки в текстах про сновидіння та марення самих персонажів, ми зробили висновок, що вони становлять не лише безпосередній текст твору, герої Андруховича часто розмірковують на сутністю та їхнім значенням, що свідчить на користь захоплення цією темою самим автором.

Щодо меж редакторського втручання в текст сновидінь та марень, то вони вкрай обмежені. По-перше, специфіка сучасної художньої прози не потребує корегувань, оскільки будь-яку хибність автора можна виправдати стилістичним прийомом. Метод «потоку свідомості», який застосовує Ю.І. Андрухович, може редагувати тільки він, оскільки це потік його свідомості. Окрім того, сам письменник є за фахом редактором, тому ймовірно він застосовує авторедагування, оскільки всі його художні твори надруковано в авторській редакції. Єдиним доповненням до такого тексту від імені стороннього редактора може бути коментар із вказівкою того чи іншого факту біографії письменника, або натяку на події соціального чи політичного значення, які автор завуалював у тексті. Це полегшить сприйняття твору й зробить його доступним для ширшого кола читачів.

 

Використані джерела

марення сон художній твір

1. Андрухович Ю. І. Дванадцять обручів. Роман. - К.: Критика, 2004. - 336 с.

. Андрухович Ю. І. Московіада. http://aldebaran.ru. - 76 с.

3. Андрухович Ю. І. Перверзія. Роман. - Л.: ВНТЛ «Класика», 2004. - 304 с.

.   Андрухович Ю. І. Рекреації. Роман. - Л.: ЛА «ПІРАМІДА», 2005. - 144 с.

5. Андрухович Ю. І. Таємниця. Замість роману. - Х.: Фоліо, 2007. - 478 с.

. Беликов В.Г. Фармацевтическая химия: Учеб. для фармац. ин-тов и фармац. фак. мед. ин-тов. - М.: Высш. шк., 1986. - 768 с.

7. Борбели А. Тайна сна / Пер. с нем. В.М. Коваль зона. - М.: Знание, 1989. - 192 с.

.   Бредовое состояние. http://med-lib.ru/encik/dom_dokt/b035.shtml

.   Вавулин Н. Безумие, его смысл и ценность. Психологические очерки. - СПб, 1913. - 230 с.

.   Векірчик К.М. Отруйні лікарські рослини. Посібник-довідник. - Т.: Навчальна книга - Богдан, 1999. - 144 с.

.   Великий тлумачний словник сучасної української мови www.slovnyk.net

.   Де Риос М.Д. Растительные галлюциногены. - М.: КСП, 1997. - 272 с.

13. Жовновська Т.Б. Онірично-міфологічний дискурс прози Валерія Шевчука: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К.Д. Ушинського. - О., 2000. - 16 с.

. Зарицький М.С. Стилістика сучасної української мови: навчальний посібник. - К.: Парламентське вид-во, 2001. - 156 с.

15. Курс осознанного сновидения http://www.redline.ru /~gateway/Os/course.htm

16. Людям сняться всього 12 сюжетів. http://ogo.rv.ua/article/13/07/2006/9808.html

17. Макаров А.М. П’ять етюдів. Підсвідомість і мистецтво: Нариси з психології творчості. - К.: Рад. письм., 1990. - 285 с.

.   Орлов Б.Н. и др. Ядовитые животные и растения СССР: Справочное пособие для студентов вузов по спец. «Биология» / Б.Н. Орлов, Д.Б. Гелашвили, А.К. Ибрагимов. - М.: Высш. шк., 1990. - 272 с.

.   Ранняя диагностика и лечение инфекционного психоза типа «Острого бреда» (Методические рекомендации для врачей) / Черновицкий государственный медицинский институт. - Черновцы, 1973. - 16 с.

.   Рохлин Л.Л. Сон, гипноз, сновидения. - М.: Медгиз, 1959. - 63 с.

.   Руднев В.П. Словарь культуры ХХ века. - М.: Аграф, 1997. - 384 с.

.   Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. - К.: Наук. думка, 2000. - 680 с.

.   Словник української мови: В 11 т. - К.: Наук. думка, 1970-1980

.   Текст. http://dict.linux.org.ua/dict/other/SSR/RE5.html

.   Трошева Т. Система функционально-смысловых типов речи в современном русском языке. http://philolog.pspu.ru/trosheva_sys.shtml

.   Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Інститут української мови - стереотип. вид. - К.: Наук. думка, 2002. - 240 с.

.   Уяр. С. Каким должен быть сон? http://www.kardeshlek.ru/forum/lofiversion/index.php/t755.html

.   Фенько Н.М. Естетичні функції картин сновидінь у художніх творах українських письменників другої половини ХІХ-ХХ століть: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Дніпропетр. держ. ун-т. - Д., 1999. - 19 с.

Характерні ознаки сновидінь і марень

 

Сни і марення - явища, які є результатом роботи підсвідомості людини. Однак фізіологічна природа їх виникнення різна. З медичної точки зору, сон - нормальний стан організму, запрограмований здоровим його функціонуванням. На противагу, відсутність сну - безсоння - відносять до збою в його роботі.

Марення - результат фізіологічного чи психічного порушення, спричиненого підвищеною температурою (внаслідок інфекційних захворювань: грипу, чуми, малярії, холери і т.д.), алкогольним чи наркотичним сп’янінням (марихуана або ж кокаїн), різноманітними неврозами, зокрема, шизофренією та параноїчними розладами, токсичними отруєннями, черепно-мозковими травмами.

В обох випадках людна бачить видіння. Але у сні вони вважаються нормальним явищем, у той час як марення - сигнал про небезпеку.

Видіння, що людина бачить під час марень свідомо запрограмувати неможливо. Донедавна така ж точка зору існувала й щодо сновидінь. Однак, як нещодавно з’ясувалося, працюючи над підсвідомістю, людина здатна запрограмувати собі сновидіння. Психологи досліджують цю особливість людського організму ось уже 30 років. Нині в інтернет-магазинах можна придбати CD зі спеціальними рекомендаціями, що дозволять запрограмувати сюжет сновидіння та усвідомити його («Курс осознанного сновидения»). [15] Як запевняють розробники програми, після успішного завершення курсу можна стати повним володарем світу власних сновидь.

Тобто природа сновидінь апелює до здорової роботи над власною підсвідомістю. Про програмування марень можна говорити лише в тому контексті, що видіння, які людина бачить - результат мимовільних спалахів хворої чи потьмареної психіки. Для успішного аналізу сновидінь і марень в літературі спершу необхідно звернутися до медицини.

1.1
Видіння під час сну і марень з медичної точки зору