Баланс сильних та слабких сторін підприємства

 

1. У сфері маркетинг… 1.1............................................. 1.2 ……………………………………… 1.3 ………………………………………	1. У сфері маркетинг… 1.1............................................. 1.2 ……………………………………… 1.3 ………………………………………
2. У сфері виробництва 2.1............................................ 2.2. ……………………………. 2.3………………………………………	2. У сфері виробництва 2.1............................................ 2.2. ……………………………. 2.3………………………………………
3. У сфері персонал… 3.1............................................ 3.2………………………………. 3.3………………………………………	3. У сфері персонал… 3.1............................................ 3.2………………………………. 3.3………………………………………
4. У сфері досліджень і розробок 4.1............................................ 4.2……………………………… 4.3………………………………………	4. У сфері досліджень і розробок 4.1............................................ 4.2……………………………… 4.3………………………………………
5. У сфері фінансів 5.1............................................ 5.2……………………………… 5.3………………………………………	5. У сфері фінансів 5.1............................................ 5.2……………………………… 5.3………………………………………

 

Сильні та слабкі сторони підприємства можуть бути визначені і для інших функціональних видів діяльності підприємства.

Завершується оцінка загального стану в певній сфері (галузі) проведенням так званого SWOT-аналізу. Цей аналіз об’єднує результати зовнішнього та внутрішнього аналізу і полягає в зіставленні сильних та слабких сторін підприємства (діючого або створюваного) з потенційними зовнішніми сприятливими можливостями та загрозами бізнесу.

В результаті SWOT-аналізу розробники отримують інформацію щодо сильних сторін підприємства та сприятливих зовнішніх обставин, які є позитивними для початку реалізації комерційної ідеї і які потрібно розвивати та поширювати, а також інформацію щодо слабких сторін підприємства та зовнішніх загроз, які є негативними для даного підприємства та для реалізації комерційної ідеї і які потрібно усувати. Результати SWOT-аналізу можна подати в таблиці 5.

Таблиця 5.

Результати SWOT-аналізу

Позитивні обставини для початку бізнесу (реалізації комерційної ідеї)	Негативні обставини для початку бізнесу (реалізації комерційної ідеї)
Перераховуються основні сильні сторони підприємства та сприятливі зовнішні обставини	Перераховуються основні слабкі сторони підприємства та зовнішні загрози

У процесі SWOT-аналізу визначається також, яким чином можна використати сильні сторони підприємства і сприятливі обставини для успішної реалізації комерційної ідеї та як усунути чи максимально зменшити вплив слабких сторін підприємства та зовнішніх загроз.

Результати SWOT-аналізу є основою для формулювання можливої місії підприємства.

Місія підприємства –це його головне призначення, особлива роль, чітко окреслена причина його існування тощо, які в сукупності формують основні напрямки діяльності підприємства.

Місія підприємства (існуючого чи новостворюваного) формулюється в процесі пошуку відповіді на питання: «Яким бізнесом займається підприємство?» Місію підприємства потрібно шукати за його межами – у споживачах, у його діяльності на ринку тощо. Правильно сформульована місія дає відповіді на такі питання:

- яким бізнесом займається підприємство? Наприклад:...ми займаємося.... бізнесом... і хочемо створити...;

- які основні (головні) цілі діяльності підприємства? Наприклад:...ми маємо за мету....:

- кого підприємство обслуговує?

- які товари підприємство пропонує споживачам?

- на яких ринках діє підприємство?

- у чому полягає специфіка підприємства щодо задоволення потреб клієнтів?

- які конкурентні переваги має підприємство?

- які показники діяльності підприємство вважає для себе оптимальними? Наприклад:...ставлячи людей на перше місце... або...ставлячи себе на службу клієнтам... тощо.

Визначення місії повинно:

- бути лаконічним, не розпливчатим, не надто загальним;

- вказувати на призначення підприємства з погляду задоволення потреб споживачів (конкретні товари, послуги, сегменти ринку тощо);

- включати певні елементи, які відбивають бачення підприємцем свого бізнесу (частка ринку, рівень прибутковості та ефективності тощо);

- розкривати переваги підприємства, які відрізняють його від інших конкурентів та вказують на нові, кращі та оригінальніші способи задоволення потреб споживачів.

Після визначення місії підприємства, потрібно сформулювати цілі та завдання діяльності підприємства (новостворюваного чи існуючого).

Цілі (або мета) діяльності підприємства – це той кінцевий стан, якого підприємство сподівається досягти у майбутньому (в межах визначеної місії), це ідеальне уявлення про бажані результати діяльності підприємства. Зазвичай підприємство визначає декілька основних цілей. При визначенні цілей рекомендується використовувати такі показники (категорії):

- прибутковість (обсяг прибутку, дохід від інвестованого капіталу, співвідношення прибутку й обсягу продажу тощо);

- продуктивність або ефективність (витрати на виробництво одиниці продукції, виробіток на одного працівника тощо);

- продукція (зміна номенклатури й асортименту продукції, освоєння нових виробів тощо);

- ринок (обсяг продажу, частка підприємства на ринку відповідного товару тощо);

- виробнича потужність (приріст потужності підприємства в цілому та його структурних підрозділів тощо);

- персонал (зниження плинності, підвищення рівня кваліфікації, поліпшення умов праці тощо);

- інші показники.

Правильно сформульовані цілі повинні бути конкретними й кількісно вимірюваними; зорієнтованими в часі; реалістичними й досяжними, такими, що не виходять за межі можливостей підприємства; узгодженими й взаємопов’язаними; сформульованими письмово. Тільки в цьому випадку можна чітко сформулювати вимоги до працівників підприємства, визначити терміни виконання наміченого тощо. Потрібно пам’ятати, що мета (ціль), для досягнення якої у підприємства відсутні реальні можливості – це утопія. Мета може бути дуже привабливою, але в кінцевому підсумку завжди зменшує мотивацію працівників, оскільки наперед прирікає їхню діяльність на невдачу.

Після визначення мети (цілей) діяльності підприємства формулюють завдання, які необхідно виконати для досягнення цієї мети (цілей).

Завдання –це більш конкретні та менші за обсягами роботи, які потрібно виконати протягом коротких відрізків часу. Наприклад,...скласти перелік адресатів....;...розробити....;....розмістити... тощо.

І, нарешті, складають план дій, спрямований на реалізацію визначених завдань. Наприклад:

у понеділок вранці:

- розпочати створення................;

- виписати деталі........................;

- переглянути довідники фірм...;

Після визначення місії, цілей, завдань підприємства та складання конкретного плану дій потрібно визначити, яким способом підприємство планує досягти їх. Існує безліч стратегій реалізації бізнесових проектів, проте у випадку розробки бізнес-планів доцільно використовувати одну із типових стратегій (за класифікацією М. Портера), до яких відносяться:

- стратегія контролювання витрат;

- стратегія диференціації;

- стратегія фокусування.

Стратегію контролювання витрат доцільно використовувати в тому випадку, коли на ринку діють фірми-конкуренти, які продають аналогічні товари; коли споживачі чутливі до зміни цін на продукцію підприємства; коли підприємство може реально регулювати масштаби виробництва продукції.

Способами побудови стратегії контролювання витрат можуть бути:

- збільшення обсягів виробництва продукції;

- зменшення постійних витрат на виробництво продукції;

- впровадження нового устаткування;

- використання нових технологій тощо.

Стратегію диференціації доцільно використовувати тоді, коли підприємство може виготовляти і поставляти на ринок товари, котрі за своїми властивостями є привабливішими для споживачів, ніж продукція конкурентів, коли виготовлені товари мають унікальні властивості тощо. Такими унікальними властивостями можуть бути: висока якість продукції, принципова новизна продукція, високий рівень обслуговування клієнтів, високий імідж підприємства тощо.

Але потрібно пам’ятати, що застосування стратегії диференціації несе й певні ризики для підприємства. Серед них:

- можливість недооцінки споживачами унікальних властивостей продукції;

- великі витрати на надання продукту певної унікальної властивості, в результаті чого ціна продукту може зрости до неконкурентоспроможного рівня.

Стратегія фокусування використовується тоді, коли підприємство має змогу провести сегментацію ринку і виділити в ньому такі сегменти (частки), які пред’являють специфічні вимоги до продукції. І якщо підприємство має можливість виготовляти продукцію, яка буде задовольняти цим вимогам, то воно збільшить частку своєї присутності на ринку.

Розробка стратегії фокусування передбачає:

- вибір одного чи кількох сегментів ринку з цілеспрямованою орієнтацією на певну групу споживачів або на обмежений асортимент товарів, або на специфічний географічний ринок тощо;

- ідентифікацію специфічних потреб, бажань та інтересів споживачів у визначеному сегменті ринку;

- пошук кращих, ніж у конкурентів, способів задоволення специфічних запитів споживачів. Зробити це можна або способом контролювання витрат, або способом диференціації.

Слід зазначити, що жодна із зазначених стратегій бізнесу не має абсолютних переваг. Всі вони широко використовуються на практиці. Але в кожному випадку підприємець повинен вибрати найефективнішу страте гію. Стратегія буде ефективною тоді, коли вона:

- орієнтується на конкретних споживачів, їхні потреби і запити;

- враховує всі сильні сторони підприємства, які в сукупності створюють для нього конкурентні переваги;

- включає конкретні цілі, завдання, котрі дають змогу підприємству реально реалізувати свої конкурентні переваги;

- включає методи, спрямовані на подолання слабкості підприємства та загроз із зовнішнього середовища.

В. Послідовність етапів (логіка) розробки бізнес-плану

На основі вибраної стратегії майбутнього бізнесу, змісту комерційної ідеї, зібраної протягом підготовчого етапу інформації тощо визначається послідовність етапів розробки бізнес-плану (або логіка написання бізнес-плану).

В загальному випадку процес розробки бізнес-плану складається із таких основних етапів:

Перший етап, який є характерним для всіх типів бізнес-планів, полягає в розробці таких питань:

- опис ключових, найважливіших та значущих аспектів майбутнього бізнесу, тобто опис того стану бізнесу, якого прагне підприємець;

- кількісна характеристика заходів, які передбачається здійснити, щоб досягти поставлених цілей;

- узагальнення результатів розрахунків, зроблених раніше, за допомогою розрахунку відповідних фінансових показників.

Другий етап, який є специфічним для кожного із типів бізнес-планів, передбачає відповідно до типу бізнес-плану розробку таких розділів бізнес-плану, як маркетинг, виробництво, управління персоналом, фінанси та інші.

Конкретну послідовність етапів розробки бізнес-плану визначає кожен розробник самостійно. Так, бізнес-план можна розробляти в такій послідовності:

- стисла характеристика галузі, до якої належить бізнес (сучасний стан, тенденції розвитку, нові види продукції, чинники, що сприяють або обмежують розвиток);

- розкриття концепції поведінки підприємства в галузі (стратегічні і тактичні цілі діяльності, опис продукції підприємства, привабливість продукції, перспективи розвитку підприємства);

- загальна характеристика ринку продукції підприємства (потенціал та тенденції розвитку ринку, цільовий ринок, обґрунтування розміщення підприємства, оцінка впливу конкуренції);

- визначення орієнтирів та цілей маркетингової діяльності підприємства (частка ринку, розгалуженість системи збуту, застосування знижок тощо);

- обґрунтування стратегії маркетингу та програм, що її забезпечують (засоби і канали збуту, політика ціноутворення, рекламна компанія, політика підтримки продукту);

- прогнозування обсягів продажу (за часовими інтервалами, за видами продукції, за споживачами, консервативні прогнози, найбільш вірогідні прогнози, оптимістичні прогнози);

- визначення виробничих параметрів бізнесу (основні технологічні операції, машини та устаткування, сировина і матеріали, виробничі і невиробничі приміщення);

- обґрунтування вибору організаційних параметрів підприємства (організаційно-правова форма господарювання, потреба в персоналі, власники підприємства, ключові менеджери, зовнішні консультанти, організаційна схема управління, кадрова політика);

- опис потенційних загроз бізнесу і способів їх мінімізації (типи можливих ризиків, найімовірніші ризики, способи реакції на загрози бізнесу);

- характеристика фінансових потреб бізнесу (складання плану доходів і витрат, плану грошових надходжень і виплат, планового балансу, розрахунки фінансових коефіцієнтів, аналіз чутливості, пропозиції щодо форми отримання та термінів повернення кредитів тощо);

- написання висновків з основних положень бізнес-плану (складання резюме).

Наводиться також така послідовність етапів розробки бізнес-плану:

- вибір продукції (послуги), котра буде запропонована на ринку;

- дослідження зовнішнього середовища;

- обґрунтування і вибір місця розміщення майбутнього бізнесу,

- прогнозування обсягів і доходів від продажу продукції (надання послуг);

- визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;

- розробка торговельної і цінової політики, вибір способів реклами і просування товарів до споживачів;

- обґрунтування вибору форми організації бізнесу, характеристика власників підприємства, керівників, якості персоналу, організаційної структури управління, системи оплати пращ;

- опис потенційно можливих ризиків бізнесу, пошук способів їх мінімізації;

- оцінка очікуваного прибутку, аналіз стану готівки і розробка грошових балансів;

- формулювання висновків (резюме), що відображають основні досягнення бізнесу.

Аналіз наведених вище етапів послідовності розробки бізнес-плану показує, що в принципі всі вони переслідують розробку одних і тих самих питань. Кожен розробник вибирає саме ту послідовність робіт з розробки бізнес-плану, яка буде відповідати його розумінню майбутнього бізнесу, змісту та обсягу інформації, яку він зібрав, типу бізнес-плану та іншим факторам.

При цьому слід підкреслити, що послідовність етапів розробки бізнес-плану в багатьох випадках не збігається зі структурою самого бізнес-плану, який розробник комерційної ідеї оформлює у вигляді ділового документа.