Розробка та реалізація Концепції державного регулювання розвитку туризму в регіоні

 

Загальнодержавну політику регулювання розвитку туризму передбачається реалізовувати через регіони. Тому вважаємо за доцільне запропонувати розробку Концепції державного регулювання розвитку туризму на рівні регіону. Реалізація Концепції державного регулювання розвитку туризму повинна стати органічною частиною державної політики зі стабілізації економічної ситуації в Україні.

Головна метаКонцепції державного регулювання розвитку туризму на рівні регіону - це створення сучасного, високоефективного й конкурентоспроможного туристичного комплексу, що задовольняє потреби туриста на якісно високому рівні, а також робить внесок до розвитку економіки регіону.

До завдань Концепції державного регулювання розвитку туризму належать: розробка й ухвалення програми розвитку туризму; пропаганда іміджу регіону; розробка системи регіональних і місцевих програм проектів туризму з виділенням пріоритетних для кожної місцевості перспективних видів туристичної діяльності; інтеграція регіону в систему українського і світового туристичного ринку та участь у міжнародній співпраці в туризмі; створення сучасного туристичного ринку на основі розвитку конкуренції, спеціалізації й кооперації в роботі туристичних організацій всіх форм власності; стимулювання розвитку інфраструктури туризму шляхом залучення позабюджетних джерел (включаючи іноземні інвестиції); реалізація в регіоні концепції стійкого розвитку в туризмі як економічно безпечної форми використання природних і культурних ресурсів; ефективне використання, підтримка і відновлення рекреаційних ресурсів регіону; створення регіональної системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації туристичних кадрів, що відповідає сучасним умовам; сприяння в розробці та впровадженні на регіональному ринку прогресивних технологій туристичного обслуговування; формування системи рекламно-інформаційного забезпечення туристичної індустрії регіону; розвиток системи статистичної звітності за видами туристичної діяльності і суміжними з нею галузями економіки; підтримка соціального й особливо дитячого туризму; забезпечення сприятливих умов для малого бізнесу, здатного розвиватися без залучення державних коштів; створення можливості для розвитку всієї інфраструктури туризму; забезпечення основи для ефективного здійснення політики і планів розвитку туризму, регулювання й управління туризму шляхом створення необхідних організаційних та інших інституційних структур; забезпечення постійного контролю за ходом і напрямом розвитку туризму.

Необхідність подолання економічної кризи методами реалізації конкретних програм розвитку туризму для кожного регіону пов'язана з особливостями сучасного періоду формування ринку в країні, а зокрема, з можливостями управління і фінансування програмних заходів і подальшого розподілу надходжень від туризму на вирішення нагальних проблем населення області і подальшого розвитку.

Функціональна орієнтація регіональної програми розвитку туризму має комплексний характер і вимагає скоординованих, узгоджених дій і організаційних вирішень різних регіональних органів управління при розробці та реалізації програми, а також багатопрофільного складу виконавців програмних заходів. Ця обставина є одним з найбільш істотних аргументів в обґрунтуванні вирішення регіональних проблем розвитку туризму на базі програмно-цільового підходу.

Ми пропонуємо загальну схему програми розвитку туризму (рис.3.3.).

Важливо підкреслити, що кожен регіон має свої особливості: клімат, екологія, ландшафт, матеріальна база, туристичні послуги, тому програма враховує ці особливості.

Для того, щоб регіональна програма була повною, необхідні програми розвитку міст і селищ.

При розробці програм розвитку туризму на регіональному рівні слід врахувати такі моменти. По-перше, необхідно забезпечити збалансоване виконання трьох основних завдань: переорієнтація експлуатації рентабельної міської власності на інтереси власника (міста) і збільшення таким чином прибуткової частини бюджету (причому не стільки від прямого продажу власності, що належить місту, скільки від інших джерел, у тому числі від здавання в оренду готелів компаніям-операторам, створення місцевих компаній-операторів і конкурсного продажу їх відомим компаніям-операторам, використання заставних можливостей, експлуатації міської власності на користь міста, комерціалізації великих заходів, які проводяться в місті); розвиток та вдосконалення інфраструктури самої галузі - як її матеріальної бази (готелі, транспортні підприємства, підприємства зв’язку, громадського харчування і торгівлі), так і роботи туроператорів, турагентів, підприємств виставкового комплексу, які повинні займати привілейоване становище, оскільки їх діяльність спрямована на розвиток в'їзного і внутрішнього туризму, що може бути досягнуто системою місцевого податкового регулювання і буде у результаті орієнтовано на загальне економічне оздоровлення в місті взагалі і на досягнення збалансованого бюджету; виділення частини нерентабельної матеріальної бази та її приватизація. Доцільність приватизації має визначатися з економічних позицій. Необхідно продовжувати приватизацію готелів, що потребують великих інвестицій або повної переорієнтації їх діяльності.

Програма розвитку інфраструктури туризму повинна включати пропозиції міста стосовно інвестиційних можливостей як щодо реконструкції існуючого фонду, так і щодо нового будівництва. Ці пропозиції повинні містити детальні технічні і юридичні відомості, аналіз інвестиційного і податкового законодавства. У результаті інвестор має отримати картину з юридичної точки зору, а також уявлення про пріоритети і можливості бізнесу міста.

Розвиток галузі потребує консолідації її фінансових можливостей для кредитування заходів у сфері туризму, розробці турпродукту і просуванні його на зовнішній ринок.

 

Рис.3.3 За розвитку туризму