Дніпропетровський державний фінансово-економічний інститут

 

 

Кучина Н.М.

 

ТИПИ АНГЛІЙСЬКОГО РЕЧЕННЯ

ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНИХ НАВИЧОК

Навчальний посібник

для студентів економічних спеціальностей

вищих навчальних закладів

 

 

Дніпропетровськ - 2002

 

УДК 801. 561:802.0 (07)

ББК 81.2

К 95

Кучина Н.М. Типи англійського речення: Технологія формування граматичних навичок. - Дніпропетровськ, ДДФЕІ, 2002. - 174 с.

 

У посібнику представлено методично завершений процес формування навичок утворення і розуміння основних типів англійського речення. Загальний лінгво-дидактичний принцип, на якому побудовано навчання, - це системно-семантичний підхід до мовного матеріалу, що передбачає організацію останнього в певних мікросистемах. При цьому процес засвоєння граматичних одиниць відбувається у послідовності "від значення до форми".

Робота складається із вступної частини та двох навчальних циклів. У вступній частині подано загальну інформацію про речення та його складові елементи. Метою першого циклу є формування у студентів навичок утворення та розуміння висловлювань, які передають поняття "володіння" об'єктом, "існування", "місцеперебування", "характеристика" та "номінація" суб'єкта. Другий цикл складається з двох частин. Він спрямований на формування поняття про особові, неозначено-особові та безособові речення (перша частина) і навичок уживання часових форм англійського дієслова (друга частина).

Увесь англомовний матеріал редагований носієм англійської мови. Забезпеченість більшості вправ ключами дає змогу використовувати посібник у самостійній роботі студентів.

Посібник призначається для студентів та викладачів економічних вузів на І етапі навчання.

 

Рецензенти:	О.Б. Тарнопольський -	доктор пед. наук, професор, завідувач кафедри методики, педагогічної комунікації та нових технологій у на­вчанні іноземних мов Дніпропетровської академії управління, бізнесу та права
	О.П. Петращук -	доктор пед. наук, доцент, завідувач ка­федри англійської філології Київського Національного лінгвістичного універ­ситету

 

 

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України, як навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів

(Лист №14/18. 2-637 від 27.03.2002)

 

ISBN 966-7214-44-3

ã Н.М.Кучина, 2002

 

ã Дніпропетровський державний фінансово-економічний інститут, 2002

ПЕРЕДМОВА

 

Досвід викладання іноземних мов у немовному вищому навчальному закладі свідчить, що більшість студентів-першокурсників не володіє необхідним рівнем базових граматичних навичок ні в усній, ні в писемній мові. Оскільки мовна компетенція є складовою частиною комунікативної, несформованість хоча б одного з її компонентів, наприклад, граматичних навичок, перешкоджає досягненню основної мети навчання - вмінню читати літературу за фахом та спілкуватися з іноземними колегами на професійно значущі теми. Пекучою проблемою кожного викладача є інтенсифікація процесу набуття студентами базових граматичних навичок у відповідних видах мовленнєвої діяльності. Її актуальність знаходить відображення в одному з принципів оптимізації навчання іноземних мов у немовному вузі - принципі концентрованого опрацювання мовного матеріалу і навичок його уживання та розуміння у процесі мовлення [15].

До базових граматичних навичок слід насамперед віднести вміння створювати і розуміти різні типи речення - особові, безособові, неозначено-особові. Ядро кожного з них становить, як відомо, предикативна синтагма - підмет та присудок. Останні, на відміну від української чи російської мови, є обов'язковими елементами англійського речення. При цьому основне інформаційне навантаження несе в собі, як правило, присудок. Робота над ним і має стати тією відправною точкою, від якої можна прямувати до формування у студентів зазначених вище вмінь.

У традиційних підручниках і посібниках з граматики присудок розглядається у двох його основних видах - як дієслівний та іменний. Практична робота над кожним з них обмежується, проте, рівнем морфології - тобто засвоєнням певних форм дієслова як обов'язкового компонента присудка.

Але, як свідчить викладацький досвід, "граматичні проблеми" студентів, що виникають під час утворення висловлювання, часто пов'язані не стільки з формами граматичних одиниць, скільки з їх значеннями, а саме, з невмінням співвідносити смисл майбутнього висловлювання з граматичними значеннями іншомовних засобів, що його реалізують. Більш того, деякі студенти не можуть здійснити смислову організацію висловлювання, їм важко розрізняти близькі за значенням поняття, не говорячи вже про граматичні поняття, не представлені в рідній мові (наприклад, передування або процесуальності дії).

Тому саме ці дві операції мислення - усвідомлення об'єктивних поняттєвих категорій і міжпоняттєвих зв'язків, закладених у задум висловлювання, та їх правильне співвіднесення з адекватними граматичними значеннями іншомовних засобів - мають стати об'єктом цілеспрямованого опанування. Воно здійснюється шляхом аналізу достатньої кількості контекстно обумовлених речень (мовленнєвих ситуацій), які забезпечують постійне "зіткнення" близьких за змістом понять, а також відмінних понять, для вираження яких у рідній мові використовуються омонімічні граматичні структури. В результаті зіставлення і порівняння таких понять відбувається усвідомлення і встановлення дійсного співвідношення між поняттєвими категоріями та іншомовними засобами, що їх виражають, тобто формування "мовної свідомості" (за П.Я.Гальперіним). Оскільки мислення за змістом є універсальним для всіх мов, зазначені мовленнєві ситуації пред'являються рідною мовою.

Такий підхід до формування граматичних навичок пояснює зміст навчального матеріалу і організацію навчального процесу. Так, мовний матеріал подається за принципом його системно-семантичної організації, тобто організації граматичних одиниць у певній мікросистемі, засвоєння якої відбувається у послідовності "від значення до форми". Відбір мовного матеріалу здійснювався при цьому за принципом необхідного і достатньо повного граматичного знання, що означає включення до конкретної мікросистеми практично всіх нормативних граматичних явищ. При цьому навчальний процес будується на засадах теорії поетапного формування розумових дій та понять і так званого третього типу навчання, розроблених школою П.Я.Гальперіна.

Сутність третього типу навчання полягає в тому, що побудування орієнтуючої основи дії(ООД) відбувається шляхом виділення і фіксації таких логічних і специфічних операцій мислення, які забезпечують установлення внутрішніх, суттєвих властивостей і відносин об'єкта засвоєння. Це означає, що, хоч кожна з названих вище дій має свою особисту систему орієнтирів (модель об'єкта та модель дії), їх виявлення, матеріалізація та засвоєння у всіх випадках спирається на логічні форми організації розумової діяльності студентів.

Принципово важливим моментом при побудуванні ООД є спосіб, яким воно здійснюється. Найбільш ефективним методом пояснення дидактика вважає проблемний виклад, зокрема таку його форму, як " евристична бесіда ". Її сутність полягає у серії заздалегідь продуманих взаємопов'язаних запитань, які ставить викладач перед студентами, i кожне з яких є кроком на шляху вирішення проблеми [9]. Дидактично цінним результатом "евристичної бесіди" є активізація розумово-пізнавальної діяльності студентів, формування у них пізнавального інтересу.

Засвоєння кожної розумової дії здійснюється в процесі її поетапної інтеріоризації - від матеріалізованої форми (з опорою на ООД) до форми у думці.

Отже, вивчення певної граматичної мікросистеми постає перед студентом як виконання розумових дій двох видів, спрямованих на оволодіння "планом значень" і "планом вираження" граматичних одиниць, що входять до даної мікросистеми. Оволодіння планом значень граматичних одиниць відбувається у процесі встановлення відповідності між об'єктивними поняттєвими категоріями і граматичними значеннями іншомовних одиниць, що їх виражають. Оволодіння планом вираження здійснюється під час співвіднесення виділених граматичних значень з їх формальними засобами вираження.

Другу сторону мовленнєвого комунікаційного процесу становить, як відомо, рецепція чужої думки. Оскільки в основі розуміння повідомлення під час читання або слухання лежить механізм декодування лексико-граматичної інформації, формування відповідних мовленнєвих навичок потребує оволодіння діями розпізнавання та співвіднесення форми конкретної мовної одиниці з її значенням, у результаті чого (враховуючи контекст) стає можливим одержання змістовної інформації.

Після досягнення належного ступеня сформованості кожної розумової дії можна переходити до опрацювання граматичних одиниць у комунікативно-спрямованих вправах у тому чи іншому виді мовленнєвої діяльності - читанні, говорінні тощо. Така послідовність навчальних дій становить завершений методичний цикл, здійснення якого забезпечує повноцінне оволодіння граматичною мікросистемою.

Даний посібник складається із вступної частини та двох циклів. Мета вступної частини полягає у формуванні у студентів поняття про речення та його компоненти. Перший цикл присвячено формуванню навичок утворення та розуміння висловлювань, які передають поняття володіння об'єктом, існування, місця або часу перебування, характеристики та номінації предмета / особи / явища / події. Включення названих понять до складу однієї мікросистеми пояснюється як близькістю між собою одних з них, так i випадками омонімії мовних засобів у рідній мові при вираженні інших, змішування яких призводить до грубих помилок у процесі мовлення.

На першому етапі циклу студенти вчаться встановлювати зазначені поняття i співвідносити їх з адекватним типом англійського присудка, який подається на цьому етапі у вихідній формі (інфінітиві).

Оскільки формування будь-якої розумової дії, за даними психологів, проходить кілька етапів ("матеріалізованої" форми, у "зовнішній мові", у формі "внутрішньої мови", "думки"), кожний з них має вигляд окремої вправи з відповідною інструкцією.

Метою першої вправи є побудування орієнтуючої основи дії - тобто такої системи орієнтирів, яка б повною мiрою розкривала сутність об'єкта засвоєння, з одного боку, i послідовність розумових операцій - з іншого (" модель об'єкта " та " модель дії"). Завданням викладача при виконанні студентами першої вправи є "підведення" їх до "самостійного" відкриття ООД, насамперед допомагаючи усвідомити смисл кожного висловлювання. Виведена таким чином ООД зовнішньо фіксується у вигляді таблиці 1[1].

Засвоєння дії відбувається в процесі виконання подальших вправ - спочатку спираючись на таблицю (вправа 2), потім без допоміжних засобів, але з поясненням уголос операцій, що виконуються (вправа 3), далі – у формі "внутрішньої мови" (вправа 4) i, нарешті, у формі "думки", коли виголошується лише кінцевий результат виконаної розумової діяльності (вправа 5).

Оволодіння "планом вираження" граматичних одиниць здійснюється на другому етапі циклу. Через значний обсяг мовного матеріалу його подання при побудуванні ООД розподілено на три вправи - 1,2,3 – згідно з типом англійського присудка[2]. Засвоєння виведеної ООД (таблиця 2) відбувається у вправах 5, 6, 7, 8. Безпомилкове виконання студентами восьмої вправи свідчить про достатній рівень оволодіння даною мікросистемою граматичних одиниць.

На третьому етапі першого циклу студенти опановують заперечні способи вираження вказаних понять. Побудування відповідної ООД (таблиця 3) здійснюється у процесі виконання вправ 1-6, а її засвоєння - у вправах 7-10. З огляду на деякі особливості, притаманні заперечним формам, доцільно виконати i суто мовні вправи 11-14.

Утворення питальних речень розглядається на четвертому етапі. Студенти засвоюють будову загального запитання i коротких відповідей на нього, а також знайомляться зi спеціальними запитаннями.

Завершується формування навичок утворення граматичних структур на п'ятому етапі – у вправах, які моделюють реальну усну комунікацію.

Шостий етап присвячено формуванню навичок сприйняття засвоєної граматичної мікросистеми в друкованому тексті. Завдяки засвоєному раніше "плану значень", ООД сприйняття граматичних структур у реченні має вигляд інструкції, яка визначає лише послідовність операцій (таблиця 5). Сам процес формування навичок відбувається шляхом виконання вправ 3-6 i закінчується читанням без перекладу навчальних текстів, які містять засвоєні граматичні явища, з контролем розуміння прочитаного (вправи 7, 8).

З метою підтримання інтересу до предмету навчальної діяльності роботу на перших чотирьох етапах доцільно проводити у мікрогрупах. Зокрема, виконання дії у "матеріалізованій" формі, тобто з опорою на таблицю, схему тощо, а також у формі "зовнішньої мови", коли пояснюються виконувані операції, рекомендується здійснювати у тріадах ("трійках"). Метою роботи кожної тріади є пошук вирішення навчальної задачі. При цьому більш слабкий студент призначається відповідальним за кінцеву експлікацію результату, отже сильніші партнери "вимушені" допомагати йому під час спільної розумової діяльності. Оцінка роботи тріади може мати форму змагання: за правильне вирішення кожної навчальної задачі (висловлювання) мікрогрупа одержує 1 бал; виграє трійка, яка одержала при виконанні вправи більшу кількість балів.

Тi вправи, де дія має форму "внутрішньої мови", краще виконувати у парах. Кожний студент виконує завдання індивідуально, записуючи відповіді у зошит. Після закінчення роботи студенти, що складають пару, обмінюються зошитами i здійснюють взаємну перевірку, при якій має місце активний обмін думками, зіставлення різних точок зору на предмет діяльності.

Дія, яка має "згорнуту" форму, виконується під час фронтальної роботи: кожен студент повинен вміти зразу виголосити результат здійсненої розумової діяльності. У разі труднощів або помилкової відповіді він має "розгорнути" дію, знайти помилку i виправити її самостійно.

Другий цикл посібника складається з двох частин. У першій частині розглядаються так звані особові, безособові, неозначено-особові речення. Їх вивчення тут обмежується опануванням дії утворення зазначених типів речення[3]. В "модель об'єкта" включаються логічне поняття суб'єкта дії (або власника, носія ознаки / якості / стану) і граматичне поняття підмета. "Модель дії" передбачає аналіз об'єктивної реальності з точки зору наявності / відсутності суб'єкта в заданих мовленнєвих ситуаціях (реченнях) і встановлення відповідності між суб'єктом та англійським підметом (вправи 1-3). Виведена таким чином ООД фіксується у вигляді таблиці 6. Засвоєння дії здійснюється в процесі виконання вправ 5 - 10.

У другій частині другого циклу вивчається система часових форм англійського дієслова. Оскільки морфологічне знання набуває системності завдяки граматичним категоріям [5], до "моделі об'єкта" засвоєння увійшли граматичні категорії часу, часової віднесеності, виду дії та відповідні їм родові категорії (Present / Past / Future для категорії часу, Non Perfect / Perfect для категорії часової віднесеності, Non Continuous / Continuous для категорії виду)[4].

Ця частина складається з шести етапів, кожний з яких має принципово таку ж будову, як i етапи першого циклу, але з деякими відмінностями. Зокрема, оскільки вивчення заперечних і питальних речень (третійта четвертийетапи) не потребує спеціального опанування плану значень цих граматичних структур, відповідні ООД у вигляді інструкцій та таблиць подаються в готовій формі, а засвоєння дій здійснюється зразу на рівні "внутрішньої мови" й у формі "думки". Крім того, четвертийетап доповнено розділовими та альтернативними запитаннями, а до шостогоетапу увійшли складні речення.

Більшість вправ посібника забезпечені ключами i можуть виконуватись студентами під час самостійної роботи.

 

Автор виражає щиру подяку Е.Петерсону за редагування англомовної частини посібника і створення фонозапису навчального матеріалу, включеного до розділу "Усні комунікативні вправи".

ВСТУПНА ЧАСТИНА

 

1. Поняття про речення

Речення (або висловлювання) - це найменша комунікативна одиниця, яка виражає думку і має певну граматичну форму та інтонаційне оформлення.

У кожному висловлюванні виражається певне відношення до реальності з точки зору мовця. Це відношення передається відповідним способом дієслова. Якщо висловлювання усвідомлюється мовцем як реальнийфакт (у теперішньому, минулому, майбутньому), використовується дійсний спосіб (the Indicative Mood): У мене є ця книжка. - I have this book. Якщо мовець спонукає адресата до дії, використовується наказовий спосіб (the Imperative Mood): Дай мені цю книжку, будь ласка! - Give me this book, please! Якщо мовець усвідомлює твердження не як реальне, а як таке, що могло б мати місце за певних умов або як необхідне, бажане тощо, використовується умовний спосіб (the Subjunctive Mood): Якби у мене була ця книжка, я дав би її тобі почитати. - If I had this book, I would give it to you to read.

2. Різновиди речень

 

В залежності від мети висловлювання речення поділяються на розповідні (declarative), питальні (interrogative), спонукальні (imperative), окличні (exclamatory).

Розповідне речення вживається тоді, коли мовець хоче повідомити про щось адресата. Розповідне речення може бути як у стверджувальній, так і у заперечній формі. Англійське розповідне речення має жорсткий порядок слів і вимовляється з інтонацією, що знижується на кінець висловлювання.

Питальне речення має на меті одержання відповіді на поставлене запитання. Інтонація англійського питального речення залежить від типу останнього (див. цикл ІІ, частина 2, етап IV).

Спонукальне речення виражає наказ, прохання робити або не робити щось. Воно вимовляється з інтонацією, що знижується на кінець висловлювання: Перекладіть, будь ласка, цю статтю. - Translate this article, please. Не ходіть туди! - Don't go there!

Окличне речення виражає певну емоцію (радість, здивування, обурення тощо). Англійське окличне речення може починатися окличним словом (what - який; how - як), після якого ставиться емоційно виділене слово: Яка гарна дівчина! - What a lovely girl! Як погано вона грала сьогодні! - How badly she acted to-night!

 

3. Поняття про структуру речення

3.1. Існують речення двочленні та одночленні. Двочленнеречення містить у собі підмет та присудок.

 

Підмет - це те, про кого або про що йдеться у реченні: Мій брат - економіст. Підмет часто (але не завжди!) збігається з суб'єктом, тобто виконавцем дії, власником об'єкта, носієм певної характеристики, стану. Підмет найчастіше виражається іменником або особовим займенником. Він може бути виражений також іншими частинами мови і навіть словосполученнями, вжитими в значенні іменника.

 

Присудок дає нову інформацію про підмет, наприклад: про володіння певним об'єктом; про наявність або місцеперебування суб'єкта, вираженого підметом; дає якісну характеристику останнього або ж просто називає предмет / особу / явище / подію: Тоді вони ще не мали власного будинку. В кімнаті є кондиціонер. Вони були вдома. Економіка - це наука і сукупність виробничих відносин. Це - наш плавальний басейн.

Присудок показує також, яку дію виконав, виконує чи буде виконувати підмет або в якому стані перебував, перебуває чи буде перебувати підмет: Я напишу тобі. Хлопчик любить читати.

Саме від смислу висловлювання залежить тип англійського присудка, а в більш широкому розумінні - тип речення.

 

Визначальною рисою англійського присудка є те, що він завжди містить у собі дієслово.

Дієслово присудка узгоджується з підметом у числі та особі: Дівчинка читає книжку. - The girl is reading a book. Хлопчики грають у футбол. - The boys are playing football. Катя і Марія - подруги. - Kate and Maria are friends.

Якщо два підмети з'єднуються сполучниками either... or (чи... чи), neither... nor (ні... ні), not only... but also (не тільки... але й), дієслово узгоджується з підметом, який стоїть поруч з ним: Ні його брати, ні він сам не збираються переїжджати до Києва. - Neither his brothers nor he is moving to Kyiv. Якщо два підмети з'єднуються сполучником as well as (так же як і), дієслово узгоджується з першим підметом: Студенти, так же як і їх викладач, присутні на зустрічі. - The students as well as their teacher are present at the meeting.

Коли підмет виражається словосполученням " іменник with (з) іменник ", дієслово узгоджується з першим іменником: На вас чекає жінка з двома дітьми. - A woman with two children is waiting for you.

 

Підмет та присудок - головні члени речення; вони становлять комунікативний центр висловлювання. Крім підмета та присудка, речення може мати другорядні члени - додаток (додатки), означення, обставину (обставини).

Додаток тісно позв'язаний із присудком, доповнює його, є його об'єктом. Додаток може виражатися іменником, іншими частинами мови та словосполученнями, вжитими у значенні іменника. Розрізняють прямий і непрямий додатки.

Прямий додаток означає об'єкт, на який спрямовані дія або стан, виражені присудком, і відповідає на запитання "кого?", "що?": Ми бачили його.

Непрямий додаток відповідає на запитання інших непрямих відмінків: Я хочу показати тобі цю книжку.

В англійській та українській мовах прямий і непрямий додатки не завжди збігаються. Непрямий додаток в українському реченні може відповідати прямому додатку в англійському і навпаки: Я пішов за ними. - I followed them; Вони повідомили нас про своє рішення. - They communicated to us their decision.

В англійському реченні прямий додаток стоїть звичайно після непрямого: Я дам тобі цю книжку. - I'll give you this book. Якщо непрямий додаток треба поставити після прямого (наприклад, вираженого займенником), перед непрямим додатком вживається прийменник to або for: Я дам її твоїй сестрі. - I'll give it to your sister; Я купив ці квіти для тебе. - I bought these flowers for you.

 

· Прийменник to завжди вживається перед непрямим додатком (незалежно від місця останнього у реченні), якщо присудок виражено дієсловами announce- оголошувати, attribute - приписувати (чомусь, комусь), communicate - повідомляти (когось), dictate - диктувати, introduce - представляти, знайомити, explain - пояснювати, submit - подавати на розгляд (когось) - та деякими іншими.   · Як правило, прийменник вживається після дієслова (перед додатком) у таких випадках: account for - пояснювати (щось)… agree to- погоджуватися (з чимось) … agree with - погоджуватися (з кимось) … apply for - звертатися (за чимось) … apply to - звертатися (до когось) … comply with- погоджуватися з, виконувати (вимоги, правила тощо) … consist of - складатися з… depend on- залежати від… hear about - почути, дізнатися про… hear from - одержати звістку (листа) від… look after - доглядати за, піклуватися про… look at- дивитися на… look for - шукати… pay for - платити за… rely on- покладатися на… talk to - розмовляти з… think about - думати про… think of - бути якоїсь думки (про когось, про щось) … wait for- чекати (на когось) … write to - писати (комусь) …   · Іноді прийменник ставиться після додатка: ask someone for- просити (чогось) … borrow something from- позичати у… divide something into - ділити, розділяти на… insure something against - страхувати проти… invest something in- інвестувати, вкладати в… protect someone from- захищати, охороняти від… provide someone with - забезпечувати (чимось) … spendsomething on - витрачати на… supply someone with - постачати (щось) … thank someone for - дякувати за…   · У деяких випадках прийменник може стояти як перед додатком,так і після нього. Але якщо додаток виражено займенником, прийменник ставиться тільки після додатка: Я завжди шукаю нове слово у словнику. - I always look up a new word in the dictionary. Or: I always looka new word up in the dictionary. Але: Я пошукаю його в словнику. - I will look it up in the dictionary. До таких випадків належать сполучення: clear... up - з'ясовувати… close... down - закривати, ліквідувати… fill... in - заповнювати… give... up - відмовлятися від, кидати (звичку) … look... up- шукати (у словнику і т. ін.) … put... off - відкладати… ring... up- дзвонити… - та деякі інші.   · На відміну від української мови, в англійській мові після даних дієслів прийменник не вживається: enter- входити, вступати до… meet- зустрічатися з, знайомитися з…

 

Додаток може вживатися і після так званих ing-форм дієслова - герундія, дієприкметника: Читаючи книгу - Reading a book; Розмова з викладачем - Talking to the teacher.

Деякі іменники (advantage - перевага; application - вживання, використання; approach - підхід; cause - причина; certainty - упевненість; consideration - розгляд, обговорення; decrease - зменшення; demand - попит; difference - різниця; fall - падіння; increase - зростання, збільшення; lack - нестача, брак, відсутність; need - потреба; possibility - можливість; reason - причина, підстава, supply - постачання, etc.), також можуть мати додаток: Використання комп'ютерної техніки - Application of computer techniques.

 

Означення показує якості предмета / особи / явища / події, виражених іменником чи займенником у будь-якій функції в реченні. Означення може стояти перед означуваним словом (препозитивне означення) і після нього (постпозитивне означення).

Препозитивне означення може бути виражене прикметником, займенником-прикметником, кількісним і порядковим числівником, дієприкметником, герундієм (ing-формою), іменником, прислівником (рідко): Економічні умови - Economic conditions; Навчальні курси - Training courses; Кредитна картка - A credit card; Майже кожний - Almost everyone.

Постпозитивне означення може бути виражене сполученнями "прийменник + іменник", "прийменник + герундій", а також прикметником, інфінітивом, дієприкметниковим зворотом, прислівником, кількісним числівником: Закон проподатки - The Law on Taxes; Дещо важливе - Something important; Кімната нагорі - The room upstairs.

 

Обставина визначає присудок або іншу дієслівну форму (інфінітив, дієприкметник, герундій) у будь-якій функції в реченні, а також прикметник та прислівник, вказуючи на місце, час, причину, мету і т. ін. дії, стану, володіння об'єктом тощо. У реченні може бути кілька обставин. Обставина може бути виражена прислівником, іменником, дієприкметником, герундієм, інфінітивом, дієприкметниковим, герундіальним та інфінітивним комплексами, словосполученням.

 

За значенням обставини поділяються на такі групи:

 

· обставини місця (де? куди?): Вони живуть у Києві;

· обставини часу (коли?): Вчора у мене був день народження;

· обставини способу дії або супровідних дій (як?): Ми їхали повільно. Вона пройшла повз мене не зупиняючись;

· обставини ступеня (в якій мірі?): Я повністю погоджуюсь з вами;

· обставини причини (чому?): Ти робиш помилки через своюнеуважність;

· обставини мети (для чого? з якою метою ?): Я встаю рано, щоб незапізнюватись;

· обставини міри (як довго? як далеко? скільки?): Ця книжка коштує 50 гривень;

· обставини наслідку (що є наслідком даної характеристики?): Хлопчик ще надто малий, щоб ходити до школи;

· обставини умови (за якої умови?): У разі вашої відсутності я залишу записку;

· обставини допустовості (незважаючи на що?): Незважаючи на дощ, вони пішли гуляти;

· обставини виключення або заміни (за винятком чого? замість чого?): Замість прогулянки ми пішли до театру.

 

3.2. Одночленнеречення може складатися або з іменника, або з дієслова з залежними словами. У першому випадку це так звані номінативні (називні) речення (Ще один туманний день.), у другому - спонукальні (Іди сюди!), емоційно забарвлені вигуки з інфінітивом (Подумати тільки!). До одночленних речень відносяться також слова ствердження і заперечення " Так", " Ні", модальні слова типу " Звичайно", " Авжеж", вирази чемного звертання " Дякую", " Будь ласка" тощо.

 

Контрольні запитання і завдання

 

1) Назвіть три властивості речення.

2) Назвіть три відношення до реальності, які може передавати речення.

3) Назвіть чотири різновиди речень, які визначаються метою висловлювання.

4) Назвіть головні члени речення.

5) Що є визначальною рисою англійського присудка?

6) Які другорядні члени речення ви знаєте?

7) Чим відрізняється непрямий додаток від прямого?

8) У чому різниця між препозитивним та постпозитивним означенням?

9) Яку роль відіграють у реченні обставини?

10) Наведіть приклади одночленних речень.

 

Вправа 1* [5]. Визначте, якими членами речення є підкреслені елементи.

 

1. Ми розглядаємо технічний аспект проекту.

2. Всі вони ходять на роботу пішки.

3. Після закінчення школи мій брат одразу ж вступив до інституту.

4. За умови втрати роботи робітник має право на грошову допомогу.

5. Директор попросив мене закінчити звіт якомога скоріше.

6. Він працював багато років у промисловості до того, як стати міністром.

7. Виробництво цієї моделі розпочнеться наступного місяця.

8. Цей проект надто ризикований для нас, щоб продовжувати його.

9. Багато підприємств закрилося минулого року.

10. Я побачусь з вашим представником у Києві.

11. Є два рейси до Києва: вранці й увечері.

12. Машини стають все більш надійними.

13. Кількість працівників у відділі реклами збільшилась.

14. Незважаючи на значне зниження кількості фермерів, сільськогосподарське виробництво збільшувалося швидше ніж попит.

15. Вони обладнали бухгалтерський відділ комп'ютерами.

16. Я написав до IBM, щоб отримати їх останній прайс-лист.

17. Через велику різноманітність шкіл і коледжів та значну різницю між ними жодний навчальний заклад не може бути виділений як типовий.

18. За винятком двох дівчат, всі пішли у кіно.

19. Працюючи над книгою, письменник відкрив багато нового для себе.

20. Лист, написаний вчора, все ще лежав на столі.

 

Вправа 2*. Розподіліть подані нижче словосполучення на три групи в залежності від можливого місця прийменника:

а) після додатка

б) перед додатком

в) і перед додатком, і після додатка

 

agree to borrow from depend on invest in look for protect from rely on spend on talk to

apply to close down fill in look after look up provide with ring up supply with wait for

ЦИКЛ I