Співаємо з зірками. «Yesterday» («Вчора»)

Тестове завдання 1
Позначте правильні твердження:
Рок-музика - це стиль музики, який вирізняється наявністю електроінструментів, експресивністю та агресивністю їх звучання
Рок-музика - це танець, що характерний простою мелодією з блюзовими інтонаціями в супроводі важкого та одноманітного акцентованого ритму
Рок-музика - це стиль музики, який вирізняється наявністю акустичних музичних інструментів, які поєднуються нетрадиційно
Рок-музика - стильовий напрям в естрадній музиці, основними ознаками якого є опора на блюзові форми та надто підкреслений ритм, високий емоційний рівень виконання

Тестове завдання 2
Які напрями популярної музики поєдналися у рок-музиці?
Ритм-енд-блюз
Біг-біт
Кантрі-енд-вестерн

Тестове завдання 3
Закінчіть речення: «Молодіжний танець, що виник на початку 50-х років XX століття у США, і вирізняється простою мелодією з блюзовими інтонаціями в супроводі важкого та одноманітного акцентованого ритму, називається»
Регтаймом
Рок-н-ролом
Джайвом
Танго

Тестове завдання 4
Які з перерахованих імен є найбільш яскравими представниками рок-музики
Меркюрі
Маккартні
Преслі
Армстронг
Гершвін

Підсумки уроку
Рок-музика, виявляється, така різнопланова - в ній багато і загального, і особистого.
До того ж вона іде в ногу з часом. Чого варті електрогітари, синтезатори, підсилювачі – драйв!
А я знаходжу підтримку в музиці легендарних рок-музикантів і в найщасливіші, і в й найважчі часи свого життя.

 

 

Урок 11. Французькі кумири
Вступ
Париж – європейська столиця, яка була кумиром століттями, і не лише в певні періоди. Це його американський письменник Ернест Хемінгуей назвав «святом, що завжди з тобою».

Відлуння мистецтва…
«Не згасає наша слава,
Ми чаруємо весь світ.
Звідусіль кричать нам: «Браво!»
Наш Париж — кумир для всіх...»
П'єр-Жан Беранже (французький поет)
(на фоні пісні «Sous le Ciel de Paris»)

Розповідь про французьку пісню
О, Париж! З усього музичного розмаїття наш слух завжди безпомилково виділяє французьку пісню… Вона настільки самобутня, що не піддається точному визначенню - вона просто «французька», загадкова, особлива. У кафе чи бістро, на барикадах і в колонах вуличних демонстрантів звучали голоси французьких естрадних співаків, виконавців жанрових пісень, - шансоньє. Пісні, які співали шансоньє, а подекуди і самі були їх авторами, були переважно ліричного змісту. Такі пісні називали «шансон». Шансон виник у XV—XVI століттях і мав різноманітні жанрові та історичні різновиди. Ці пісні були присвячені не тільки любові, але й боротьбі з несправедливістю, пригніченням, війною. Починаючи з кінця XIX століття, шансон співають вже професійні естрадні співаки. А мистецтво шансоньє перетворюється на маленький театр, де співак не просто виконує пісню, а ніби «проживає» її історію. Кумирами у жанрі шансону є відомі всьому світі Моріс Шевальє, Жак Брель, Едіт Піаф, Шарль Азнавур, Мірей Матьє та багато інших.

Відомості про Едіт Піаф. Слухання. Ш. Дюмон. «Non je ne regrette rien»
Ми чули голос музичної легенди Франції…Один із майданів Парижа названий її ім'ям. Вона найвидатніша французька естрадна співачка XX століття… Її пісні - перлини мистецтва французької пісні. А вона - єдина і неповторна! Едіт Піаф (справжнє прізвище - Гасьйон) народилась у родині вуличного акробата і шансонетки. Вже у 8-річному віці вона разом з батьком виступала у дворах, на вулицях, майданах, у казармах: батько демонстрував сальто-мортале, а маленька Едіт збирала монети та співала «Марсельєзу». У 16 років Едіт розпочала самостійне життя. На її долю випало багато випробувань, але завжди поруч була пісня. Вона рятувала юну співачку від голоду, холоду, зради, байдужості. Усе змінилося, коли голос Едіт Піаф почув Луї Лепле, директор кабаре «Жерніс», який запросив її до свого театру. Він назвав співачку «мом піаф», що означає «маленький горобчик». Зовні непримітна, під час співу вона перетворювалася на прекрасного лебедя, її руки ставали крилами могутнього птаха, що злітали у височінь разом із піснею. Почувши Едіт Піаф вперше на справжній сцені, відомий шансоньє Моріс Шевальє вигукнув: «Яка в неї сила, у цієї маленької дівчинки». Саме вулканічний вогонь у її голосі зробив Едіт Піаф символом французьких шансонів. Шалено-пристрасним голосом співачки захоплювався весь світ. Для неї створювали пісні кращі композитори й поети Франції. «Вона була живим віддзеркаленням людського горя, відчайдушним криком страждання, символом нашої самотності й нашої печалі», — так писали про неї сучасники.

Відомості про Патрисію Каас. Слухання. П. Грос. «Бессі»
У 1987 році у Франції у виконанні молодої непримітної дівчини прозвучала пісня «Мадемуазель співає блюз». Голос та манера виконання співачки нагадали слухачам неперевершену Едіт Піаф. Так на горизонті французької, а згодом і світової естради з'явилась нова зірка — Патрисія Каас.
Виступи Патрисії — це без перебільшення справжні спектаклі з відповідними декораціями та персонажами — інструменталістами та бек-вокалістками. Але головне багатство Патрисії Каас — її чуттєвий голос, що заворожує з перших звуків, з особливими виконавськими прийомами: підкресленою вібрацією, затриманням останнього звуку та глісандо.
У репертуарі Патрисії Каас переважно повільні, мінорні пісні про нещасливе кохання. Завдяки оригінальним знахідкам співачки, красі інструментального аранжування й театралізації кожна з пісень не просто проспівується, а «проживається» на сцені, справляючи на слухачів вражаючий ефект. Патрисія не приховує, а навіть підкреслює близькість своєї виконавської манери та голосу до Едіт Піаф і часто виконує її пісні. Пропоную послухати пісню-розповідь «Bessie» («Бессі»), присвячену видатній афроамериканській виконавиці блюзу Бессі Сміт. Ця співачка передчасно пішла з життя, не отримавши термінової медичної допомоги, тільки тому що була чорношкірою.

Аналіз прослуханих творів
Яка пісня справила на Вас найбільше враження? Чому?
Чим подібні, а чим відмінні творчі особистості Піаф та Каас?
Які слова підходять до характеристики французького шансону: пристрасний, ліричний, героїчний, чуттєвий, театральний, епічний?

Перегляд к/ф «Бал» (фрагмент)
Уяви, що у тебе є можливість потрапити у минуле століття Парижа. Які роки ти б обрала, 30-ті, 40-ві чи 80-ті? З такої нагоди, я б мандрувала протягом усього ХХ століття. Різні історичні події… Зміна моди, стилів… Пропоную поглянути на усі ці зміни, висловлені виключно мовою музики, танцю, пластики і міміки. Без жодного слова… Саме так оригінально представлений Париж у франко-італійсько-алжирському музичному кінофільмі режисера Етторе Скола «Бал». Переглянемо його фрагмент.

Демонстрація та розучування «Пісні про друга» (сл. і муз. В.Висоцького)
Чому пісня вважається найдемократичнішим музичним жанром? Вона доступна, а сприйняти музику допомагає текст. Послухайте «Пісню про друга» «російського шансоньє» - Володимира Висоцького. Спробуйте зрозуміти її основну думку.

Тестове завдання 1
Позначте правильні твердження:
Шансоньє виконували ліричні пісні у їх життєво-історичних інтерпретаціях
Шансоньє виконували духовну музику
Шансоньє виконували народні пісні
Шансоньє виконували естрадні пісні

Тестове завдання 2
Закінчіть речення: «Особлива цінність французького шансону полягає у …»
віддзеркаленні усього різноманіття життя
доступності текстів
доступності музики
талановитих перевтіленнях виконавців-шансоньє

Тестове завдання 3
Оберіть з перерахованих французьких кумирів-шансоньє:
Жак Брель
Едіт Піаф
Шарль Дюмон
Бессі Сміт
Луї Армстронг
Фредді Меркюрі

Підсумки уроку
Париж можна порівняти з величезним серцем, яке б'ється в прискореному драматичному ритмі… І драматичному, і романтичному… Але як не можна переповісти музику, так не можна описати Париж… Музику треба почути – а у Парижі треба побувати.
Адже це місто-кумир, яке об’єднує всіх, виявляє таланти у людях і робить їх вільними.

 

 

Урок 12. «Російські шансоньє»
Вступ
Що може об’єднувати людей, різних за віком та професією? Безперечно - мистецтво! Це може бути музика, чи поезія, а скоріше за все – пісня! Авторська пісня. Булат Окуджава, Володимир Висоцький, Юрій Візбор, Олександр Галич, Новелла Матвєєва, Юлій Кім… Усіх цих талановитих людей називають «російськими шансоньє». Їхні пісні дійсно схожі на французький шансон, адже ці автори-виконавці підкорюють нас щирістю та яскравою індивідуальністю.

Відомості про авторську пісню, бардів
У другій половині 50-х - початку 60-х років XX століття на теренах Радянського Союзу вголос заявило про себе нове культурне явище - авторська пісня. Його творці - «поети, які співають», автори віршів і музики пісень, що ними самими й виконувалися, як правило, у супроводі гітари. Це були і професійні поети (Булат Окуджава, Новела Матвєєва), і автори пісень, які реалізували свій поетичний дар саме в цьому жанрі, серед яких Олександр Городницький, Юрій Візбор, Володимир Висоцький, Юрій Кукін та багато інших. Спочатку ці пісні звучали у дружніх компаніях, туристичних походах та в геологічних експедиціях. З часом деякі з авторів пісень почали виступати з концертами. Та найбільше сприяли їхній популярності магнітофонні записи, що були зроблені під час публічних та домашніх виступів. Уся країна співала ці пісні; виникали клуби самодіяльної пісні, проводилися численні фестивалі. Із часом пісні «поетів, які співають», з'явилися в ефірі радіостанції «Юність» у передачі «Барди й менестрелі», а на сторінках однойменного журналу вперше було використано словосполучення «авторська пісня», яке належить журналістці Аллі Герберт.
Бардами у стародавніх кельтів у Ірландії, Уельсі та Шотландії називали народних поетів-співаків, які оспівували героїв та їхні подвиги. У середні віки музикантів, потішників, декламаторів і поетів при дворах знатних феодалів у Франції й Англії називали менестрелями. Бардами називають тих, хто створює пісні та сам їх виконує, акомпануючи собі на гітарі. Це люди різного віку і професій, які діляться зі слухачами своїми думками, пропонують свої відповіді на вічні запитання, висловлюють свою життєву позицію. Авторська пісня складається з серйозних роздумів про життя, найчастіше трагічних, з гострих сюжетів, «клекотання душі». Головним у такій пісні є віршований текст, йому підпорядковані і музика, і манера виконання. На відміну від естрадної пісні, яку найчастіше люблять лише за музику, за виконання, а тексти є другорядними.

Розповідь про Б. Окуджаву. Слухання. «Ваша Величносте, Жінко»
Бардами-засновниками авторської пісні справедливо вважають Булата Окуджаву і Володимира Висоцького. Вони підняли авторську пісню на високий рівень: це стосується як текстів їхніх пісень - досконалої поезії, так і мелодій та дивовижно щирого й проникливого виконання.
Пісні Булата Окуджави співаються якось по-особливому: не хочеться радісно перекрикувати сусіда, адже кожен співає з усіма й ніби наодинці, про себе. Поет відкриває у своїх піснях прості істини: кохання, віру, дружбу, братерство, вірність, милосердя. Булата Окуджаву називали «невиправним романтиком», але якщо уважно вслухатися в його пісні, то можна почути і тривогу, і біль... Виявляється, що буденне може миттєво перетворитися на казкове, а до жінки потрібно звертатися «Ваша Величносте...». Булат Окуджава неодноразово наголошував «…Я вирішив оспівати жінку як святиню, стати перед нею на коліна». Пропоную послухати його пісню «Ваша Величносте, Жінко...». Скажіть, якими словами автор боготворить жінку і яка музика йому у цьому допомагає?

Аналіз прослуханого твору
Якими словами автор боготворить жінку?
Яка музика йому у цьому допомагає?