Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ:  Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия ЭкологияТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву 
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
А. Розробка підприємницької (комерційної) ідеїСтр 1 из 9Следующая ⇒
Таблиця 1. Типова структура бізнес-планів виробничого і торговельного підприємств
Наведені вище структури бізнес-планів виробничого та торговельного підприємств є приблизними. В кожному окремому випадку розробники можуть вносити нові розділи або розглядати нові питання, які необхідні для реалізації запропонованої підприємницької ідеї. Окремі розділи планів можуть бути об'єднані, наприклад, юридичний та організаційний плани тощо або роз’єднані. МЕТОДОЛОГІЯ РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ На практиці бізнес-план може бути підготовлений самим підприємцем або відповідними фахівцями за участю підприємця. Для розробки стратегії розвитку великого підприємства часто залучаються спеціалізовані консалтингові фірми. Крім авторів концепції, закладеної в бізнес-плані, в його створенні активну участь беруть фінансисти, які знають особливості кредитного ринку, обізнані з наявністю вільних коштів, ступенем ризику даного виду бізнесу. Основу групи спеціалістів, що розробляють бізнес-план, становлять маркетологи, економісти, статисти та інші фахівці (залежно від виду комерційної ідеї). Доцільними можуть виявитись поради тих, хто безпосередньо не беруть участі в процесі складання бізнес-плану, але мають до цього певне відношення. Зрозуміло, що порадам таких осіб підприємець повинен довіряти. Оскільки будь-який бізнес має свої особливості, масштаби, специфіку, ринки, рівень конкуренції тощо, тому складно викреслити жорстку, стандартну схему розробки бізнес-плану, яка б підходила для всіх випадків. Узагальнення досвіду підприємців з розробки бізнес-планів у випадку започаткування нового бізнесу дозволяє виділити такі основні стадії розробки бізнес-плану: початкову; підготовчу; основну.
Початкова стадія - це стадія, на якій в загальних рисах визначається концепція майбутнього бізнесу, тобто приймаються принципові рішення, які закладаються в основу майбутнього бізнесу. До початкової ста-дії відносять: пошук перспективної підприємницької ідеї; вибір форми організації бізнесу; вибір способу започаткування бізнесу та інші питання. Найвідповідальнішим етапом, від якого багато в чому залежить успіх всієї справи зі створення нового бізнесу, є пошук перспективної підприємницької (або комерційної) ідеї. Джерелами таких ідей найчастіше бувають: вивчення запитів і побажань споживачів; критичний аналіз товарів, які випускають інші підприємства; бесіди з продавцями торговельних закладів; вивчення технічної літератури та патентної інформації; результати власних досліджень та розробок тощо. Пошук підприємницької ідеї найтіснішим чином пов’язаний з вибором сфери майбутньої підприємницької діяльності. Це може бути виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля, послуги, будівництво, фінансова діяльність, посередницька діяльність тощо. На вибір сфери діяльності, окрім самої підприємницької ідеї, впливають особисті фактори (власний практичний досвід, наявність відповідної освіти та знань, інтереси підприємця тощо); зовнішні фактори (реальна економічна ситуація в країні, наявність законодавчо заборонених видів діяльності, державні пріоритети в розвитку окремих галузей, майбутні потреби споживачів, ступінь конкуренції в галузі, наявність необхідних ресурсів, стадія життєвого циклу товару та інші фактори). Якщо йдеться про розробку бізнес-плану для розширення вже наявного бізнесу, то необхідність в початковій стадії (окрім розробки комерційної ідеї) відпадає. У цьому випадку достатньо керуватись підготовчою та основною стадіями. Якщо мова йдеться лише про удосконалення діяльності підприємства (розробка бізнес-планів підприємств, структурних підрозділів тощо), то можна обмежитись лише основною стадією. Підготовча стадія - це стадія, на якій здійснюється формування інформаційного поля бізнес-плану, визначаються стратегія майбутнього бізнесу, місія підприємства, послідовність етапів розробки бізнес-плану (або так звана логіка написання бізнес-плану).
Основна стадія - це стадія, на якій безпосередньо здійснюється написання бізнес-плану. На цій стадії повинна бути реалізована визначена на попередній стадії стратегія майбутнього бізнесу. Основна стадія розробки бізнес-плану складається із розробки маркетингової, виробничої, фінансової, організаційної частин, визначення обсягів та джерел фінансування, оцінювання можливих ризиків реалізації бізнес-плану, а також написання інших розділів. Мета основної стадії – переконливо показати, що вкладені в реалізацію підприємницької ідеї гроші та інші ресурси забезпечать потенційному інвестору очікуваний зиск, що прийнята підприємцем стратегія бізнесу може бути практично реалізована. Завершується розробка бізнес-плану його презентацією. СТИЛЬ НАПИСАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ Бізнес-план – це не тільки діловий документ, а й своєрідний рекламний документ, на підставі якого можна зробити висновки не лише про майбутній бізнес, а й про його власників. Тому важливим є як зміст, так і зовнішній вигляд бізнес-плану. Тому бізнес-план підлягає певним вимогам щодо стилю написання та оформлення. Щодо стилю написання, то тут можна керуватись такими порадами: а) бізнес-план повинен ґрунтуватися на реалістичних припущеннях. б) бізнес-плану протипоказаний зайвий оптимізм. в) в бізнес-плані повинна бути певна „родзинка», яка повинна зацікавити тих, для кого готується такий план; причому ця „родзинка» повинна бути „помічена» зацікавленими особами; г) в бізнес-плані рекомендується уникати жаргонних виразів, суто технічного опису продукції, операцій, процесів. Слід використовувати загальновідомі терміни; інформацію треба викладати в діловому стилі, але якомога доступніше; д) в бізнес-плані повинно бути продемонстровано, що розробники визначили і спираються на потреби потенційних клієнтів, а не просто те, що їх захопила певна „підприємницька» ідея. є) в бізнес-плані потрібно визначити, в який спосіб буде здійснюватись моніторинг та контроль за ходом реалізації комерційної ідеї. Ці питання завжди особливо цікавлять потенційних інвесторів; ж) в бізнес-плані потрібно постійно робити наголос на таких основних моментах, які можуть мати неабиякий вплив на успішну реалізацію розробленого бізнес-плану. Щодо оформлення бізнес-плану, то потрібно керуватись такими порадами: - бізнес-план повинен мати титульний аркуш та аркуш змісту, на початку бізнес-плану розміщується резюме, додатки - розміщуються у кінці бізнес-плану; - у тексті бізнес-плану повинні бути посилання на джерела інформації та необхідні примітки; - бізнес-план має бути стислим, простим, але адекватно розкривати сутність підприємницького проекту. Для більшості невеликих проектів (для реалізації яких потрібно 80-100 тис. грн.), як свідчить практика, обсяги бізнес-планів обмежуються двадцяти-двадцяти п’яти сторінками. В інших випадках має бути підготовлений докладніший бізнес-план; - бізнес-план має бути легким для сприйняття, чітким та лаконічним, щоб у ньому можна було швидко знайти потрібну інформацію. Отже, у структурі бізнес-плану необхідно виділяти розділи, підрозділи та параграфи;
- бізнес-план повинен бути гарно оформлений, не містити граматичних та орфографічних помилок. Ідеальна форма – елегантна брошура, проспект, буклет; - бізнес-план має забезпечувати охорону комерційної інформації про суб’єкт бізнесу та його діяльність. Для цього потрібно жорстко контролювати сферу його розповсюдження або скласти окремий додаток, який міститиме всю конфіденційну інформацію і буде доступним тільки тим, кому треба таку інформацію знати; - бізнес-план має бути функціональним, тобто містити лише корисну інформацію, яка цікавить або може зацікавити читача. За необхідності додаткова, пояснювальна, первинна інформація може бути винесена в додатки (обсяг додатків не обмежується). Відомий фахівець у сфері підприємництва Г. Берл наводить рекомендації щодо того, яким повинен бути оптимальний за змістом та оформленням бізнес-план. Ці рекомендації затвердив трест ділових керівників дев’яти районів різних штатів США; - обсяг – не більше 40 сторінок; - кріплення – спіральне; - на обкладинці – назва компанії; - на титульному листі – назва компанії, адреса та номер копії; - резюме на двох сторінках; - далі подається перелік розділів; - в тексті наведені детальні відомості про провідних працівників та інвесторах; - наводяться відзиви консультантів з бухгалтерського обліку, юрисконсультів; - текст повинен бути віддрукований на правій частині сторінки. Ліва частина сторінки залишається пустою за виключенням невеликого параграфа з переліком особливостей тексту, який розміщений на правій частині сторінки. Тобто, прочитавши текст на лівій частині сторінки, зацікавлена особа має змогу одразу ж отримати повне уявлення про зміст всього розділу. Якщо це її зацікавило, тоді вона прочитає весь розділ. Складовою частиною структури бізнес-плану є додатки. Додатки - це не регламентований за обсягом розділ бізнес-плану, в якому наведено інформацію, що деталізує, уточнює або підтверджує зміст основних розділів бізнес-плану. Посилання на всі документи, які містяться у додатках, мають бути зроблені в тексті бізнес-плану. У додатки рекомендується виносити: - первинні матеріали аналізу ринку; - стислі біографічні відомості про власників бізнесу, ключових менеджерів, про їхні професійні обов’язки, особливі вміння та досягнення;
- словник технічних термінів; - детальну технічну характеристику продукту бізнесу; - схему виробничих процесів; - специфікації продукції; - рисунки, фотографії продукції, приміщень підприємства тощо; - рекламні матеріали; прейскуранти;
- гарантійні листи, які підтверджують високу репутацію і надійність керівників підприємства (компанії); - організаційну схему управління підприємством; - юридичні документи (копії установчих документів, контрактів, угод, патентів, ліцензій тощо).
ПОЧАТКОВА СТАДІЯ РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ Початкова стадія розробки бізнес-плану – це стадія, на якій закладаються основи майбутнього бізнесу та здійснюється розробка концепції бізнесу. В загальному вигляді початкова стадія складається із вирішення таких основних питань: - пошук підприємницької (комерційної) ідеї; - вибір організаційно-правової форми бізнесу; - вибір способу започаткування бізнесу для реалізації запропонованої комерційної ідеї. Сутність першого блоку питань полягає в тому, що на основі власного практичного досвіду, наявності відповідної освіти, інтересів та уподобань тощо, а також з урахуванням зовнішніх факторів (чинних законодавчих актів, обмежень, конкуренції тощо), підприємець здійснює розробку підприємницької (комерційної) ідеї, з якою він збирається вийти на ринок. Другий блок питань передбачає аналіз та вибір такої організаційно-правової форми господарювання, яка б відповідала законодавству і давала можливість реалізувати підприємницьку ідею з найвищою ефективністю. В процесі вирішення даного блоку питань потрібно: - проаналізувати чинні організаційно-правові форми господарювання, визначити переваги та недоліки кожної із них; - вивчити можливості, які дають ці форми для залучення інвестицій; - визначити міру відповідальності за результати діяльності, яка накладається на засновників бізнесу кожною із організаційно-правових форм та вибрати найбільш прийнятну форму; - визначити міру контролю за майбутнім бізнесом, який можна здійснювати в межах вибраної організаційно-правової форми тощо. Зрозуміло, що у випадку, коли певна комерційна ідея запроваджується на діючому підприємстві, то вибір організаційно-правової форми господарювання не проводиться. Третій блок питань передбачає аналіз та вибір способу започаткування бізнесу для реалізації запропонованої комерційної ідеї. В результаті розгляду та вирішення цих основних блоків питань формується основа для подальшої розробки бізнес-плану. Таблиця 2. Сприятливі можливості та загрози бізнесу
Макроекономічні фактори |
Сприятливі можливості |
Можливі загрози | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| повна незалежність | часткова незалеж ність | нейтраль ність | слабка залежність | повна залежність | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 1. Макроекономічні показники: а) динаміка ВВП б) рівень інфляції..................... в) динаміка реальних доходів населення... г) динаміка курсу валюти...................... д)інше....................... | + | + | + | + | + - + - - | - + - + - | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 2. Зміни в соціально-демографічній ситуації: а) структура зайнятості................. б) кількість працездатного населення................. в) рівень соціального захисту населення г)інше....................... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 3. Державне регулювання бізнесу: а) можливі зміни в законодавстві........... б) зміни в рекламному законодавстві........... в) зміни в оподаткуванні.......... д) зміни в митному режимі………… е)інше....................... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 4. Природні умови й екологічні обмеження.......... а)............................... б).............................. в)інше...................... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 5. Інше...................... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Предметом галузевого аналізу є:
- споживачі (обсяги та характеристики ринку, сезонність та циклічність попиту, диференціація продуктів, чутливість споживачів до цін, здатність споживачів диктувати свої ціни тощо);
- постачальники (кількість, конкуренція поміж ними, наявність матеріалів-замінників, здатність постачальників диктувати свої ціни тощо);
- конкуренти (основні фірми, що конкурують на ринку, поділ ринку між ними; можливість появи принципово нових продуктів-замінників, основні конкурентні переваги в галузі тощо);
- перешкоди для входження в галузь (обсяги початкових інвестицій, доступність джерел сировини та каналів збуту, конвертованій активів, захист з боку держави, прихильність споживачів тощо);
- технології (швидкість зміни технологій в галузі, вплив технологічних змін на якість продукції та ціну, можливість здобуття переваг від впровадження нових технологій, можливість появи принципово нових технологій в галузі) тощо.
В результаті проведення галузевого аналізу визначаються тенденції розвитку галузі, оцінюється рівень конкуренції в ній, дається характеристика змінам смаків та орієнтації споживачів, визначаються ключові фактори успіху в галузі тощо.
Ключові фактори успіху в бізнесі –це такі фактори, на які підприємство може (повинно) безпосередньо впливати, контролювати їх та управляти ними і які визначають спроможність підприємства конкурувати на визначеному ринку. Це можуть бути такі кількісні фактори (або показники) як собівартість одиниці продукції, ціна, експлуатаційні показники продукції тощо), які можна кількісно оцінити, а також такі якісні фактори (показники), які важко (або неможливо) оцінити кількісно: культура виробництва, якість послуг, персонал, система збуту, прихильність споживачів та багато інших.
Після визначення ключових факторів успіху в бізнесі доцільно визначити (приблизно) конкурентну позицію майбутнього підприємства на ринку, де планується реалізувати запропоновану комерційну ідею. Для цього складається матриця конкурентного профілю.
Таблиця 3.
Матриця конкурентного профілю
Ключові фактори успіху
Ваговий коефіцієнт
Власна справа
Конкурент„А»
Конкурент „ Б »
Після проведення зовнішнього аналізу переходять до внутрішнього аналізу. Головне завдання внутрішнього аналізу це визначення сильних і слабких сторін підприємства (існуючого або новостворюваного) у вибраній сфері діяльності та на вибраному ринку.
Для визначення сильних та слабких сторін підприємства (бізнесу) відокремлюють основні функціональні види діяльності підприємства: маркетинг, виробництво, персонал, дослідження та розробки, фінанси тощо, а потім у межах кожного виду діяльності здійснюють порівняння окремих сторін діяльності підприємства з аналогічними сторонами діяльності інших підприємств, шукаючи відмінності між власними якостями підприємства і відповідними якостями конкурентів. В результаті виявляють сильні та слабкі сторони даного підприємства, які піддягають управлінню та контролю з боку даного підприємства.
Сильні сторони – це особливі, унікальні, оригінальні або, принаймні, відмінні від конкурентів якості, на які може бути зроблена ставка в бізнесі і які обумовлюють певні конкурентні переваги даного підприємства.
Слабкі сторони –це якості, яких підприємству бракує у порівнянні з іншими підприємствами.
З погляду маркетингової функції для оцінювання сильних та слабких сторін бізнесу підприємства (новостворюваного або існуючого) потрібно дати відповіді на такі питання:
- чи є переваги, які буде забезпечувати ваша продукція споживачеві в порівнянні з продукцією конкурентів?
- чи буде мати ваша продукція переваги в якості, ціні, експлуатації, способах просування на ринок, місцях реалізації тощо в порівнянні з продукцією конкурентів?
- на якій стадії техніко-економічного старіння перебуває ваша продукція?
- чи є можливості для швидкого розширення асортименту або вдосконалення вашої продукції тощо?
З погляду виробництва для оцінювання сильних та слабких сторін бізнесу підприємства (новостворюваного або існуючого) потрібно дати відповіді на такі питання:
- чи маєте ви проблеми з постачальниками сировини та матеріалів?
- чи відповідає сучасним вимогам устаткування підприємства?
- чи відповідає технологія виробництва продукції сучасним вимогам?
- яким є рівень використання виробничих потужностей тощо?
З погляду персоналу для оцінювання сильних та слабких сторін бізнесу підприємства (новостворюваного або існуючого) потрібно дати відповіді на такі питання:
- чи є у персоналу підприємства якісь позитивні особливості щодо кваліфікації, досвіду роботи, ставлення до роботи тощо?
- чи мають працівники чітке уявлення про зміст своєї діяльності?
- як співвідноситься рівень оплати пращ на підприємстві із середнім в галузі?
- чи існує проблема комплектування штатів підприємства?
- якою є плинність кадрів на підприємстві тощо?
З погляду досліджень та розробок для оцінювання сильних та слабких сторін бізнесу підприємства (новостворюваного або існуючого) потрібно дати відповіді на такі питання:
- чи захищена продукція підприємства патентами, товарними знаками тощо?
- чи має намір підприємство освоювати виробництво нових видів продукції? Як часто воно це робитиме?
- чи використовуються у виробництві продукції ліцензії, ноу-хау, промислові секрети тощо?
З погляду фінансів для оцінювання сильних та слабких сторін бізнесу підприємства (новостворюваного або існуючого) потрібно дати відповіді на такі питання:
- чи є можливості для скорочення накладних витрат, витрат на сировину й матеріали, оплату пращ?
- яким є рівень (високий, помірний, низький) витрат на виробництво й реалізацію продукції?
- чи є можливість збільшити швидкість оборотності запасів матеріальних цінностей та усієї сукупності обігових коштів?
- яким є рівень ліквідності активів підприємства тощо?
Зрозуміло, що більш точні відповіді на всі ці питання можна дати, якщо аналізується підприємство, яке працює. У випадку аналізування новостворюваного підприємства відповіді на дані запитання будуть носити в певній мірі оціночний або орієнтовний характер.
Відповіді на вищенаведені запитання доцільно занести у спеціальну таблицю, яка має форму балансу. В актив підприємства доцільно занести унікальні, специфічні, особливі якості підприємства, згруповані за функціональними видами діяльності та ресурсами. В пасив – фактори, що обмежують (знижують) конкурентоспроможність підприємства (табл. 4).
Таблиця 4.
Таблиця 5.
Результати SWOT-аналізу
| Позитивні обставини для початку бізнесу (реалізації комерційної ідеї) | Негативні обставини для початку бізнесу (реалізації комерційної ідеї) |
| Перераховуються основні сильні сторони підприємства та сприятливі зовнішні обставини | Перераховуються основні слабкі сторони підприємства та зовнішні загрози |
У процесі SWOT-аналізу визначається також, яким чином можна використати сильні сторони підприємства і сприятливі обставини для успішної реалізації комерційної ідеї та як усунути чи максимально зменшити вплив слабких сторін підприємства та зовнішніх загроз.
Результати SWOT-аналізу є основою для формулювання можливої місії підприємства.
Місія підприємства –це його головне призначення, особлива роль, чітко окреслена причина його існування тощо, які в сукупності формують основні напрямки діяльності підприємства.
Місія підприємства (існуючого чи новостворюваного) формулюється в процесі пошуку відповіді на питання: «Яким бізнесом займається підприємство?» Місію підприємства потрібно шукати за його межами – у споживачах, у його діяльності на ринку тощо. Правильно сформульована місія дає відповіді на такі питання:
- яким бізнесом займається підприємство? Наприклад:...ми займаємося.... бізнесом... і хочемо створити...;
- які основні (головні) цілі діяльності підприємства? Наприклад:...ми маємо за мету....:
- кого підприємство обслуговує?
- які товари підприємство пропонує споживачам?
- на яких ринках діє підприємство?
- у чому полягає специфіка підприємства щодо задоволення потреб клієнтів?
- які конкурентні переваги має підприємство?
- які показники діяльності підприємство вважає для себе оптимальними? Наприклад:...ставлячи людей на перше місце... або...ставлячи себе на службу клієнтам... тощо.
Визначення місії повинно:
- бути лаконічним, не розпливчатим, не надто загальним;
- вказувати на призначення підприємства з погляду задоволення потреб споживачів (конкретні товари, послуги, сегменти ринку тощо);
- включати певні елементи, які відбивають бачення підприємцем свого бізнесу (частка ринку, рівень прибутковості та ефективності тощо);
- розкривати переваги підприємства, які відрізняють його від інших конкурентів та вказують на нові, кращі та оригінальніші способи задоволення потреб споживачів.
Після визначення місії підприємства, потрібно сформулювати цілі та завдання діяльності підприємства (новостворюваного чи існуючого).
Цілі (або мета) діяльності підприємства – це той кінцевий стан, якого підприємство сподівається досягти у майбутньому (в межах визначеної місії), це ідеальне уявлення про бажані результати діяльності підприємства. Зазвичай підприємство визначає декілька основних цілей. При визначенні цілей рекомендується використовувати такі показники (категорії):
- прибутковість (обсяг прибутку, дохід від інвестованого капіталу, співвідношення прибутку й обсягу продажу тощо);
- продуктивність або ефективність (витрати на виробництво одиниці продукції, виробіток на одного працівника тощо);
- продукція (зміна номенклатури й асортименту продукції, освоєння нових виробів тощо);
- ринок (обсяг продажу, частка підприємства на ринку відповідного товару тощо);
- виробнича потужність (приріст потужності підприємства в цілому та його структурних підрозділів тощо);
- персонал (зниження плинності, підвищення рівня кваліфікації, поліпшення умов праці тощо);
- інші показники.
Правильно сформульовані цілі повинні бути конкретними й кількісно вимірюваними; зорієнтованими в часі; реалістичними й досяжними, такими, що не виходять за межі можливостей підприємства; узгодженими й взаємопов’язаними; сформульованими письмово. Тільки в цьому випадку можна чітко сформулювати вимоги до працівників підприємства, визначити терміни виконання наміченого тощо. Потрібно пам’ятати, що мета (ціль), для досягнення якої у підприємства відсутні реальні можливості – це утопія. Мета може бути дуже привабливою, але в кінцевому підсумку завжди зменшує мотивацію працівників, оскільки наперед прирікає їхню діяльність на невдачу.
Після визначення мети (цілей) діяльності підприємства формулюють завдання, які необхідно виконати для досягнення цієї мети (цілей).
Завдання –це більш конкретні та менші за обсягами роботи, які потрібно виконати протягом коротких відрізків часу. Наприклад,...скласти перелік адресатів....;...розробити....;....розмістити... тощо.
І, нарешті, складають план дій, спрямований на реалізацію визначених завдань. Наприклад:
у понеділок вранці:
- розпочати створення................;
- виписати деталі........................;
- переглянути довідники фірм...;
Після визначення місії, цілей, завдань підприємства та складання конкретного плану дій потрібно визначити, яким способом підприємство планує досягти їх. Існує безліч стратегій реалізації бізнесових проектів, проте у випадку розробки бізнес-планів доцільно використовувати одну із типових стратегій (за класифікацією М. Портера), до яких відносяться:
- стратегія контролювання витрат;
- стратегія диференціації;
- стратегія фокусування.
Стратегію контролювання витрат доцільно використовувати в тому випадку, коли на ринку діють фірми-конкуренти, які продають аналогічні товари; коли споживачі чутливі до зміни цін на продукцію підприємства; коли підприємство може реально регулювати масштаби виробництва продукції.
Способами побудови стратегії контролювання витрат можуть бути:
- збільшення обсягів виробництва продукції;
- зменшення постійних витрат на виробництво продукції;
- впровадження нового устаткування;
- використання нових технологій тощо.
Стратегію диференціації доцільно використовувати тоді, коли підприємство може виготовляти і поставляти на ринок товари, котрі за своїми властивостями є привабливішими для споживачів, ніж продукція конкурентів, коли виготовлені товари мають унікальні властивості тощо. Такими унікальними властивостями можуть бути: висока якість продукції, принципова новизна продукція, високий рівень обслуговування клієнтів, високий імідж підприємства тощо.
Але потрібно пам’ятати, що застосування стратегії диференціації несе й певні ризики для підприємства. Серед них:
- можливість недооцінки споживачами унікальних властивостей продукції;
- великі витрати на надання продукту певної унікальної властивості, в результаті чого ціна продукту може зрости до неконкурентоспроможного рівня.
Стратегія фокусування використовується тоді, коли підприємство має змогу провести сегментацію ринку і виділити в ньому такі сегменти (частки), які пред’являють специфічні вимоги до продукції. І якщо підприємство має можливість виготовляти продукцію, яка буде задовольняти цим вимогам, то воно збільшить частку своєї присутності на ринку.
Розробка стратегії фокусування передбачає:
- вибір одного чи кількох сегментів ринку з цілеспрямованою орієнтацією на певну групу споживачів або на обмежений асортимент товарів, або на специфічний географічний ринок тощо;
- ідентифікацію специфічних потреб, бажань та інтересів споживачів у визначеному сегменті ринку;
- пошук кращих, ніж у конкурентів, способів задоволення специфічних запитів споживачів. Зробити це можна або способом контролювання витрат, або способом диференціації.
Слід зазначити, що жодна із зазначених стратегій бізнесу не має абсолютних переваг. Всі вони широко використовуються на практиці. Але в кожному випадку підприємець повинен вибрати найефективнішу страте гію. Стратегія буде ефективною тоді, коли вона:
- орієнтується на конкретних споживачів, їхні потреби і запити;
- враховує всі сильні сторони підприємства, які в сукупності створюють для нього конкурентні переваги;
- включає конкретні цілі, завдання, котрі дають змогу підприємству реально реалізувати свої конкурентні переваги;
- включає методи, спрямовані на подолання слабкості підприємства та загроз із зовнішнього середовища.
В. Послідовність етапів (логіка) розробки бізнес-плану
На основі вибраної стратегії майбутнього бізнесу, змісту комерційної ідеї, зібраної протягом підготовчого етапу інформації тощо визначається послідовність етапів розробки бізнес-плану (або логіка написання бізнес-плану).
В загальному випадку процес розробки бізнес-плану складається із таких основних етапів:
Перший етап, який є характерним для всіх типів бізнес-планів, полягає в розробці таких питань:
- опис ключових, найважливіших та значущих аспектів майбутнього бізнесу, тобто опис того стану бізнесу, якого прагне підприємець;
- кількісна характеристика заходів, які передбачається здійснити, щоб досягти поставлених цілей;
- узагальнення результатів розрахунків, зроблених раніше, за допомогою розрахунку відповідних фінансових показників.
Другий етап, який є специфічним для кожного із типів бізнес-планів, передбачає відповідно до типу бізнес-плану розробку таких розділів бізнес-плану, як маркетинг, виробництво, управління персоналом, фінанси та інші.
Конкретну послідовність етапів розробки бізнес-плану визначає кожен розробник самостійно. Так, бізнес-план можна розробляти в такій послідовності:
- стисла характеристика галузі, до якої належить бізнес (сучасний стан, тенденції розвитку, нові види продукції, чинники, що сприяють або обмежують розвиток);
- розкриття концепції поведінки підприємства в галузі (стратегічні і тактичні цілі діяльності, опис продукції підприємства, привабливість продукції, перспективи розвитку підприємства);
- загальна характеристика ринку продукції підприємства (потенціал та тенденції розвитку ринку, цільовий ринок, обґрунтування розміщення підприємства, оцінка впливу конкуренції);
- визначення орієнтирів та цілей маркетингової діяльності підприємства (частка ринку, розгалуженість системи збуту, застосування знижок тощо);
- обґрунтування стратегії маркетингу та програм, що її забезпечують (засоби і канали збуту, політика ціноутворення, рекламна компанія, політика підтримки продукту);
- прогнозування обсягів продажу (за часовими інтервалами, за видами продукції, за споживачами, консервативні прогнози, найбільш вірогідні прогнози, оптимістичні прогнози);
- визначення виробничих параметрів бізнесу (основні технологічні операції, машини та устаткування, сировина і матеріали, виробничі і невиробничі приміщення);
- обґрунтування вибору організаційних параметрів підприємства (організаційно-правова форма господарювання, потреба в персоналі, власники підприємства, ключові менеджери, зовнішні консультанти, організаційна схема управління, кадрова політика);
- опис потенційних загроз бізнесу і способів їх мінімізації (типи можливих ризиків, найімовірніші ризики, способи реакції на загрози бізнесу);
- характеристика фінансових потреб бізнесу (складання плану доходів і витрат, плану грошових надходжень і виплат, планового балансу, розрахунки фінансових коефіцієнтів, аналіз чутливості, пропозиції щодо форми отримання та термінів повернення кредитів тощо);
- написання висновків з основних положень бізнес-плану (складання резюме).
Наводиться також така послідовність етапів розробки бізнес-плану:
- вибір продукції (послуги), котра буде запропонована на ринку;
- дослідження зовнішнього середовища;
- обґрунтування і вибір місця розміщення майбутнього бізнесу,
- прогнозування обсягів і доходів від продажу продукції (надання послуг);
- визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;
- розробка торговельної і цінової політики, вибір способів реклами і просування товарів до споживачів;
- обґрунтування вибору форми організації бізнесу, характеристика власників підприємства, керівників, якості персоналу, організаційної структури управління, системи оплати пращ;
- опис потенційно можливих ризиків бізнесу, пошук способів їх мінімізації;
- оцінка очікуваного прибутку, аналіз стану готівки і розробка грошових балансів;
- формулювання висновків (резюме), що відображають основні досягнення бізнесу.
Аналіз наведених вище етапів послідовності розробки бізнес-плану показує, що в принципі всі вони переслідують розробку одних і тих самих питань. Кожен розробник вибирає саме ту послідовність робіт з розробки бізнес-плану, яка буде відповідати його розумінню майбутнього бізнесу, змісту та обсягу інформації, яку він зібрав, типу бізнес-плану та іншим факторам.
При цьому слід підкреслити, що послідовність етапів розробки бізнес-плану в багатьох випадках не збігається зі структурою самого бізнес-плану, який розробник комерційної ідеї оформлює у вигляді ділового документа.
Таблиця 6.
Інформація про конкурентів
| Фірма-конкурент | Обсяг продажу | Прибутки | Рік заснування | Умови оплати | Спосіб торгівлі | Інше |
| «А» | 12 млн.грн. | 900 тис.грн. | 1995 | Передоплата | Власні продавці | |
| «Б» | 10 млн.грн. | 500 тис.грн. | 2000 | Аванс | Через посередників | |
