Механізм реалізації державної політики підтримки розвитку індустрії туризму в регіоні

 

Політика розвитку регіональної індустрії туризму повинна забезпечити відновлення рівня, що існував раніше, і подальший розвиток підприємств галузі, стимулювання пропозиції туристичного продукту регіону з метою збільшення потоку туристів. При цьому здійснення регіональної туристичної політики має передбачати реалізацію всіх трьох складових мети розвитку індустрії туризму: економічної, соціальної і екологічної.

Економічний аспект полягає в комерційному інтересі держави - зростання надходжень від туристичного бізнесу і його економічної ефективності, а також стимулювання туризмом розвитку інших галузей економіки.

Соціальний аспект спрямований на досягнення через туристичний розвиток суспільно значущих цілей, а саме підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіону, зростання добробуту і загального рівня життя населення, збереження культурних особливостей.

Екологічний аспект спрямований на збереження і примноження природно-ресурсного потенціалу розвитку туристичної галузі та збереження екологічної рівноваги в регіоні.

Ефективність реалізації цих складових мети розвитку регіональної індустрії туризму пов'язана на сьогодні з першочерговою розробкою та реалізацією заходів за такими напрямами: охорона, раціональне використання і розвиток потенціалу туристичних ресурсів; залучення інвестиційних ресурсів в індустрію туризму, забезпечення їх ефективного розподілу і використання; формування механізму ефективного просування та реалізації туристичного продукту; підвищення кваліфікації професійного складу регіональних органів державного регулювання і підприємств туристичної індустрії.

Втілення в життя названих напрямів передбачає розробку механізму регулювання процесу їх реалізації, що включає як економічні, так і організаційні важелі дії.

На нашу думку, у переліку функцій вказаного механізму, однією з основних, а по суті базисною має бути моніторинг, що включає безперервне спостереження, контроль та оцінювання процесів, що відбуваються, порівняння і коректування витрачання ресурсів, отримання результатів у їх взаємозв'язку.

Особливість туристичної галузі полягає в наявності тісного зв'язку перспектив її розвитку зі станом природнокліматичних умов, визначає необхідність включення в структуру організаційно-економічного механізму управління розвитком регіонального туризму системи екологічного моніторингу. Як показує практика зарубіжних країн, екологічний моніторинг навколишнього природного середовища є однією з найбільш актуальних сфер науково-практичних інтересів територій, що спеціалізуються на туризмі.

Основна мета, що реалізовується службами екологічного моніторингу, полягає в недопущенні негативного впливу на природні ресурси, виявленні початкових ознак порушення природно-екологічного балансу і вживанні заходів з відновлення порушеної рівноваги в природі.

Регіональний екологічний моніторинг, що функціонує як науково обґрунтований процес створення і послідовного вдосконалення інформаційної системи, характеризує стан регіональних і локальних територіальних змін навколишнього середовища, вимагає таких умов: визначення конкретної мети й об’єктів екологічного моніторингу; створення законодавчої основи, що визначає нормативи і режим функціонування різних служб контролю динаміки навколишнього середовища, у тому числі фіскальних; розробку науково-технічних аспектів екологічного моніторингу, що включають природничонаукові знання процесів, які відбуваються в природному середовищі, інтерпретацію й оцінювання показників стійкості стану природної системи; наявність соціально-економічних індикаторів, що характеризують і стимулюють створення єдиної системи моніторингу; розробку засобів і процедур виміру, обробки й інтерпретації результатів та їх адаптацію до існуючих технологій обробки інформаційних даних.

Практичні результати екологічного моніторингу можуть бути використані для врахування територій можливого використання в туристичних цілях і введення критерію їх оцінювання з позицій визначення базових ресурсів розвитку туризму.

Критерії, що розробляються, очевидно, мають залежати від розташування території відносно особливо цінних природних ресурсів, що мають найбільшу туристичну привабливість. Наявність подібного критерію оцінювання дасть змогу регулювати відведення земельних ділянок для будівництва, реконструкції та розширення підприємств, визначати ставки земельного податку й орендної плати за землю.

Іншими словами, результати екологічного моніторингу дають змогу упорядкувати туристичну експлуатацію природних ресурсів й оптимізувати структуру та розміри бюджетних надходжень. При цьому з метою збереження ресурсного потенціалу має бути визначений критичний рівень прийнятного рівня використання природних ресурсів.

Розробка системи моніторингу не повинна обмежуватися визначенням тільки її екологічної складової. При визначенні шляхів розвитку, і особливо в процесі їх реалізації, система, як правило, в ситуації певного ступеня непередбачуваності розвитку процесів, що відбуваються внаслідок можливого прояву ряду неврахованих або абсолютно нових соціально-економічних факторів. Це визначає необхідність використання в структурі організаційно-економічного механізму управління розвитком регіонального туризму соціально-економічної системи моніторингу.

Наявність такої складової дасть змогу, на наш погляд, організувати процес пошуку, угрупування і комплексної обробки моніторингових індикаторів для отримання оперативної й прогностичної оцінки можливих станів туристичної галузі та тенденцій розвитку туристичного попиту, вживання коректних і адекватних заходів управлінського характеру.

Разом з тим слід мати на увазі, що система соціально-економічного моніторингу розвитку туризму повинна оперувати не лише індикаторами стану та розвитку власне туристичного комплексу, але й включати систему індикаторів розвитку інших галузей регіональної економіки, процеси розвитку яких прямо впливають на перспективи розвитку туристичної галузі (будівництво, транспорт, послуги, зв’язок).

Іншими словами, система моніторингу стану туризму має бути інтегрованою системою, що дає змогу разом з відстеженням індикаторів розвитку власне туристичного комплексу визначати характер і рівень впливу індикаторів розвитку галузей, пов’язаних з туризмом.

З цього виходить, що для організації моніторингу потрібне залучення великого кола фахівців з різних сфер діяльності й інформації різноманітних служб і господарюючих суб'єктів, що зумовлює необхідність надання міжгалузевого характеру створюваній моніторинговій службі, на противагу роз'єднаній системі моніторингу, що існує.

На наш погляд, створення моніторингової служби, здатної акумулювати різноманітні інформаційні потоки і здійснювати їх аналітичну обробку, має бути здійснено у вигляді самостійного дослідного аналітичного центру, створеного на базі однієї з наукових установ. Подібний підхід зумовлено тією обставиною, що здійснення моніторингу, як правило, пов'язане не стільки із збором і обробкою відкритої та поточної інформації, скільки з проведенням спеціалізованих дослідних робіт у сфері розвитку як туризму, так і інших сфер соціально-економічного життя.

Реалізація комплексу заходів щодо розвитку матеріальної бази й інфраструктури регіональної індустрії туризму пов’язана з необхідністю залучення інвестицій як з державних, так і з приватних джерел.

При формуванні механізму залучення фінансових ресурсів слід враховувати, що довгострокове і досить прибуткове вкладення державного капіталу в галузь значною мірою визначає зацікавленість приватних інвесторів у фінансуванні інвестицій у туристичний сектор. Таке значення державних інвестицій у туризм та їх ефективності посилюється ще й тим, що інвестування туризму є досить ризикованим заходом, оскільки цей вид діяльності дуже чутливий до економічних, політичних, кліматичних та інших змін, і характеризується високою капіталоємністю.

Як основні принципи, на яких може будуватися участь держави у фінансуванні програм розвитку регіонального туризму, ми пропонуємо виділити такі: фінансування проектів при пайовій участі державного бюджету і бюджету регіону, особливо на початковому етапі фінансування; виділення з державного й інших бюджетних джерел цільових інвестиційних кредитів для реалізації найбільш значущих проектів з недовгими термінами окупності; залучення позабюджетних інвестицій під державні гарантії уряду і місцевих органів влади; створення організаційно-економічних і правових умов, що дають змогу залучати кошти зарубіжних інвесторів; ухвалення спектра поправок до законодавчих і нормативних актів, що дають можливість послабити податковий тягар для туристичних підприємств, які здійснюють діяльність за пріоритетними напрямами розвитку регіонального туризму; виділення коштів окремим рядком у державному і місцевому бюджеті коштів на розвиток туризму в цілому по концепції, а також по окремих її найважливіших проектах.

Оскільки питання виділення бюджетних коштів на практиці є досить проблематичним, з метою підвищення ефективності здійснюваних заходів слід передбачати механізм переважно пайової участі держави у фінансуванні проектів.

Як показує практика, механізм пайового фінансування пріоритетних проектів на сьогодні є найбільш переважною формою участі держави в інвестиційному процесі. І це стосується не лише фінансування об'єктів туристичної сфери, однак саме в цій сфері ефективність державних вкладень, що підтримують приватну ініціативу, як правило, буває особливо високою.

При організації пайового фінансування необхідно, на наш погляд, передбачити можливість в окремих випадках деяких відхилень від загальноприйнятої практики. Як відомо, на практиці пайова участь держави в реалізації інвестиційних проектів передбачає ряд умов, зокрема таких: високоефективний характер інвестиційних проектів з високими показниками прибутковості; нетривалий термін окупності проектів, як правило, не більше ніж п'ять років; участь держави не перевищує двадцяти відсотків від загальної вартості інвестиційного проекту.

Разом з тим, за оцінкою західних фахівців, повна оборотність капіталу в туристичній сфері з урахуванням його амортизації становить близько 30 років. На початкових етапах просування на ринок туристичні об'єкти можуть мати досить низькі показники прибутковості. Усе це зумовлює необхідність розробки і застосування в необхідних випадках особливих умов пайової участі держави у фінансуванні туристичних проектів, дещо відмінних від загальноприйнятих. Насамперед це стосується реалізації проектів розвитку інфраструктури туристичних зон.

Оскільки роль держави як прямого і основного інвестора значною мірою знижується, першість в питаннях прямих інвестицій передається до сфери приватного бізнесу. У цих умовах функції держави мають полягати у створенні механізму залучення до туристичної сфери позабюджетних джерел. Йдеться, по-перше, про стимулювання використання власних інвестиційних коштів туристичних підприємств, по-друге, про залучення інвестиційних ресурсів.

Залучення власних інвестиційних коштів підприємств туристичної сфери пов’язане з підвищенням ефективності державного податкового регулювання, контролю за цільовим використанням амортизаційних коштів.

Податкове регулювання, здійснюване у напрямі зниження ставок стягуваних податків і зборів та надання пільг господарюючим суб’єктам у сфері туризму, не лише сприятиме збільшенню прибутку туристичних підприємств, як їх власного інвестиційного джерела, але й стимулюватиме приплив прямих і портфельних приватних інвестицій в індустрію туризму, а також дасть змогу зацікавити підприємства суміжних галузей у господарських зв’язках з туристичними підприємствами.

Перетворення податкових умов діяльності підприємств туристичної сфери на регіональному рівні, на наш погляд, може включати такі заходи: зниження податкового тягаря туристичних підприємств в частині платежів, що надходять до державного бюджету; надання податкових пільг юридичним і фізичним особам, що здійснюють інвестиції у сферу туризму; ухвалення законодавчих актів про пільгове оподаткування діяльності у сфері туризму; посилення контролю за використанням амортизаційних коштів і частини прибутку, призначеного для інвестицій.

Важливим завданням розширення джерел фінансування заходів щодо розвитку туристичних об’єктів є розробка системи захисту вкладених коштів. Здійснення гарантій по інвестиціях у туристичну сферу можливе за допомогою: надання державних гарантій різних рівнів; створення регіональної системи страхування ризиків інвестування в туризм. З цією метою доцільним є створення державно-приватного об'єднання по страхуванню кредитів і інвестицій та надання йому права проведення всіх видів страхових операцій у сфері туризму, у тому числі на довгостроковій основі; вироблення дієвого заставного механізму, що забезпечує гарантії майном, закріпленим у державній власності; передача пакетів акцій туристичних підприємств, що перебувають у державній власності, у довірче управління інвесторам. Використання інструментів фондового ринку може активізувати механізм портфельних інвестицій у туристичну сферу регіону.

Розвиваючи фондовий ринок при наданні державних гарантій на цінні папери, випущені під реальні інвестиційні туристичні проекти, можна ініціювати приплив коштів приватних інвесторів (у тому числі населення). Під великі інвестиційні об’єкти можливе створення цільових акціонерних товариств, де держава є одним із засновників і пайовим учасником (в особі конкретних регіональних і місцевих структур) і де акції мають повну гарантію викупу або гарантовані виплати дивідендів.

Однією з перспективних форм концентрації фінансових ресурсів з метою розвитку туристичної діяльності може стати формування інтегрованих підприємницьких структур, які мають міжгалузевий характер.

Подібні міжгалузеві об’єднання повинні формуватися на умові пріоритетного розвитку туристичної діяльності і охоплювати виробничі, фінансові, торгівельні і інші напрями застосування комерційних зусиль.

Висновки

 

У дипломній роботі подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми вдосконалення механізмів державного регулювання індустрії туризму на регіональному рівні шляхом визначення теоретичних підходів, напрямів його вдосконалення. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

Ефективне функціонування системи державного регулювання передбачає вплив на всі аспекти розвитку індустрії туризму - правові, економічні, соціальні, політико-адміністративні, культурні і екологічні. У кожному з вказаних напрямів органами державного регулювання запропоновано застосовувати специфічний інструментарій впливу. При цьому державне регулювання повинно передбачати не лише використання широко розгалуженого інструментарію, але і враховувати наявність регіональної специфіки розвитку індустрії туризму. В умовах України ця необхідність пояснюється не лише існуючими міжрегіональними відмінностями видів і потенціалу природних туристичних ресурсів, обумовлених масштабами території країни, але і відмінностями в чинниках, що визначають характер розвитку індустрії туризму в регіонах: рівень соціально-економічного розвитку; характер культурно-історичної спадщини; масштаби індустріалізації, урбанізації; етнічний склад населення; екологічна обстановка.

Для сучасних умов України, що характеризуються передусім, низьким рівнем доходів більшої частини населення і, відповідно, слабими можливостями до подорожей, заслуговую на увагу досвід Франції по підтримці і розвитку соціального туризму. Аналіз зарубіжної практики дозволив виявити пріоритети державної політики регулювання і підтримки індустрії туризму, оцінити ефективність використаного інструментарію, можливість адаптації досвіду інших країн до вітчизняних умов. Незалежно від моделі організаційної побудови системи державного управління в введенні державних органів управління різних рівнів практично у всіх країнах знаходяться наступні ключові заходи: визначення пріоритетів розвитку індустрії туризму і розробка відповідних цільових програм; створення на міжнародній арені привабливого образу своєї країни і пропаганда її туристичних ресурсів; координація зусиль і ресурсів державного і приватного секторів для створення туристичної інфраструктури; забезпечення доступу до туристичних регіонів, охорона пам’яток; створення умов для стимулювання приватних інвестицій в індустрію туризму; визначення і здійснення пріоритетних заходів щодо маркетингу і реклами туристичних районів з метою підвищення їх привабливості; ухвалення правил ліцензування і контроль їх дотримання, а також якості туристичних об’єктів і обслуговування туристів; збереження туристичних ресурсів, встановлення правил землекористування і охорони навколишнього середовища, контроль за їх дотриманням; організація системи професійної підготовки і перепідготовки кадрів для індустрії туризму.

Для вдосконалення планування розвитку туризму в роботі запропоновано перехід до принципів стратегічного планування. Потреба в стратегічному плануванні туризму на державному рівні обумовлена, по-перше, зростаючим темпом змін в зовнішній середовищі, як наслідок, зростанням невизначеності майбутнього, по-друге, державне планування є не тільки орієнтиром і джерелом інформації для вітчизняних туристичних підприємств, але і фактором підвищення їх конкурентоспроможності. З огляду на це нами були розроблена модель формування державної політики на основі стратегічного планування індустрії туризму. Проблеми розвитку туризму і створення сучасного туристичного комплексу можуть бути позитивно вирішені, якщо розглядуватимуться в широкому контексті державної політики реформ і будуть включені в середньо - і довгострокові програми соціально-економічного розвитку України. Планування розвитку туризму ведеться на міжнародному, національному і регіональному рівнях. На наш погляд, регіональні плани доцільно розробляти не лише на рівні окремих регіонів.

Формування державної політики розвитку туризму повинно будуватися на базі стратегічного планування, яке включає наступні етапи: визначення мети державної туристичної політики на основі аналізу і прогнозу факторів зовнішнього середовища, ретроспективного аналізу досвіду розвитку туризму в країні/регіоні, аналізу і прогнозу туристичного потенціалу країни/регіону з урахуванням цілей суспільства, соціальної і економічної політики держави; обґрунтування принципів державної туристичної політики; формування системи цільових показників і критеріїв оцінки ефективності; обґрунтування вибору пріоритетних напрямів туристичної політики; оцінка ресурсних можливостей; блок заходів створення сприятливих умов для розвитку туризму; розробка цільових програм по окремих напрямах і регіонах; розробка і реалізація планів конкретних заходів по виконанню цільових програм; поточний і стратегічний контроль, моніторинг змін внутрішнього і зовнішнього середовища.

З метою створення регіонального туристичного продукту запропоновано механізми реалізації регіональної туристичної політики, які включають виділення пріоритетних напрямів діяльності органів влади і включають визначення цілей розвитку індустрії туризму, аналіз середовища, розробку концепції розвитку індустрії туризму, маркетингову стратегію розвитку туризму в регіоні, методи реалізації програм розвитку індустрії туризму.

До напрямів подальшого дослідження розвитку механізмів державного регулювання індустрії туризму на державному та регіональному рівнях належать: підвищення інформаційної забезпеченості суб’єктів індустрії туризму, створення сприятливих умов для активізації діяльності в туристичній галузі, створення різноманітних аналітичних систем забезпечення діяльності суб’єктів індустрії туризму, підвищення ефективності моніторингу держави за динамікою кон’юнктури на регіональних туристичних комплексах.

Список використаних джерел

 

1. Азар В.И. Экономика и организация туризма / В.И. Азар. - М.: Профиздат, 2011.

2. Александрова А.Ю. Международный туризм / А.Ю. Александрова. - М., 2010.

.   Алєксєєва Ю. Економіко-правові засади розвитку соціального туризму в Україні / Ю. Алєксєєва // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХРІДУ НАДУ "Магістр”, 2004. - № 1 (19). - С.58-64.

.   Алєксєєва Ю. Вплив державної політики на розвиток туристичної галузі України / Ю. Алєксєєва // Актуальні проблеми внутрішньої політики: зб. наук. пр. - К.: Вид-во НАДУ, 2011. - № 1. - С.103-107.

.   Андрушків В. Міркування про можливості розвитку туризму в Україні / В. Андрушків // Аспекти самоврядування. - 2001. - № 3 (11). - С.31-34.

.   Антропова А.А. Разработка механизма управления финансово-информационными потоками в туристическом бизнесе Донецкого региона / А.А. Антропова // Вестник Херсонского государственного технического университета. - 2009. - № 1 (10). - С.107-110.

.   Бабарицкая В.К. Организация туризма: учебно-методическое пособие / В.К. Бабарицкая. - К., 1994. - 140 с.

.   Бабарицька В. Розвиток міжнародного туризму в умовах глобалізації суспільно-економічних процесів / В. Бабарицька // Україна та глобальні процеси: географічний вимір. - К.; Луцьк, 2000. - Т.1. - С.347-351.

.   Багров Н.В. Принципы и концепции рекреационного развития Крыма / Н.В. Багров // Український географічний журнал. - 1997. - № 1. - С.28-33.

.   Басюк Д.І. Основи туризмології: навчально-методичний посібник / Д.І. Басюк. - Камянець-Подільський: Аксіома, 2010. - С.109.

.   Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Проблемы, перспективы, сертификация / С.И. Байлик. - К.: ВИРА-Р: Альтпрес, 2001. - 208 с.

.   Безносюк В. Туризм і його місце в соціально-економічного розвитку України / В. Безносюк // Регіональна економіка. - 2001. - № 1. - С.232-235.

.   Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії / О.О. Бейдик. - К.: Інститут туризму федерації профспілок України, 1998. - 130 с.

.   Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування / О.О. Бейдик. - К.: ВПЦ "Київ. ун-т”, 2001. - 395 с.

.   Бережна І.В. Особливості стану рекреаційної галузі Криму в контексті ефективного використання рекреаційного потенціалу регіону / І.В. Бережна // Схід. - 2008. - № 4 (62). - С.28-33.

.   Борисов К.Г. Международный туризм и право / К.Г. Борисов. - М.: НИМП, 1999. - 352 с.

.   Борущак М. Стратегия развития туристского региона: теория, методология, практика: монография: пер. с польск. / М. Борущак. - Мн.: БГЭУ, 2002. - 166 с.

.   Буравченков А.О. Культура і туризм: взаємозалежність, взаємодія і збагачення / А.О. Буравченков, І.П. Гаврилишин // Культура на зламі тисячоліть: [філософія, туризм, освіта]: зб. наук. ст. - К., 1996. - С.89-102.

.   Бухаріна Л.М. Розвиток системи державного регулювання туристичної галузі / Л.М. Бухаріна // Економіка та держава. - 2007. - № 12. - С.87-88.

.   Бухаріна Л.М. Державна туристична політика України / Л.М. Бухаріна // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2008. - № 1. - С.46-50.

.   Бухаріна Л.М. Шляхи вдосконалення механізмів державного регулювання туризму в Україні / Л.М. Бухаріна // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2012. - № 2. - С.33-39.

.   Бухаріна Л.М. Інституційні засади державної політики у сфері туристичних послуг / Л.М. Бухаріна // Економіка та держава. - 2008. - № 5. - С.84-87.

.   Бухаріна Л.М. Нормативно-правове регулювання діяльності у сфері туризму / Л.М. Бухаріна // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2008. - № 4. - С.58-63.

.   Бухаріна Л.М. Підвищення ефективності взаємодії органів місцевого самоврядування з субєктами туристичної діяльності / Л.М. Бухаріна // Університетські наукові записки. - 2008. - № 3 (1). - С.442-443.

.   Бухаріна Л.М. Механізми державного регулювання сфери туризму на рівні центрального та місцевих органів виконавчої влади / Л.М. Бухаріна // Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України: матеріали науково-практичної конференції, 27 листопада 2007 р. - Харків: Вид-во ХарРІНАДУ "Магістр”, 2007. - С.36-37.

.   Бухаріна Л.М. Сутність державного регулювання індустрії туризму / Л.М. Бухаріна // Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених. - Дніпропетровськ, 2007. - Т.1. - С.61-62.

.   Бухаріна Л.М. Напрями формування та розвитку галузі туризму / Л.М. Бухаріна // Децентралізація державного управління та розвитко місцевого самоврядування в контексті європейської практики: матеріали наук. - практ. конф.; тези доп. (2-3 жовтня 2008 р.) / відп. ред.В.Я. Малиновський. - Луцьк, 2008. - С.129-131.

.   Бухаріна Л.М. Проблеми державного регулювання індустрії туризму на регіональному рівні / Л.М. Бухаріна // Наука і вища освіта: тези доповідей учасників ХVІ Міжнар. наук. конф. молодих науковців, м. Запоріжжя, 17-18 квітня 2008 р.: у 4 т. / Класичний приватний університет. - Запоріжжя: КПУ, 2008. - Т.2. - С. 209-210.

.   Бухаріна Л.М. Удосконалення системи управління сферою туризму / Л.М. Бухаріна // Державне управління та місцеве самоврядування: тези VІІІ Міжнародного наукового конгресу, 2008 р. - Харків: Вид-во ХарРІНАДУ "Магістр”, 2011. - С. 193.

.   Бухарина Л.М. Госудасртвенная политика развития туризма / Л.М. Бухарина // Проблемы прогнозирования и государстывенного регулирования социально-экономического развития: материалы IX Международной научной конференции. - Минск, 2011. - Т.2. - С.225-227.

.   Валевський О.Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження: монографія / О.Л. Валевський. - К.: НІСД, 2001. - 240 с.

.   Виноградська А. Розвиток українського туристичного бізнесу / А. Виноградська // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 5. - С.13-18.

.   Волошин Н.И. Международный туризм: правовые акты: учебное пособие / Н.И. Волошин. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 400 с.

.   Воротін В. Є. Державне регулювання інтеграційних процесів в Україні та його вплив на економічне зростання / В. Є. Воротін // Вісник УАДУ. - 2007. - № 4. - С.174-186.

.   Гавран В.Я. Управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.03/В.Я. Гавран; Мін-во освіти і науки України; Національний ун-т "Львівська політехніка”. - Львів, 2010. - 19 с.

.   Гайдук А. Формування туристичної ринкової інфраструктури як фактор підвищення ефективності функціонування ринку туристичних послуг / А. Гайдук // Регіональна економіка. - 1999. - № 2. - С.172-178.

.   Герасимова А. Туристический бизнес: особенности бухучёта и налогообложения / А. Герасимова, М. Скапенкер // Экономика и жизнь. - 1996. - № 14. - апрель.

.   Глобальний етичний кодекс туризму, 1999 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.world-tourizm.org.

.   Гринів Л.С. Методологія і методика визначення нормативної ціни природних курортних ресурсів та платежів за їх використання / Л.С. Гринів. - Львів, 1992. - 26 с.

.   Громадське харчування і туристична індустрія у ринкових умовах: зб. наук. праць. - Київ, 2009. - 238 с.

.   Гудзь П.В. Информация в системе маркетингового управления курортным городом / П.В. Гудзь // Економіка та право. - 2001. - № 1. - С.71-74.

.   Гудзь П.В. Механізми розвитку курортно-рекреаційних територій у сучасних умовах: автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.10.01/П.В. Гудзь; НАН України; Ін-т пробл. ринку та екон. - прав. досліджень. - Донецьк, 2003. - 36 с.

.   Гулич О.І. Актуальні питання інформаційного забезпечення розвитку туристично-рекреаційного бізнесу в регіоні / О.І. Гулич // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика сталого розвитку: принципи формування, механізми реалізації: зб. наук. праць. / НАН України; Інститут регіональних досліджень; редкол.: відп. ред. академік НАН України М.І. Долішній. - Львів, 2008. - Вип.5 (ХХХVІ). - С.563-569.

.   Данилишин Б.М. Україна: проблеми сталого розвитку: наукова доповідь / Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, Е.М. Лібанова. - К.: РВПС України НАН України, 2007.

.   Декларація з довкілля та сталого розвитку [Електронний ресурс]. - Ріо-де-Жанейро, 1992. - Режим доступу: www.world-tourizm.org.

.   Декларація з світового туризму [Електронний ресурс]. - Маніла, 1980. - Режим доступу: www.world-tourizm.org.

.   Державне регулювання економіки: підруч. для студ. екон. спец. вузів / І.Р. Михасюк, А.Ф. Мельник, М.І. Крупка, З.М. Залога; за ред.І.Р. Михасюка. - К.: Атіка: Ельга-Н, 2010. - 592 с.

.   Державне регулювання економіки: навч. - метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / С.М. Чистов та ін. - К.: КНЕУ, 2008. - 208 с.

.   Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України: навчальний посібник / кол. авт.: В.М. Вакуленко, О.С. Ігнатенко, О.Ю. Лебединська та ін. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 112 с.

.   Державне управління: словник-довідник / уклад.: В.Д. Бакуменко (кер. творч. кол.), Д.О. Безносенко, І.М. Варвар та ін.; за заг. ред.В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 228 с.

.   Дергачов В. Формування зон вільного підприємництва туристичного курортно-рекреаційного призначення / В. Дергачов, О. Живицький, М. Тараканов // Економіка України. - 1992. - № 1. - 60-64 с.

.   Джафари Д. Феноменология туризма / Д. Джафари // Теория и практика физической культуры. - 2007. - № 8. - С.23-27.

.   Дмитренко В.М. Напрями вдосконалення механізмів розвитку туризму на регіональному рівні / В.М. Дмитренко // Держава та регіони. Серія: Державне управління - 2008. - № 4. - С.69-74.

.   Дмитренко В.М. Виставкова діяльність, як складова туризму / В.М. Дмитренко // Матеріали круглого столу Всесвітньої Туристичної біржі (WTM) Лондон, Великобританія, 2009. - С.4-5.

.   Добровольский А.Б. Активізація туризму в Україні на основі розвитку вільних економічних зон / А.Б. Добровольський // Проблеми економічної політики у вільних економічних зонах: матеріали міжнар. наук. - практ. конф. - Чернівці, 1995. - Ч.3. - С.75-78.

.   Документи Всесвітньої Туристської Організації (ВТО), рішення її Генеральних Асамблей [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.world-tourizm.org.

.   Долішній М. Концептуальні засади розвитку регіональної політики / М. Долішній // Зовнішньоекономічний кур’єр. - 2011. - № 7-8. - С.5-8.

.   Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Э. Дюркгейм. - М., 1991.

.   Економічний аналіз та його роль в управлінні регіоном // Регіональне управління: навчальний посібник / кол. авт.: Л.М. Зайцева, С.М. Серьогін та ін.; за наук. та заг. ред.Л.М. Зайцевої. - Д., 2000. - С.35-62.

.   Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму. Методологія формування. Механізм реалізації / В.К. Євдокименко. - Чернівці: Прут, 2009. - 288 с.

.   Європейська Рамкова Конвенція загальних принципів транскордонного співробітництва // На шляху до Європи. Український досвід єврорегіонів / за ред.С. Максименка, І. Студеннікова. - К.: Логос, 2000. - С.186-196.

.   Живицкий А.В. Рекреационные аспекты концепции устойчивого развития приморских регионов Украины / А.В. Живицкий, Е.А. Доманюк, И.А. Бердников // Экономические инновации. - 2009. - Вып.6. - С.78-87.

.   Жученко В.Г. Розвиток туристсько-рекреаційної діяльності на Україні: передумови та перспективи / В.Г. Жученко // Регіон. перспективи. - 2012. - № 1. - С.83-84.

.   Закон України "Про туризм” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada.gov.ua.

.   Зелінський К. Удосконалення статистичної методології і практики в сфері рекреації / К. Зелінський // Статистика України. - 1999. - № 3. - С.32-34.

.   Зінченко В.А. Міжнародний молодіжний туризм в Україні (70-80-ті роки XX ст.) / В.А. Зінченко; НАН України; Ін-т історії України. - К.: Ін-т історії України, 2008. - 58 с.

.   Зорин И.В. Теоретические основы профессионального туристского образования: монографія / И.В. Зорин. - М.: Совет. спорт, 2001. - 264 с.

.   Ільїна О.В. Туризм. Рекреаційна географія: Поняття і терміни / О.В. Ільїна; Луцьк. ін-т розвитку людини Відкрит. міжнар. ун-ту розвитку людини "Україна”. - Луцьк: Терен, 2011. - 104 с.

.   Казачковська Г.В. Підвищення ефективності функціонування міського рекреаційно-курортного господарства: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.10.01/Г.В. Казачковська; НАН України, Ін-т екон. - прав. досліджень. - Донецьк, 2003. - 20 с.

.   Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма / Н.И. Кабушкин. - 4-е изд. - М.: Новое Знание, 2004. - 432 с.

.   Калитюк В.А. Рекреаційно-туристичний комплекс в умовах ринку / В.А. Калитюк. - Львів, 2009. - 162 с.

.   Карсекін В.І. Проблеми розвитку готельного господарства в Україні / В.І. Карсекін, Т.І. Ткаченко // Економіка України. - 1997. - № 9. - С.41-46.

.   Кравців В.С. Науково-методичні підходи та алгоритм розробки регіональних програм розвитку рекреаційної сфери / В.С. Кравців, В.О. Полюга, О.І. Гулич // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкова трансформація України: проблеми та перспективи: збірник наукових праць / НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2004. - Вип.1 (XLV). - С.9-17.

.   Крачило М.П. Іноземний туризм в Україні. Стан і шляхи розвитку / М.П. Крачило // Розвиток туризму в Україні. Проблеми і перспективи: зб. наук. пр. - К.: Слов’янський діалог, 1995. - С.39-45.

.   Квартальнов В.А. Стратегический менеджмент в туризме: современный опыт управления / В.А. Квартальнов; Рос. междунар. акад. туризма. - М.: Финансы и статистика, 2009. - 489 с.

.   Квартальнов В.А. Туризм / В.А. Квартальнов. - М.: Фінанси та статистика, 2011. - 320 с.

.   Керецман В.Ю. Державне регулювання регіонального розвитку: теоретичні аспекти: монографія / В.Ю. Керецман. - К.: Вид-во НАДУ, 2002. - 188 с.

.   Кифяк В. Розвиток міжнародного туризму як один із факторів становлення економіки України / В. Кифяк // Економіка України. - 1995. - № 7. - С.85-88 с.

.   Козырев В.М. Туристическая рента как фактор саморазвития отрасли / В.М. Козырев // Теория и практика физ. культуры. - 2000. - № 8. - С.27-31.

.   Козюра І.В. Місцеве самоврядування в Україні (становлення та еволюція): навчальний посібник / І.В. Козюра, О.Ю. Лебединська. - Ужгород: Патент, 2010. - 224 с.

.   Концепція розвитку українських курортів: проект Держтурадміністрації України. - К.: ДТАУ, 2004. - 14 с.

.   Котлер Ф. Маркетинг. Гостеприимство и туризм / Ф. Котлер, Дж. Боузн, Дж. Майкенз. - М., 2008. - 700 с.

.   Король О.Д. Основи туристичного маркетингу / О.Д. Король; Чернівец. нац. ун-т ім.Ю. Федьковича. - Чернівці: Рута, 2002. - 110 с.

.   Кравців B. C. Туризм в Україні: стан та шляхи активізації / В.С. Кравців // Зовнішньоекономічний кур’єр. - 2010. - № 7-8. - С.9-10.

.   Крайник О.П. Економічний розвиток регіону: монографія / О.П. Крайник; за ред. М.І. Долішнього; УАДУ при Президентові України; Львів. регіон. ін-т. - Л.: Ліга-Прес, 2002. - 294 с.

.   Крючков А.А. История международного и отечественного туризма / А.А. Крючков. - М.: Высш. шк. по туризму и гостиничному хозяйству, 1999. - 93 с.

.   Кудинов Б.Ф. Из истории развития туризма / Б.Ф. Кудинов. - М.: Профиздат, 1986.

.   Кулагина Г. Туристская деятельность в сателлитных счетах СНС / Г. Кулагина, А. Татаринов // Вопросы статистики. - 2009. - № 1. - С.27-32.

.   Курортні ресурси України / за ред. М.С. Лободи. - К.: ТАМЕД, 1999. - 344 с.

.   Лебединський Ю.П. Ресурсосбережение и экология / Ю.П. Лебединський, Ю.В. Склянкин, П.И. Попов. - К.: Политиздат Украины, 1990. - 223 с.

.   Лебедько С. Туристические приоритеты - 99/С. Лебедько // Компаньон. - 1999. - № 23. - С.37-38.

.   Лугова О.В. Управління інвестиційними ресурсами адміністративно-територіальних формувань в туристичній сфері / О.В. Лугова // Упр. сучас. міст. - 2003. - № 2/4-6 (10). - С.107-114.

.   Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) / О.О. Любіцева. - К.: Альтерпрес, 2011. - 436 с.

.   Мальська М.П. Основи туристичного бізнесу: навчальний посібник / М.П. Мальська, В.В. Худо, В.І. Цибух. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. - С.28.