ТОП 10:

Актуальні проблеми боротьби з «Інтернет піратством»



Вступ

В наш часінформація перетворюється на найдорожчий ресурс. Оперативне отриманняінформації дає перевагу над конкурентами, які її не мають, конфіденційнаінформація про унікальну технологію може зашкодити, якщо про неї дізнаютьсяконкуренти і скопіюють її, уникнувши витрат на дослідження. Як відомо,авторське право належить до основних прав людини. Це сукупність правових нормцивільного законодавства країн, що регулюють відношення в частині створення івикористання творів науки, літератури, мистецтва, тобто ті особисті немайновіта майнові права, які належать особам, що створюють твір літератури, науки ймистецтва. Авторсько-правова охорона є важливим засобом винагороди творчихзусиль авторів і тим самим сприяє створенню, збагаченню та розповсюдженнюкультурної спадщини нації. Проблеми охорони інтелектуальної власності таборотьби з інтелектуальним піратством сьогодні вийшли у світі на перший план істали вже не просто юридичними або комерційними питаннями. Унаслідок всеосяжноїінтелектуалізації сучасної світової економіки вони дедалі більше стаютьполітичною проблемою, пов’язаною з економічною безпекою та вимагаютьстратегічних підходів до їх вирішення.Мета дослідження: окреслити проблему«інтелектуального піратства» у світі загалом та на Україні зокрема, визначитиправову площину цього явища.Об’єктом дослідження став інформаційнийринок, сфери інтелектуальної та інформаційної власності як результат людськоїдіяльності.Предметом дослідження стали зміст та методиінтелектуального піратства, як явища, загальний соціальний портрет суб’єктівінтелектуального піратства, та специфіка створення методів боротьби за захистінтелектуальної спадщини нації.

Актуальні проблеми боротьби з «Інтернет піратством»

Авторське право (скор.: АП) — набір виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. АП історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині АП поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні

Звичайно, технічний прогрес не стоїть на місці, він постійно рухається вперед, вдосконалюючи ті здобутки, які були зроблені раніше. Саме тому існуюче законодавство не встигає за цим рухом, в результаті чого виникає уявлення про його недосконалість. Крім того, навіть за наявності такої законодавчої бази вона майже не застосовується для здійснення захисту виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. Наприклад, як можна пояснити відсутність судової практики з цього приводу.

Існує також проблема наукових розробок у сфері суміжних прав. Порівняно з науковими працями щодо вивчення проблематики авторського права, проблематика суміжних прав залишаться все ще осторонь. Права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення продовжують розглядатись у контексті авторського права. Звичайно, суміжні права тісно пов'язані з авторським правом і с похідними від нього, однак це зовсім не означає, що вони не потребують окремого належного регулювання. Інтернет піратство - це несанкціонована загрузка або розповсюдження через Інтернет копій об'єктів інтелектуальної власності таких, як фільми, музичні твори, ігри або комп'ютерні програми. Ці дії здійснюються з допомогою файло-обмінних програм, піратських серверів та комп'ютерів. Кожний відправлений через Інтернет файл може бути розповсюджений мільйони разів. Інтернет також може використовуватися для розповсюдження творів попередньо записаних на дисках через проведення аукціонів або використовуючи веб сайти.Міжнародний альянс інтелектуальної власності, що об'єднує сім найбільших асоціацій американських виробників контенту, включив Україну в список особливої​​ уваги, так як піратство в країні продовжує зростати високими темпами, а держава приділяє недостатньо уваги боротьбі з ним. Крім України, до списку з 13 країн потрапила Росія. Середній рівень піратства у світі становить 42%, і за 2010 рік воно нанесло збитків на $59 млрд. Головна проблема, як зазначається в дослідженні BSA, – у країнах, що розвиваються. Їх жителі не бачать різниці між ліцензійними та неліцензійними продуктами, водночас більше половини ПК, які виробляються у світі, купляються на ринках цих країн. Для порівняння, рівень піратства у Китаї становить 71%, в Росії – 65%, в Польщі – 54%, в Угорщині – 41%.Серйозні кроки у боротьбі з піратством Україна робила лише після того, як 2001 року потрапила до списку «Special 301», який складає Торгівельний представник США, і булла змушена сплачувати суттєві штрафні санкції - 75 млн дол. щорічно. Коли ж рейтинг України в цьому списку покращився, 2005 року обтяжливі штрафні санкції булознято, й усе знову затихло.Незважаючи на глобальну економічну кризу, зниження рівня неліцензійного програмного забезпечення зафіксоване дослідженням IDC у 54 країнах світу; і лише на 19 ринках рівень зріс. Наприклад, у сусідній Росії рівень піратства знизився: кількість інсталяцій неліцензійного программного забезпечення (далі – ПЗ) на комп’ютерах російських користувачів зменшилася на 1% і становить 67%. Асоціація BSA відзначає, що зниження рівня піратства вРосії відбувається завдяки жорстким заходам з боротьби з піратством гравців ринку та представників держави. Зниження рівня піратства в Україні дозволить створити сотні додаткових робочихмісць, посиливши економічний розвиток країни та зростання податкових надходжень у бюджет. За оцінками "Майкрософт Україна", Україна щороку втрачаєб лизько 100 млн. доларів у вигляді прямих податкових надходжень до держ-бюджету саме через поширення та використання неліцензійного програмногозабезпечення. Володимер Дмитришин, заступник голови Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України:– Рівень піратства в Україні продовжує зростати, незважаючи на зусилля правовласників, громадських організацій та правоохоронних органів. З метою захисту інтелектуальної власності в Україні було створено Координаційну раду, до якої увійшли державні установи та компанії-правовласники: Державний департамент інтелектуальної власності, Служба безпеки України, Міністерства внутрішніх справ та культури і туризму, Державна податкова адміністраціяУкраїни, Державна митна служба України, BSA, компанії "Аdobe", "Майкрософт Україна", "Софтпром". Це, звичайно, лише перший крок для того, щоб повною мірою активізувати боротьбу з поширенням неліцензійних продуктів в Україні. Мета Координаційної ради – зниження показника рівня комп’ютерного піратства на 5% у дворічній перспективі. У зв’язку з цим для подолання проблеми упродовж 2010 – 2012 років буде максимально залучено сили всіх учасників.

Висновки. Таким чином, вищезазначений аналіз поглядів вчених, а також положень діючого законодавства дозволяє зробити висновок про те, що Україна відносно молода самостійна держава, тому маємо дещо неузгоджене законодавство, в якому нормативні акти, що регулюють одні й ті самі суспільні відносини містять в своїх нормах протиріччя. Проте, спираючись на досвід більш розвинутих країн, ми маємо подолати ці прогалини та неузгодження й привести національне законодавство у сфері авторського права та суміжних прав у відповідність до міжнародного законодавства.Для розв’язання існуючих проблем хотілося б визначити основні напрямки удосконалення:

· Забезпечення міжнародних-правових умов

- Треба розробити комплекс довгострокових заходів щодо адаптації національної патентної системи до параметрів європейської патентної системи та європейської системи товарних знаків.

2) Забезпечення розвитку внутрішнього правового поля:

- У цій сфері пріоритет номер один – проведення роботи щодо ліквідації неузгодженостей між окремими нормативно-правовими актами з питань інтелектуальної власності.

Всупереч поширеній думці піратство у сфері авторського права і суміжних прав завдає шкоди не тільки авторам, виконавцям, компаніям аудіо-, відео- чи комп’ютерної індустрії. Його тіньова природа спричинює втрати економіки загалом, а висока рентабельність приваблює всіх, хто прагне ним займатися і приховувати свої доходи. Відсутність винагороди авторам, виконавцям стає перешкодою розвитку культури в країні, створенню нових фільмів, комп’ютерних програм, написання пісень тощо.

На сьогодні, за даними міжнародних експертів, кожний третій музичний компакт-диск, що продається у світі — піратський. За даними Міжнародної федерації фонографічної промисловості (IFPI), обсяги продажу піратської музичної продукції, не менш ніж в 25 країнах, перевищують легальний ринок і становлять близько 4,5 млрд доларів.

Серед умов становлення сучасного ринку авторського права і суміжних прав важливе місце посідає заборона піратства та боротьба з ним. Що ж таке піратство і як це поняття визначається міжнародним та вітчизняним законодавством?

Як відомо, піратство зародилося в далекій давнині одночасно з розвитком морської справи та, як наслідок, торгівлі. Грецькою peirates означає грабіжник, розбійник, морський розбій. У міжнародному праві — це насильницькі дії (затримка чи затоплення, грабіж), вчинені проти торгових судів у відкритому морі приватними чи державними судами.

Піратство у сфері авторського права і суміжних прав у його сучасному розумінні пов’язане з можливістю копіювання творів або їх записів без дозволу автора, виконавця, виробника фонограми (відеограми), організації мовлення або іншої особи, якій такі права належать.

Незабаром після винайдення фонографа Едісона, який зробив можливим запис звуку, у 1908 р. у США відбувся перший судовий розгляд у справі недозволеного розповсюдження копій записів музики. Проте на той час не було законодавчих підстав для притягнення до відповідальності піратів і їх виправдали. Однак згодом американський Конгрес вніс зміни до закону про авторське право, визнавши розповсюдження та продаж записів незаконним. Відтоді справи про піратство стали повсякденно розглядатися судами, і на сьогодні поняття «піратський» є звичним у праві інтелектуальної власності.

Так, регламентом № 3295/94 Ради Європейського співтовариства від 22 грудня 1994 р. передбачені заходи, спрямовані на заборону вільного розповсюдження, експорту або реекспорту, і встановлення режиму тимчасової заборони для підроблених і піратських товарів. Останні визначаються як «товари, які є копіями або містять копії, виготовлені без згоди володільця авторських або суміжних прав, або володільця прав стосовно рисунка чи моделі, зареєстрованих у відповідному національному праві».

Одна з угод, укладених у рамках Світової організації торгівлі — TRIPS (Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності) відносить до товарів, що порушують авторські права «будь-які товари, які є копіями, зробленими без згоди правовласника або особи, належним чином їм уповноваженої у країні виробництва товару, і які прямо або опосередковано виготовлені з будь-якого виробу, якщо виготовлення такої копії стало порушенням авторського права або суміжних прав згідно з законодавством країни імпортування».

Схоже визначення дає і Закон України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон). У переліку порушень авторського права і (або) суміжних прав є і піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав. Це — «опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення».

Однак глосарій термінів з авторського права і суміжних прав Всесвітньої організації інтелектуальної власності до терміна піратства включає також недозволену «ретрансляцію чужих радіопередач». Природа такого порушення схожа — несанкціоноване використання чужої власності. Натомість у даному випадку немає необхідності робити примірники творів чи фонограм. Більш того, у цифрову епоху, в якій ми живемо, стало поширеним копіювати твори і їх записи, не виготовляючи їх примірники, через Інтернет. Чи є це порушення авторського права і суміжних прав піратством згідно із визначенням цього поняття в зазначеному Законі? Питання наразі лишається відкритим.

Водночас, Інтернет-піратство пов’язане з використанням глобальної мережі не лише для незаконного копіювання, а і для незаконного розповсюдження комп’ютерних програм. Відповідно до положень Закону під піратство підпадає розповсюдження саме контрафактних примірників творів, фонограм, комп’ютерних програм, баз даних тощо, зокрема, скопійованих через мережу «всесвітньої павутини».

За визначенням Міжнародної федерації фонографічної промисловості (IFPI), до фонографічного піратства належить «неавторизоване виробництво і розповсюдження звукозапису». Відповідно до положень Закону звукозапис на матеріальному носії виконання або будь-яких звуків є фонограмою. Тому визначення поняття піратства в Законі загалом співпадає з визначенням, запропонованим IFPI.

Важливо, що при спробі визначення поняття «піратство» часто береться до уваги саме комерційна сторона і протиправний аспект діяльності. Наприклад, «піратство — в сфері авторського права і суміжних прав розуміється як будь-які дії, спрямовані на відтворення, розповсюдження або будь-яке інше використання творів або об’єктів суміжних прав без дозволу правовласника, як правило, з метою отримання прибутку і в комерційному масштабі». У даному визначені піратство охоплює не лише примірники творів, фонограм тощо, а включає в себе використання творів або об’єктів суміжних прав, що є більш ширшим визначенням поняття піратства. Однією з основних ознак піратства є незаконне використання авторського права і суміжних прав без дозволу суб’єктів цих прав і як наслідок — без виплати їм винагороди. Потрібно зазначити, що метою незаконної діяльності є отримання прибутку від використання авторського права і суміжних прав (прямого або опосередкованого).

Отримання прибутку передбачає також надання в прокат примірників, наприклад, відеокасет, дисків. Прокат примірників без дотримання прав авторів, суб’єктів суміжних прав до певної міри може впливати на зменшення продажу, і як наслідок невиплату авторської винагороди. Також один-єдиний прокатний примірник може бути неконтрольовано відтворений багато разів. Останнє міркування є особливо важливим щодо цифрових технологій, які забезпечують прості та недорогі способи відтворення і розповсюдження необмеженої кількості примірників твору без втрати якості.

Законодавством передбачено, що прокат примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних на рівні з розповсюдженням, виробництвом має здійснюватися з дотриманням прав авторів, виконавців, виробників фонограм тощо. Однак на сьогодні положення стосовно прокату не відображено у визначенні поняття піратства.

Загалом піратство у сфері авторського права і суміжних прав можна розглядати у вузькому та широкому розумінні. У вузькому — це законодавче визначення піратства: незаконне виробництво та введення в обіг саме контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм, програм мовлення. Статті Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, насправді передбачають відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав — це незаконне розповсюдження творів, виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, привласнення авторства на об’єкт права інтелектуальної власності, а також незаконне відтворення, тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації. При цьому лише останнє з перелічених порушень відповідно до Закону є піратством.

Піратство у сфері авторського права і суміжних прав у широкому розумінні — це порушення прав шляхом використання творів або об’єктів суміжних прав без дозволу суб’єктів цих прав, при цьому основна мета такого використання — отримання прибутку.

Таким чином, в Україні піратство визначається в законодавстві у вузькому значенні. А тому залишається питання віднесення до поняття піратства використання творів, фонограм, комп’ютерних програм, розповсюджених без виробництва їх копій, а також надання в прокат їх примірників із порушенням прав авторів, виконавців інших суб’єктів суміжних прав.

Висновок

Проблеми боротьби з інтелектуальнимпіратством сьогодні вийшли у світі на перший план і стали вже не простоюридичними або комерційними питаннями. Унаслідок всеосяжної інтелектуалізаціїсучасної світової економіки вони дедалі більше стають політичною проблемою,пов’язаною з економічною безпекою та вимагають стратегічних підходів до їхвирішення. У світі Україну відносять до країн із низькими стандартами охорониінтелектуальної власності. Серед проблем охорони інтелектуальної власності вУкраїні найгострішими є охорона комп’ютерних програм і баз даних, захист віднедобросовісної конкуренції, охорона знаків для товарів і послуг (товарнихзнаків), охорона виробників аудіовізуальної та мультимедійної продукції.Власне, у будь-якій державі є проблема піратства. Україна протягом останніхтрьох-чотирьох років пройшла серйозний шлях до легалізації ринку товарів, наякі є авторські права.Однак сучасні технології дають можливістьпіратам стати винахідливішими: якщо для тиражування компакт-дисків потрібнабула спеціальна студія, дороге обладнання, то тепер майже кожен власниккомп’ютера без проблем зробить копію.До того ж нині в Україні немає ефективнихмеханізмів заохочення винахідників. Проблема в тому, що з тисячі патентів увиробництво впроваджують лише шість. Тоді як у Франції — тридцять. Тому востанній день минулого року Президент України Віктор Ющенко підписав указ простворення агентства інновацій та інвестицій. Воно має організуватиінфраструктуру, котра потурбувалася б, аби українські патенти на винаходи булизатребувані у вітчизняній та зарубіжній економіках. У Фінляндії, наприклад, нап’ять мільйонів жителів є дві з половиною тисячі фінансових установ (приватних,спільних, державних, громадських, благодійних), що опікуються використаннямвинаходів і виплатами коштів їхнім авторам. У нас таких організацій лишекілька. Найавторитетніша — Національна академія наук, де є відповідний відділ.Тому Фінляндія займає перше місце в світі щодо конкурентноздатності економіки.Щоб вітчизняним винахідникам не довелося ставати одночасно і патентознавцями, іменеджерами у світі фінансів, і бізнесменами, треба з однієї сторони,створювати інституції, які б допомагали впроваджувати інтелектуальні інноваціїжиття. А з іншої сторони забезпечували захист цих інновацій та розробок.Потенціал у держави великий. На сьогоднішній момент тенденції у сферіреєстрації та використання прав інтелектуальної власності в Україні залишаютьсясуперечливими й не свідчать про ефективне функціонування системи її охорони.

 

Література

1. Авторське право і суміжні права. Європейський досвід: У 2-х книгах / За ред. А. С. Довгерта. – К.: Видав-ничий Дім "ін Юре", 2001.

2. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від 24 липня 1971 р. // Господарське судочинство в Україні: Суд. практика. Захист прав інтелектуальної власності / Упоряд.: В. С. Москаленко (кер.) та ін. Відп. ред. Д. М. Притика. – К.: Концерн "Видавничий Дім "ін Юре", 2004. – С. 12-53.

Вступ

В наш часінформація перетворюється на найдорожчий ресурс. Оперативне отриманняінформації дає перевагу над конкурентами, які її не мають, конфіденційнаінформація про унікальну технологію може зашкодити, якщо про неї дізнаютьсяконкуренти і скопіюють її, уникнувши витрат на дослідження. Як відомо,авторське право належить до основних прав людини. Це сукупність правових нормцивільного законодавства країн, що регулюють відношення в частині створення івикористання творів науки, літератури, мистецтва, тобто ті особисті немайновіта майнові права, які належать особам, що створюють твір літератури, науки ймистецтва. Авторсько-правова охорона є важливим засобом винагороди творчихзусиль авторів і тим самим сприяє створенню, збагаченню та розповсюдженнюкультурної спадщини нації. Проблеми охорони інтелектуальної власності таборотьби з інтелектуальним піратством сьогодні вийшли у світі на перший план істали вже не просто юридичними або комерційними питаннями. Унаслідок всеосяжноїінтелектуалізації сучасної світової економіки вони дедалі більше стаютьполітичною проблемою, пов’язаною з економічною безпекою та вимагаютьстратегічних підходів до їх вирішення.Мета дослідження: окреслити проблему«інтелектуального піратства» у світі загалом та на Україні зокрема, визначитиправову площину цього явища.Об’єктом дослідження став інформаційнийринок, сфери інтелектуальної та інформаційної власності як результат людськоїдіяльності.Предметом дослідження стали зміст та методиінтелектуального піратства, як явища, загальний соціальний портрет суб’єктівінтелектуального піратства, та специфіка створення методів боротьби за захистінтелектуальної спадщини нації.

Актуальні проблеми боротьби з «Інтернет піратством»

Авторське право (скор.: АП) — набір виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. АП історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині АП поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні

Звичайно, технічний прогрес не стоїть на місці, він постійно рухається вперед, вдосконалюючи ті здобутки, які були зроблені раніше. Саме тому існуюче законодавство не встигає за цим рухом, в результаті чого виникає уявлення про його недосконалість. Крім того, навіть за наявності такої законодавчої бази вона майже не застосовується для здійснення захисту виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. Наприклад, як можна пояснити відсутність судової практики з цього приводу.

Існує також проблема наукових розробок у сфері суміжних прав. Порівняно з науковими працями щодо вивчення проблематики авторського права, проблематика суміжних прав залишаться все ще осторонь. Права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення продовжують розглядатись у контексті авторського права. Звичайно, суміжні права тісно пов'язані з авторським правом і с похідними від нього, однак це зовсім не означає, що вони не потребують окремого належного регулювання. Інтернет піратство - це несанкціонована загрузка або розповсюдження через Інтернет копій об'єктів інтелектуальної власності таких, як фільми, музичні твори, ігри або комп'ютерні програми. Ці дії здійснюються з допомогою файло-обмінних програм, піратських серверів та комп'ютерів. Кожний відправлений через Інтернет файл може бути розповсюджений мільйони разів. Інтернет також може використовуватися для розповсюдження творів попередньо записаних на дисках через проведення аукціонів або використовуючи веб сайти.Міжнародний альянс інтелектуальної власності, що об'єднує сім найбільших асоціацій американських виробників контенту, включив Україну в список особливої​​ уваги, так як піратство в країні продовжує зростати високими темпами, а держава приділяє недостатньо уваги боротьбі з ним. Крім України, до списку з 13 країн потрапила Росія. Середній рівень піратства у світі становить 42%, і за 2010 рік воно нанесло збитків на $59 млрд. Головна проблема, як зазначається в дослідженні BSA, – у країнах, що розвиваються. Їх жителі не бачать різниці між ліцензійними та неліцензійними продуктами, водночас більше половини ПК, які виробляються у світі, купляються на ринках цих країн. Для порівняння, рівень піратства у Китаї становить 71%, в Росії – 65%, в Польщі – 54%, в Угорщині – 41%.Серйозні кроки у боротьбі з піратством Україна робила лише після того, як 2001 року потрапила до списку «Special 301», який складає Торгівельний представник США, і булла змушена сплачувати суттєві штрафні санкції - 75 млн дол. щорічно. Коли ж рейтинг України в цьому списку покращився, 2005 року обтяжливі штрафні санкції булознято, й усе знову затихло.Незважаючи на глобальну економічну кризу, зниження рівня неліцензійного програмного забезпечення зафіксоване дослідженням IDC у 54 країнах світу; і лише на 19 ринках рівень зріс. Наприклад, у сусідній Росії рівень піратства знизився: кількість інсталяцій неліцензійного программного забезпечення (далі – ПЗ) на комп’ютерах російських користувачів зменшилася на 1% і становить 67%. Асоціація BSA відзначає, що зниження рівня піратства вРосії відбувається завдяки жорстким заходам з боротьби з піратством гравців ринку та представників держави. Зниження рівня піратства в Україні дозволить створити сотні додаткових робочихмісць, посиливши економічний розвиток країни та зростання податкових надходжень у бюджет. За оцінками "Майкрософт Україна", Україна щороку втрачаєб лизько 100 млн. доларів у вигляді прямих податкових надходжень до держ-бюджету саме через поширення та використання неліцензійного програмногозабезпечення. Володимер Дмитришин, заступник голови Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України:– Рівень піратства в Україні продовжує зростати, незважаючи на зусилля правовласників, громадських організацій та правоохоронних органів. З метою захисту інтелектуальної власності в Україні було створено Координаційну раду, до якої увійшли державні установи та компанії-правовласники: Державний департамент інтелектуальної власності, Служба безпеки України, Міністерства внутрішніх справ та культури і туризму, Державна податкова адміністраціяУкраїни, Державна митна служба України, BSA, компанії "Аdobe", "Майкрософт Україна", "Софтпром". Це, звичайно, лише перший крок для того, щоб повною мірою активізувати боротьбу з поширенням неліцензійних продуктів в Україні. Мета Координаційної ради – зниження показника рівня комп’ютерного піратства на 5% у дворічній перспективі. У зв’язку з цим для подолання проблеми упродовж 2010 – 2012 років буде максимально залучено сили всіх учасників.

Висновки. Таким чином, вищезазначений аналіз поглядів вчених, а також положень діючого законодавства дозволяє зробити висновок про те, що Україна відносно молода самостійна держава, тому маємо дещо неузгоджене законодавство, в якому нормативні акти, що регулюють одні й ті самі суспільні відносини містять в своїх нормах протиріччя. Проте, спираючись на досвід більш розвинутих країн, ми маємо подолати ці прогалини та неузгодження й привести національне законодавство у сфері авторського права та суміжних прав у відповідність до міжнародного законодавства.Для розв’язання існуючих проблем хотілося б визначити основні напрямки удосконалення:

· Забезпечення міжнародних-правових умов

- Треба розробити комплекс довгострокових заходів щодо адаптації національної патентної системи до параметрів європейської патентної системи та європейської системи товарних знаків.

2) Забезпечення розвитку внутрішнього правового поля:

- У цій сфері пріоритет номер один – проведення роботи щодо ліквідації неузгодженостей між окремими нормативно-правовими актами з питань інтелектуальної власності.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.173.57.84 (0.013 с.)